Главная | Обратная связь

Прикметникові та дієприкметникові суфікси

Правопис суфіксів (-альник, -ин (а), -ин (я), -ечок, -ір, -ир, -ува, -юва, -анн, -ист, -ов, -ев, -єв).

 

Іменникові суфікси

У суфіксах -альник, після л перед н завжди пишемо ь: постача́льник, уболіва́льник.

Суфікси зменшено-пестливих слів -ечок [-єчок], не слід змішувати із суфіксами -ичок, -ичк(а): останні бувають тільки в словах, що походять від іменників із суфіксами -ик, -иц(я): во́гничок, ко́шичок, ву́личка, па́личка. В інших випадках уживаємо суфікси з е (є): верше́чок, міше́чок, крає́чок.

Іншомовні суфікси -ир, -ист, -изм виступають після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: команди́р; бандури́ст, данти́ст, терори́зм; після решти приголосних пишемо -ір, -іст, -ізм: гарні́р, пломбі́р; піані́ст.Після голосних у цих суфіксах виступає ї: герої́зм

Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] пишемо з двома н.

Суфікс -инн(я) вживається в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: гарбузи́ння, павути́ння; але: камі́ння, корі́ння, насі́ння.

Суфікс -інн(я) мають іменники середнього роду, що утворюються від дієслів із голосними основи и та і: горі́ти - горі́ння, ходи́ти - ході́ння

Суфікс -анн(я) [-янн(я)] мають іменники середнього р., утворені від дієслів із голосним основи а(я): гуля́ти - гуля́ння, зроста́ти - зроста́ння.

Суфікс -енн-(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь: зве́рнення, напру́ження, підне́сення.

 

Прикметникові та дієприкметникові суфікси

Суфікс -ев(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м’який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає переважно на основу слова: березне́вий, груше́вий, овоче́вий. У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м’які н, т або й, пишемо -єв(ий): діє́вий, життє́вий.

Суфікс -ов(ий) незалежно від наголосу вживається у прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний: вітрови́й, казко́вий. Крім того, суфікс -ов(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й, причому наголос падає на закінчення: грошови́й, дійови́й, нульови́й, речови́й.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев- (-єв-) у присвійних прикметниках жін. і середн. роду: суфікс -ов- уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: Петро́ — Петро́ва, Петро́ве; робітни́к — робітнико́ва, робітнико́ве; суфікс -ев- (після голосного -єв-) уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників м’якої та мішаної груп: Андрі́й — Андрі́єва, Андрі́єве; сто́рож — сто́рожева, сто́рожеве; това́риш — това́ришева, това́ришеве.

У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-єв-) чергуються з -ів (-їв): Василе́ва — Василі́в, ма́йстрова — ма́йстрів, Олексі́єва — Олексі́їв.

Прикметникові суфікси -анн(ий), -енн(ий),які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н: нездола́нний, несказа́нний, нескінче́нний. Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан(ий), -ен(ий): ба́жаний, неоці́нений, неска́заний, нескі́нчений.

 

Суфікс -ист(ий) уживаємо в прикметниках після приголосних: барви́стий, голоси́стий, іскри́стий; після голосних — -їст(ий): вибо́їстий, двої́стий, олі́їстий.

 

Дієслівні суфікси

Суфікс -ува- (-юва-) пишеться в дієсловах: керува́ти, порядкува́ти, розсі́ювати.

 

У похідних словах і формах (віддієслівних іменниках та дієприкметниках) суфікс -ува- (-юва-) пишеться тоді, коли на перший голосний цього суфікса не падає наголос: очі́кувати — очі́кування, очі́куваний; підси́нювати — підси́нювання, підси́нюваний; якщо на перший голосний суфікса падає наголос, то пишеться -ова-: друкува́ти — друкува́ння, але друко́ваний; малюва́ти — малюва́ння, але мальо́ваний.

Дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс -ір-, в українській мові втрачають цей суфікс у всіх формах: зареєструва́ти - зареєстро́ваний, інформува́ти — інформо́ваний. Але в окремих словах для усунення небажаної омонімії суфікс -ір- (після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — -ир-) зберігається: букси́рувати (бо є буксува́ти), полірува́ти (бо є полюва́ти), репети́рувати (бо є репетува́ти) тощо.

Суфікс -ір- (-ир-) уживається також у поодиноких дієсловах типу коти́рувати, лаві́рувати, марширува́ти, пікі́рувати, трети́рувати.