 |
|
Режим робочого часу
Стаття 136. Встановлення режиму робочого часу працівників
1. Режим робочого часу працівників встановлюється відповідно до режиму роботи юридичної особи-роботодавця згідно з колективним договором. Якщо колективний договір не укладався, режим робочого часу встановлюється роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Режим робочого часу працівників, зайнятих у роботодавця - фізичної особи, визначається за згодою сторін.
2. Незалежно від режиму робочого часу, що застосовується, норма робочого часу, встановлена законодавством або визначена відповідно до нього, є обов’язковою.
3. Роботодавець зобов’язаний вести облік фактично відпрацьованого кожним працівником робочого часу.
Стаття 137. П’ятиденний і шестиденний робочий тиждень
1. Для працівників встановлюється, як правило, п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни), як правило, повинна бути однаковою. За наявності достатніх підстав інше може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався, – нормативним актом роботодавця, прийнятим за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), з дотриманням установленої тривалості робочого тижня (статті 131 і 132 цього Кодексу).
2. П’ятиденний робочий тиждень з однаковою щоденною тривалістю робочого часу визнається основним видом режиму робочого часу і є базовим для обчислення норми робочого часу з іншими режимами роботи (шестиденний робочий тиждень, підсумований облік робочого часу, неповний робочий час тощо).
3. В юридичних особах, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, колективним договором, а якщо такий договір не укладався, то нормативним актом роботодавця, прийнятим за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
Стаття 138. Чергування працівників
1. У разі якщо відповідно до законодавства, угоди або колективного договору працівника залучають до чергування, час чергування зараховується до робочого часу. Чергування полягає в обов’язку працівника знаходитися на визначеному роботодавцем робочому місці з метою вирішення невідкладних питань, не пов’язаних із трудовими обов’язками цього працівника, а також передачі інформації.
Залучення до чергування може мати місце не частіше, ніж один раз на місяць. Тривалість чергування і роботи, як правило, не повинна перевищувати тривалості щоденного робочого часу працівника.
2. У разі якщо про необхідність чергування роботодавцю відомо до початку календарного місяця, залучення до чергування здійснюється згідно з графіком виходу на роботу (частина сьома статті 142 цього Кодексу) або графіком чергування, що затверджується відповідно до частини четвертої статті 142 цього Кодексу. Графіками чергування повинні передбачатися дні відпочинку, що надаються працівникам у зв’язку із залученням їх до чергування після закінчення роботи, у вихідні дні, дні державних і релігійних свят (стаття 161 цього Кодексу). Якщо залучення працівника до чергування не передбачено графіком виходу на роботу або графіком чергування і це призвело до перевищення норми робочого часу, встановленої на тиждень або обліковий період (за підсумованим обліком робочого часу), день відпочинку у зв’язку із залученням працівника до чергування визначається за згодою між роботодавцем і працівником.
3. У разі ненадання працівникові, який був залучений до чергування, дня відпочинку, що призвело до перевищення норми робочого часу за місяць або обліковий період (за підсумованим обліком робочого часу), час чергування оплачується відповідно до статті 232 цього Кодексу. Час чергування у дні державних і релігійних свят (стаття 161 цього Кодексу) оплачується відповідно до статті 233 цього Кодексу незалежно від надання іншого дня відпочинку у зв’язку із залученням працівника до роботи в такий день.
Стаття 139. Тривалість щоденної роботи
1. Тривалість щоденної роботи в межах робочого тижня повинна бути, як правило, однаковою. Колективним договором, а якщо він не укладався - нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), тривалість щоденної роботи може бути продовжена, але не більш як до десяти годин при дотриманні тижневої норми робочого часу, визначеної законом.
Стаття 140. Заборона залучення до роботи в нічний час
1. Забороняється залучення до роботи в нічний час:
1) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років;
2) неповнолітніх працівників, за винятком працівників, які беруть участь у виконанні та/або створенні творів мистецтва;
3) інших категорій працівників, передбачених законом.
2. Робота осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів) в нічний час допускається лише за їх письмовою згодою і за умови, що це не суперечить рекомендаціями медико-соціальної експертної комісії.
