Загальні положення адміністративного процесу України

Стр 1 из 2Следующая ⇒

Адміністративне-процесуальне право України

Бевзенко Володимир Михайлович

Відпрацьовування з понеділка з 13.00

03.10.2012

Рекомендована література:

1. КУ, ст. ст. 3,8 Розділу 1, ст. 155 Розділу 2, Розділ 8 «Правосуддя»;

2. Кодекс адміністративного судочинства;

3. ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»;

1) Касу, Науково-практичний коментар за загальною редакцією Куйбіди Р.О., м. Київ, Юстініан, 2009 рік;

2) КАСУ, НПК за загальною редакцією Комзюка А.Т., Київ, Прецедент, 2009 рік;

3) Основи адміністративного судочинства та адміністративного права, навчальний посібник/за загальною ред.. Шишкіна В.І, Куйбіди Р.О., Київ, Старий світ, 2006 рік;

4) Адміністративний процес України, навчальний посібник за загальною редакцією Комзюка А.Т. , Київ, Прецедент, 2007 рік;

5) Стефанюк В.С. Судовий адміністративний процес, монографія, Харків, Консум, 2003;

6) Антологія української юридичної думки, голова редколегії Ю.С. Шемшученко, том. 5 Поліцейське та адміністративне право, Київ, Юридична книга, 2004 рік.

Загальні положення адміністративного процесу України

1. Виникнення, формування та розвиток адміністративного процесу;

2. Сучасні моделі адміністративного процесу;

3. Основні положення адміністративного процесу України;

1) Виникнення, формування та розвиток адміністративного процесу;

Сучасний адміністративний процес України абсолютно нове явище у вітчизняній юридичній науці, який розпочав формуватися відносно нещодавно з 1991 року.

Одночасно із виникненням адміністративного права у 17-18 ст. в країнах Центральної Європи (активно розвивалося в Німеччині, Франції) постало питання про забезпечення законності діяльності публічної адміністрації (влади) починає формуватися інститут адміністративної юстиції.

Праобразом сучасного адміністративного процесу була адміністративна юстиція, яка традиційно розглядалася як спосіб забезпечення законності адміністративної діяльності влади у державі.

Виникнення, розвиток та формування адміністративного процесу нерозривно пов'язаний із формуванням української державності:

1 етап: формування розвитку адміністративного процесу до 1917 коли У перебувала у складі Російської та Австро-Угорської імперії. На українських землях існували різні моделі адміністративної юстиції. Поширювалося німецьке та російське вчення. Забезпечення законності здійснювалося адміністративними судами. Ті землі, які перебували у складі Російської імперії панувала адмін. юстиція, яка здійснювалася самими представниками влади (сенатом, місцевими територіальними органами влади, частково повноваження адмін. Юстиції покладалися і на земські суди).

2 етап: адміністративний процес часів формування української державності 1917-1920, 1922-1923 рр. у зазначений час спостерігається стрімкий законодавчий розвиток адміністративної юстиції та процесу. Зокрема за Конституції УНР 1918 року передбачалися суди, які були уповноважені на здійснення судочинства в адміністративних справах.

3 етап: 1920-1990 рр. : період з 1920-1960 ; 1960-1990 р. спостерігається прогрес, зокрема в 1963 було укладено цивільно-процесуальний кодекс. У главі 31 передбачалися правовідносини адміністративно-процесуального характеру. Описував процедуру захисту публічних справ: виборчих, справи з фінансових правовідносин, та справ, які виникають за участі представників влади.

4 етап: 1990- до сьогодні. за цей період було ухвалено необхідні для існування адміністративного процесу нормативно-правові акти.

2. Сучасні моделі адміністративного процесу;

У світі існує 3 основні моделі адміністративного процесу

1 модель: романо-германська (німецька модель). Характеризується тим, що всі повноваженні у сфері адміністративного процесу здійснюються спеціалізованими судами, які здійснюють правосуддя у сфері публічно-правових відносин. Так, у ФРН на підставі закону про адміністративні суди здійснюється правосуддя у сфері фінансових відносин, соціальних, конституційних відносин, адміністративно-правових відносин. Саме ця модель є для України взірцем.

