Культура як базова основа управління розвитком людини.
Культура у деякому сенсі означає покращення, удосконалення тілесно-духовно-душевних схильностей і здібностей людини. Культура фіксує змістовний аспект суспільних відносин, залучає до суспільного виробництва предмети, знання, символічні системи, набір цінностей, способи діяльності і взаємодії індивідів, механізми організації і регуляції їх взаємовідносин з оточенням, критерії оцінок їх оточення і зв’язку з ним. Культура – процес, результат і поле здійснення потенцій людини в певну епоху. Багатогранні форми культури тотожні у своїй сутності способам людської діяльності. Культура фіксує, удосконалює, узагальнює ті прояви людей, котрі дозволяють подолати стихійне самовираження і самовиявлення. Для того, щоб реалізувати ці функції, які виникають у взаємодії людей, культура придбає у якості «своїх» засоби і культові процедури. Вона залучає їх у загальний рух підвищення людини над першопочатковою «стихійністю» і ізольованістю її буття. При цьому культура пов’язана з ростом, розвитком, забезпечуючи удосконалення якості цих процесів за рахунок виділення критеріального аналогу усіх процесів. Культура, базуючись на пізнанні, виявленні сутності і специфічної оціночності, становиться сервісом розвитку, джерелом якісного росту, закріплення досягнень у цьому рості. У діяльності і соціальному бутті культура залучається перш за все в критеріальну ланку (абстракції і цінності) рефлексивної самоорганізації. Культурний характер придбає поведінка, діяльність, спілкування і т.і. При цьому розвиток самоусвідомлення виступає як вихідна умова залучення культурної бази в самоорганізації. народжуються вищі механізми (совість і т.і.) як сервіси людської поведінки у соціокультурних середовищах. Розвиток людини пов'язаний зі змінами внутрішньої бази її поведінки і діяльності, якості внутрішніх структур і особливостей механізмів психіки. Соціальна динаміка створює передумови розвитку, але вірогідність реалізації можливість розвитку залежить від рівня розвиненості самої культури і ступеню її безпосереднього впливу. Значний вплив на розвиток здійснює інтелектуальна культура, пов’язана з сутнісною орієнтованістю організації інтелектуальних процесів. У такому випадку всі типи рефлективних функцій підлягають організації, що спирається на сутнісні критерії пізнавального і оціночного типів. Перший тип критеріїв знаходить оформлення у системі компонентів відповідної мови (поняттях і категоріях). Щоб деталізувати розгляд інтелектуальної культури, слід не тільки використовувати уже введені загальні умови – організоване мислення, рефлексію, свідомість і самосвідомість, їх якісні зміни у розвитку, а і більш детально охарактеризувати усю панораму переходів в інтелектуальних процесах і психічних механізмах від природного до штучного або культурного. Вона має якісно різні етапи – «природній» (П), «природно-штучний» (ПШ), «штучно-природний» (ШП), «штучний» (Ш). Само по собі підвищення рівня інтелектуальної культури змінює зміст і якість організації інтелектуальних процесів (версії, розуміння, критика, арбітраж,постановка питання, знаходження відповіді, постановка задачі, рішення задачі, постановка проблеми, рішення проблеми, побудова концепції, поняття, категорії, слідування логічним нормам і т.і ). Вказані рівні і їх переходи від одного до іншого мають особливі форми організації.
Ш Рівні ШП розвитку ПШ П
Корекція способу інтелектуального процесу Початковий стан процесу Кінцевий стан процесу
Рис. 1.3. Якісні переходи у розвитку людини.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|