 |
|
Фортепіанне мистецтво композиторів Буковини.
Позакласний виховний захід для студентів 4 курсу 409 групи
Форма заходу : лекція – концерт.
Музичний матеріал: Й. М. Ельгісер, ноти ; К. Мікулі, відео.
Навчальна мета:введення учнів у світ добра и краси який відбитий в музичній літературі, в творах композиторів, засвоєння ними музичних знань про особливості художньо - образної мови музичне мистецтво формування музичної грамотності, працювати над виробленням навичок аналізу музичного твору, вчити відчувати його настрій, висловлювати власну думку.
Розвиваюча мета Розвиток чуттєво-емоційного сприймання навколишнього світу крізь призму музичного мистецтва, привчання студентів до життєдайного джерела людських почуттів, переживань втілених у музиці; збагачення емоційного естетичного досвіду студентів підведення їх до осягнення художньо - образної суті музичного мистецтва його найпростіше втілення. Формування здатності до різних видів активної музично-творчої форми . Формування універсальних (духовність, моральність, громадський, естетичних) якості творчої особистості;сприяти розвитку мислення, уваги, музичної пам’яті.
Виховна мета:привчати студентів любові до музики, до організованості під
час слухання музичних творів, виховувати культуру сприймання різних народів танцю, поваги до музичного мистецтва. Виховання особисто-ціннісного ставлення до музичного мистецтва формування музична потреб.
Обладнання :музичний інструмент, портрети композиторів, ноти , CD –диск, відео, комп’ютер, наочність.
Використана література : Богайчук М.А. Література і мистецтво Буковини в іменах: Словник- довідник. - Чернівці: Букрек,2005.312с. Король Мікулі. Музичне краєзнавство. Хрестоматія. Вип.5. Навчальний посібник до курсу «Музичне краєзнавство» / Укл. О.Б.Залуцький. - Чернівці: Рута, 2007. - 132с.
Король Мікулі. Музичне краєзнавство. Хрестоматія. Вип.5. Видання друге, доповнене. Навчальний посібник до курсу «Музичне краєзнавство» / Укл. О.В.Залуцький - Чернівці: Книги XXI ст., 2008. - 140с.О. Залуцький Музична культура Буковини.
Методи та прийоми проведення уроку :
- словесні методи (розповідь, пояснення, бесіда) ;
- наочно – зорові методи (демонстрація опорної схеми, портретів, репродукції картин, виконання музичних творів.
План заходу та дозування часу :
1. Вступна частина ( 15хв. ) –розповідь про життєвий і творчий шлях
Композиторів Буковини .
2. Основна частина (20 хв.) –розповідь про твори, аналіз.
3. Заключна частина ( 10хв.) –підсумок заняття та опитування учнів що-
до прослухуваного.
Хід заходу :
Вступна частина :
Магістрантка : шановні студенти, сьогодні я представлю вам двох дуже відомих композиторів, виконавців фортепіанного мистецтва Кароля Мікулі та Йосипа Ельгісера.
1.КАРОЛЬ МІКУЛІ
Карл Рітер фон Мікулі родився у родині поміщика 20 жовтня 1821 р. у Чернівцях. Мати його, красива і душею, і тілом жінка, була родом із Відня, мала німецьке коріння. Ще хлопчиком він проявив виключний талант до музики і весь свій вільний час присвячував їй. На концерті, який давав Франц Кольберг у Чернівцях, Мікулі вперше почув композиції Шопена. Вони справили на нього таке велике враження, що Кароль вдома зіграв їх по пам’яті і просив батьків, щоб вони допомогли йому брати уроки у Кольберга.
З часом Мікулі закінчив гімназію у 1839., за професію вибрав медицину, яку поїхав вивчати до Відня. Але коли під час першої ж операції втратив свідомість, Мікулі відчув відразу до медицини. Після смерті своєї матері він вирішив повністю присвятити себе музиці, Каролю вдається поїхати до Парижу і стати учнем Шопена.
Спочатку Мікулі повинен був показати великому майстрові, що він уміє, все пройшло блискуче, Шопен відразу ж зарахував його до своїх учнів і скоро їх пов’язала взаємна симпатія, яка переросла в дружбу. Кароль старанно вивчав теорію музики і насолоджувався уроками німецького музикантаНаїі - шера, у нього він познайомився із Ріхардом Вагнером. Пізніше Кароль Мікулі вивчав контрапункт у Генрі Вебера, тодішнього директора консерваторії і учня Херубіса. У Парижі він познайомився і з Лістом, з яким у нього аж до смерті були теплі дружні відносини, довгий час вони листувалися.
