Біорізноманіття в Україні

Внаслідок господарювання, особливо в останнє століття, відбулися значні зміни в ландшафтах та середовищах існування. Різко зменшилася площа, зайнята природними угрупованнями - до 29 %, в т.ч. лісами - до 14,3 % території країни, було практично знищено степ як природний біом, значних змін зазнали гідрологічні умови території у зв'язку з будівництвом рівнинних гідроелектростанцій та створенням водосховищ, осушенням боліт Полісся та обводненням степу. Спостерігається антропогенне забруднення значних територій, в т.ч. важкими металами, радіонуклідами, стійкими органічними сполуками, відмічено прояви девастації та синантропізації екосистем, що загрожує втратою гено-, цено- та екофонду та формує соціально-екологічний дискомфорт населення.

В той же час Україна має багату біоту, яка нараховує понад 25 тис. видів рослин (5100 судинних рослин, більше 15 тис. грибів і слизовиків, більш ніж 1 тис. лишайників, майже 800 мохоподібних і близько 4 тис. водоростей) і 45 тис. видів тварин (понад 35 тис. комах, майже 3,5 тис. інших членистоногих, 1800 найпростіших, 1600 круглих червів, 1280 плоских червів та 440 кільчастих червів серед більш ніж 44 тис. безхребетних, близько 200 риб і круглоротих, 17 земноводних, 21 плазунів, близько 400 птахів і 108 ссавців із хребетних) та характеризується певним ендемізмом та реліктовістю.

32. Розвиток людського суспільства нерозривно пов’язаний з використанням природних ресурсів нашої планети, з споживанням різних видів енергії в все зростаючих масштабах. Усі здобутки сучасної цивілізації - величезна різноманітність товарів, різний за швидкістю і комфортом транспорт, космічні польоти і т.д. - можливі завдяки тій величезній кількості штучної енергії, яку виробляє людство.

В основі виробництва теплової та електричної енергії лежить процес спалювання копалин енергоресурсів –вугілля, нафти, газу.

Масштаб добутку та витрачання копалин енергоресурсів, металів, споживання води, повітря для виробництва необхідної людству кількості енергії величезний, а запаси ресурсів, обмежений. Особливо гостро стоїть проблема швидкого вичерпування запасів органічних природних енергоресурсів, так як більшість ресурсів не відновлюється, по крайній мірі, в помітній кількості.

Існують дві найбільш серйозні проблеми атомної енергетики: економічна - атомне паливо досить дороге, вартість будівництва атомних станцій, створення та підтримання на належному рівні систем забезпечення реакторів ядерним пальним, захоронення відпрацьованого палива і радіоактивних відходів та вивід ядерних об’єктів з експлуатації; й екологічна - імовірність аварій та проблема захоронення ядерних відходів. Проти АЕС існує ще один досить серйозний аргумент - це розповсюдження ядерного озброєння.

Встановлені потужності АЕС (14 працюючих енергоблоків потужністю 12,8 млн. кВт) становлять 25% сумарної потужності електростанцій України. Основним завданням на перспективу є реконструкція діючих АЕС з метою підвищення їх надійності та безпечності, а також введення блоків високої будівельної готовності (Хмельницька — блок № 2, Рівненська — блок № 4) та блоків середньої готовності — на Хмельницькій АЕС — блок У° 3 та 4. При цьому АЕС зможуть довести виробництво електроенергії майже до 98 млрд. кВт • год в 2010 р. Необхідно також передбачити введення нових потужностей на базі нових, більш безпечних реакторів на площадках існуючих АЕС (замість реакторів, які виробили свій ресурс).

Техногенні впливи на навколишнє середовище при будівництві й експлуатації атомних електростанцій різноманітні. Звичайно говорять, що маються фізичні, хімічні, радіаційні й інші фактори техногенного впливу експлуатації АЕС на об'єкти навколишнього середовища.

Найбільш істотні фактори -

· локальний механічний вплив на рельєф - при будівництві,

· стік поверхневих і ґрунтових вод, що містять хімічні і радіоактивні компоненти,

· зміна характеру землекористування й обмінних процесів у безпосередній близькості від АЕС,

· зміна мікрокліматичних характеристик прилеглих районів.

Виникнення могутніх джерел тепла у виді градирень, водойм - охолоджувачів при експлуатації АЕС звичайно помітним образом змінює мікрокліматичні характеристики прилеглих районів. Рух води в системі зовнішнього тепловідводу, скидання технологічних вод, що містять різноманітні хімічні компоненти впливають на популяції, флору і фауну екосистем.

