 |
|
Геотермальні джерела енергії.
Вже давно працюють електростанції, що використовують гарячі підземні джерела. Підземні води, як "жива кров" планети, переносять природне тепло Землі на поверхню. Володіючи великою рухливістю і високою теплоємністю, вони грають роль акумулятора і теплоносія. Вони або накопичуються у водоносних горизонтах, або виходять на поверхню землі теплими або гарячими джерелами, а іноді вириваються у вигляді пароводяних сумішей. Це гейзери і фумароли. Гейзери, наприклад "Старий служака" кожні 53-70 хвилин викидають струмінь води (більше 90 ° С) на висоту 30-45.
Використовувати воду з t нижче 100 ° С для енергетики вважається економічно невигідним, але вона цілком придатна для теплофікації.
Головне достоїнство тепла, одержуваного з надр - екологічна чистота та відновлюваних. Звичайно, неконтрольований забір може призвести до виснаження джерел, для цього розроблено методику замкнутої системи, за якою охолоджена або звичайна холодна вода повертається в високотемпературний пласт. За однією свердловині закачують холодну, за іншою - отримують вже гарячу воду. Створюється надійна, практично "вічна" замкнута циркуляція.
Енергія Світового океану.
Запаси енергії у Світовому океані колосальні. Найбільш очевидним способом використання океанської енергії представляється на будівництво приливних електростанцій (потужністю 240 тис. - 6 млн. кВт · рік). Несподіваною можливістю океанської енергетики виявилося вирощування з плотів в океані швидкозростаючих гігантських водоростей, легко переробляються в метан для енергетичної заміни природного газу. Для повного забезпечення енергією кожної людини достатньо 1 га плантацій таких водоростей. Велику увагу привертає "океанотермічна- енерговерсія" (ОТЕК) - отримання електроенергії за рахунок різниці температур між поверхневими і засмоктує насосом глибинними океанськими водами, наприклад, при використанні в замкнутому циклі турбіни таких легковипаровуючих рідин, як пропан, фреон або амоній.
Висновок
Вирішуючи задачу зменшення впливу на навколишнє середовище традиційних методів одержання енергії наука і виробництво вивчають можливості отримання енергії за рахунок нетрадиційних ресурсів, таких, як енергія вітру, сонця, геотермальна і енергія хвиль та інших джерел, які відносяться до невичерпних й екологічно чистих.
Україна має великий потенціал енергоресурсів (вугілля, гідроенергія, енергія сонця, вітру та біогазу).
У той же час, населення не забезпечено енергією, що веде до знищення лісів і негативно позначається на екології регіону.
Наявний потенціал нетрадиційних джерел в країні залишається не затребуваним.
Незважаючи на високу вартість, пристрої альтернативної енергетики можуть окупатися і приносити екологічні, соціальні та економічні вигоди. Для ефективного застосування цих пристроїв потрібні дослідження і передача технологій.
3.Проблеми евтрофікації поверхневих вод в Україні та світі.
Вступ
Якість води є наслідком двох основних процесів - надходження речовин із зовнішніх стосовно даного водному об'єкт джерел і внутрішньо-водоймних змін, що відбуваються з речовинам унаслідок функціонування водних екосистем. Оскільки екосистема - це єдиний природний комплекс, утворений живими організмами і середовищем їх існування, його компоненти зв'язані обміном речовини й енергії. Таким чином, у водній екосистемі одночасно функціонують біотичне співтовариство і нежива природа, причому нежива природа є джерелом речовин і енергії, необхідних для існування біоти. Потрапляючи у водний об'єкт,я речовини стають элементами водних екосистем і включаються в основні процеси, які відбуваються в них.
Здатність поверхневих водних, що самоочищення, об'єктів, підданих антропогенному навантаженню, як правило, недостатня для протистояння високому рівню зовнішнього негативного впливу. У результаті водні екосистеми піддаються перебудові, наслідком якої відбувається збідніння видового складу, біологічної цінності гідробіонтів, погіршення якісних характеристик води. З цієї причини для промислово розвинених країн із граничною гостротою виникає проблема захисту водних об'єктів і відновлення деградировавших водних экосистем. Вирішення цієї задачі можливо тільки шляхом спільного впливу на алохтонне надходження речовин у водні об'єкти і внутрішньо-водні процеси.
Евтрофікація
Евтрофікація — збагачення водойм біогенними елементами, що супроводжується підвищенням продуктивності водойми. Евтрофікація може бути наслідком природного старіння водойми, внесення добрив або забруднення стічними водами.
Як наслідок масованої та незбалансованої евтрофікації більша частина флори та фауни водойми може бути знищеною, а екосистема водойми — різко та катастрофічно зміненою.
Треба зважити, що життя на Землі з моменту його появи супроводжувалось проявами евтрофікації, тобто це явище не характерне винятково для сучасної геологічної епохи. Саме грандіозним за масштабами евтрофікаційним явищам ми зобов'язані наявністю покладів вугілля, нафти, природного газу та інших корисних копалин біогенного походження (аж до деяких видів залізних руд).
До біогенних елементів, що саме і спричинюють евтрофікацію, відносяться насамперед: азот, фосфор та кремній у різних сполуках. Найбільше значення мають фосфор та азот, що є обов'язковими елементами тканин будь-якого живого організму.
Концентрація біогенних елементів та їхній режим залежать від інтенсивності біологічних та біохімічних процесів у водоймі та від кількості біогенів, що потрапляють у водойму із стічними водами та поверхневим стоком на площі водозбору. Концентрації азоту та фосфору характеризують трофність («кормність») водойми. Режим біогенних елементів розглядають як вихідний показник потенціальної евтрофікації.