Революція 1848 р. перервала навчання, Мікулі повернувся на Батьківщину. Він проводить подорож до сусідніх держав. Дає концерти гри на піаніно у Львові, Хотині; Києві, Яссах, Бухаресті та інших містах. Своє мистецтво кладе на службу гуманізму. Свого часу Ліст підмітив, що народна музика румунських циганів є унікальною. Мікулі взяв це до уваги. Він об’їхав більшу частину Буковини і Молдавії, слухав румунські пісні і танці у виконанні румунських циганів. Літо провів у священика Порумбеску, у гірському селі Шепіт. Він слухав мелодії під час свят, прислухався до гри флейти пастухів, клав почуте на ноти, що вважав цікавим і вартим уваги музиканта. На жаль у 50-х роках у Чернівцях так склалися обставини, що Мікулі не міг знайти собі місця. У 1858 р. його запросили на посаду артистичного директора музичного товариства Львова. Там він відкрив музичну школу, був учителем гармонії та композиції, диригентом хору і оркестру. Протягом усього свого, життя Мікулі займався композицією. Вона була наповнена свіжістю думки. Це стосувалося і музики мазурок ,вальсів, полонезів.
Не все, що написав Мікулі вийшло друком. Альбом французьких пісень, польські пісні; більшість хорів і церковних пісень не були надруковані. Відомий музичний рецензент “Віденської газети” у 1863 р. висловився так - Мікулі - дивак, у якого відібрали рукописи. Про німецькі пісні ор. 16 і 17 він сказав: “Ці пісні найкращі, найблагородніші із тих, що є серед німецьких пісень. Вони паростки музики Шопена кращого періоду”. Не зважаючи на свою діяльність, Мікулі залишився вірним своїй Батьківщині. Він часто з’являється у Чернівцях, публічно виконує свої твори і твори інших композиторів.
Як піаніст, Мікулі не належав до класу віртуозів, але він зачаровував публіку технікою гри. Полюбляв грати у вузькому колі. Еластичний, співучий звук і гарне поетичне оформлення кожного музичного твору характеризували його гру. Найбільшу насолоду Мікулі одержував від виконання творів Шопена. Є першим редактором і упорядником Повного зібрання творів (Ф.Шопена). А у виконанні румунських творів, він так вживався у їх характер, що більшість його композицій були в дусі дойни або хори (ор. 9 №6). Також він акомпонував під час румунської меси.
З нагоди святкового відкриття у 1864 р. кафедрального собору в Чернівцях барон Микола Мустяца пожертвував 100 дукатів. Ці гроші і першу премію одержав Мікулі. Він написав для відкриття собору месу і хор. їх виконали вихованці семінарії, пізніше їх переробили і виконували у концертному залі Чернівецького музичного товариства по частинах.
Будучи директором консерватори у Львові, Мікулі проявив себе і як диригент, і як учитель.
21 травня 1897 р. К.Мікулі не стало. Помер він у Львові і був кований на подвір’ї вірменської церкви, де збереглася іоріальна настінна плита зі скульптурним барельєфом композитора та епітафією. У наш час прах композитора перепоховано на Личаківському кладовищі м. Львова.
2. Основна частина:
Магістрантка: Мазурка ля мажор ор.24 № 6 із збірки Dix Pieces pour piano. Виданий в Лейпцизы у 1880 році, становить приклад продовження жанру фортепіанної мініатюри, досконало відомий з творчості Шопена.
Мазурка — первісно польський народний танець (пол. Mazur) у жвавому темпі й розмірі 3/4. Назва походить від регіону Мазовії. Характеризується тенденцією до акцнету на другу й третю долі та ритмічної фігури 4-слабшої групи, що складається з 2 вісімок і двох чверток, що чергуються з трьома чвертками.
В епоху романтизму мазурка стає жанром класичної музики (пол. mazurek), зокрема мазурки писали Міхал Огінський, Фредерік Шопен, Кароль Шимановський, Клод Дебюссі. Трапляються мазурки і в російських операх, як правило при зверненні до польської тематики (наприклад, в опері «Іван Сусанін» Михайла Глінки). Як правило, мазурки пишуть у двочастинній формі, особливості ритмоструктури лишаються подібними народним мазуркам. Від польської мазурки походить і гімн Польщі — «Мазурка Домбровського».
- А зараз послухаємо цей твір.