2 модель: англо-саксонська – для цієї моделі характерним є здійснення адміністративного процесу судами загальної юрисдикції та частково так званими адміністративними трибуналами.

3 модель: французька модель адміністративного процесу. В межах цієї моделі процес здійснюється самими ж представниками адміністративної влади, тобто спеціалізованого адміністративного судочинства ця модель не знає.

Зважаючи на так обставину що в Україні спостерігається рецепція адміністративного права для вітчизняного адміністративного процесу показовою є романо-германська модель адміністративного процесу. Проте ми не можемо 100% АПУ до названих моделей, оскільки в державі сформована своя власна модель ап.: вітчизняна модель ап. Поєднує у собі елементи романо-германської та англо-саксонської моделі. Так, згідно ст. 17 КАСУ ап. Здійснюється спеціалізованими адміністративними судами (прояв романо-германської моделі) та частково загальним судами (елемент англо-саксонської моделі).

3. Основні положення адміністративного процесу України;

Адміністративний процес України на сьогоднішній день представляє собою доволі неоднорідне та неоднозначне явище. Зокрема у сучасній адміністративно-правовій та адміністративно-процесуальній науці розрізняють такі уявлення про адміністративний процес: 1) так званий «судовий адміністративний процес», поняття та зміст якого закріпленні у п.п. 3,4, ч. 1 ст. КАСУ.

Адміністративний процес – це діяльність адміністративних судів щодо розгляду та вирішення публічно-правових суперечок учасниками яких є суб’єкт владних повноважень (всі органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові та службові особи цих органів). Розгляд суперечок розглядається за спец. Процедурою.; 2) управлінський адміністративний процес (адміністративне право за ред. Авер’янова: ЗЧ, Київ, Юридична думка 2007 рік): насамперед розглядається як розгляд та вирішення усіма без винятку органами державної влади індивідуальних адміністративних справ – широке розуміння адміністративного процесу; вузьке розуміння – розгляд та вирішення справ про адміністративні правопорушення (регулюються КУАПом).

Адміністративний процес представляє собою насамперед різновид юридичного процесу про який 1984 Горшеньов писав в своїй теорії юридичного процесу.

04.10.2012

Ознаки адміністративного процесу:

1. Адміністративний процес являє собою діяльність адміністративного суду та інших учасників адміністративної справи (сторони, 3-ті особи, їх процесуальні представники, органи державної влади, місцевого самоврядування, спеціалісти, експерти, перекладачі, судові розпорядники, секретарі судового засідання – ст. ст. 23,24,47,62 КАСУ) щодо розгляду та вирішення у судовому порядку публічно-правових суперечок;

2. Основне призначення адміністративного процесу полягає у захисті суб’єктивних публічних прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які перебувають у публічно-правових відносинах із суб’єктами владних повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАСУ), які здійснюють владні управлінські функції та інші публічні повноваження (функції: регулювання, загально організаційні, надання адміністративних послуг: видача різноманітних документів, дозволів), а також укладання адміністративних договорів, заходи процесуально-адміністративного примусу (заходи адміністративного попередження, забезпечення провадження у справах). Поняття управлінських функцій та публічно-правових відносин використовується адміністративними судами, сторонами для правильного визначення адміністративної справи, яка підвідомча адміністративному суду (ст. 2 КАСУ).

