Главная | Обратная связь

С-ма методів держ. регулювання ек-ки.

Державне регулювання ек-ки здійснюється за допомогою арсеналу методів.

Під методами державного регулювання ек-ки слід розуміти способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктури ринку, неко­мерційний сектор ек-ки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до нац. економічної політики. За формами впливу на суб'єкти ринку методи держ регулювання розділяють на 2групи:

1.Методи прямого впливу(адміністративного характеру:державні замовлення, різного роду ліміти, централізовано встановлені ціни, обмеження, штрафи, дозволи, ліцензії, квоти тощо, а також методи, засновані на застосуванні бюджету як джерела дотування, цільового фінансування окремих суб'єктів і сфер діяльності).

2.Методи непрямого,(посередкованого)впливу належать ті, що не прямо регламентують поведінку суб'єктів ринку, а через ство­рення певного середовища для його діяльності, яке мотивує ту або іншу його поведінку(податкове регулювання, регулювання через політику прискореної амор­тизації, методи стимулювання конкуренції тощо).

Залежно від застосування засобів впливу на ринок розрізняють правові, адміністративні, економічні, в тому числі фінансово-бюджетні і кредитно-грошові методи регулювання ринку. Механізм поєднання методів прямого і непрямого регулювання, правових, адміністративних і економічних може бути різним — залежно від ступеня розвитку рин­кових відносин, фінансової і економічної ситуації в країні. З розвитком ринкових відносин, задіянням у процесі регулювання інститутів ринку методи прямого впливу, адміністративні,як правило,поступаються місцем опосередкованим, економічним.

 

63.Екон. методи державного регулювання ек-ки.

Економічні методи ДРЕ зорієнтовані на досягнення поставлених цілей за допомогою притаманних управлінню екон засобів та стимулів, які впливають на екон інтерси суб’єктів господар-я. Застосування економічних методів ДРЕ дає змогу створювати екон умови, які спонукають суб'єктів ринку діяти у необх для суспільства напрямі, вирішувати ті чи інші завдання згідно із загальнодерж та приватними інтересами. Регул-я за допомогою екон методів дає змогу суб'єктам ринку зберегти право на вільний вибір своєї поведінки. Економічне регул-я здійснюється інструментами фіскальної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної політики держави, ін напрямів держ екон політики. Інструментами фіскальної політики є державні закупівлі, які характеризують бюджетні видатки, і податки, які визначають бюдж доходи. Виділяють стимулювальну та стримувальну. У рамках бюджетної політики держава здійснює пряме фінанс-я установ сектору загального держ упр-я, фін-я інвестиційних програм, обслуговування державного боргу. дотації, субсидії, субвенції. Податкова політика застосовується для поповнення держ фін ресурсів, а також для стимулювання економ зростання, науково-технічного прогресу, здійснення структурних перетворень, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників. Грошово-кредитне регулювання здійснюється з метою впливу на грошову пропозицію. Для досягнення цієї мети центральний банк (в У. – НБУ) використовує такі інструменти: грошова емісія, операції з держ цінними паперами на відкритому ринку, зміна норми обов'язкових резервів, маніпулювання обліковою ставкою. Найрезультативнішим напрямом амортизаційної політики є механізм прискореної амортизації. Запровадження його дає змогу під-вам прогресивних галузей ек-ки вже в перші роки експлуатації машин та устаткування окупити більшу частину їхньої вартості, накопичити в амортизац фонді достатню кількість коштів для подальшого інвестування.

64. Сутність екон. розвитку. Його відмінність від категорії «економічне зростання». Геометричні моделі економічного розвитку.

Для виявлення сутності розвитку варто розглянути його у співвідношенні з такою категорією, як економічне зростання. Наявність у с-ма постійної тенденції перевищення темпів зростання вир-ва над темпами приросту населення є економічним зростанням. Іншими словами, економічне зростання проявляється через кількісні зміни в результатах функціонування економічної системи. За умов, якщо кількісні зміни супроводжуються або приводять до нових якісних характеристик системи – воно перетворюється на економічний розвиток. Економічний розвиток – це процес якісних змін в економічній с-ма. Економічне зростання може відбуватися без економічного розвитку, однак ек розвиток без ек зростання неможливий.

Існує 2 підходи до геометричного відображення процесів ек розв: 1)підхід, що ґрунтується на основних положеннях «Теорії циклічності» траєкторія розвитку спочатку зображалася прямою лінією, що свідчило про постійність параметрів функціонування системи, але зараз найпростішим її зображенням є синусоїда, яка поділена на 4 фази: 1-ріст, 2-пік, 3-рецесія, 4-дно; 2)теорія систем (спіральні) розглядає ЕР як динамічний багатоваріантний циклічний процес, який має спіралеподібну форму та виявляється через кількісні та якісні зрушення у структурі системи за збереження її цілісності; вимірювання проводиться за допомогою 2 груп показників: 1) кількісні (темпи приросту ВВП, ВВП на душу населення); 2) якісні (індекс розвитку людського потенціалу, індекс зубожіння).

У рамках сучасної парадигми економічний розвиток — це динамічний багатоваріантний циклічний процес, який має спіралеподібну форму та виявляється через кількісні та якісні зрушення у структурі системи за збереження її цілісності.

