 |
|
Вікова періодизація психічного розвитку дітей і дорослих
Вікова періодизація психічного розвитку дітей і дорослих. Фази пренатального розвитку дитини.
Вікова періодизація психічного розвитку дітей і дорослих
Л. С. Виготський вирізняв три типи періодизацій психічного розвитку:
- за зовнішнім критерієм (відповідно ступеням виховання і навчання);
- за однією ознакою дитячого розвитку (З. Фрейд - за розгортанням лібідоносної енергії; П.Блонський - за станом зубів; Н. Поліцин - за зміною суспільної спрямованості особистості);
- за системою суттєвих особливостей дитячого розвитку (Л. С. Виготський - на основі комплексних особистісних новоутворень; Ш. Бюлер - за структурою життєвого шляху; Е. Еріксон - за розгортанням закладених у зародковому періоді програм - епігенезом; Л. I. Божович - за соціальною ситуацією розвитку і новоутвореннями).
Крім того, періодизації психічного та особистісного розвитку поділяються на часткові (охоплюють частину життя) і повні (охоплюють все життя людини). Наприклад, до другої групи належать періодизації Ш. Бюлер, Е. Еріксона, Б. Г. Ананьєва.
Зокрема, в періодизації Шарлотти Бюлер відображено вплив на періодизацію розвитку особистості послідовності життєвих задач, але рушійні сили цього розвитку вважаються вродженими. Вона вирізняє наступні періоди:
o до 16-20 рр. Відсутність сім'ї, професійного та життєвого шляху;
o від 16-20 до 25-30 рр. Попереднє самовизначення, створення сім'ї;
o від 25-30 до 45-50 рр. Зрілість, сім'я, суспільне визнання, наявність конкретних життєвих цілей, самореалізація;
o від 45-50 до 65-70 рр. Старіння, душевна криза, зникнення самовизначення;
o від 65-70 рр. Старість, відсутність соціальних зв'язків, втрата цілей, самозавершеність.
Окремо слід зупинитись на концепції розвитку особистості Еріка Еріксона. Згідно з цією концепцією, основний закон розвитку - "епігенетичний принцип", відповідно до якого на кожному новому етапі виникають явища і властивості, яких не було раніше (новоутворення), проте ці новоутворення закладаються під час зародкового розвитку організму людини. Перехід до нової фази розвитку відбувається у формі кризи, яка має закономірний характер і відображає подолання суперечностей розвитку, характерних для попередньої фази.
Життєвий цикл людини складається, за Е. Еріксоном, з восьми фаз, кожна з яких має свої специфічні задачі і може завершуватися сприятливо (у разі подолання основних суперечностей) - або ні - для подальшого розвитку. Оскільки кожне суспільство по-своєму здійснює соціалізацію підростаючого покоління, то при збереженні універсального характеру загальної послідовності й найважливіших задач основних фаз розвитку, типові способи їх вирішення специфічні для різних суспільств.
Грудна фаза - до 1 р.Головна особа на цій фазі - мати. Провідні суперечності довіра-недовіра; надія-безнадійність. Основне завдання полягає у виробленні ще неусвідомленого почуття "базової довіри" немовляти до зовнішнього світу. Головний метод - турбота і любов батьків. Якщо "базову довіру" на цьому етапі сформувати не вдається, то у немовляти розвивається почуття "базової недовіри" до світу, тривожність, яка потім може проявлятись у формі замкнутості, втечі у свій внутрішній світ тощо.
Повзункова фаза - до 3-х років.Головні особи - батьки. Основна суперечність: автономія-сумнів, сором. У дитини формується відчуття самостійності та особистої цінності або ж їх протилежність - сором'язливість і сумніви в собі. Закладаються основи таких особистісних якостей, як відповідальність, дисциплінованість, повага до порядку тощо.
Дошкільна фаза - до 6 років.Значущі особи - батьки, брати, сестри. Базова суперечність: ініціативність-пасивність. Формується ініціативність. Блокування ініціативності призводить до виникнення почуття провини, яка знижує активність дитини. Вирішальну роль при цьому відіграють ігри, спілкування з однолітками. Закладається почуття справедливості, прагнення виконувати правила.
Передпубертатна фаза - до 12 років.Головні особи - в шкільному середовищі. Базова суперечність спроможність-неповноцінність. Розвиваються почуття підприємливості та ефективності, цілеспрямованість. Найважливішими цінностями стають ефективність і компетентність. У негативному варіанті розвитку формується відчуття власної неповноцінності, яке спочатку виникає як усвідомлення своєї неспроможності у вирішенні якихось конкретних задач. У цьому віці закладається ставлення до праці.
Юність - до 18 р.Значущі оточуючі - ровесники. Основна суперечність: визнання, ідентичність - невизнання. З'являється відчуття власної унікальності, відмінності від інших. При негативному варіанті формується невиразне, дифузне, нестійке "Я", рольова й особистісна невизначеність. Стрімко розширюється репертуар особистісних ролей, кожну з яких юнак випробовує, не заглиблюючись у виконання якоїсь окремої з них.
