Главная | Обратная связь

Розбивка сітки квадратів і зйомка ситуації

Сторони квадратів намічають довжиною від 100 м і до 4-5 метрів залежно від цілей нівелювання. Часто довжина сторони квадрата береться рівною 20 або 10 м. Обсяг роботи (кількість квадратів) призначається викладачем. Послідовність розбивки розглянемо на прикладі складання сітки з 12 квадратів зі сторонами 10 м (рис 3.8).

Розбивку здійснюють за допомогою теодоліта й 20-ти метрової стрічки за принципом від загального до частки, тобто будують зовнішній полігон 1а, 5а, 5 г, 1 г; а всередині нього розбивають сітку квадратів.

Прийнято нумерацію вершин квадратів починати з верхнього лівого кута й закінчувати правим нижнім кутом.

У початкову точку 1а встановлюють теодоліт, у точці 1а розбивають прямий кут зі сторонами 1а-5а й 1а-1г.

Рисунок 3.8 - Розбивка сітки квадратів і зйомка ситуації

Ці напрямки провішують і відкладають 20-ти метровою стрічкою довжини сторін квадратів. Одержують точки 2а, 3а, 4а, 5а, 1б, 1в, 1г. Їх закріплюють кілочками й сторожками, на яких підписують номер точки й номер бригади. Точки позначаються буквою й цифрою (2а). Переносять теодоліт у точку 5а, розбивають прямий кут 5а й 5г і відкладають у створі стрічкою довжини сторін квадратів, так одержують точки 5б, 5в й 5г, які закріплюють і підписують, як і попередні. Теодоліт переносять у точку 5г, розбивають прямий кут, одержують напрямок 5г-1г.

Теодоліт установлюють над вершиною кута 1а, приводять його в робоче положення. При КЛ (круг ліворуч), відкріпивши лімб, поворотом алідади встановлюють відлік 0º і наводять на низ віхи в точці 1г, потім відкріпивши алідаду, закріпивши лімб, установлюють відлік на горизонтальному колі 90º . По команді виконавця переміщують візирний знак у точці 5г перпендикулярно візирному променю доти, поки зображення знака не сполучиться з вершиною біссектора.

При виконанні цієї операції виконавцю необхідно пам'ятати, що зорова труба передає зображення переверненим. Тому при положенні візирного знака ліворуч від вертикальної нитки команду на зсув знака треба подавати “уліво” (наприклад, піднімати ліву руку). Отриману точку закріплюють тимчасовим знаком (шпилькою). Для виключення колімаційної погрішності теодоліта аналогічні операції повторюють при іншому положенні вертикального кола (КП). За остаточне положення точки приймають середину відрізка.

Відкладають у створі стрічкою довжини сторін квадратів, так одержують точки 4г, 3г, 2г, 1г, їх закріплюють і підписують, як і попередні. Теодоліт переносять у точку 1г, у якій розбивають прямий кут 5г, 1г, 1а; напрямок 1г - 1а провішують і відкладають стрічкою довжини сторін квадрата; закріплюють точки 1в, 1б, 1а. Після розбивки зовнішнього полігона 1а, 5а, 5м, 1г здійснюють контроль.

Вимірюють кут 1а, 5а, 1г. Кутова нев'язка не повинна перевищувати ; вимірюють довжину лінії 1г, 1а. Лінійна нев'язка повинна бути не більше 1:1000 периметра зовнішнього полігону.

Розбивка квадратів усередині зовнішнього полігону робиться промірами з віхи на віху в створах 2а – 2г; 3а – 3г; 4а – 4г. Провішування ліній робиться “на око”, відкладаючи на кожній із зазначених ліній довжину сторони квадрата, одержують вершини квадратів усередині зовнішнього полігону, які позначають кілочками-точками й сторожками. Наприклад точка К має позначення 3б. Відзначають характерні точки рельєфу (плюсові точки), що перебувають як на сторонах квадратів, так й усередині їх, колами; указують стрілками напрямок скатів. Для виявлення грубих помилок у довжинах при вимірі й побудові відрізків доцільно застосувати нитяний далекомір, що з достатнім ступенем точності дозволить оцінити результати вимірів і побудов.

Одночасно з розбивкою сітки квадратів на місцевості ведеться зйомка подробиць способом перпендикулярів, створів, лінійних засічок, використовуючи рулетку.

Результати зйомки ситуації заносять в абрис, що ведеться на аркуші паперу в масштабі, наприклад 1:200.

Топографічний план невеликої ділянки місцевості становлять в умовній системі координат, сітку квадратів орієнтують по магнітному меридіану, візуючи на точку 5а, роблять відлік по горизонтальному колу, що буде магнітним азимутом.

Нівелювання

Перед початком нівелювання ще раз рекогносцирують ділянку, щоб намітити станції й вибрати сполучні точки. Місця станцій вибираються таким чином, щоб з кожної з них можна було виконати нівелювання вершин декількох квадратів. При цьому кожні дві суміжні станції повинні мати загальні сполучні точки, які необхідні для передачі позначок на наступні станції. На нашому прикладі три станції (рис.3.9).

Для першої станції сполучні точки 3г й 2б, для станції II сполучні точки 2б й 4а, а для станції III сполучні точки 4а й 3г. Пунктирні лінії, що з'єднують станції з відповідними вершинами квадратів, схематично зображують візирні лінії при нівелюванні вершин.

Рисунок 3.9 - Нівелювання поверхні

На кожній станції двічі нівелюють сполучні точки (звіти по чорній і червоній сторонах рейок).

Спочатку визначають перевищення між задньою й передньої сполучною точками ходу по відліках чорних і червоних шкал рейок. Якщо h_чер–h_чор#5 мм, то обчислюють h_сер. Потім беруть відліки по чорних шкалах рейок, що установлюються послідовно на всіх вершинах, і записують їх у графу "проміжні".

 

 

Таблиця 3.4 - Зразок запису в польовому журналі на I станції

Пристрої: Нівелір № ... Рік випуску ..... Збільшення труби ......   Рейка:	Дата Спостерігав Записував
Номер станції	Номер точки	Відліки по рейках, мм	Перевищення, мм	Середнє перевищення, мм	Горизонт інструмента, м	Позначки, м
Задній	Проміжний	Передній
№ 1 сторона Чор. Черв.	№ 2 сторона Чор Черв.
	3г							83,00
2б				-1763 -1862	-1762	83,415	81,238
		2г							80,905
1г							81,636
1в							81,775
1б							81,919
2в							82,235
3в							82,606

Контроль нівелювання полягає в тому, що сума середніх перевищень у замкнутому ході повинна бути не більше величини, обумовленою формулою

,

де L - довжина ходу в км, обумовлена графічно в масштабі по абрису.

Для визначення позначки вихідної точки 3г здійснюється прив'язка її до репера або марки, або позначка точки приймається умовною (задається викладачем), наприклад 83,000 м.