Главная | Обратная связь

Термінологічна лексика.

Сучасна літературна українська мова використовується в різ­них сферах суспільного життя. Величезна кількість слів, що при­слуговує нині у багатьох галузях — це слова-терміни, засвоєні нашою мовою в процесі економічного, політичного, культурного, міжнаціонального й міжнародного спілкування.

Т е р м і н о л о г і я — розділ лексики, що охоплює терміни різних галузей: науки, техніки, мистецтва, суспільного життя.

Т е р м і н — це одиниця історично сформованої термінологі­чної системи, що вживається в певній галузі знань для позначен­ня певного поняття.

Термін позначається словом або словосполученням, належить до словникового складу мови та підпорядковується її законам. Крім того, бувають і терміни-речення. Це — специфічні спортив­ні, військові команди.

Терміни вживаються для точного вираження понять. Вони по­збавлені образності, емоційно-експрасивного забарвлення. Кож­ній галузі властиві свої терміни. Тож спілкуються ними люди пов'язані єдністю спеціалізації.

Термінологічна лексика збагачена іншомовними словами. Звичайно, термінологія має обслуговувати потреби того народу, в мові якого створена. Але, враховуючи міжнаціональні інтереси, комунікативні функції людей, які все більше розвиваються, ви­никає необхідність у творенні такої термінології. Оскільки спіль­ні тенденції в розвитку термінології різних мов переплітаються, то поєднання їх в українській мові непорушує їхньої граматичної і фонетичної структури.

Творяться терміни різними способами. Найпоширенішим є а ф і к с а ц і я: використовуються суфікси -ння, -ість, -ит (-іт, -їт), -изм (-ізм, -їзм): додавання, варіантність, детер­мінізм.

Продуктивним є і л е к с и к о — с е м а н ти ч н и й спосіб (перенесення значення): живучість (системи), крихкість (матері­алу). Творяться терміни шляхом а б р е в і а ц і ї: біохімія, авто-діагностика, а також за допомогою запозичених складників: су­пер-, гіперфіто-, суб-, макта ін.: суперцемент, гіпермаркет, фітодизайн.

При утворенні похідних форм терміна необхідно користувати­ся лише тими формами, які подаються в словнику чи довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та сприймання.

Серед частин мови у функції термінів найбільше виступають іменники, потім — прикметники (переважно субстантиновані) і рідше — прислівники та дієслова.

До речі, слово т е р м і н — запозичене з латинської мови, де означає «кордон, межа, кінець». Отож-бо, це слово вказує на чіт­ку межу значення, що є досить важливим для науки. Тому науко­вці й висувають особливі вимоги до терміна, зокрема:

термін повинен бути однозначним у межах цієї системи те­рмінів;

точно називати поняття, риси, ознаки означуваного явища;

термін завжди повинен бути стилістично нейтральним до тексту;

термін не повинен мати синоніми й омоніми (принаймні, у межах терміносистеми даної науки).

Тому й вживаються терміни — переважно у науковому й офі­ційно-діловому стилях. Рідше — в публіцистичному та худож­ньому і подекуди — у розмовній лексиці.

Так, діловому стилю властива термінологія, що походить із активної лексики (юрисдикція, юстиція); запозичується із інших мов (ультимо, рецепісса, диспонент); утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників (фо­тоелемент, фотомонтаж, вебкамера, радіокорпорація).

Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеці­альних словниках, довідниках. Ось чому вони (терміни) і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні.

Кожна вузька галузь науки має свої терміни: економічні вжи­ваються в економіці, правові — в юриспруденції. Проте деякі те­рміни мають кілька значень, зокрема, у справочинстві. Напри­клад: справа — означає один документ і сукупність документів, інше значення має словосполучення юридична справа. Правильне значення того чи іншого терміна допомагає з'ясувати контекст.

Можна виділити такі основні групи термінологічної лексики:

математичну: множення, кут, дільник, квадрат;

фізичну: молекула, електрон, калорія, енергія, вольт;

електротехнічну: контакт, струм, ізоляція;

радіотехнічну: антена, радіоцентр, радіоприймач;

літературознавчу: поема, анапест, сюжет, персонаж;

лінгвістичну: фонема, афікс, іменник, синонім, діалект;

юридичну: судоустрій, правосвідомість, правосуддя;

філософську: світосприймання, базис, діалектика;

релігійну: вівтар, священик, ієрей;

фінансову: камбіо, бесса, акцепт,дебет;

економічну: ресурсозбереження, базова рентабельність;

хімічну: азот, водень, кисень, іонізація, оксиди;

біологічну: рецептор, клітина, тичинка;

медичну: антифронт, аспірін, інтегральна медицина;

музичну: соло, тріо, квінтет, октава;

морську: яхта, боцман, кубрик, капітан;

торговельну: коносамент, консигнант, оферта, маржа:

Запам'ятаймо. Щоб мова була досконалою, грамотною, актуа­льною — слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення.

Терміни кожної сфери науки потребують особливої уваги, по­стійної роботи зі словниками й довідниками.

Поспілкуймось:

Що таке термінологія?

Що таке терміни?

Як утворюються нові терміни?

Які частини мови найчастіше виступають у функції тер­мінів?

Які групи термінологічної лексики можна виділити?

Діловий нотатник:

Говорити українською мовою. Говорити на українській мові.

Слід вживати: говорити (писати) українською мовою. Грати роль. Відігравати роль.

Грати роль — так кажуть про роботу актора. Відігравати роль — мати значення (В його житті книга відіграла неабияку роль).

Добро. Доброта.

Слово добро вживається у такому значенні: творити добро,, людям на добро, нажите добро.

Слово доброта слугує, коли йдеться про характерні риси лю­дини, наприклад: сповнена добролти, безмежна доброта тощо.