 |
|
Фінансова система та основні засади фінансової політика
Функціонування інфраструктури національного ринку
Фінансова система - це взаємозв'язана сукупність фінансових ланок, покликаних забезпечити виконання економічних функцій держави.
Фінансову систему можна визначити як сукупність установ і відносин, опосередковуючи освіту, розподіл і використання фінансових ресурсів.
До неї входять такі основні ланки: державний бюджет, місцеві фінанси, фінанси державних підприємств і спеціалізовані урядові фонди.
Центральною ланкою фінансової системи є державний бюджет, який являє собою обсяг і структуру доходів (дохідна частина) і витрат (видаткова частина).
Державний бюджет-структура витрат і доходів держави, затверджених у законодавчому порядку.
Як економічна категорія, державний бюджет являє собою систему економічних відносин з приводу формування і використання бюджетного фонду.
Структура доходів і витрат бюджету визначає перспективні напрями соціально-економічної політики держави та необхідні для її реалізації.
Структура доходної частини бюджету схильна до змін в залежності від умов розвитку країни, конкретної соціально-економічної ситуації та напрямів державної політики.
Структура видаткової частини державних бюджетів відображає національні пріоритети і послідовність виділення бюджетних асигнувань. Економічна сутність державного бюджету виражається, таким чином, через основні функції:
1. перерозподіл національного ВВП. Державне регулювання економіки.
2. Стимулювання НТП
3. Фінансове забезпечення соціальної політики.
Таким чином фінансові відносини невід'ємна частина держави. Вони існують всередині кожної сфери, наприклад всередині бюджетної сфери здійснюється надання коштів одних бюджетів іншим для їх збалансування, надання фінансової допомоги економічно слабким бюджетам.
Методологічно-правові засади реалізації фінансової політики в Україні
В кожнiй країнi конкретнi методи проведення фiнансової полiтики залежать вiд iсторичних умов, рiвня економiчного розвитку, нацiональних традицiй та iнших чинникiв. Сучасну фiнансову полiтику України в значнiй мiрi визначає важкий стан економiки, як наслідок тривалої фінансової кризи.
У 1990 році в Україні була розроблена і прийнята Концепція переходу до ринкової економіки. В цьому важливому документі були накреслені напрямки фінансової стратегії уряду на перспективу в зв'язку з необхідністю переходу до ринкової економіки. В концепції була дана характеристика основних рис ринку в Україні, моделей та етапів переходу до нього.
Визначені головні завдання проведення роздержавлення і приватизації підприємств:
· здійснення земельної реформи;
· демонополізація економіки;
· свобода підприємництва;
· реформа фінансово-бюджетної і банківської систем, нормалізація грошового обігу;
· створення ринкової інфраструктури, в т. ч. фінансового ринку;
· державне регулювання економіки з допомогою ринкових методів;
· забезпечення соціального захисту населення;
· вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності з метою зміцнення позицій країни у світовому співтоваристві;
· захист і оздоровлення екологічного середовища.
Звичайно, що вирішення всіх завдань, поставлених Концепцією вимагає тривалого часу, більшість з них залишаються актуальними і в умовах сьогодення.
Економічна ситуація, в якій опинилася Україна на початку 90х років, виявилася чи не найскладнішою серед усіх постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, і тому практична реалізація поставлених завдань виявилася занадто складною. В економіці країни спостерігалося загострення кризових процесів. Було допущено ряд помилок в економічній політиці, у здійсненні зовнішньоекономічного курсу, ігнорувалися специфічні умови ринкової трансформації економіки України. В таких умовах було прийнято рішення про здійснення радикальних економічних реформ, спрямованих на розбудову в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки, забезпечення реального повороту всієї господарської системи до людини. З цією метою в галузі фінансової політики передбачається проведення глибокої реформи фінансової і бюджетної системи шляхом:
- реального розмежування фінансової та кредитної системи країни;
- відокремлення фінансів державних підприємств від державного бюджету;
- розробки зведеного балансу фінансових ресурсів держави для відображення процесів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів держави, суб'єктів господарювання і населення;
- забезпечення децентралізації державних фінансів, розмежування державного та місцевого бюджетів за джерелами надходжень та витрат;
- перебудова податкової системи у напрямі її подальшої лібералізації;
- запровадження системи достовірного фінансового обліку, звітності та своєчасної сплати податків; - зменшення бюджетних видатків та відповідне ліквідація дефіциту державного бюджету;
- формування ринку обслуговування державного боргу на основі розміщення на ньому державних позик та облігацій, державних короткострокових казначейських зобов'язань.
В умовах ринку одним з найважливіших важелів впливу держави на економіку є податки, з допомогою яких визначають пропорції розподілу валового національного продукту, темпи нагромадження, здійснюють вплив на платоспроможний попит населення і рівень його добробуту тощо. І тому питання податкової політики завжди знаходилися в центрі уваги парламенту і уряду України.
Але до 1995 року всі зміни, що передбачалися в цій галузі, мали обмежений характер і торкалися окремих аспектів оподаткування. І тому було прийнято рішення про проведення в Україні податкової реформи, метою якої є:
а) пом'якшення податкової політики;
б) стимулювання вітчизняного виробництва;
в) посилення податкової та платіжної дисципліни і забезпечення своєчасних надходжень до державного бюджету.
г) Реалізація цієї мети повинна бути забезпечена через:
д) створення стабільної податкової системи;
е) спрощення обчислення податків і сплата їх у такі строки, які б забезпечували можливість платникам враховувати це під час планування фінансово-господарської діяльності наступного періоду;
ж) зменшення рівня розміру податкових вилучень починаючи;
з) чітке визначення об'єктів оподаткування для запобігання випадкам подвійного оподаткування;
и) упорядкування стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати та їх несвоєчасну сплату;
к) скасування пільг в оподаткуванні, наданих за галузевим принципом або окремим суб'єктам господарювання з одночасним запровадженням механізму реструктуризації безнадійної заборгованості за податковими зобов'язаннями;
л) зменшення ставок податків на імпортну продукцію, яка необхідна для вітчизняних виробників і збільшення податків на продукцію, яка імпортується в Україну і призначена для кінцевого споживання, за умови що аналогічна продукція виробляється в Україні;
м) посилення оподаткування бартерних товарообмінних операцій та операцій з давальницькою сировиною;
н) скасування авансової сплати податків та запровадження їх сплати раз на місяць;
о) перехід до обчислення оподатковуваного прибутку як різниці між валовим доходом та валовими витратами виробництва (обігу).
Першим кроком у проведенні податкової реформи в Україні стало прийняття в 1997 році Законів України: «Про систему оподаткування», «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств». Наступним важливим кроком є прийняття Податкового кодексу.