Особливе значення має поширення радіоактивних речовин у навколишнім просторі. У комплексі складних питань по захисту навколишнього середовища велику суспільну значимість мають проблеми безпеки атомних станцій (АС), що йдуть на зміну тепловим станціям на органічному викопному паливі. Загальновизнано, що АС при їхній нормальній експлуатації набагато - не менш чим у 5-10 разів "чистіше" в екологічному відношенні теплових електростанцій (ТЕС) на куті. Однак при аваріях АС можуть робити істотний радіаційний вплив на людей, екосистеми. Тому забезпечення безпеки екосфери і захисту навколишнього середовища від шкідливих впливів АС - велика наукова і технологічна задача ядерної енергетики, що забезпечує її майбутнє.

Відзначимо важливість не тільки радіаційних факторів можливих шкідливих впливів АС на екосистеми, але і теплове і хімічне забруднення навколишнього середовища, механічний вплив на мешканців водойм-охолоджувачів, зміни гідрологічних характеристик прилеглих до АС районів, тобто весь комплекс техногенних впливів, що впливають на екологічне благополуччя навколишнього середовища.

31. Екологічні проблеми, що пов’язані з виснаженням ресурсів і забрудненням навколишнього середовища, потребують розв’язання. Люди, що їх спричинили, тепер змушені шукати вихід з „глухого екологічного кута”. Для подолання екологічних проблем існує багато конкретних способів, які підказують наука і техніка.

ВІДХОДИ – У ДОХОДИ. Оскільки вугілля, нафта, природний газ і руди колись вичерпаються, то нині спеціалісти вказують на… звалища і смітники. Відходи можуть бути додатковими „родовищами” сировини. Так, у Мексиці на одній з копалень у відходах було „поховано” 80 тис. тонн міді. Вже зараз сотні тисяч тонн дефіцитних металів видобувають з колись нікому не потрібних відвалів. У териконах зосереджена прекрасна сировина і для виробництва щебінки, цементу, кераміки та інших будівельних потреб. З побутового сміття навчилися отримувати горючий газ і добрива.

Можна навести безліч прикладів, коли використання відходів дає доходи. При цьому зберігаються мільйони тонн корисних копалин. Так одночасно можна розв’язати проблему збереження мінеральних ресурсів і очищення від забруднення.

ЧИСТІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ. Електроенергія нині є основою господарства. Вона необхідна не тільки для того, щоб горіло світло, працювали телевізор, холодильник, пральна машина та інша побутова техніка. Нині і хліб випікається і метал виплавляється в електропечах, вода подається електронасосами, їздять електропоїзди – тобто скрізь працює електроенергія. Отримання її з екологічно чистих джерел вирішило і проблему виснаження паливних корисних копалин, і забруднення повітря викидами ТЕС.

Чистим джерелом енергії є наше далеке світило – Сонце. Воно абсолютно безкоштовно дає людям те, що вони з великими труднощами розшукують і добувають у темних надрах планети. Сонце посилає на Землю енергію в 20 тис. разів більшу, ніж ми отримуємо від паливних ресурсів. А використовуємо ми нині лише 1/5000 її частку. Експериментальні електростанції, що використовують енергію Сонця, працюють у кількох країнах світу. Проте недалеко той час, коли сонячні електростанції, стануть звичними, як нинішні теплові. Вони будуть без труб, що димлять і забруднюють повітря тоннами шкідливих викидів, без гір відвалів, що засипають землю багатотонною масою шлаків і золи.

Вчені уважно придивляються і до нашої власної планети. Вони стверджують, що до глибини 50 км майже повсюдно є гарячі підземні води. Їх теплова енергія в тисячі разів перевищує енергію всіх паливних корисних копалин. Це ще одна реальна можливість заміни в найближчому майбутньому паливних ресурсів, які вичерпуються.

Хіба в таких підрахунках, нехай і приблизних, не криється реальний шлях розв’язання проблем? Здійснити це – справа науки і ваша.

ЕКОНОМІЯ РЕСУРСІВ. Велику користь у справі збереження мінеральних, лісових і водних ресурсів може дати їх економне використання. Ось повчальне порівняння. Кожний міський житель в Україні у середньому щодоби витрачає 350 л води. Натомість в інших країнах Європи використання води у побуті майже втричі менше – 120 л. При бережливому відношенні до води важливо, наприклад, вимикати воду, коли чистиш зуби або коли намилюєшся в душі.

