 |
|
Аспекти захисної промови
Промові адвоката на суді протипоказана багатослівність. Є дуже місткий, правильний, такий, що виражає суть адвокатської промови вислів древніх: "Мовчи або говори те, що цінніше за мовчання".
Протипоказані адвокату-захиснику і виправдання злочину, бо захист інтересів підсудного зовсім не означає зняття з нього відповідальності за скоєний злочин. "...Можна прощати підсудним їхню провину, але ніколи не варто залишати в руках того, що вони виною придбали; можна помилувати підсудних, але ніколи не варто помилувати їх більше тих, кому вони заподіяли шкоду. Якщо ви прийшли судити про факт, то ви його повинні назвати білим, якщо він білий; але якщо ж факт не чистий, то повинні сказати, що він не чистий, і нехай підсудні знають, що їм потрібно вмиватися і вмиватися" , — такі поради захиснику дає А.Ф.Коні.
У захисній промові необхідно уникати типових помилок:
а) деякі адвокати "спочатку накидаються на прокурора і слідство, стверджуючи, що нічого, анічогісінько не встановлено: ні самого злочину, ні подробиць його.
б) не забувати, що захиснику варто сперечатися з доказами провини підзахисного, а не з прокурором;
в) не захоплюватися "викопуванням" із промови прокурора дрібних огріхів у виразах із тим, щоб потім побудувати на них свою промову, проявляючи дотепність та іронію;
г) неприпустимо обвинувачувати всіх (слідчого — у непрофесіоналізмі, прокурора — у недобросовісності, експерта — у некомпетентності, суддю — в упередженості, свідків — у заляканості і т. п.);
ґ) "немає гіршого прийому захисту, як несправедливі причіпки і нападки на потерпілих. Здебільшого вони говорять правду.";
д) не захоплюватися самовихвалянням.
Промова захисника, як і прокурора, має бути конкретною. Розпливчасті, що не мають стосунку до справи міркування адвоката не викликають інтересу з боку суддів і не можуть принести користі для формування їх справжнього переконання. Психологічна особливість судової промови адвоката-захисника полягає в тому, що вона виголошується після виступу прокурора. Під враженням його промови аудиторія одержала вже цілком визначену установку, в неї виник певний психічний стан, сформувалася визначена оцінна позиція. Промова адвоката — захисника повинна бути настільки переконливою, аргументованою й емоційною, щоб можна було зламати сформовану соціально-психологічну установку в суддів й інших учасників процесу.
У промові захисника також найскладнішим є аналіз особистіших властивостей підзахисного і мотивів його злочину. "Закон вимагає, — писав А. Коні, — щоб пом'якшення було засновано на обставинах справи. Але з усіх обставин справи, звичайно, найголовніше — сам підсудний. Тому, якщо в його житті, в його особистості, навіть у слабкос-тях його характеру, що випливають із його темпераменту і його фізичної природи, ви знайдете підставу для пом'якшення — ви можете до суворого голосу осуду приєднати голос милосердя"1.
Характеристика підсудного повинна бути докладною, об'єктивною і відповідати етичним вимогам. С. Андрієвський у промові на захист Іванова А., який обвинувачувався в убивстві своєї нареченої, наводить приклад стислості і водночас докладності й етичності в характеристиці підсудного:
У цій промові не повинно бути місця тому, що погіршує становище підсудного. Негативні якості підсудного та інші обставини, що обтяжують його відповідальність, можуть висвітлюватися учасниками судових дебатів, але далеко не всіма. Аморальні якості підсудного навряд чи може розглядатися судом як обставина, що пом'якшує відповідальність, а тому розкривати їх в захисній промові адвокату не слід. Представляється неправильної позиція адвоката і в тих випадках, коли він просить винести м'який звинувачувальний вирок, а підзахисний винним себе не вважає.
Відомо, що захисна промова в першу чергу вимовляється для суду, але адвокату не слід забувати і про інших слухачів, присутніх у залі. Тому мова адвоката переслідує не тільки мету забезпечення прав і законних інтересів обвинуваченого, але і є дієвим засобом пропаганди права і моралі. Захисна мова повинна бути морально правильною і відповідати вимогам етики. Кожне з таких вимог настільки настійно необхідно, що невиконання будь-якого з них позбавляє мова ідейної та моральної значимості. Мова адвоката повинна бути проявом справжнього гуманізму, що означає в такому слові "глибоко людський індивідуальний підхід, турботу про людину і шанобливе до нього відношення, ... прагнення бачити в кожному ділі не безликий судовий" випадок ", а живої людини, що стоїть за цією справою , з його складними переживаннями ". У захисній промові, як і протягом всього судочинства, адвокат повинен проявити уважне, дбайливе і шанобливе ставлення до свого підзахисного. Хто сидить на лаві підсудних - ще засуджений. І в судовому засіданні до нього слід ставитися з позиції презумпції невинності, всіляко оберігати і щадити не тільки його самолюбство і гідність, але і його людські почуття, уникаючи всього, що може принести йому біль і страждання. Але це відноситься не тільки до підсудного, а й до всіх учасників процесу. Хоча судові дебати, що складаються з судових промов, можуть доставити тяжкі переживання незалежно від волі оратора. Не випадково судові дебати були названі "операцією без наркозу", біль заподіюється, а анестезії немає.