3. Адміністративний процес складається із таких основних компонентів, як: стадії (9 стадій: відкриття провадження у справі (здійснюється за допомогою адміністративного позову) – порушення адміністративної справи; підготовче провадження – підготовка адміністративної справи до судового розгляду; судовий розгляд адміністративної справи – ці 3 стадії є обов’язковими. Інші стадії є факультативними – апеляція, касація, перегляд рішень ВСУ, провадження за ново виявленими обставинами, судовий контроль, виконання провадження. Провадження закріплене у ст. 17 КАСУ)

· За зверненням фізичних та юридичних осіб щодо рішень дій/бездіяльності (п.п. 1,2 ч.2 ст. 17 КАСУ);

· За зверненням суб'єктів владних повноважень (п.п. 3,5 ч.2 ст. 17 КАСУ);

· Які виникають із виборчих справ та справ про референдуми

Стадія адміністративного процесу – сукупність однорідних процесуальних дій адміністративного суду, учасників адміністративної справи щодо досягнення одного конкретного процесуального результату. Так, наприклад подаючи адміністративний позов ст. ст. 105-107 КАСУ позивач прагне відкриття провадження у справі, а суд перевіряє цей позов на відповідність вимогам вміщених у статтях КАСУ.

Провадження – сукупність подібних однорідних адміністративних справ, які розглядаються за особливими правилами, передбаченими КАСУ.

4. Головним учасником є адміністративний суд, функції якого ніхто не може перебрати, оскільки це забороняється КУ (Розділом 8). Крім адміністративного суду повноваження здійснюють також й загальні суди.

Адміністративний процес – це сукупність послідовних процесуальних дій адміністративного суду та учасників адміністративної справи, яка має на меті захист суб’єктивно публічного права, свободи та законного інтересу.

Адміністративне процесуальне право – це сукупність адміністративно-процесуальних норм, вміщених у КАСУ і які визначають повноваження адміністративних судів щодо розгляду та вирішення щодо розгляду та вирішення публічних правових суперечок, визначає процедуру звернення до адміністративного суду та послідовність розгляду і вирішення адміністративних справ у судовому порядку (ст. 1 КАСУ).

Загальна характеристика КАСУ

Був прийнятий у 2005 році. До цього був проект – Адміністравтино-процесуальний кодекс. Складається із 7 розділів:

Розділ 1. Загальні положення: описує поняття та категорії, які використовуються надалі у змісті цього кодексу. Зокрема, у ст.. 3 КАСУ вміщено понятійний апарат. Описується призначення кодексу (ст. 1), завдання адміністративного судочинства, засади організації та здійснення адміністративного процесу. Зокрема, у ст. ст. 7-16 включно КАСУ описуються принципи адміністративного процесу..

Розділ 2. Організація адміністративного судочинства: найбільш важливою для організації адміністративного судочинства є норми ст. ст. 17-21 включно КСУ. Зокрема у цих ст. ст. увага присвячується таким принципово важливим питанням як юрисдикція адміністративних судів (ст. 17 КАСУ – критерії юрисдикції)

Розділ 3. Провадження у суді 1 інстанції: як основна частина. Вміщується процедура звернення до адміністративного суду, яка описана у ст. ст. 104-107 КАСУ. Підставою звернення до адміністративного суду є письмова позовна заява.

Основне призначення підготовчого провадження полягає у швидкому, об’єктивному розгляді адміністративної справи за одне судове засідання ст. ст. 110-121 КАСУ.

Виходячи із такої процесуальної мети перед будь-яким адміністративним судом стоять такі завдання:

1. Правильно та об’єктивно оцінити суперечливі правовідносини, які виникли між сторонами. Така оцінка суперечливим правовідносинам надається як з точки зору застосування норм матеріального, так і процесуального права.

2. Адміністративний суд завжди прагне примирити сторони переконавши їх укласти мирову угоду. Таким чином на підготовчій стадії суддя виконує роль своєрідного медіатора, на якого покладається функція досудового розгляду адміністративної справи залагодити існуючу суперечку.

3. Зібрати увесь доказовий матеріал та запросити необхідних учасників адміністративної справи. Наприклад, у справах у видворення іноземця необхідно участь перекладача.

