Здавалка
Главная | Обратная связь

Природні ресурси землі



Багатства природи, які людина використовує в господарській діяльності, називають природними ресурсами. Нині люди використовують величезну кількість природних ресурсів. Це в першу чергу вода, яка є невід’ємною частиною її життя. Рослини є джерелом деревини і харчових продуктів. Надра Землі містять корисні копалини, без яких неможливий розвиток жодної галузі господарства. Всі природні ресурси поділяють на дві групи: вичерпні і невичерпні.

Використання вичерпних природних ресурсів приводить до їх зменшення або повного зникнення. Вичерпні ресурси можуть бути відновними і невідновними. Відновлювані ресурси здатні самовідновлюватися за порівняно короткий час. До них належать вода, ґрунт, рослинність, тваринний світ. Наприклад, ґрунт здатен повільно відновлювати свою родючість. Проте надмірне використання відновних ресурсів може привести до втрати їхньої самовідновної здатності. Це в першу чергу стосується рослинного і тваринного світу. Так, зник назавжди дикий бик – тур. А нині під загрозою зникнення виявився зубр. Вчені довелося докласти чимало зусиль, щоб його врятувати. Невідновлювані ресурси – це такі вичерпні ресурси, що не здатні до самовідновлення. До них належать корисні копалини: нафта, газ, вугілля, рудні і нерудні корисні копалини. Корисні копалини не відновлюються, як, наприклад, ліс після вирубування. Їх запаси в надрах Землі обмежені. А поповнення практично неможливе, тому що утворення корисних копалин відбувається протягом мільйонів років. Це вимагає бережного і економного їх використання.

До невичерпних природних ресурсів відносять сонячна енергія, енергія вітру, внутрішньоземне тепло, енергія припливів. Вони вважаються невичерпними, тому що їх використання не призводить до зменшення запасів.

 

Трофічні ланцюги

трофічний ланцюжок — набір взаємовідношень між різними групами організмів, які визначають послідовність перетворення біомаси і енергії в екосистемі. Так, наприклад, енергія сонця служить джерелом енергії для трави, яка служить їжею худобі, яка, у свою чергу, служать їжею людині. Існує 3 основних типи трофічних ланцюгів — пасовищні, детритні і "паразитарні".

Харчовий ланцюжок є зв'язною лінійною структурою з ланок, кожна з яких пов'язана з сусідніми ланками відносинами «їжа — споживач». Як ланки ланцюга виступають групи організмів, наприклад, конкретні біологічні види. Зв'язок між двома ланками встановлюється, якщо одна група організмів виступає в ролі їжі для іншої групи. Перша ланка ланцюга не має попередника, тобто організми з цієї групи як їжа не використовує інші організми, будучи продуцентами. Найчастіше на цьому місці знаходяться фотосинтетичні і сапротрофні бактерії,рослини, водорості і гриби. Організми останньої ланки в ланцюзі не виступають в ролі їжі для інших організмів.

Кожен організм володіє деяким запасом енергії, тобто можна говорити про те, що у кожної ланки ланцюга є своя потенційна енергія. В процесі живлення потенційна енергія їжі переходить до її споживача. При перенесенні потенційної енергії від ланки до ланки до 80-90 % втрачається у вигляді теплоти. Цей факт обмежує довжину харчового ланцюжка, який в природі зазвичай не перевищує 4-5 ланок. Чим довше цей ланцюг, тим менше продукція її останньої ланки по відношенню до продукції початкової.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.