Економне використання води у побуті та на виробництві має стати нормою, адже надмірний водозабір призводить до обміління і всихання річок та озер.

ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ. Для збереження та відновлення природного середовища на різних материках створюють природоохоронні території. Це – природні заповідники, національні природні парки, заказники, резервати, пам’ятки природи. Їх загальна площа невелика і становить лише 3 % від площі суходолу.

Природні заповідники – це території, де охороняють і вивчають типові природні комплекси. Там забороняється будь-яка господарська діяльність. Особливе значення серед заповідників мають біосферні, які мають статус міжнародних і складають єдину всесвітню мережу спостереження за станом природного середовища.

Національні природні парки – це території, де охорона природних комплексів поєднується з використанням їх для відпочинку та оздоровлення людей. Багато національних парків створено у Північній Америці, особливо в США, Африці та Австралії. Великі національні парки в Україні – це Карпатський та Шацький.

Заказники – це як правило невеликі території (ділянки долини чи узбережжя, гаї, озера), де охорона природних комплексів поєднується з обмеженою господарською діяльністю, якщо вона не завдає шкоди об’єктам охорони. У деяких країнах створюють резервати, які мають таке саме значення, що й заказники. Пам’ятки природи – це окремі унікальні природні утворення (скелі чудернацької форми, відслонення гірських порід, віковічні дерева тощо), які потребують охорони.

Кількість природоохоронних територій в усьому світі збільшується.

МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ У РОЗВ'ЯЗАННІ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ.Охорона природного середовища – проблема глобальна. Забруднені повітря і вода не зважають на державні кордони. Наприклад, отруйні гази, які викидають у повітря заводи Великої Британії, Бельгії та Німеччини, спрямовуються переважаючими вітрами на північ та схід і осідають на території Норвегії, Швеції, країн Східної Європи. У забруднення Рейну внесли свою частку 5 країн, Дунаю – 8.

Отже, нагальна потреба охорони нашого спільного дому – Землі вимагає об'єднання зусиль людей усіх країн, усіх континентів. Це називають міжнародним співробітництвом. Спільно вчені розробляють завдання і заходи із захисту природного середовища у всьому світі. Існують міжнародні угоди між країнами щодо раціонального використання природних ресурсів (наприклад, вилову риби, промислу китів), обмеження шкідливих викидів в атмосферу, взаємного повідомлення про несприятливі екологічні ситуації.

Найбільшою міжнародною організацією, яка розробляє різноманітні програми з охорони природи є ЮНЕСКО – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Вона об’єднує понад 190 країн світу. Нею розроблені і виконуються такі важливі природоохоронні програми, як “Людина і біосфера”, “Програма вивчення Світового океану” та ін.

Питаннями з охорони і раціонального використання природних ресурсів опікується Всесвітній союз охорони природи (ВСОП). Ця організація, діяльність якої підтримується 83 країнами світу, видає Червону книгу,де до єдиного списку заносяться рідкісні і такі, що знаходяться під загрозою зникнення, рослин і тварин. Нині свої Червоні книги мають більшість країн світу, в тому числі й Україна. Однією з найбільших у світі природоохоронних організацій є Всесвітній фонд охорони дикої природи (ВФДП). Активно працює Грінпіс (“Зелений світ”) – міжнародна громадська організація, яка бореться за збереження навколишнього середовища.

Охорона нашого спільного дому – Землі вимагає об'єднання зусиль людей усіх країн, усіх континентів. Від стану природи залежить кожний з нас. Тому повага до неї повинна стати правилом для кожного.

30. Україні варто інтенсивніше розвивати альтернативну енергетику, тому орієнтири розвитку цієї галузі в проекті оновленої Енергетичної стратегії України на період до 2030 року має бути відкориговано, вважають експерти.

«Якщо врахувати можливості Україні, сьогоднішні українські та світові тенденції, зокрема, і щодо здешевіння «зелених» технологій, можна констатувати, що автори стратегії взагалі не збираються розвивати цей напрямок енергетики, який є пріоритетним для країн Євросоюзу та багатьох інших країн світу», — заявив член наглядової ради Інституту енергетичних досліджень (Київ) Юрій Корольчук.

Україна, за його словами повинна піти тим шляхом, яким вже пішов Європейський союз, Японія, США, та інші країни. «Всі вони дотують альтернативну енергетику», — сказав експерт.