Ознаки:

1. Стадія підготовки є однією із обов’язкових стадій, яка виникає після відкриття провадження у справі. Навіть якщо ця стадія проводиться формально вона обов’язково документальну оформляється у вигляді ухвали про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду;

2. Підготовка справи до судового розгляду здійснюється тим самим суддею, який відкрив провадження по адміністративній справі. Здійснення цієї стадії здійснюється у межах загального строку розгляду та вирішення адміністративної справи.

3. Таким чином суддя завжди зацікавлений у тому, щоб якнайшвидше у межах розумного строку, завершити усі підготовчі дії та призначити судовий розгляд справи.

4. Підготовче провадження також поділяється внутрішньо на складові. Зокрема, у його змісті присутнє попереднє судове засідання, основне призначення якого і полягає у виконанні функції медіації. Ця функція безпосередньо зазначення у ст. 111 КАСУ.

Підготовка справи до судового розгляду – це сукупність однорідних процесуальних дій винятково адміністративного суду, яка спрямована: 1) на забезпечення швидкого, повного та об’єктивного розв’язання суперечки; 2) на захист та поновлення прав, свобод і законних інтересів позивача і відповідача; 3) з’ясування можливостей врегулювання спору до його судового розгляду.

Процесуальний зміст стадій

Процесуальний зміст стадій підготовки стадій до судового розгляду завжди залежить від тих суперечливих правовідносин, які описані у позовній заяві. Так, наприклад відповідно до ППВАСУ «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах і з приводу оскарження рішень/дій/бездіяльності державної виконавчої служби» від 13 грудня 2010 року №3 було роз’яснено, що адміністративні суди під час підготовки справи до судового розгляду та здійснення правосуддя мають керуватися положеннями законів України про державну виконавчу службу, про виконавче провадження та застосовувати практику ЄС з прав людини (п.1 Постанови Пленуму). Крім того, ВАСУ постановою було звернути увагу на те, що для звернення до адміністративних судів із зазначених категорій адміністративних справ встановлені спеціальні строки звернення (10 днів – п. 16 постанови Пленуму, ст. 181 КАСУ).

Узагальнивши усі процесуальні дії, які вчиняються адміністративними судами у межах підготовчого провадження їх можна обєднати у такі основні групи:

1) Підготовчі дії суду, які спрямовані на виявлення та отримання доказів в адміністративній справі. Так зокрема, виходячи і ст. ст. 69, 71, 147 адміністративний суд може прийняти рішення про витребування документів. Суд має право призначити експертизу.

2) Суд вирішує кого саме слід залучити до адміністративної справи. Вирішується питання про залучення третіх осіб, або осіб, які сприятимуть здійсненню правосуддя. Такими особами є свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі;

3) Суд приймає рішення про проведення попереднього судового засідання.

Питання № 5

Сутність попереднього судового засідання нерозривно пов’язана з підготовчим провадженням та згідно приписів КАСУ має бути проведено у межах загального розгляду адміністративної справи (загальний розгляд адміністративної справи виписаний) не більше одного місяця.

Попереднє судове засідання як частина підготовчого провадження покликане: 1) врегулювати у досудовому порядку суперечку, яка описана у позовній заяві; 2) під час попереднього судового засідання відпрацьовуються усі процесуальні дії, які необхідно буде вчинити у судовому засіданні.

Для того, щоб виконати роль медіатора суддя адміністративного суду вчиняє такі дії:

1. З'ясовує чи не відмовляється позивач від адміністративного позову;

2. Перевіряється, запитується чи не визнає відповідач адміністративний позов;

3. Сторонам роз’яснюється можливість примирення, тобто укладання мирової угоди. Перевірка готовності сторін – ст. ст. 112, 114 КАСУ.

Попереднє судове засідання та підготовче провадження в цілому можуть завершитися такими процесуальними діями: 1) суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду; 2) постановляється ухвала про зупинення провадження у справі (наприклад, смерть 1 із сторін); 3) постановлення про закриття провадження у справі; 4) завершення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.