3. Працівники із сімейними обов’язками (стаття 284 цього Кодексу), які мають дітей віком до чотирнадцяти років, дитину-інваліда чи здійснюють відповідно до медичного висновку догляд за хворими членами сім’ї, можуть залучатися до роботи в нічний час лише за їх письмовою згодою.
4. Порядок роботи в нічний час професійних творчих працівників організацій кінематографії, теле- і відеознімальних колективів, театрів, театральних і концертних організацій, цирків, засобів масової інформації, професійних спортсменів може встановлюватися колективним або трудовим договором.
Стаття 141. Початок і закінчення роботи
1. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається колективним договором, а якщо колективний договір не укладався, то нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Стаття 142. Графіки змінності та графіки виходу на роботу
1. Робота виконується у дві, три або чотири зміни в разі, якщо для ефективного використання обладнання, збільшення обсягів виробництва чи надання послуг або з іншою метою встановлюється тривалість виробничого процесу, що перевищує нормальну тривалість щоденної роботи працівників.
2. При змінній роботі працівники (групи працівників, що об’єднані в зміни) чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому колективним договором, а якщо такий договір не укладався - нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Кожна група працівників (зміна) виконує роботу протягом встановленої тривалості робочого часу згідно з графіком змінності, що затверджується роботодавцем.
3. Перехід груп працівників з однієї зміни в іншу, як правило, провадиться через кожний робочий тиждень у години, визначені графіком змінності.
4. Графіки змінності, що затверджуються на строк понад один місяць або без обмеження строку, доводяться до відома працівників не пізніше ніж за два тижні до їх запровадження.
Графіки змінності, що встановлюються на один місяць, доводяться до відома працівників не пізніше ніж за тиждень до початку місяця.
Встановлення графіків змінності на строк менш як один місяць не допускається.
Роботодавець може змінювати належно запроваджені графіки змінності в порядку, встановленому цією частиною.
5. Переведення працівника з однієї зміни (групи працівників, що виходять на роботу в однакові для всієї групи день і час) в іншу допускається з повідомленням працівника не пізніше ніж за два тижні до переведення.
6. Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.
7. Якщо у зв’язку з виробничо-технічними та організаційними умовами вихідні дні надаються працівникам почергово, а також за підсумованим обліком робочого часу, роботодавець зобов’язаний затверджувати графіки виходу працівників на роботу з дотриманням вимог частини четвертої цієї статті.
Стаття 143. Підсумований облік робочого часу
1. В окремих галузях економіки, виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу, якщо тривалість робочого часу за обліковий період повинна дорівнювати нормі робочого часу за цей період, обчисленій відповідно до частини другої статті 137 цього Кодексу.
2. Обліковий період установлюється тривалістю один місяць. Більша тривалість облікового періоду може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався - нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) за наявності достатніх причин (у сільському та лісовому господарствах, на інших роботах, виконання яких залежить від природно-кліматичних умов тощо).
3. Максимальна тривалість щоденної роботи за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати дванадцяти годин. За наявності письмової згоди працівника допускається встановлення більшої тривалості щоденної роботи, якщо характер та умови праці передбачають періоди, коли працівник перебуває на роботі в стані очікування часу початку виконання роботи та коли працівник має можливість відпочивати протягом зміни.
4. Максимальна тривалість роботи протягом тижня за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати сорока восьми годин. Більша тривалість роботи протягом тижня може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався, то нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), за наявності достатніх підстав (при вахтовому методі організації робіт, на роботах, виконання яких залежить від природно-кліматичних умов тощо).
5. Робота в понаднормовий робочий час у певні періоди за підсумованим обліком робочого часу компенсується меншою тривалістю робочого часу в інші періоди або наданням додаткових вихідних днів у межах облікового періоду.
6. Умови застосування підсумованого обліку робочого часу, тривалість щоденної роботи та порядок чергування робочих і вихідних днів визначаються колективним договором, а якщо такий договір не укладався - нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), з урахуванням вимог нормативно-правових та інших актів у сфері праці.
7. Графіки виходу на роботу за підсумованим обліком робочого часу, що затверджуються роботодавцем на строк понад один місяць, доводяться до відома працівників не пізніше ніж за два тижні до початку періоду, на який вони затверджуються.
