Здавалка
Главная | Обратная связь

Податкова політика в національній економіці



Звичайно, ефективність регулятивного впливу на економічні процеси за допомогою податкових важелів значною мірою залежить від податкової політики, яку проводить держава.

Податкова політика держави - це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справлення податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Зміст і цілі цієї податкової політики можуть змінюватися залежно від об'єктивних та суб'єктивних факторів та обумовлені соціально-політичним ладом суспільства. Виділяють фіскальну та економічну цілі податкової політики.

Залежно від механізмів реалізації податкову політику держави поділяють на два типи - дискреційну і недискреційну, а залежно від величини податкового тиску на виробників і споживачів ВВП її поділяють на три типи - стягування максимальних податків, помірну і високого рівня податкових стягувань з одночасним поверненням сплачених платежів через систему соціальних пільг та субсидій.

Податкова політика держави включає такі обов'язкові заходи:

розробка стратегії та відповідної теорії розвитку податкової системи з проведення всіх необхідних наукових розрахунків;

визначення напрямів, принципів та порядку оподаткування;

розробка заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей в економічній, політичній та соціальній сферах розвитку держави.

При виборі певної податкової політики визначають відповідні податкові системи, кожна з яких має задовольняти інтереси держави та її громадян на відповідних етапах становлення та розвитку економіки країни. З метою задоволення інтересів держави та підтримання вітчизняного товаровиробника використовують певний вид податкових ставок та податкових пільг.

Для податкової політики України сьогодні характерні такі форми податкових пільг:

встановлення неоподаткованого мінімуму;

вилучення визначених складових об'єкта оподаткування;

зменшення податкових ставок;

звільнення від оподаткування певних категорій населення;

використання податкових кредитів.

Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює зміни в структурі виробництва, впливає на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави, недопущення росту дефіциту бюджету, а також забезпечує регулювання інфляційних процесів, стабілізацію фінансового стану держави та збалансованість бюджету.

Сьогодні для економіки України не існує альтернативного та на стільки ж ефективного джерела поповнення державного бюджету, як податкове. На шляху пошуку такого джерела стоять наступні проблеми:

наявність значного державного боргу, що складається із внутрішньої, зовнішньої заборгованості держави та величини кредиторської заборгованості бюджетних установ;

дефіцит бюджету, який нині набув латентного характеру;

великі обсяги загальнодержавного споживання, здійснити значні обмеження якого у найближчий час не можливо.

Тому перед податковою політикою України має стояти стратегічне питання забезпечення органічного поєднання нерозривних завдань: зростання добробуту громадян та стійкого росту економіки країни.

Важкий фінансовий стан економіки України на даному етапі розвитку проявляється у порівняно високому рівні бюджетного дефіциту та низькій нормі покриття бюджетних витрат.

Вироблення нової політики витрат передбачає формування власної бюджетної бази місцевих бюджетів і на цій основі істотне розширення самостійності у питанні використання цих коштів.

За останні роки, у зв'язку зі зниженням частки державного сектора в економіці і скороченням втручання держави в економіку, податкова політика разом із виконанням регулюючих функцій є одним із засобів забезпечення скорочення дефіциту бюджету. За умов становлення ринкової економіки ця мета досягається шляхом розширення податкової бази і скорочення державних витрат на базі цілеспрямованого зниження податків, а не посиленням податкового навантаження на суб'єкти господарської діяльності та фізичних осіб.

Метою державної податкової політики мають стати розвиток ринкової інфраструктури, подолання спаду виробництва, стабілізація економіки, стимулювання пріоритетних сфер діяльності і структурних зрушень.

Методи податкової політики виявилися досить високоефективними при розв'язанні соціально-економічних проблем, таких, як забезпечення мінімального рівня доходів не нижче прожиткового мінімуму через визначення відповідного неоподаткованого мінімуму, встановлення системи податкових пільг для малозабезпечених верств населення.

На сьогодні важливе значення має узгодженість податкової системи з грошовими та кредитними важелями економічної політики. Забезпечення доходів бюджету - лише одне з завдань податкової системи. Вирішуючи його, система податків не повинна при цьому паралізувати процеси накопичення й зростання виробництва, порушувати соціальну справедливість, створювати деформації і перекоси в структурі народного господарства, гальмувати ринкові перетворення.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.