11.09.12

Принцип потенційного (офіційно) зясування усіх обставин – є протилежністю принципу диспозитивності, оскільки передбачає можливість адміністративного суду на власний розсуд всупереч бажанням сторони витребувати ті докази, які первісно не були заявлені ані позивачем, ані відповідачем. До змісту цього ж принципу відноситься можливість адміністративного суду встановлювати обставини справи на власний розсуд навіть якщо про ці обставини не було заявлено в позовній заяві (ч.4 ст. 11 КАСУ). Обставини: 1) є обов’язково галузевим принципом, оскільки застосовується лише в адміністративному процесі; 2) даний принцип є правовою можливістю урівняти у процесуальних перспективах сторони, зокрема, урівняти позивача фізичну особу та відповідача – суб’єкта владних повноважень.

Принцип гласності і відкритості судового процесу – сутність гласності полягає в тому, що будь-яка адміністративна справа від початку до кінця є доступною для усіх без винятку учасників адміністративного процесу (тобто будь-яка сторона, третя особа, інший учасник не можуть обмежені в отриманні інформації про час, місце та дату судового засідання. Всі учасники справи без будь-яких винятків інформуються про результати розгляду та вирішення справи про рішення, ухвалені судом під час судового розгляду справи). Сутність даного принципу полягає в тому, що кожен будь-хто має право знайомитися із судовими рішеннями з тих адміністративних справ щодо яких ухвалено підсумкове рішення. Принцип відкритості – означає насамперед, що розгляд справ в адміністративних судах завжди відбувається відкрито. Під час судового розгляду адміністративної справи здійснюється повне фіксування судового засідання технічними засобами (журнал судового засідання). Полягає у тому, що всі особи, присутні у залі судового засідання можуть використовувати аудіо-технічні засоби (диктофони). В залі судового засідання допускається проведення фото,кіно, відео, аудіо запису із застосуванням стаціонарної техніки, а також допускається трансляція або вихід в ефір судового засідання (теле/радіо трансляція). Дисциплінувати – головне призначення цього принципу.

Винятки із принципу гласності та відкритості

1. Принцип гласності та відкритості не поширюється на ті адміністративні справи, де згадується або використовується інформація такого змісту: інформація/відомості про державну, службову таємницю, банківська таємниця, комерційна таємниця, таємниця особистого життя, таємниця особистого листування.

2. Проведення залі судового засідання будь-якого виду зйомки, запису, а також транслювання або передачі розгляду адміністративної справи можливі винятково за згодою сторін і після того як буду проголошено відповідну ухвалу суду;

3. В тому разі, якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, то привселюдно проголошується лише результативна частина судового рішення (в адміністративному процесі суди приймають ухвали та підсумковим документом/рішенням є постанови; всі судові рішення проголошуються привселюдно після стадій судового розгляду адміністративної справи: зачитується весь текст судової постанови).

Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження. Кожен із учасників адміністративної справи має право подати апеляційну/касаційну скаргу: п. 8 ст. 129 КУ, ст. 13 КАСУ, глави 1,2 розділу 4 КАСУ. Є гарантією забезпечення законності рішень.

Принцип обов’язковості судових рішень. Згідно із приписів КУ, А САМЕ СТ. 124 , 129будь-яке рішення в адміністративній справі обов’язково має бути виконаним тим суб’єктом, якому воно адресоване.

В тому разі, якщо субот відмовляється від виконання судового рішення, до винної особи можуть бути застосовані санкції кримінально-правового, адміністративно-правового, фінансово-правового характеру. Згідно із ст. 185-6 КУпАП до соби, яка не виконує рішення суду може бути застосоване стягнення у вигляді штрафу від 85 до 120 грн.

Мова адміністративного судочинства. Здійснюється державною мовою. Спілкування і процесуальні документи виконується українською мовою. Учасники справи можуть спілкуватися іншою мовою. КАСУ не має заборону від подання позовної заяви, наприклад, російською мовою.