Графіки виходу на роботу, що затверджуються на один календарний місяць, доводяться до відома працівників не пізніше ніж за тиждень до початку відповідного місяця.
Не допускається встановлення графіків виходу на роботу на строк менш як один календарний місяць. Внесення змін до затверджених графіків виходу на роботу допускається за умови дотримання строків доведення їх до відома працівників, встановлених цією частиною.
8. Невиконання норми робочого часу за підсумованим обліком допускається лише при встановленні неповного робочого часу (стаття 133 цього Кодексу). Невиконання норми робочого часу за підсумованим обліком дає працівникові право на отримання гарантійних виплат за невідпрацьований з вини роботодавця час як за час простою (стаття 234 цього Кодексу). Перевиконання норми робочого часу дає працівникові право на оплату праці за час, що перевищує норму робочого часу за обліковий період, відповідно до статті 232 цього Кодексу.
9. За кожний день, який є для працівника робочим відповідно до графіка виходу на роботу та в який працівник був відсутній на роботі з підстав, передбачених законодавством, норма робочого часу такого працівника в обліковому періоді зменшується на кількість годин, що відповідає тривалості роботи у відповідний день. Тимчасова непрацездатність або виконання працівником державних чи громадських обов’язків, на період яких законом передбачається збереження місця роботи і заробітної плати, в дні, що є для працівника вихідними відповідно до графіка виходу на роботу, не зменшують норму робочого часу в обліковому періоді.
Стаття 144. Поділ робочого дня на частини
1. На роботах з особливими умовами і характером праці, а також у разі виконання робіт, обсяг яких змінюється протягом робочого дня (зміни), робочий день може бути поділений на частини з умовою, щоб загальна тривалість робочого часу протягом дня не перевищувала встановленої тривалості щоденної роботи. Поділ робочого дня на частини запроваджується роботодавцем відповідно до колективного договору або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або вільно обраними працівниками представниками (представником). Оплата праці при поділі робочого дня на частини здійснюється в підвищеному розмірі (стаття 231 цього Кодексу).
Стаття 145. Гнучкий режим робочого часу
1. За погодженням між працівником і роботодавцем може запроваджуватися гнучкий режим робочого часу з визначенням часу, коли працівник зобов’язаний перебувати на своєму робочому місці, часу, коли працівник має право на свій розсуд визначати час початку і закінчення роботи, а також часу використання, в межах цього часу, перерви для відпочинку і харчування. При цьому має дотримуватися встановлена для даного працівника щоденна тривалість робочого часу чи щотижнева норма робочого часу, чи норма робочого часу за певний обліковий період з дотриманням вимог статей 131,132,139, частини третьої статті 143, а у відповідних випадках – статті 133 цього Кодексу.
Стаття 146. Особливості режиму роботи при неповному робочому часі
1. При неповному робочому часі режим роботи встановлюється за погодженням між роботодавцем та працівником і може передбачати неповний робочий день (зміну), неповний робочий тиждень або поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня.
Стаття 147. Працівники, які самостійно планують свій робочий час
1. Керівники юридичної особи самостійних виробничих підрозділів, працівники, які працюють вдома, та інші категорії працівників, визначені колективним договором чи внутрішнім трудовим розпорядком, планують свій робочий час самостійно, якщо інше не визначено у трудовому договорі. Законодавством може передбачатися право працівників самостійно планувати свій робочий час за умови дотримання строків виконання робіт, щодо яких встановлено строк (наукові та науково-педагогічні працівники тощо).
Стаття 148. Обов’язок працівників дотримуватися режиму робочого часу
1. Працівники зобов’язані дотримуватися режиму робочого часу, встановленого відповідно до трудового законодавства, колективного та трудового договорів.
2. У разі неможливості виходу на роботу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або іншими причинами працівник зобов’язаний з урахуванням наявних можливостей негайно повідомити про це роботодавця після виникнення обставин, що перешкоджають виходу на роботу.
3. Якщо у зв’язку із залученням до роботи у вихідний день чи з інших причин працівник відповідно до трудового законодавства має право на відпочинок в інший день, ніж визначений для нього як вихідний (право на відгул), день відпочинку встановлюється за погодженням між роботодавцем і працівником.