Поговоримо прополонез (від фр полонез - польський) - урочистий танець-хід в помірному темпі, що має польське походження. Виконувався, як правило, на початку балів, підкреслюючи піднесений характер свята. Музичний розмір танцю - ¾. Музична форма полонезу отримала широке поширення. Зразки полонезу зустрічаються в сюітах і партітах І. С. Баха, Г. Ф. Генделя, у творах В. А. Моцарта, Л. Бетховена, К. М. Вебера, Ф. Шуберта; широкий розвиток цей музичний жанр отримав у творчості Ф. Шопена. Полонези писали М. К. Огінський (їм, зокрема, створено один з найвідоміших полонезів - «Прощання з Батьківщиною»), О. А. Козловський, К. Курпінскій, Г. Венявский, З. Носковський, Л. Ружицький та ін. В опері полонез використаний М. І. Глінкою («Життя за царя»), Н. А. Римським-Корсаковим, П. І. Чайковським («Євгеній Онєгін»), М. П. Мусоргським («Борис Годунов») та ін.
- Слухаємо полонез мі мінор оп. 7 ( Львів, 1862р.)
Увагу привертає патріотичний акцент, який безумовно свідчить про міцні зв’язки К. Мікулі з польською культурою. В середній частині раптово починає звучати мелодія МАЗУРКИ ДОМБРОВСЬКОГО ( національного гімну Польщі), викликаючи враження спонтанної імпровізації підчас музичного вечору в приватному домі. К. Мікулі виховав ряд польських композиторів, серед яких до найвідоміших належали С. Нєвядомскі , М. Солтис, які міцно пов’язані зі Львовом.
Азараз, ми ознайомимся із його творомЕкспромтом.
ЕКСПРОМТ (лат. exprom(p)tus – готовий, швидкий) – музичний твір, скомпонований відразу, без підготовки; назва, що композитори дають невеликим п'єсам, переважно поривчастого й імпровізаційного характеру. Експромт повинен справляти враження імпровізації під впливом певного настрою або переживання даної хвилини (даній ситуації).
Вперше слово «Експромт» для позначення свого твору застосував чеський композитор Ян Вацлав Воржішек в 1817 році. Серед найбільш відомих композиторів, які створювали твори в цьому жанрі - Франц Шуберт, Фредерік Шопен, Роберт Шуман.
З другої половини XIX століття жанр експромту стає досить рідкісним і з'являється в одиничних творах Скрябіна, Форе і ряду інших композиторів.
Зазвичай експромт відрізняється яскравим безпосереднім ліризмом, свободою музичного розвитку, імпульсивністю. Свобода форми в експромті відносна: експромти Шуберта або Шопена мають чітку, переважно трьохчастну, структуру.
Музичний експромт запам'ятовує не стільки сам процес імпровізації, як старі фантазії, скільки закінчену художню думку, але яка виникла раптово, шляхом осяяння, без попереднього обдумування задуму. У експромті постійно взаємодіють два види тематичних елементів: ліричні інтонації, оспівування, затримання, «зітхання» ; з іншого боку, фактурно-фигурационного тематизм, «форми загального руху». Особливо привабливі плавні переходи від одного виду тематизма до іншого, коли сам момент такого перемикання непомітний, або раптовий. Художня закінченість експромту виражається в ясності композиційних обрисів, що помітно відрізняє його і від імпровізаційних прелюдій і від більшості фантазій. Тут переважають симетрія, репризність. Але внутрішня свобода форми, овіяної духом імпровізації, відчувається в процесі розвитку.
Відзначимо цікаве відміну музичного експромту від поетичного жанру. Серед поетичних експромтів панує не зводиться ні до якого типу різноманіття, від глибоко скорботних ліричних узагальнень («Сльози» Тютчева) . У музиці ж більшості експромтів властивий світлий, життєлюбний тонус або спрямованість до світла. Це можна витлумачити як момент емоційно-естетичний: вираз радості творчої знахідки та її любовного підношення адресату, що в умовах чистої музики виявляється домінуючим.
- Слухаємо у виконанні магістранти.
Магістрантка : шановні студенти, зараз ми з вами ознайомимось з творчістю видатного діяча буковинського композитора , піаніста, Золоте ім'я світової культури Йосипа Мойсейовича Ельгісера я вам розповім про життєвий і творчий шлях автора.
3.Ельгісер Йосип Мойсейович ( 29 грудня 1929 року в Новій Жучці (передмістя Чернівців.) - † 24 травня 2014, м .Москва (Росія), - піаніст, композитор, концертмейстер, педагог, музичний громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України, володар Золотої медалі ЮНЕСКО та звання «Золоте ім'я світової культури». Народився в передмісті Чернівців Нова Жучка (тепер - частина міста) у родині ремісника-столяра. З п'ятирічного віку навчався грі на фортепіано.
До 1940 р. успішно закінчив 5 класів місцевої румунської школи.