Неписані принципи адміністративного судочинства є принцип процесуальною економії (адміністративний суд насамперед як головний персонаж в процесі має діяти розсудливо, заощадливо використовуючи час); принцип розумних спорів п. 1 1 ст. 3 КАСУ – суддя завжди у реальні строки, час має ухвалити рішення, принцип добросовісності – ч.2 ст. 49 КАСУ - відсутність умислу/злого наміру у реалізації правосуддя, затягування процесу.

Принципи – загальні, основоположні правила, за якими діють сторони порушення яких призводить до незаконних процесуальних дій.

Тема4. Стадії адміністративного процесу

1. Класифікація стадій адміністративного процесу;

2. Порядок відкриття провадження в адміністративній справі;

3. Поняття та ознаки стадії підготовки справи до судового розгляду;

4. Процесуальний зміст стадій підготовки справи до судового розгляду;

5. Попереднє судове засідання;Завершення підготовчого провадження;

6. Судовий розгляд адміністративної справи та її особливості;

7. Частини судового розгляду адміністративної справи.

1. Класифікація стадій адміністративного процесу

Інформаційний лист ВАСУ «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами норм КАСУ на нормативно-правових актів» від 25 липня 2007 року.
оглядовий лист ВАСУ «Про практику застосування адміністративними судами приписів КАСУ стосовно визначення юрисдикції адміністративних справ» (за матеріалами справи розглядуваної у касації ВАСУ) від 21 грудня 2007 року.

ППВАСУ «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень ВАСУ під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року.

Аналітичний огляд стану здійснення судочинства ВАСУ в 2011 році.

Інформаційний лист ВАСУ від 27 січня 2012 року щодо обчислення процесуальних строків

Офіційна сторінка ВАСУ

2. Порядок відкриття провадження в адміністративній справі

Відкриття провадження в адміністративній справі (порушення адміністративної справи) є першою та обов’язковою стадією адміністративного процесу. Від успішності такого відкриття залежить можливість розвитку адміністративного процесу в конкретній справі.

На цій стадії адміністративного процесу виникають правовідносини двоякого характеру:

1) Зацікавлена фізична чи юридична особа має звернутися із адміністративним позовом до канцелярії суду (заявник (позивач) = канцелярія) – не є процесуальними (обов’язково – реєстрація (штамп+номер+дата на позовній заяві));

2) Процесуальні правовідносини між позивачем та суддею (другий вид правовідносин) – ст. 15 (1) КАСУ – автоматизований розподіл справ.

Критерії при розподілі:

- Завантаженість судді;

- Категорія справи;

- Вид провадження;

- Присутність судді та ін.

Для того, щоб було відкрито провадження у справі, необхідно наявність таких юридичних фактів:

1) Подано позовну заяву, яка відповідає приписам КАСУ (ст. ст. 104-106);

2) Позовна заява, подана особою, яка має достатній та необхідний обсяг адміністративно-процесуальної правосуб’єктності (ст. 48 КАСУ);

3) Позовна заява прийнята до провадження адміністративним судом та постановлено ухвалу про відкриття такого провадження (ч.2 ст. 107 КАСУ);

Ця стадія виникає після поданої до адміністративного суду позовної заяви зацікавленою особою, яка обов’язково має відповідати ст. ст. 104-106 КАСУ, зокрема виконуватися у письмовій формі. Є першим документом у справі.

Позов – матеріально-правова вимога, яка звернена до іншої фізичної чи юридичної особи через адміністративний суд. Має неформальний вигляд – «претензія».

Адміністративний позов (ст. 104 КАСУ) – процесуальний документ фізичної/юридичної особи, яка звертається до суду – безпосередньо документально-письмове звернення до адміністративного суду в якому реалізуються, втілюються матеріально-правова вимога «позов». – вид звернення який відмежовує позов від інших видів (наприклад, від цивільного позову).

Позовна заява – конкретний документ поданий до адміністративного суду.

Адміністративний позов – п.6 ч.1 ст. 3 КАСУ

Конституційне право звертатися до суду – ст. ст. 8, 55 КУ.

