 |
|
Наше завдання – об’єднати зусилля всіх, хто прагне добра народу України.
А це забезпечить доступність до владних послуг громадян, відкритість і прозорість влади.
За допомогою вищеперерахованих заходів побудувати в Україні громадянське суспільство, відкрите до всебічного вдосконалення, розвитку та росту - вінець багатовікових мрій, надій та сподівань народу України про щастя, добробут та гідне життя.
Створити найдосконаліший державний лад – проголосити Україну Конституційною Монархією, гетьманською країною із змішаною демократичною багатопартійною політичною системою влади: і монархія, і аристократія і народне правління, що створить та гарантуватиме найкращі умови для вдосконалення, всебічного розвитку та росту кожної особистості, кожного громадянина України, бо державна система ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ опиратиметься на багатовіковий досвід предків та найкращі досягнення прогресивного людства у розвитку державотворення.
За стан справ у країні повинна відповідати не більш як одна людина – тоді буде із кого спитати за всі прорахунки!
Наше завдання – об’єднати зусилля всіх, хто прагне добра народу України.
Пояснювальна записка:
Григорій Сковорода – людина яка ніколи в житті не лицемірила, у свій час сказав так:
“Якщо, наприклад, якась сім’я, чи місто, чи держава заснована й утверджена на цій моделі, то тоді вони бувають раєм…
Найважливіша справа божа: краще одну безпутну душу оживотворити духом священних заповідей, ніж із небуття сотворити нову земну кулю населену беззаконниками…
Ця вічна премудрість Божа у всіх віках і народах, не змовкаючи, продовжує свою промову, і вона є не що інше, як всюдисущого єства божого невидиме лице й живе слово, що таємно гримить всередині нас. Та не хочемо ми слухати її порад, одні – через позбавлення слуху, а найбільша частина – із-за нещасної впертості, яка залежить від поганого виховання.
З цієї причини дістала для себе різні імена: вона називається образ божий, слава, світло, слово, життя, правда, мир, благодать, істинна, камінь віри, царство боже. А найперші християни назвали її Христом, тобто царем, тому що лиш вона спрямовує до вічного й тимчасового щастя всі держави, будь-які спільноти й кожного зокрема. Та й крім того, у древніх царським називалось все, що вважалось верховним і найголовнішим.
Ніде людина не пізнає себе, як у самотності, і недарма сказано стародавнім мудрецем: самотній повинен бути або царем, або звіром. Перебороти нудьгу, прокляте породження невдоволення, зайняти розум і серце достатніми вправами, зробити їх добрими – це справа не інакше як мудрого, що володіє собою, самотнього царя, божого священика який розуміє все присутність і все наповненість духа господнього і поклоняється йому духом. Витримати себе, вжитися самому із собою, дивитися на себе спокійними очима, бути задоволеним своїм серцем, не шукати себе поза собою – це ключ істинного блаженства.
Коли людина виходить із кола зарозумілості, самовільності, самолюбства свого, тоді чистий Святий Дух обіймає всі її відчуття й відновлює головні - царські істини ”.
Сьогоднішні проблеми розвитку України не в тому, що за роки незалежності у громадян стало менше можливостей, проблема в тому що ми побудували країну самотніх людей та беззаконників при владі злодіїв та посібників злодіїв, не створивши можливості для функціонування системи планомірної кооперації – громадської суспільної ієрархії.
Ієрархія – планомірне співробітництво, те, на чому тримається все життя; те, завдяки чому прогресує весь світ; те, із чого складається еволюція; те, на чім будувались кращі ступені розвитку та завдяки чому писались нові сторінки історії; це те, що дозволяє всьому світові розвиватись, не пригнічуючи нічиїх інтересів, бо розвиток іде в один і той же час проходить практично на всіх її щаблях: від найнижчого до найвищого.
На всі ці чисельні процеси просто на певний час закрили очі, оскільки не було розуміння наскільки вони важливі для суспільства, а також бувша комуністична мораль відкидала їх існування взагалі.
Головне завдання, на сьогодні, якнайшвидше відновити ефективні канали комунікації – громадянські інститути, які у сучасних розвинених країнах народжувались століттями, спрямувавши їх діяльність за для досягнення чітко окресленої єдиної мети, вміло поєднавши як вирішення проблем матеріального світу, так і забезпечення духовного розвитку, в тому числі кожного громадянина конкретно.
Якщо цього не станеться, чим багатшою буде країна, тим більше її будуть роздирати на шматки грубі та буйні людські пристрасті, про що ми маємо можливість спостерігати останнім часом, у політичному протистоянні кланів та олігархічних груп.