Ю.Корольчук також підкреслив, що під час оновлення стратегії слід було більше врахувати фактори, що впливали на енергетику Україні останні 6 років, серед яких зростання цін на природний газ з $ 95 за тис. кубометрів у 2006 році до $ 425 за тис. кубометрів 2012 року і на на нафту — з $ 50 до $ 110 за тонну.

«У світі зараз можна спостерігати бум зацікавленості та інвестування в альтернативну енергетику. Навіть у попередній стратегії держава більший акцент робила на розвитку відновлюваних джерел енергії», — додав експерт.

Він також звернув увагу на той факт, що в оновленому проекті енергостратегії не враховано пропозиції Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про збільшення потужності нетрадиційної та відновлюваної енергетики.

«Ми розуміємо, що є групи, які лобіюють розвиток газової енергетики, є лобісти альтернативної енергетики. Але ми точно знаємо, що світ йде шляхом альтернативної енергетики, і в цьому є перспектива», — сказав Ю.Корольчук.

Провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Сергій Дяченко в свою чергу зазначив, що Енергостратегія має враховувати високу динаміку розвитку альтернативної енергетики, що характерна для України останніми роками.

«Україні слід визначитися, куди ми йдемо, оскільки та політика, яка реалізується зараз, вступає в протиріччя зі Стратегією-2006... Зараз цей вид електроенергетики отримав суттєві преференції, розвивається досить динамічно. Якщо ми беремо курс на розвиток альтернативної енергетики, то це повинно бути передбачено стратегією-2012», — сказав експерт.

Він підкреслив, що стимулювання розвитку зеленої енергетики передбачено однією з директив Євросоюзу, яку Україна зобов'язалася імплементувати зі вступом до Європейського Енергетичного співтовариства.

28. Сьогодні океан зазнає значного антропогенного впливу, який призводить до серйозних негативних наслідків, в тому числі до зменшення відтворювання біологічних ресурсів. У деяких областях Світового океану виникла напружена екологічна ситуація, утворилися поля хронічного забруднення. Надходження забруднюючих речовин антропогенного походження, активне вилучення біологічних ресурсів (у тому числі в результаті рибальства більше 70 млн. т за рік) стають постійно діючими екологічними факторами, які перетворюють морські екосистеми.

Розглядаючи екологічний стан Світового океану, слід виокремити дві основні проблеми: виснаження біологічних ресурсів та забруднення океану.

Отже, проблема виснаження біологічних ресурсів Океану. Ще сто років тому, очевидно, неможливо було уявити, що Світовий океан, що займає майже 70% всієї площі планети, можна забруднити, а його біологічні ресурси виснажити. Сьогодні виснаження біологічних ресурсів Океану вже є беззаперечним фактом, фактом, який травпився. Воно виражається як у зменшенні кількості ресурсів, так й у скороченні їхнього розмаїття. Основними компонентами кожної екосистеми, від яких залежить її цілісність і, власне існування, – живі організми та фактори неживої природи. Виснаження океанічної біоти (живих організмів) ставить під загрозу подальше функціонування океану. Та найважливішою екологічною проблемою Світового океану є забруднення. Під забрудненням Океану розуміється пряме або побічне надходження речовин або енергії в морське середовище, що несуть такі шкідливі впливи, як завдання шкоди живим ресурсам, небезпека для здоров’я людей, перешкоди морської діяльності, включаючи рибальство, погіршення якості морської води. Існують різні види забруднень - хімічне, фізичне, механічне, біологічне.

До джерел забруднення океанів та морів відносяться:

- безпосередні викиди забруднюючих речовин в океан, наприклад, нафтопродуктів при перевезенні;

- безпосереднє надходження забруднюючих речовин при підводних розробках та при видобуванні мінеральних ресурсів;

- річковий стік;

- прямий стік з суші (теригенний стік);

- перенесення забруднюючих речовин через атмосферу;

- підводні викиди нафти та газу;

- аварійні викиди із суден або підводних трубопроводів;

- випробовування атомної зброї.

Аналіз існуючого експериментального матеріалу показує, що основними видами забруднювачів є вуглеводні (сира нафта, нафтопродукти, нафтові вуглеводні), хлоровані вуглеводні (пестициди, поліхлоровані біфеніли), токсичні метали, радіоактивні речовини.

Як відомо, забруднення Світового океану нафтою і нафтопродуктами є однією з глобальних екологічних проблем. Джерела забруднення океану нафтою досить різноманітні

Ще однією екологічною проблемою Світового океану є дампінг, тобто скид та захоронення відходів у море та океан.