Загальна характеристика позову та позовної заяви

Позовна заява характеризується такими ознаками:

1) Є процесуальним документом ф.о./ю.о. який породжує відкриття провадження у справі;

2) Позовна заява приймається адміністративним судом у письмовому вигляді, яка подається особисто заявником, його процесуальним представником або надсилатися поштою;

3) Будь-яка позовна заява завжди обов’язково складається із таких основних частин:

- Вступна частина містить: найменування адміністративного суду; точну, повну назву позивача; адреса проживання (місце знаходження)/адреса реєстрації (адреса електронної пошти, факс); повне, точне найменування відповідача та його адреси (якщо юо – взяти в Державному реєстрі організацій та підприємств, установ із зазначеним місцем реєстрації, банківських реквізитів);

Якщо позов подає представник – зазначається повне найменування процесуального представника з вказівкою про те, кого саме він представляє.

- Описова (історична) частина. В цій частині позовної заяви детально викладаються всі обставини справи (хто,де, коли, за яких умов та обставин) із зазначенням дат, адрес, номера, посилання на норми чинного законодавства, які описують суперечливі правовідносини, вказуються також докази, за допомогою яких обґрунтовується позовна вимога: доступна, чітка форма викладу; письмова форма (друк, бланк, від руки), ставлення до позивача; визначення всіх норм права+оцінки ситуації;

- Мотивувальна частина: містить у собі норми матеріального і процесуального права, посилання на фактичні обставини справи, а також докази, які в своїй сукупності обґрунтовують правомірність вимог позивача та свідчать про необґрунтованість правової позиції відповідача;

- Прохальна частина (ч.4 ст. 105 КАСУ) містить перелік прохань, з якими звертається позивач звертається до адміністративного суду (прошу зобов’язати …);

- Додатки: копії позовних заяв відповідно до кількості; копії документів, які підтверджують фактичні обставини, справи, викладені в описовій частині позову; копії квитанції про сплату судового збору

Датується, підписується: ідентифікується ОСОБА ПОЗИВАЧА, ЗАКІНЧЕННЯ ВИКЛАДУ УМОВ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ.

Реакція суду на отримання позову (подану позовну заяву):

- Може бути залишена без руху (ч.1 ст. 108 КАСУ); коли виявляються недоліки, які не перешкоджають але є важливими/обов’язковими (наприклад відсутність квитанції про сплату судового збору);

- Повернення позовної заяви (ч.3 ст. 108 КАСУ);

- Відмова у відкритті провадження у справі (ст. 109 КАСУ);

- Відкриття провадження (ст. 105 КАСУ).

3. Стадія підготовки до судового розгляду

Після відкриття провадження в адміністративній справі завжди є так звана підготовкаа до судового розгляду. По своїй суті стадія доволі особлива, передбачає сукупність особливих процедур, які вчинюються до моменту завершення самої стадії винятково адміністративним судом.

Висновки:

1) Основним ініціатором, керівником у межах цієї стадії завжди виступає адміністративний суд, інші учасники займають пасивне положення. Дана стадія з огляду на обставини, що всі адміністративні дії вчинюються судом для решти учасників адміністративної справи, як правило,є закритою від початку до кінця здійснює підготовку адміністративної справи.

Виходячи із такої процесуальної мети перед будь-яким адміністративним судом стоять такі завдання:

4. Правильно та об’єктивно оцінити суперечливі правовідносини, які виникли між сторонами. Така оцінка суперечливим правовідносинам надається як з точки зору застосування норм матеріального, так і процесуального права.

5. Адміністративний суд завжди прагне примирити сторони переконавши їх укласти мирову угоду. Таким чином на підготовчій стадії суддя виконує роль своєрідного медіатора, на якого покладається функція досудового розгляду адміністративної справи залагодити існуючу суперечку.

6. Зібрати увесь доказовий матеріал та запросити необхідних учасників адміністративної справи. Наприклад, у справах у видворення іноземця необхідно участь перекладача.

