 |
|
Проблеми війни – миру, тероризму і їх глобальні екологічні наслідки.
Глобально постала в наш час геополітична проблема збереження миру. У другій половині XX ст. у зв'язку з подальшим удосконаленням ядерної зброї і ракетної техніки, нагромадженням інших засобів масового знищення (хімічних і біологічних) виникла реальна можливість знищення цілих країн і континентів у випадку розв'язання третьої світової війни. Атомні й водневі бомби, якщо вибухнуть одночасно, здатні розірвати Землю на шматки. Сукупний світовий запас ядерної зброї становить близько 15 тис. мегатонн, що приблизно дорівнює більш як 1 млн бомб, аналогічних тій, що була скинута на Хіросіму. Нині налічується щонайменше сім "ядерних держав", у т. ч. й таких, що конфліктують між собою (Індія та Пакистан). Ще ряд країн веде активні роботи щодо створення ядерної зброї.
Величезними є також економічні втрати людства від гонки озброєнь. Після Другої світової війни всі країни світу витратили вже близько 10 трлн доларів США на озброєння й утримання армії. Цю величезну суму можна було б використати набагато продуктивніше, наприклад на ліквідацію глобальних проблем людства. Але до цього все ще далеко. Найбідніші, кризові країни, незважаючи на голод і злидні, продовжують вкладати величезні кошти у виготовлення зброї. Так, у 1998 р. КНДР, де панує голод, випробувала балістичну ракету. Кризова Росія в 1998-1999 рр. випустила новий винищувач і найсучасніший військовий корабель. І такі приклади непоодинокі.
Разом із тим на проблему збереження миру на нашій планеті є різні точки зору. Так, багато хто стверджує, що винайдення атомної зброї відвернуло третю світову війну. Бо якщо в цьому конфлікті не буде переможців, то втрачається і сам сенс війни. Армія, воєнна промисловість дали роботу багатьом мільйонам людей, які інакше могли бути безробітними. Технічні досягнення у воєнній промисловості стали надбанням мирних галузей господарства. Потенційні агресори, боячись нищівного удару у відповідь, відмовились від своїх загарбницьких планів.. Будь-яка випадковість, технічні неполадки, помилки людей можуть стати причиною виникнення нової світової війни. І тоді щось змінити вже буде пізно.
Лише спільними зусиллями людство зможе вирішити проблему війни і миру. Світове співтовариство, ООН, НАТО, окремі країни та їх лідери намагаються покращити ситуацію у світі, відвернути загрозу війни. Необхідно ліквідувати військові бази, передусім Росії та США, на чужих територіях. Велике значення має підписання міжнародних угод про скорочення озброєння. А найвагомішим внеском у справу миру на Землі є добровільна відмова від ядерної зброї. Першою державою світу, яка зробила це, стала Україна.
Слід зазначити, що початок XXI ст. позначився новою проблемою - проблемою боротьби з міжнародним тероризмом.
9. Проблеми освіти й екологія.
Проблема екологічної освіти. У другій половині ХХ ст. відбувається, можна сказати, «екологізація» сучасної науки. Це пов’язано з усвідомленням величезної ролі екологічних знань, розумінням того, що діяльність людини часто не просто чинить шкоду довкіллю, але, впливаючи на нього негативно, змінюючи умови життя людей, загрожує самому існуванню людства.
Якщо в період свого становлення екологія вивчала відносини організмів з оточуючим середовищем і була складовою частиною біології, то сучасна екологія охоплює надзвичайно широке коло питань і тісно пов’язана з цілою низкою суміжних наук, навіть з’явилися такі відгалуження, як архоекологія - екологічна архітектура та мілітаристична екологія. Необхідність екологічного виховання і навчання багатьма країнами усвідомлена вже давно. Наприклад, в Голландії з 1919 року діє служба дитячого шкільного виховання. Заняття проводяться таким чином, щоб діти самі відкривали для себе природу під час практичного спілкування з нею. Такі знання зберігаються на все життя. Екологічне виховання в Росії на дошкільному етапі навчання ґрунтується на спеціально розроблених у Академії педагогічних наук «Програмі виховання в дитячому садочку» за спрямуванням: виховання у дітей любові до рідного краю, сприймання краси природи, ощадливе ставлення до всього живого, формування елементарних знань про природу, про природні явища та зв’язки між ними.
Ще у 60-ті роки природу розглядали, як джерело матеріальних благ, необхідних для задоволення все зростаючих людських потреб. Однак, сьогодні у шкільних програмах країн СНГ екологія або екологія рідного краю входить до обов’язкових навчальних дисциплін. Не виключені обставини, що дисципліна лише значиться у переліку програмних дисциплін, а вивчається математика або фізкультура, що неприпустимо, екологічна культура не прищеплюється, екологічне виховання не реалізується. Реалізація в Україні документів Міністерства освіти щодо екологічної освіти та екологічної культури вимагає висококваліфікованих викладачів - екологів.
Стан природного оточення як елемент екологічної культури, показує культуру нашого суспільства.
Перший Національний закон з екологічної освіти було підписано президентом США Річардом Ніксоном у жовтні 1970 році. Цим
законом було започатковано Міністерство з екологічної освіти, яке після
реформування у 1979 році стало Департаментом міністерства освіти. Департамент з екологічної освіти надавав дотації для розвитку навчальних програм з екологічної освіти та забезпечував підвищення кваліфікації вчителів. Протягом 1980х років Конгрес ліквідував Департамент з екологічної освіти як організацію федерального рівня для того, щоб надати можливість кожному штату підвищити свою роль у розвитку екологічної освіти.
70-ті - 80-ті роки XX століття стали періодом найактивнішого розвитку природоохоронного руху й реформування шкільної екологічної освіти в США.