Під час окупації Буковини німецько-фашистськими загарбниками (1943) потрапив з сім'єю до концтабору (с. Мар'янівка, Вінницької обл.), перебував у гетто в м.Копайгороді, вижив завдяки умінню малювати ікони для місцевого населення. Звільнений в березні 1944 р. радянськими військами, повернувся в Чернівці.
Закінчивши з відзнакою Садгірську середню школу Йосип навчався в Чернівецькому медінституті (1948-1955 гг). Паралельно закінчив фортепіанний відділ Чернівецького музичного училища (1950-1952).
З 1955 по 1961 рр. працював лікарем-хірургом Грозинської дільничної лікарні (Хотинський район Чернівецької області).
З 1960 по 1965 р. навчався в Київській консерваторії їм. П.Чайковського.
На 2-му курсі консерваторії став викладачем Чернівецького музичного училища (нині училище мистецтв ім. С.Воробкевича), в якому пізніше почав працювати і працював вже майже 50 років. Читав музично-теоретичні предмети, викладав методику гри на фортепіано.
Ним написано ряд підручників, складено російсько-український музичний словник. За цей час він виховав плеяду талановитих піаністів.
Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (1999).
Виконавською практикою займався з дитинства. Виступав як піаніст у Чернівцях, Києві, Москві, Румунії та Болгарії, як соліст (піаніст) з симфонічним оркестром Чернівецької філармонії та Київської консерваторії.
Акомпанував відомим виконавцям Д.Гнатюку, М.Стеф'юк, З.Долухановій, І.Ойстраху, А.Солов'яненку, М. Ростроповичу, О. Крисі, П. Кармалюку та багатьом іншим.
Найвизначнішою роботою останніх літ стало виконання 27 історичних концертів, присвячених фортепіанній музиці - від Баха до Скрябіна. Впродовж двох років маестро зіграв 443 твори відомих композиторів.
Вів велику дослідницьку роботу.
Автор статей до «Українського музичного словника».
Захопленням маестро став пошук імен несправедливо забутих буковинських митців: звідусіль привозив невідомі або забуті твори великих композиторів. Його колекція налічує чималу кількість рідкісних партитур, серед яких багато раритетних.
З 1952 року Ельгісер був членом обласного об'єднання композиторів.
В 1998 р. став членом Національної Всеукраїнської музичної спілки, з 2002 р. Ельгісер член Спілки композиторів України.
У 2004 році став Заслуженим діячем мистецтв України та заслуженим діячем європейської культри України, Відмінником освіти України, почесним членом правління товариства ім. Ф. Шопена та товариства ім. Ф.Ліста.
У 2000 р. ім'я Йосипа Ельгісера занесено на «Алею зірок» в м.Чернівці.
Жив і працював у Чернівцях. Автор 70 пісень, романсів і хорових творів, понад 200 інструментальних та оркестрових творів.
Багато творів опубліковані в музичних збірниках «Буковина в піснях», «Буковинський розмай», «Буковинські самоцвіти», «На оновленній землі», «Грай трембіто», «Буковинські віночки», «Від Дністра до Черемошу», «Буковинська естрада» та ін.
За 2000-2003 рр. вийшли з друку 7 томів творів Йосипа Ельгісера. Це пісні для хору і сольного виконання, романси, фортепіанні твори, твори для струнних, духових і народних інструментів, камерні ансамблі (всього біля 250).
В 2002 р. у Австрії вийшов компакт-диск «Музика з Буковини» (виконання і редакція И.Ельгіссра).
Публікації:
Эльгисер Й. Єврейськая фортепианная музыка: обработка еврейских народних песен - Чернівці: Золоті литаври, 2004.- 100 с.
Ельгісер Й. М. Я буковинець; пісні, романси, хорові твори, обробки буковинських народних пісень.- Чернівці: Золоті литаври, 2000.- 104 с.
Ельгісер Й. М.Я буковинець: фортепіанні твори, пісні та романси / Йосип Ельгісер.- Чернівці: Золоті литаври, 2000.-Вип.2.-І12с.
Ельгісер Й. М.Я буковинець: фортепіанні твори, пісні та романси.- Чернівці: Золоті литаври, 2001 ..- І10с.
Ельгісер Й. М. Я буковинець: твори для фортепіано. Вип. 6.- Чернівці: Золоті литаври, 2002.- 244с .: іл.
Золоті акорди Буковини: Фортепіанні твори про Буковину та пісні про столицю краю Чернівці / за ред. упоряд. та передмова Й.Ельгісера.- Чернівці: Місто, 2001.- 169 с.
MU8ІК AUS-дер-Буковина / Josef. Oehlgesser, Klavier: CD-ROM.- УУісп: Wien: Soni DADC Австрия, 2002.