Рання зрілість.Значущі особи - друзі. Головна суперечність: співпраця - відчуження, ізоляція. З'являється потреба і здатність до інтимного психологічного контакту з іншою людиною, зокрема й до сексуальної близькості. У негативному варіанті розвивається почуття ізоляції та самотності.
Середній вік.Провідні цінності - професія, батьки. Центральна суперечність: дружба - ізольованість. Особистість відзначається творчою діяльністю і почуттям продуктивності, що поширюються на сфери професійної праці, турботи про інших людей, зокрема про дітей. У негативному варіанті розвивається почуття стагнації (застою).
Пізня зрілість.Значуще оточення - людство, близькі. Головна суперечність: самореалізованість - розчарування. Поява почуття повноти життя, виконаного обов'язку, завершеності шляху. Мудрість і відстороненість дають змогу дивитися на свої й чужі вчинки та їхні наслідки з певної висоти. У негативному варіанті розвиваються розчарованість, безнадія і розпач.
В основі вікової переодізаціі Д.Б. Ельконіна лежать провідні діяльності, що визначають виникнення психологічних новоутворень на конкретному етапі розвитку. Розглядаються відносини продуктивної діяльності та діяльності спілкування.
Ось як уявляють в цілому періодизація психічного розвитку Д. Б. Ельконіна.
Таблиця 1. Періодизація психічного розвитку за Д Б. Ельконін [4]
| Періодизація психічного розвитку Д. Б. Ельконіна | ||
| Вікові періоди | Провідна діяльність | Система відносин |
| Дитячий Раннє дитинство Дошкільний вік Молодший шкільний вік Підлітковий вік Юнацький вік | Спілкування з дорослим Предметна діяльність Гра Навчальна діяльність Спілкування з однолітками Навчально-професійна діяльність | людина-людина людина-річ людина-людина людина-річ людина-людина людина-річ |
Епоха раннього дитинства (до 3 років).
1. Дитинство (до 1 року). Тут провідний вид діяльності - емоційне спілкування. У 2-2,5 місяця у дитини з'являється комплекс пожвавлення на появу дорослого: посмішка, рухова реакція і т.д. До 6 місяців ця діяльність спілкування розвивається, дитина дізнається маму. Дорослі розвивають руку дитини: дають йому іграшку, включають його в спілкування через предмет, що веде до дій з перед метом. До року у дитини починає виникати потреба у вербальному спілкуванні.
На кордоні дитинства і раннього віку відбувається перехід до власне предметним діям, до початку формування гак званого практичного, або сенсомоторного інтелекту.
2. Ранній вік (власне раннє дитинство) (1-3 роки). Тут провідний вид діяльності - предметно-маніпулятивний. Дитина відкриває і закриває двері, пересипає пісок і т.д. Він опановує діями з ложкою, олівцем, відром, носовою хусткою і ін Це операціонально-технічна фаза.
У цей період часу предметні дії служать для дитини способом налагодження міжособистісних контактів. Спілкування, у свою чергу, опосередковується предметними діями дитини і практично не відокремлене від них. Але до 3 років дитина починає порівнювати себе з дорослими і заявляти "Я", "Я сам".
Епоха дитинства (3-11 років).
1 Дошкільне дитинство (3-7 років). Прагнення до самостійності виводить дитину паролевую гру, що імітує відносини людей у процесі праці. Завдяки ігровим прийомам дитина приймає на себе роль дорослого і моделює в грі їх міжособистісні відносини.
Таким чином, рольова гра, об'єднуючи спілкування і предметну діяльність, забезпечує їхній спільний вплив на розвиток дитини. У нього виникає потреба зайняти нову соціальну позицію, і до кінця цього періоду у дитини з'являється прагнення чомусь навчитися, він хоче отримати результат своєї діяльності в якості оцінки, тягнеться до навчання.
2. Молодше шкільне дитинство (7-11 років). Це фаза операційно-технічної діяльності, в основному діяльності навчальної. Дитина вчиться читати, писати. У процесі навчання формуються інтелектуальні та пізнавальні здібності, розвивається система відносин дитини з оточуючими - його власна практика взаємин з іншими людьми. Але приходить час, і він хоче наслідувати поведінки дорослих; хоче рівноправного ставлення до себе. Настає наступна епоха
Епоха подростничество (11-17 років).
1. Молодше подростничество (11-14 років). З'являється нова діяльність - діяльність інтимно-особистісного, емоційного спілкування з однолітками, виникає об'єднання з рівними собі за віком дітьми, з'являються лідери. Виникає "почуття дорослості" - особлива форма новоутворення свідомості, через яке під паросток порівнює себе з іншими, знаходить зразки для наслідування, перебудовує свою діяльність і відносини.
Тут важливо, щоб кола спілкування дитини не виходили з-під контролю дорослих - "важкий вік", "переломний вік".
