 |
|
Принципи проектного фінансування
Балансове проектне фінансування.
За формами участі комерційних банків у проектному фінансування за балансовим методом:
1. спільне проектне фінансування – здійснюється декількома кредитними установами. Поділяється на форми: паралельне фінансування – проект ділиться на складові, що кредитуються різними незалежними між собою кредиторами у межах встановленої для них квоти; синдиковане кредитування – всі кредитори надають позички в ході виконання проекту, при цьому декілька авторитетних кредиторів організовують роботу консорціуму – виконують ф-ції менеджера.
2. послідовне проектне фінансування – великий бак виступає лише ініціатором кредитних операцій, переуступає право вимагати заборгованість іншим банкам. Проте за оцінку інвест проетку, розроблення кредитної угоди та видачу позички банк отримує комісійну винагороду.
За ступенем ризику кредитора:
· без регресу на позичальника – кредитор бере на себе всі комерційні та політичні ризики, що пов’язані з реалізацією проекту, плата за надання кредиту значно вища, ніж за інших способів фінансування.
· З частковим регресом на позичальника – ризики розподіляються між всіма учасниками таким чином, щоб остання могли прийняти на себе всі ризики, які залежать від них. Вартість цього фінансування є невисокою, що призвело до поширення його на практиці.
· З повним регресом на позичальника – кредитор не бере на себе жодних ризиків за проектом. Даний вид фінансування є найдешевшим. Застосовується для проектів, які мають державне значення, здійснюється під гарантію уряду та за його сприянням.
Принципи проектного фінансування
1. Принцип підвищеної ризикованості проектного фінансування спонукає до розподілу ризиків серед максимальної кількості учасників проекту, а ризики за проектом в свою чергу потребують ретельного відстеження та попереднього аналізу з метою укладання контрактів зі споживачами продукції та страхувальниками на період до повного погашення кредиту.
2.Принцип покриття боргу. Цей принцип ґрунтується на показнику обслуговування боргу (співвідношення очікуваних чистих надходжень від реалізації проекту до загальної суми заборгованості та відсотків). Отримані результати порівнюються з базовим варіантом інвестиційного проекту, що підготував незалежний консультант. Коефіцієнт покриття боргу, як правило, повинен бути в межах 1,3 - 1,8, залежно від ступеня ризику та специфіки галузі.
3.Ринковий принцип вимагає від фінансово-кредитної установи детального аналізу кон’юнктури ринку майбутньої продукції, Такий аналіз ринку проводиться з метою визначення динаміки цін на період експлуатації об'єкта.
4. Принцип обмеженої відповідальності клієнта випливає з визначення проектного фінансування, згідно з яким погашення заборгованості відбувається за рахунок доходів від реалізації проекту, а відповідальність клієнта-ініціатора проекту визначається розміром власних коштів, спрямованих у проект. Причому проект вважається здійсненим, якщо згідно взаємних зобов’язань виробнича потужність об’єкту досягла проектної потужності (близько 75%).
5. Принцип забезпечення джерелами фінансування проекту ґрунтується на додержанні досить високого співвідношення між власними та запозиченими коштами, що коливається залежно від галузі (20:80; 30:70; 40:60), проте прийнятним для сторін вважається співвідношення 30:70.
6. Принцип гарантування інвестицій. Замовник обов’язково має надати гарантії щодо реалізації проекту усім суб’єктам, які беруть участь у фінансуванні та реалізації проекту.
7. Принцип повернення та платності забезпечує послідовну ліквідацію заборгованості, графік якої відповідає життєвому циклу інвестиційного проекту таким чином, що повернення богу розпочинається після досягнення визначеного рівня виробничої потужності, а темпи погашення заборгованості прямо пропорційні темпам зростання виробництва продукції.