 

65С-ма кількісних і якісних показників економічного розвитку.

Усі показники економічного розвитку поділяють на дві групи. До першої групи показників належать ті, за допомогою яких
можна оцінити кількісні зміни в обсягах вир-ва продукції. Основними серед них є показники приросту валового внутрішнього продукту (ВВП) та ВВП на душу населення, а також показники ефективності функціонування ек-ки, що обчислюються на підставі ВВП, вир-во основних видів продукції на душу населення (окремих галузей). Показник темпу приросту ВВП розраховується за фор-
мулою: , де ВВП_t, ВВП_t–1 — обсяг ВВП у поточному та у попередньому періодах відповідно.

Показник ВВП на душу населення: , де Ч — це чисельність населення.

Індекс якості економічного розвитку: , де S — індекс якості економічного розвитку;Y — індекс ВВП;D_Y — дефлятор ВВП; — індекс ВВП за модулем.

Чим менше значення індексу якості ВВП, тим нижча якість економічного розвитку.

До другої групи входять показники, які дають змогу оцінити якість економічного розвитку. Всі показники цієї групи поділяють на дві підгрупи. Перша з них дозволяє оцінити економічний розвиток шляхом «оптимальної» взаємодії соціальних, економічних та політичних чинників, друга — оперує показниками якості життя.

До І підгрупи входять: а) комплексний індекс соц.го розвитку (він був розроблений Інститутом соц.го розвитку ООН у 1970 р.). розрахунок цього індексу здійснюється на базі 16-ох П (9 соціальних і 7 економічних): очікувана тривалість життя при народженні, кількість газет на 1000 осіб, частка чоловіків у робочій силі тощо; б) індекс І. Адельман та С. Морріс. При його розрахунку враховується і політичні змінні на відміну від попередніх. Загальним недоліком таких підходів до оцінки рівня ЕР є те, що у них увага акцентується на оцінці витрат, які здійснюється для підвищення рівня добробуту населення, а не безпосередньо на результат. Центральне місце у ІІ підгрупі займає індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) – це інтегральний показник, який застосовує ООН для оцінки досягнень країн у рівні соц.го розвитку. Розраховується ІРЛП на основі таких показників: очікувана тривалість життя при народженні; грамотність дорослого населення; сукупна частка осіб, що навчаються; реальний ВВП на душу населення. Для країн, що розвиваються – індекс зубожіння, який розр: Ір=(Р1+Р2+Р3)/3. Для розвинених країн індекс знедоленості розр: Ір=(Р1+Р2+Р3+Р4)/4. Також розраховують такий показник як індекс розвитку з урахуванням гендерного чинникк. Сер знач життя, рівня освіти та доходу коригуються залежно до величини розриву між рівнем досягень чоловіків і жінок. ІРЛП

66. Методика розрахунку ІРЛП .

Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) (у вітчизняній літературі цей показник дістав назву індексу людського розвитку) — це інтегральний показник, який застосовується ООН для оцінки досягнень країн у рівні соц.го розвитку. Для розрахунку ІРЛП для кожного з показників визначено фіксовані максимальні та мінімальні значення:

· очікувана тривалість життя — 25 і 85 років;

· освіченість дорослого населення: 0 та 100 %;

· сукупна частка осіб, що навчаються: 0 та 100 %;

· реальний ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності (ПКС) у дол. США): 100 та 40 000 дол. ПКС.

Для будь-якого компонента ІРЛП окремі індекси розраховуються за формулою:

Індекс = (Факт.значення x_i – Мінім. значення x_i) /
/ Максимальне значення x_i – Мінім. значення x_i).

Дещо інша формула використовується для обчислення індексу доходу

w = (log y – log y_min) / (log y_max – log y_min).

ІРЛП розраховується як просте середнє індексу очікуваної тривалості життя, індексу досягнутого рівня освіченості та індексу скоригованого реального ВВП на душу населення .

1. Індекс очікуваної тривалості життя І_L: де L — очік трив життя.

2. Індекс досягнутого рівня освіченості I_N: .

2.1. Індекс грамотності дорослого населення I_G= g/100, де g-частка грамотного насел.

2.2. Індекс охоплення навчанням I_S=s/100 де s —% випускників, що вступили до ВНЗ.

3. Індекс скоригованого реального ВВП на душу населення

де Y — скоригований реальний ВВП на душу населення, дол. США.

Існує два методичні підходи до розрахунку індексу зубожіння залежно від рівня розвитку країни.

Для країн, що розвиваються, індекс зубожіння відображає знедоленість у трьох напрямах:

· знедоленість з погляду трив життя — частка населення, що не доживе до 40 років (Р₁);

· знедоленість з погляду знань—частка неписьменного дорослого населення (Р₂);

· знедоленість з погляду належного рівня життя (Р₃) — просте середнє частки населення, що не має доступу до питної води (Р₃₁); частка населення, що не має можливості користуватися медичними послугами (Р₃₂); частки дітей у віці до 5 років, які страждають на відставання у вазі (Р₃₃),

Р₃ = (Р₃₁ + Р₃₂ + Р₃₃₎ / 3. (6.10)