2. Юність - старше подростничество (14-17 років). У дитини знову з'являється потреба до самопізнання, формується сама свідомість, ставляться завдання саморозвитку, самовдосконалення, самоактуалізації. Здійснюється професійне і особистісне самовизначення, йому важливо знати, ким він буде. Провідна діяльність - навчально-професійна (знову операціонально-технічна фаза), в процесі якої формуються світогляд, професійні інтереси, ідеали.
Періодизація Д.Б. Ельконіна є найбільш поширеною у вітчизняній психології.
Змістовне розкриття особливостей віку передбачає: виділення вікових особливостей у натуральному ряду розвитку, осмислення особливостей соціального становища, розуміння їх заломлення в психіці та поведінці дитини.
Фази пренатального розвитку дитини
Період від запліднення яйцеклітини до народження дитини у середньому триває 280 днів (40 тижнів), але бувають відхилення (від 245 до 325 днів). Розвиток дитячого організму проходить протягом цього часу гермінальну (лат. germen - зародок), ембріональну (лат. embryon - зародок) і фетальну (лат. fetus - запліднений) фази.
Гермінальна фаза. Починається вона з моменту запліднення яйцеклітини і триває приблизно 2 тижні, протягом яких відбувається швидкий ріст і первинна диференціація клітин. На першому тижні поділяється зигота (запліднена яйцеклітина) й утворюється бластоциста (грец. blastos - зародок і kystis - пузир) - пухирець, заповнений водою. На другому тижні зародок занурюється в стінку матки; починають формуватися структури, які забезпечують його життєдіяльність: амніон (грец. amnion - оболонка) - внутрішня оболонка, хоріон (грец. chorion - перепонка) - зовнішня оболонка, жовчний мішок, плацента (дитяче місце) і пупковий канал.
Ембріональна фаза. Вона охоплює період від 2-х тижнів до 3-го місяця, коли відбувається структурний розвиток зародка. У 3-4 тижні його довжина становить 0,6 см. Майбутній плід складається із трьох зародкових листів. На другому місяці довжина зародка становить 2,5 см, вага - 2,1 г. Із трьох зародкових листів формуються тканини і починають утворюватися органи.
З 4-го по 8-й тиждень розвитку із зовнішнього зародкового листа формуються центральна і периферична нервові системи, кора головного мозку, утворюються епітелій -чуттєва покривна тканина вух, носа та очей, а також шкірний покрив, волосся і нігті. Середній зародковий лист дає початок усій з'єднувальній тканині, м'язам, скелету, внутрішнім органам, крові, лімфі, кровоносним та лімфатичним судинам, хрящам, статевим залозам, тканинам, що вистилають усі порожнини тіла. Внутрішній зародковий лист утворює внутрішні шари шлунка й кишківника, органів дихання, основні частини щитоподібної залози, печінки, надшлункової залози та інших органів.
У цей час з'являються зовнішні ознаки людини (обличчя, вуха, очі, ніс), у зачатках кінцівок уже стає помітним поділ на відділи, формуються пальці, які спочатку з'єднані перетинкою. Починає розвиватися шкірна чутливість, зародок набуває здатності реагувати рухами на окремі подразники. Життю ембріона знову загрожує небезпека, оскільки в цей період за бажанням жінки лікарі можуть зупинити його подальше існування.
Фетальна фаза. Вона настає на третьому місяці від запліднення і триває до народження дитини. У цей час розмір плода становить 7,6 см, вага - ЗО гр. На пальцях з'являються нігті, голова випрямляється і окреслюється шия. Очі закриваються завдяки зрощеним повікам. У другій половині третього місяця з'являються зовнішні статеві органи. До кінця цього місяця обличчя плода стає схоже на людське. За зовнішніми статевими органами можна легко визначити, хлопчик це чи дівчинка. Починає з'являтися м'язова активність, але ці слабкі рухи поки що не відчутні для матері. Рухи плода вона починає виразно відчувати наприкінці четвертого місяця, що свідчить про сформованість його м'язів.
На четвертому місяці утворюються борозни і звивини головного мозку, кора набуває шести шарової будови, характерної для мозку дорослої людини. На тілі та обличчі з'являється лануго (лат. lanugo - пух) - волосяний покрив, а шкіра покривається шаром воскоподібних виділень шкірних залоз, який захищає її від розтріскування в результаті дотику з амніоном.
На п'ятому місяці довжина плода від тімені до п'ят становить 230 мм, вага його - майже 500 гр. Значно енергійнішими стають його рухи. На тілі та обличчі з'являється волосяний покрив, шкіра змащена так званим первородним мастилом.
До кінця шостого місяця формуються усі нейрони головного мозку, очі стають чутливими до світла, появляється реакція на звук. Плід здатний здійснювати хапальні рухи, морщитися, водити очима, робити гримаси. Розвиваються органи слуху і нюху. У цей час він важить 0,8 кг, а довжина його становить 30,5 см.
Завдяки досягненням медицини народження семимісячної дитини не загрожує її життю, але вона ще занадто мала (зріст - 355 мм, маса - 1300 г).
Протягом восьмого місяця плід продовжує рости, і на дев'ятому місяці тіло набуває остаточних форм.