Главная | Обратная связь

Розвиток як об’єкт управління.

Базуючись на розглянутих визначеннях поняття терміну «розвиток» і взаємозв’язку з ним інших понять, можна визначити діяльність по управлінню розвитком у вигляді схеми, із якої видно, що розвиток персоналу (людини) – це внутрішня діяльність по зміні кількісних і якісних показників, що відповідають його спадковим програмам (біологічному і соціальному кодам) і умовам управляючих впливів зовнішнього середовища (рис. 1.2.).

Явищ оточуючого світу, їх закономірностей, історію розвитку і освоєння способів діяльності.

Сутність управління розвитком проявляється через велику кількість зовнішніх і внутрішніх зв’язків і дій, які характеризують певну сторону управління процесом розвитку.

Управління розвитком персоналу здійснюють органи виконавчої державної влади у політичній, матеріальній і духовній сферах, зокрема – керівництво вишами країни, кадрові служби підприємств. На стратегічному рівні управління проводиться через розробку кадрової політики і кадрових стратегій, на тактичному – через навчальні плани і програми підготовки спеціалістів. Основна роль органів управління розвитком – забезпечення освітнього процесу, керівництво навчальною і методичною роботою в навчальних закладах і кадрових службах.

При удосконаленні практики управління розвитком її можна розглядати у таких аспектах:

- організаційному, що віддзеркалює стан і перспективи розвитку системи підготовки кадрів, шляхи подальшого удосконалення організації управління розвитком персоналу;

- політичному, що включає форми, методи, технології реалізації кадрової політики у державі і організаціях;

- економічному, що розкриває вплив економіки на систему підготовки кадрів, на удосконалення її організаційних форм, методів управління розвитком персоналу;

- соціальному, який оцінює різні сторони діяльності персоналу у системі управління розвитком і проявляє структури внутрішньо організаційних, колективних і міжособистісних зв’язків, які впливають на ефективність розвитку персоналу;

- психологічному, який розглядає психологічні особливості підбору, розстановки і підготовки персоналу організації, вплив психологічного і психотехнологічного забезпечення на управління розвитком персоналу;

- правовому, що фіксує відносини між різними інстанціями і визначеними посадовими обов’язками у процесі управління розвитком персоналу. Ці відносини регулюються правовими нормами.

Якщо розвиток персоналу здійснюється переважно у межах організації або з її ініціативи поза виробництвом, то професійний розвиток особистості може виходити за межі трудової діяльності в організації, відбуватися не тільки за рахунок її коштів, а й за рахунок бюджетних чи власних коштів громадянина.

Професійний розвиток персоналу — це цілеспрямований і систематичний вплив на працівників за допомогою професійного навчання протягом їхньої трудової діяльності в організації з метою досягнення високої ефективності виробництва чи наданих послуг, підвищення конкурентоспроможності персоналу на ринку праці, забезпечення виконання працівниками нових складніших завдань на основі максимально можливого використання їхніх здібностей та потенційних можливостей.

Розвиток персоналу взаємопов’язаний з поняттями «освіта», «професійне навчання персоналу» та «професійно-кваліфікаційне просування персоналу.

Освіта— це процес та результат засвоєння особистістю систематизованих теоретичних знань, умінь і практичних навичок, необхідних їй для професійного навчання, підготовки до праці, інтеграції у суспільство. Рівень загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти обумовлюється вимогами виробництва, станом розвитку науки, техніки, технологій і культури, а також суспільними відносинами.

Професійне навчання персоналу — це цілеспрямований процес формування у працівників організації теоретичних знань, умінь та практичних навичок за допомогою спеціальних методів і форм, необхідних персоналу зараз чи в майбутньому. Воно спрямоване на забезпечення трудової самореалізації особистості, формування у неї поглиблених професійних знань, умінь та навичок, здобуття першої чи нової професії або спеціальності на основі наявного освітнього рівня й досвіду попередньої практичної роботи, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності персоналу в умовах ринкової економіки.

В організації професійне навчання персоналу забезпечує первинну професійну підготовку робітників, перепідготовку чи підвищення кваліфікації робітників і фахівців із вищою освітою.

Первинна професійна підготовка робітників — це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії або спеціальності, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної трудової діяльності в організації.

Перепідготовка персоналу —це професійно-технічне чи вище навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією (спеціальністю) робітниками або фахівцями з вищою освітою, які вже здобули первинну професійну підготовку у професійно-технічних чи вищих навчальних закладах.

Підвищення кваліфікації персоналу — це професійно-технічне або вище навчання робітників чи фахівців з вищою освітою, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті працівниками знання, уміння та практичні навички на рівні вимог сучасного виробництва або сфери послуг.

Професійно-кваліфікаційне просування персоналу¾це процес переміщення робітників, фахівців з вищою освітою організації між професійними, кваліфікаційними та посадовими групами персоналу в результаті опанування ними нових знань, умінь і практичного досвіду роботи.

Управління розвитком персоналу сприяє ефективному використанню трудового потенціалу особистості, підвищенню її соціальної та професійної мобільності, є засобом профілактики масового безробіття, відіграє значну роль у підготовці працівників для здійснення структурної і технологічної перебудови галузей економіки. Усе це позитивно впливає на збільшення обсягів та оновлення номенклатури випуску продукції чи надання послуг, забезпечує поліпшення результатів фінансової діяльності організації, у таких умовах розвиток персоналу є одним із найважливіших напрямів раціонального функціонування будь-якої організації, її конкурентоспроможності на ринку.

Одночасно розвиток персоналу сприяє підвищенню рівня конкурентоспроможності самих працівників на ринку праці. Вони, підвищуючи свій рівень кваліфікації чи опановуючи нову професію або спеціальність через засвоєння нових знань, умінь і навичок, одержують додаткові можливості для планування трудової кар’єри як в організації так і за її межами. Навіть у випадку безробіття внаслідок звільнення з підприємства навчена особистість швидше знайде собі нову роботу, легше зможе організувати власну справу а отже й забезпечити працевлаштування інших громадян.

Розвиток персоналу забезпечує підвищення загального інтелектуального рівня особистості, розширює її ерудицію та коло спілкування, оскільки освічена людина вільно орієнтується в сучасному складному світі, у стосунках з людьми. Як наслідок поліпшується морально-психологічний клімат у структурних підрозділах організації, підвищується мотивація працівників до праці, їх вірність цілям і стратегічним завданням організацій, а також знижується плинність кадрів.