Ознаки:

5. Стадія підготовки є однією із обов’язкових стадій, яка виникає після відкриття провадження у справі. Навіть якщо ця стадія проводиться формально вона обов’язково документальну оформляється у вигляді ухвали про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду;

6. Підготовка справи до судового розгляду здійснюється тим самим суддею, який відкрив провадження по адміністративній справі. Здійснення цієї стадії здійснюється у межах загального строку розгляду та вирішення адміністративної справи.

7. Таким чином суддя завжди зацікавлений у тому, щоб якнайшвидше у межах розумного строку, завершити усі підготовчі дії та призначити судовий розгляд справи.

8. Підготовче провадження також поділяється внутрішньо на складові. Зокрема, у його змісті присутнє попереднє судове засідання, основне призначення якого і полягає у виконанні функції медіації. Ця функція безпосередньо зазначення у ст. 111 КАСУ.

Процесуальний зміст стадій

4) Підготовчі дії суду, які спрямовані на виявлення та отримання доказів в адміністративній справі. Так зокрема, виходячи і ст. ст. 69, 71, 147 адміністративний суд може прийняти рішення про витребування документів. Суд має право призначити експертизу.

5) Суд вирішує кого саме слід залучити до адміністративної справи. Вирішується питання про залучення третіх осіб, або осіб, які сприятимуть здійсненню правосуддя. Такими особами є свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі;

6) Суд приймає рішення про проведення попереднього судового засідання.

Питання № 5

Для того, щоб виконати роль медіатора суддя адміністративного суду вчиняє такі дії:

4. З'ясовує чи не відмовляється позивач від адміністративного позову;

5. Перевіряється, запитується чи не визнає відповідач адміністративний позов;

6. Сторонам роз’яснюється можливість примирення, тобто укладання мирової угоди. Перевірка готовності сторін – ст. ст. 112, 114 КАСУ.

6.Стадія судового розгляду: ознаки

1) складається із сукупності об’єднаних спільною процесуальною метою процесуальних дій;

2) зміст стадії та порядок процесуальних дій визначено КАСУ;

3) суд. Розгляд справи як правило завершається справа адміністративної юрисдикції;

4) обов’язкова стадія адміністративного процесу, під час якої суд розглядає та вирішує справи по суті, постановляє ухвали та постанови;

5) на даній стадії остаточно розв’язується спір між його учасниками визначаються взаємні права і обов’язки сторін;

6) розгляд адміністративної справи в судовому засіданні обмежується процесуальними строками;

7) перелік учасників судового розгляду справи чітко визначений законодавством;

8) стадія судового розгляду справи складається з наступних частин:

- підготовча частина (ст. ст. 124-134 КАСУ);

- розгляд справи по суті (ст. ст. 135-151 КАСУ)

- ухвалення та проголошення судового рішення у справі (ст. ст. 153, 154, 160, 167 КАСУ)

9) судовий розгляд справи має місце під час провадження в суді 1 інстанції, апеляційного та касаційного провадження за виявленими та новоявленими обставинами.

Правила здійснення судового розгляду адміністративної справи

Строк розгляду адміністративної справи (ст. 122 КАСУ) – «розумний строк». Має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше 1 місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлене КАСУ.

Розумний строк не розповсюджується на оскарження дій або бездіяльності ЦВК, будуть скорочені терміни розгляду справи, - від 2 днів або невідкладно; - специфіка справи; - у разі потреби.

Специфічні справи, розгляд яких обумовлює зменшення строку розгляду:

1) Оскарження законності;

2) Оскарження законності та відповідності нормативно-правовим актам вищої юридичної сили нпа міністерств;

3) Оскарження рішень, дій/бездіяльності виборчих комісій; референдуми;

4) Провадження у справах щодо уточнення списку виборців;

5) Провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності;

6) Провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності Державної виконавчої служби;

7) Провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;

8) Провадження у справах за адміністративними позовами про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання;

Реєстрація нормативно-правового акта – Міністерство Юстиції і його територіальні представництва.

12 Следующая ⇒