Без одкровення всевишнього народ не в змозі вгамувати та загнуздати грубі людські пристрасті, сказано у Біблії.
На сьогодні, нікому із кандидатів у Президенти України, не вдалось показати справжнє місце України у світі, а також визначальну місію українського народу у світовому співробітництві.
А по при все, український народ – єдиний народ у цілому світі, якому першому було дано зрозуміти повноту Святого Євангеліє і сповістити її усім народам (Див. коментарі до книги “Без коментарів”). Цей факт відбувся, але подальша доля буде залежати від того виконають українці волю Божу, і стануть одними серед трьох народів обраних (“Книга Мормона”, 3 НЕФІЙ, глава 16, стор. 449), чи ухиляться і тоді попиратимуть їх, допоки не розтопчуть, так що будуть вони як сіль, яка втратила силу, і стала ні на що не здатна. Це дуже серйозне питання яке необхідно всебічно дослідити і зробити щодо цього виважені практичні кроки: покаятись перед Богом, повернути народ весь до Бога, створити модель нової держави яка відповідає вимогам закону Божого та налагодити життя в гармонії із природою й показати приклад у цьому для всього світу, щоб всі дивились та брали приклад і вчились у нас – Братерству, Праведності Божій та Любові Божій.
А поки що, народу України дається пропозиція, що дозволяє довести свою самодостатність, проявивши політичну волю - побудувати повноцінну модель досконалого суспільного ладу, прийняти моральний закон, який дає зрозумілу систему цінностей та відповідь на питання, що добре, а що погано, наповнити життя якісно новим змістом, та основі свідомості єдності – країну у якій не попиратимуть права простих громадян, а зручно буде жити всім, як маленьким так і великим, враховуючи інтереси всіх.
І саме від вас залежить бути самодостатній Україні, чи не бути!
Я, Пилипенко Валерій Володимирович, ще 23.08.2003 року написав до Президента України Л.Д. Кучми листа, вхідний №444/31546-01 від 28.08.2003 року, у якому пропонував, цитую дослівно:
“Наступні вибори Президента України провести у парламенті, тим самим заощадити кошти, які направити на подальший розвиток країни та покращення народного добробуту.
Ось наприклад, що можна було би зробити за ці кошти:
Успіх України можливий лише за умови планомірної кооперації мільйонів людей. А для того щоб їх об’єднати потрібна національна ідея - та об’єктивна система, в якій кожен зміг би зайняти своє гідне місце, із правом подальшого всебічного особистого вдосконалення, постійного розвитку, та росту. До сьогоднішнього дня вдалу ідею та можливість розпочати системний розвиток України шукав кожен уряд, що в той чи інший час перебував при владі. Багато вдалось, але щоб забезпечити сучасні стандарти життя потрібно зробити в десятки разів більше.
Пропонував розглянути альтернативний варіант вдосконалення діючої державної системи, за допомогою якого можливо створити всі необхідні механізми, що дозволять в стислі терміни розробити досконалу програму дійсно стратегічного розвитку України (програму максимум), та забезпечити успішне її виконання, за для процвітання України та добробуту народу.”
На жаль, працівники Адміністрації Президента попрацювати над моєю пропозицією бажання не виявили, а у Президентів України Кучми, Ющенка та Януковича бажання працювати на український народ немає, а лише одне бажання – гребти та загрібати побільше для себе: добробут українців падає, а добробут президентів зростає у мільйони разів – перетворюються за один термін у мультимільярдерів.
А що ми - українці, маємо на сьогодні. Провели чергові вибори Президента України. Для держави це обійшлось в чергові десятки мільярдів гривень прямих витрат. Ще майже десять мільярдів доларів витратили кандидати у Президенти України (у деяких кандидатів бюджет виборів складав від трьох до п’яти мільярдів доларів). Отримали серйозну інтервенцію на фінансовий ринок країни як зі сторони внутрішнього тіньового капіталу так і від західних фінансово-олігархічних груп, на 01.12.2004 року поставили народ України на межу громадянського конфлікту.
У мене до вас запитання: кому на сьогодні це вигідно?
Чому півтора мільярдний Китай може домовитись про ефективну діяльність влади, а тридцяти п’яти мільйонна Україна, на такий крок не здатна? Який же ми самодостатній та великий народ? Ще два-три таких експерименти і ми станемо найпоганішими із поган. За декілька місяців ми на рівному місці перетворились із перспективної України із євро орієнтацією, у майже закінчену Палестину, зі власними “Муамарами Каддафі”, що тримають мільярди доларів на західних рахунках та максимальне задоволення отримують від поросячого крику найнятих за гроші прибічників, в свою честь, сотень тисяч громадян, на майданах і площах, як вампіри.