Главная | Обратная связь

Сіньхайська революція в Китаї

Індія.

• 1905р. - рух свадеші - масовий бойкот англійських то­варів індійцями. Страйк у Бомбеї.

• 1906р. - за ініціативою Індійського Національного Конгресу (ІНК) започатковано рух під гас­лом «сварадж» (самоврядування) за надання Індії статусу домініону.

Іран.

• 1905-1911рр. - революція. Закріплення статусу Ірану як напівколонії Росії та Англії.

Туреччина.

• 1908р. - Молодотурецька революція. Установлення кон­ституційної монархії.

Китай.

• 1911-1912рр. - Сіньхайська революція. Проголошення Китаю республікою.

Мексика

• 1910-1917рр. - революція. Повалення диктаторського режиму, проголошення найдемократичнішої конституції в Латинській Америці.

 

1. Національно-визвольний рух народів Індії.

Фактичним володарем Індії після Семилітньої війни (1756-1763рр.) стала англійська Ост-Індська компанія. Грабіжницька політика адміністрації компанії викликала обурення індійців і постійні повстання. Найбільшим було повстання сипаїв 1857-1859рр. Воно стало приводом для ліквідації Ост-Індської ком­панії і підпорядкування цієї найбільшої у світі колонії безпосе­редньо британській королеві, яка в 1877р. прийняла титул ім­ператриці Індії. Територія Британської Індії наприкінці XIX ст. становила 4 859 300 км², а населення- 289 млн. 732 тис. осіб.

Індія - багатонаціональна країна, яку заселяли відмінні за мовою і релігією народи. Лише англійці вперше об'єднали Індію. Англійська стала мовою міжнаціонального спілкування. Сформувалася спільність інтересів усіх індійців стосовно коло­ніальної адміністрації. Зростання національної самосвідомості стало підґрунтям для формування національного руху за визво­лення Індії.

• 1885р.Було засновано Індійський національний конгрес (ІНК) - першу загально індійську політичну організацію, яка заявила про свою лояльність щодо британської влади, але висунула вимогу розширили самоврядування в Індії.

• 1905 р. Було розпочато «пробудження Індії» - піднесен­ня національно-визвольного руху. Приводом до його по­чатку став поділ британцями Бенгалії на дві провінції за релігійною ознакою.

• 16 жовтня 1905р. За пропозицією ІНК у Бенгалії було проведено загальнонаціональний траур (фактично - страйк) на знак протесту проти поділу Бенгалії, який підтримала вся країна. Розпочався рух «свадеші» - ма­сового бойкоту англійських товарів і розвитку їх власного виробництва індійцями.

• Грудень 1906р. ІНК висловився за встановлення в Індії системи правління, яка існувала у британських домініонах - Канаді та Австралії. Гасло «сварадж» (самоуправ­ління) радикали розуміли як незалежність, а поміркова­ні - як самоуправління в межах Британської імперії.

• Грудень 1907р. Відбувся розкол ІНК на радикалів і помір­кованих. Лідером радикалів став Бал Гангадхар Тілак.

• 1908р.Колоніальна влада заарештувала Тілака «за підбу­рювання до бунту». Його було засуджено до шести років заслання.

• Липень 1908р. Індію охопила хвиля мітингів протесту проти засудження Тілака. У Бомбеї відбувся загальний шестиденний (за кількістю років засудження лідера ра­дикалів) страйк робітників, у якому брали участь майже 100 тис. осіб.

• 1909р.Британська влада пішла на поступки: було збіль­шено представництво індійців у законодавчих радах про­вінцій при колоніальній адміністрації.

• 1911р.Було скасовано непопулярне рішення про поділ Бенгалії на дві провінції і перенесено столицю з Калькутти до Делі - історичного центру країни.

 

Сіньхайська революція в Китаї

Сіньхайська революція1911-1912рр. - революція в Китаї, яка спричинила повалення маньчжурської династії Цін і про­голошення Китайської республіки. За східним місячним ка­лендарем вона розпочалася в рік миші (китайською мовою - «сіньхай»).

Передумови:

• Провал двох спроб здійснення урядом реформ, спрямова­них на модернізацію країни, наприкінці XIX і в першому десятилітті XXст,

• Напівколоніальне становище Китаю. Панування іноземно­го капіталу перешкоджало розвитку національної еконо­міки.

• Різке падіння в суспільстві авторитету маньчжурської династії Цін, яка завжди виконувала вимоги іноземних держав-колонізаторів.

Причини:

• Необхідність позбавлення влади маньчжурської династії, яка перешкоджала здійсненню модернізації Китаю.

• Зростання серед різних соціальних верств невдоволення пануванням у Китаї іноземних колонізаторів і прагнення завадити подальшому закабаленню своєї країни.

Привід:

Початок жовтня 1911р. У місті Ханькоу (район Уханя) поліція викрила нелегальну квартиру революціонерів, знайшла зброю і списки членів революційних організацій.

Основні події:

• 10 жовтня 1911р.Відбулося повстання солдатів військо­вого гарнізону в місті Учань (район Уханя). Почалася ре­волюція.

• Кінець листопада 1911 р. 15 провінцій Південного, Центрального і Північного Китаю оголосили про звільнен­ня від панування маньчжурської династії.

• 29 грудня 1911р. Зібрання делегатів китайських про­вінцій, охоплених революцією, проголосило Сунь Ятсена тимчасовим президентом Китайської республіки.

• 12 лютого 1912р.Останній маньчжурський імператор зрікся престолу. Офіційно скасовано монархічну форму правління.

• 13 лютого 1912р. Іноземні держави загрожували інтер­венцією в разі продовження громадянської війни. За до­сягнутою угодою Китай залишився республікою, а Сунь Ятсен поступився посадою президента Юань Шикаю, при­хильнику поміркованих реформ. Завершення революції.

 

Підсумки та історичне значення:

• Усунуто від влади маньчжурську династію Цін, яка пану­вала в Китаї 267 років, ліквідовано монархію і проголо­шено Китайську республіку.

• Революція залишилася незавершеною, але заклала підва­лини для майбутніх перетворень.

Сунь Ясен Юань Шикай