 |
|
Рекреаційні ресурси та специфіка їх господарського використання.
Під рекреац. ресурсами розум. поєднання компонентів природи, соціально-економічних чинників і культурних цінностей, що виступають як умови задоволення рекреац. потреб людини. До рекреац. ресурсів належать території та окремі обєкти, що можуть бути використ. для відпочинку і лікування людей, відновлення їхніх фізичних і духовних сил. Характерними властивостями рекреаційних ресурсів є: цілісність, динамізм, місткість, стійкість, надійність, привабливість.
Рекреац. ресурси поділяються на три групи:
Природні рекреаційні ресурси (клімат, земельні і водні ресурси, рельєф, печери, парки та заповідники, мальовничі пейзажі).
Культурно-істор. рекреац. ресурси (культ, історичні, археологічні, архітект. пам'ятки, центри прикладного мистецтва тощо).
Соціально-економічні рекреаційні ресурси (економіко-географічне положення, трансп. доступність території, рівень її економ. розв., структура нас, труд. ресурси, особливості розсел.
За виконуваними функціями рекреаційні ресурси поділяються на ресурси : місц. значення, обл.., республікан. та між нар..
Площа рівнинних рекреац. ландшафтів Укр. становить 7 млн. га, гірських та передгірних ландшафтів — понад 2 млн га. Особливе місце серед ландшафтних ресурсів займають морські пляжі.
Ресурси туристсько-екскурсійної діяльності розміщені по всій території України. Концентруються вони переважно в містах і селищах з багатим історичним минулим та в межах рекреаційних ландшафтів.
В Україні найбільше значення мають рекреаційні ресурси Криму, Карпат, приморські території Одеської. Кліматичні умови України дозволяють організувати масовий літній відпочинок.
Для зимових видів відпочинку територія Укр. менш сприятлива, крім району Карпат.
На базі рекреаційних ресурсів України функціонують санаторії, пансіонати і будинки, бази відпочинку, дитячі табори, установи туризму.
Нині потенціал рекреаційних ресурсів України використовується недостатньо. Рекреаційний потенціал України після аварії на Чорнобильській АЕС значно зменшився. Для успішного розвитку рекреації необхідний комплекс певних умов. Виходячи з того, що рекреація поєднує оздоровчі та пізнавальні цілі, райони рекреації повинні мати сприятливі для оздоровлення людей природні умови. У рекреаційних регіонах недопустиме розміщення екологічно небезпечних виробництв.
З переходом України до ринкових відносин індустрія відпочинку на базі використання рекреаційних ресурсів має стат важливою статтею доходів державного і місцевого бюджетів.
Важливими напрямами подальшого використання рекреаційних ресурсів країни є:
· розвиток санаторно-курортних закладів;
· зміцнення матеріально-технічної бази туризму і відпочинку за рахунок як збільшення кількості місць у рекреаційних закладах, так і якісного оновлення діючих установ відпочинку з метою підвищення комфорту проживання та розширення сфери обслуговування;
· розширення в Україні мережі національних природних парків та ландшафтних регіональних парків, що забезпечить раціональне й екологічно безпечне використання рекреаційних ресурсів.
24. Розвиток рекреації та проблеми охорони рекреаційних ресурсів.
В умовах масового стихійного відпочинку та оздоровлення населення відбувається так звана рекреаційна дигресія (перевантаження природного комплексу внаслідок надмірного впливу на нього відпочиваючих).
При територіальній організації та плануванні рекреаційного господарства необхідно обов'язково враховувати стійкість природно- територіального комплексу до рекреаційного навантаження. Необхідно планувати та прогнозувати максимальну чисельність рекреантів у межах певного природно-територіального комплексу з тим, щоб перевантаження не принесло йому шкоди і він не втратив комфортності в наступні періоди.
Під стійкістю природно-територіальних комплексів до рекреаційних навантажень розуміють здатність зберігати впродовж тривалого часу рівновагу природних компонентів.
Швидкий розвиток рекреації, зростання туристичних потоків викликає потребу посиленої уваги до охорони природи та пошуку нових територіальних форм організації рекреаційної діяльності.
У здійсненні заходів щодо охорони природи особливе значення надається збереженню та охороні природного середовища приміських зон туризму та відпочинку.
Викликає занепокоєння спроби перепрофілювати рекреаційне господарство країни з лікувального, оздоровчого, санаторно-курортного напряму, який є одним з пріоритетів вітчизняної рекреації На розважально- ігровий напрям, в якому замість екологічного і соціального критеріїв пануватиме виключно критерій зиску.
Актуальним є питання створення в Україні природних парків як особливої форми заповідних територій. Рекреаційне функціонування їх спрямоване на оздоровлення людей, тобто надання людям найсприятливіших умов для відпочинку і туризму серед природи, що охороняється. Природний парк являє собою або унікальне явище природи, або територію з привабливими та найбільш характерними рисами того району, в якому він розташований.
У зв'язку з необхідністю раціонального використання та охорони природи в районах масового відпочинку України створення природних парків є першочерговим завданням. До найбільш популярних серед українських та іноземних рекреантів належать такі діючі парки: Карпатський, Вижницький, Синевірський, Шацький та ін.
На території природних парків забороняється діяльність, що тягне за собою зміну історично сформованого природного ландшафту, зниження або знищення екологічних, естетичних і рекреаційних якостей, порушення режиму утримання пам'ятників історії і культури.