Главная | Обратная связь

Рівні розвитку організації особистості

Сутність структури характеру не може бути усвідомлена без розуміння двох різних і взаємодіючих один з одним вимірів – рівня розвитку особистісної організації і захисного стилю всередині цього рівня. Перший вимір відображає рівень індивідуації пацієнта чи ступінь патології (психотичний, межовий, невротичний, “нормальний”); другий - визначає тип характеру людини (параноїдний, депресивний, шизоїдний і т. д.) .

Хоча більшість аналітичних діагностів зараз розглядають етапи розвитку дитини з меншим акцентом на драйви (потяги), відрізняючись цим від Фрейда, психоаналітики ніколи серйозно не піддавали сумніву три його положення: (1) існуючі психологічні проблеми є відображенням своїх новонароджених попередників; (2) взаємодії в ранні роки створюють шаблон більш пізнього сприйняття життєвого досвіду і ми несвідомо розуміємо його у відповідності з категоріями, які були важливі в дитинстві; (3) ідентифікація рівня розвитку особистості – це кардинально важлива частина нашого розуміння характеру людини.

Класичний поділ психічних порушень Е. Крепеліна на неврози і психози не витримав перевірки часом. Не дивлячись на певні протиріччя, сучасні психодинамічні підходи дозволяють розглядати людей, схильних до психотичних форм реагування як психологічно фіксованих на ранній симбіотичній фазі онтогенетичного розвитку; людей з межовим рівнем організації слід описувати в термінах їх стурбованості проблемами сепарації-індивідуації, а людей з невротичною структурою можна зрозуміти в термінах едіпової стадії розвитку. Відмінності між невротичним, межовим і психотичним рівнями організації характеру будуть приведені в декількох аспектах: захист, якому надається перевага, рівень інтеграції ідентичності, адекватність тестування реальності, здатність спостерігати свою патологію, природа основних конфліктів і особливості переносу і контрпереносу, а також те, як ці абстракції проявляють себе в особливостях поведінки і спілкування в контексті первинного інтерв’ю чи в ході лікування. Про перенос ми говоримо в контексті відтворення людиною попереднього досвіду шляхом проекції назовні внутрішніх конфліктів з втягненням в них лікаря, що супроводжується емоціями, які часто не мають нічого спільного з реальною особою лікаря, а контрпереносом ми називаємо реакцію-відповідь лікаря на перенос пацієнта.

А) Характеристика структури особистості невротичного рівня.

В континуумі рівнів особистісної організації “психотичний – межовий - невротичний” останній стосується найбільш емоційно здорових людей. В роки Фрейда цей термін застосовувався до більшості не органічних, не шизофренічних, не психопатичних і не маніакально-депресивних пацієнтів. Багато людей, яких Фрейд описував в якості особистостей, які мають невроз або його симптоми, були межової організації, а у деяких були періоди психотичної декомпенсації.

Люди, особистість яких зараз була б описана психодинамічно орієнтованими спостерігачами як організована на невротичному рівні, опираються в основному на більш зрілі захисти, або захисти другого порядку. При цьому вони використовують також і примітивні захисти, які не є дуже помітними на фоні їх загального функціонування і проявляються здебільшого лише в період надзвичайного стресу. Хоча наявність примітивного захисту не виключає діагнозу структури характеру невротичного рівня, відсутність зрілого захисту виключає його. Зокрема, було відмічено, що більш здорові люди використовують витіснення в якості свого основного захисту, віддаючи йому перевагу у порівнянні з менш диференційованими способами вирішення конфліктів, такими як заперечення, розщеплення, проективна ідентифікація і інші архаїчні механізми.

Крім того, особистості із здоровішою структурою характеру володіють високо інтегрованим почуттям ідентичності (Е. Erikcon, 1968). Їх поведінка є досить несуперечливою, а їх внутрішньому досвіду властива безперервність особистого “Я” в часі. Коли їх просять описати себе, вони не відчувають труднощів і відповідають без ускладнення. Вони здатні в загальному описати свій темперамент, цінності, смаки, звички, переконання, чесноти і недоліки разом з відчуттям своєї довготривалої стабільності. Коли їх просять описати інших важливих людей – їх батьків чи коханих – їх характеристики в більшості бувають багатогранними і повними.

Люди невротичного рівня зазвичай знаходяться в надійному контакті з тим, що більшість людей називає “реальністю”. Вони не тільки не знайомі із галюцинаціями чи маніакальними інтерпретаціями досвіду (за виключенням впливу органіки, хімії або посттравматичних ретроспекцій), але також вражають інтерв’юера чи терапевта порівняно невеликою потребою у неправильному з метою асиміляції, розуміння речей. Пацієнт і терапевт суб’єктивно живуть в одному і тому ж світі. Звичайно, терапевт не відчуває жодного емоційного тиску, який заставляє його заради задоволення життям дивитися на нього через викривлені лінзи. Деяка частина того, що привело невротичного пацієнта до необхідності звернутися по допомогу, розцінюється ним самим як дивне. Іншими словами, більшість психопатологій для людей з невротичною організацією є Его–дистонними або стають такими в процесі роботи.

Другий важливий аспект диференціального діагнозу між невротичними і менш здоровими людьми – природа їх труднощів. Історії пацієнтів, їх поведінка в ситуації інтерв’ю, як помічено раніше, свідчать про їх більш-менш успішне проходження перших двох стадій (по Е. Еріксону) - базової довіри і базової автономії – і показують, що вони зробили декілька кроків, прямуючи до третьої стадії: ними придбані відчуття ідентичності і ініціативності. Пацієнти шукають терапії не через проблеми, пов’язані з небезпекою чи з ідеями впливу, але через те, що є втягнутими в конфлікт між своїми бажаннями і тими перешкодами, які, як вони підозрюють, є справою їх власних рук. До даної групи застосовано наступні зауваження Фрейда: справжньою метою терапії є усунення перешкод до роботи і любові належних до цієї групи. Деякі пацієнти невротичного рівня, крім того, також хочуть розвивати свою здатність бути на самоті і здібність до гри .

Переживання в присутності людини, яка знаходиться на більш здоровому краю континууму патології характеру, є приємними. Відповіддю на наявність у пацієнта здорового спостерігаючого Его стає відчуття терапевтом міцного робочого альянсу. Нерідко з моменту першої зустрічі з невротичним клієнтом терапевт відчуває, що знаходиться з пацієнтом по один бік барикади, їх загальним ворогом є проблематична частина пацієнта.