 |
|
ІІ. Основна частина
Використані практикантом джерела інформації для підготовки заходу:
- журнали «Позакласний час» та «Класний керівник» (2006-2011 рр.);
- Середюк Г. М. Періодичний пошук класного керівника. – Друге вид., доп. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – С. 49-53.
- http://pedagogika.at.ua/publ/shhastja_jak_jogo_dosjagti_vikhovna_godina_v_11_klasi/3-1-0-363
- http://stattja.pp.ua/index.php?newsid=1404
- http://etyket.org.ua/
- Людина починається з добра. Виховні години для учнів 5-9 класів / Упорядник Г.С.Грай. - Тернопіль: Астон, 2004. - 176с.
- Класні години. 5 - 9 класи. - Х.: Видавнича група "Основа": "Тріада+", 2007. - 208с.
Етапи підготовки і проведення виховного заходу:
1. Етап – вибір мети.Мета даного заходу вибрана для того, щоб нагадати ще раз учням про правила етикету, необхідності їх дотримання. Широко розкрити поняття «ввічливість» та її важливість.
2. Етап – планування виховного заходу.На даному етапі йде підбір наповнення бесіди, виділення основної суті розмови, підбір літератури, висловів, засобів.
3. Етап – організація діяльності учнів.Учні раніше були попереджені про проведення заходу.
4. Етап – проведення заходу.Захід проводиться у формі бесіди, протягом якої учні та вчитель висловлюють свої думки, ставлення щодо розуміння ввічливості, необхідності дотримання правил етикету.
5. Етап – підведення підсумків.Після проведення заходу обговорити захід з класним керівником, методистом з педагогіки і з присутніми студентами з метою вивчення успіхів та невдач.
Епіграфи:
· Істинна ввічливість полягає в доброзичливому відношенні до людей.
Жан Жак Руссо
· Ввічливість - перша і найприємніша доброчесність.
Джон Локк
Хід виховного заходу
I. Вступна частина
Словао вчителя:
Шановні діти! Сьогодні ми поговоримо про ввічливість, її сутність та значення для суспільства та для кожного з нас.
ІІ. Основна частина
Слово вчитля:
Кожному з нас відомі п'ять відчуттів. Це — нюх, зір, слух, смак та дотик. Проте існує іще шосте відчуття, доступне коленому, але не кожному помітне. Мова йде про відчуття такту, культуру поведінки, спілкування з оточуючими — тобто про те, що робить людину по-справжньому гарною.
Кожний із нас у повсякденному житті постійно вживає ввічливі слова. Найпоширеніші з них — «добридень», «здрастуй», «до побачення», «будь ласка», «спасибі», «дякую». Проте чи замислювались ви коли-небудь, що означають ці ввічливі слова, звідки вони прийшли в нашу мову? Виявляється, що походження цих слів дуже давнє, їх вживання сягає ще часів Київської Русі. Спочатку вони були сталими виразами, добрими побажаннями.
Так, слово «здрастуй» означає «будь здоровим», «будь ласка» — «будь ласкавим до мене, привітним». «Добридень» — це побажання співбесідникові доброго дня, багатого на успіхи і радісні події. Коли ми, прощаючись, кажемо людині «до побачення», то даємо їй зрозуміти: «мені приємно тебе бачити, і я сподіваюсь на нову зустріч із тобою». Звичне нині слово «спасибі» колись означало не просто подяку, а дуже вагоме побажання «Спаси Бог!».
А тепер послухайте оповідання Василя Сухомлинського «Скажи людині «здрастуйте».
Лісовою стежиною йдуть батько і маленький син. Навколо тиша, тільки чутно, як десь далеко стукає дятел і струмочок дзюрчить у лісовій глушині.
Раптом син побачив: назустріч їм іде бабуся з паличкою.
Батько, куди йде бабуся? — запитав син.
Побачити, зустріти або проводити,— відповів батько. — Зустрінемося з нею, ми скажемо їй «здрастуйте»,— сказав батько.
Для чого ж їй говорити це слово? — здивувався син. — Адже ми зовсім незнайомі.
От зустрінемося, скажемо їй «здрастуйте», тоді побачиш для чого.
Ось і бабуся.
Здрастуйте,— сказав син.
Здрастуйте,— сказав батько. — Здрастуйте,— сказала бабуся і посміхнулася, і син раптом побачив: усе навколо змінилося. Сонце засвітило яскравіше. По верхівках дерев пробіг легкий вітерець, листя заграло, затріпотало. У кущах заспівали птахи — до цього їх не було чутно.
На душі у хлопчика стало радісно.
Чому це так? - запитав син.
Тому що ми сказали людині «здрастуйте» і вона посміхнулася.
Бесіда:
Як ви вважаєте, чи потрібно вітатися із незнайомими людьми?
Чи можна добрим словом покращити настрій людині або зцілити її?
Поясніть український народний вислів-побажання: «Щоб тебе добра година знала!». Яким ввічливим словом можна замінити цей вислів? (Щасти.)
Слово вчителя:
Вживання ввічливих слів нас навчають ще змалку. Вони давно увійшли до нашого лексикону і вже стали звичними. Іноді ви, майже не замислюючись, вживаєте ввічливі слова: щось запитуєте чи просите — кажете «будь ласка», вітаєтесь — кажете «здрастуй», повертаєте щось — кажете «дякую».
Але трапляються випадки, коли ви просто не знаєте, як поводитись: слід сісти чи підвестись, сказати щось чи промовчати, піти чи залишитися. От саме у таких ситуаціях вам на допомогу приходять «чарівні» правила — правила ввічливості.
Було б добре, якби люди були ввічливі від природи. Але ця риса прикрашатиме вашу особистість лише за умови, що ви плекатимете її в собі. У всіх громадських місцях, які ви відвідуєте (школі, транспорті, кінотеатрі, лікарні),а також вдома люди поводяться відповідно до певних правил поведінки.
Запитання до учнів:
Як назвати одним словом ці правила? (Учні відповідають: «Етикет».)
Слово вчителя:
Слово «етикет» походить із французької мови й у перекладі буквально означає «церемоніал». Нині у цього поняття доволі широкий зміст: етикет — це гарні манери, уміння поводитися в суспільстві. Колись правил етикету дотримувались дуже суворо. Наприклад, за часів Петра І дівчині шляхетного походження не годилося вступати у розмову з незнайомцем, а коли вона все-таки була змушена говорити, то мала відповідати якомога коротше, тобто «так» чи «ні». Історія знає чимало подібних прикладів. Спочатку етикет діяв як засіб відокремлення вищих верств населення від простолюдинів. Адже людину знатного роду відрізняло не лише ошатне вбрання (у яке, до речі, міг одягтися і заможний міщанин), але іі особлива поведінка.
Часи змінилися, але етикет не зник. Деякі його форми стали історією, деякі збереглися лише як давні традиції монарших домів, але загалом він поширився усіма верствами суспільства.