Країни, які мають вихід до моря, проводять морські захоронення різних матеріалів та речовин, зокрема, ґрунту, бурового шламу, відходів промисловості, будівельного сміття, твердих відходів. Об’єм захоронення складає біля 10% від загальної маси забруднюючих речовин, які надходять до Світового океану.

Основою для дампінгу в море служить здатність морського середовища до переробки великої кількості органічних та неорганічних речовин без особливого збитку для якості води.

27.

Чому цвіте вода в водоймах?

В першу чергу слід назвати головну річку України – Дніпро… Для створення резерву технічної, питної та іригаційної води (до середини XX століття) почали створювати водойми різних об’ємів, вище яких утворювалися водосховища. В результаті того, що водосховищами були залиті землі, багаті мінеральними і органічними речовинами, останні стали розчинятися у воді. (Для довідки: при заповненні водосховища були затоплені 212 населених пунктів, або 39,6 тисяч дворів з населенням 133 тисяч осіб. Водосховище утворено в результаті перекриття Дніпра греблею вище м. Кременчука. Його заповнення було розпочато восени 1959 року і закінчено влітку 1961 року. Площа водосховища 2252 км², довжина – близько 185 км, середня ширина – 15, найбільша – 30 км, середня глибина – 6 м, максимальна – 28 м, довжина берегової лінії - 800 км. Береги водосховища високі до 30-40 м, урвисті; поширені ерозійні процеси, берег піщаний, в основному попід кручами, розділеними ярами. Взимку водосховище замерзає: з кінця грудня до березня. Товщина крижаного покриву до 50 см, іноді до 80 см).

Їх кількість (забруднюючих речовин) зросла, порівняно з вмістом цих речовин в дніпровських водах в річкових умовах в результаті надходження значної кількості забруднень з комунально-промисловими стоками і зливом з водозабірних площ. А в якому стані очисні споруди міста, це запитання окремої теми до керівників крупних підприємств міста, комунального господарства який є самим головним споживачем та забруднювачем води та керівництва міста. Згідно даних ЮНЕСКО наше міста (України) в мірі 95 по рівню раціонального використання водних об’єктів і якості води, включаючи і наявність очисних споруд.

У період «цвітіння» концентрація водоростей збільшується. Це створює враження «біологічного вибуху» величезної сили. Він пояснюється тим, що клітини колоній розмножуються простим поділом з великою швидкістю: подвоєння їх маси вимірюється годинами, вони пронизують всю товщу води і спливають на поверхню, де утворюють товсту плівку, завдяки якій перехоплюють сонячну енергію, не дозволяючи розвиватися іншім водоростям. Вітри зганяють водорості в «плями цвітіння», які найчастіше спостерігаються в затоках. Через деякий час значні маси водоростей починають відмирати, розкладатися, свідчення чого є насичення прибережжя неприємним запахом та фарбування води в синьо-зелений колір. Сонячні промені прискорюють ці процеси. Ця – справжня біда для водосховищ. Від нього страждає все живе ще й тому, що в воді накопичуються отруйні продукти розкладання водоростей: індол, скатол, аміак, фенол, складні ефіри і спирти. Тому риби прагнуть залишити місця скупчення водоростей. Правда, не завжди і своєчасно вони встигають це зробити, а перебування їх у таких водах закінчується загибеллю.

При недоліку кисню, молодняк риб піднімається до поверхні води, жадібно хапає повітря, дихає розритим ротом і зябрами, плаває на боці або вгору черевом, іноді вискакує з води, наближається до берега і, знесиливши, гине. Найчастіше замори виникають біля тих берегів, у напрямку яких дмуть вітри. У штормову, дощову погоду і при похолоданнях скупчення водоростей частково розганяються, і тоді ймовірність виникнення заморів зменшується. На окремих ділянках вони можуть повторюватися протягом літа понад 10 разів. Втрати риби від заморів значні, особливо серед цінних видів.

Отже, інтенсивне «цвітіння» води у водосховищах та літні замори риби, які виникають в результаті цього, - негативний фактор. Уникнути фатальних результатів цього явища можна і потрібно комплексом заходів, спрямованих на зменшення надходження органічних і мінеральних забруднень у водойми, збільшення проточності води і методами, які повинні розроблятися установами, що відають охороною якості води у водосховищах, можливо, аж до створення служби виявлення предзаморних місць, активного «цвітіння» та їх ліквідації.