Главная | Обратная связь

Правова система управління екологічною безпекою довкілля

Екологічна безпека довкілля забезпечується організаційними, право­вими, економічними та соціальними заходами. Основою організаційного управління екологічною безпекою довкілля є надійний правовий меха­нізм, який повинен забезпечити реалізацію науково обґрунтованих прин­ципів охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічну безпеку людського сус­пільства зокрема і біосфери загалом.

Основні напрями державної політики в сфері охорони довкілля втілюються за допомогою екологічного права. Правовий механізм повинен надати цим напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загально­обов'язковості, сприяти регулюванню відносин у галузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулювальних і при­мусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо охорони довкілля, використання природних ресурсів та їх відходів, екологічної безпеки та юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.

Вивчення, аналіз та узагальнення практики застосування законодав­ства про охорону навколишнього природного середовища здійснюються у двох напрямах:

1) складання і затвердження екологічних нормативів природокористування (стосовно надр, ґрунтів, води, повітря, рослинного і тваринного світу тощо);

2) складання і затвердження комплексу еколого-економічних показ­ників державного контролю за станом довкілля та діяльністю господар­чих структур.

Суспільні відносини між людиною та природою в державі регулюються Конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, відомчими нормативними актами та нормативними актами місцевих органів влади. Основним базовим законом є Конституція України, прийнята в 1996 р., відповідно до якої розробляються правові основи державної політики України у сфері охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки людини. У статті 16 визначено, що забезпечення екологічної безпеки, під­тримання екологічної рівноваги на території держави та збереження ге­нофонду українського народу є обов'язком держави. При цьому кожно­му громадянину гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля (ст. 50) і кожен зобов'язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати заподіяні ним збитки (ст. 66).

Для втілення вищезазначених конституційних законів у практичну діяльність Верховна Рада України розробляє закони, які впроваджує в життя Кабінет Міністрів, приймаючи відповідні законодавчі правові акти. За допомогою міністерств і відомств, підпорядкованих Кабінету Міністрів, здійснюється контроль за суворим дотриманням виконання законів еко­логічного законодавства.

Згідно з Державною програмою охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки, першочергово передбачається розробити і впровадити економічний механізм охорони довкілля та раціонального природокори­стування, створити системи досконалого контролю за екологічним ста­ном довкілля з одночасним запровадженням елементів комплексного еко­логічного моніторингу, розробити нормативну базу оцінки впливу шкід­ливих факторів на здоров'я людей, екологічний кадастр природних ре­сурсів та класифікувати виробничі підприємства за ступенем їх безпеки. Розробляються і впроваджуються також програми екологічної освіти, ви­ховання та інформування. В результаті здійснення цих першочергових заходів приймаються основні законодавчо-правові акти, а також з'явля­ється можливість достовірно оцінити екологічний стан держави.

Для втілення основних напрямів державної політики охорони довкіл­ля в повсякденне життя людського суспільства прийнято такі закони та акти: „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про тваринний світ”, „Про природно-заповідний фонд”, „Про охорону атмосферного повітря”, „Лісовий кодекс України”, „Водний кодекс України”, „Земельний кодекс України”, „Кодекс України про надра” та ін.

Систематизація екологічного законодавства здійснюється у формі ко­дифікації та інкорпорації з визначенням першочергових та перспективних законодавчих і підзаконних актів. Кодифікація першочергових актівекологічного законодавства охоплює:

- прийняття нових законодавчих актів (законів України про зони над­звичайних екологічних ситуацій, екологічне страхування, рибне господарство, про рослинний світ та положення про Зелену книгу, екологічну безпеку, радіаційну безпеку та радіаційний захист, цивільно-пра­вову відповідальність за ядерні збитки, ядерний експорт та імпорт, без­печне транспортування радіоактивних речовин, дозволену діяльність під час використання джерел іонізуючих випромінювань, фізичний захист ядерних матеріалів та ядерних установок і радіоактивних від­ходів, виробництво і використання уранових руд та ін.);

- внесення змін і доповнень до раніше прийнятих природоохоронних законів щодо атмосферного повітря, земельних і водних ресурсів, рос­линного й тваринного світу та раціонального використання інших при­родних ресурсів;

- підготовку проектів законів України про рекреаційні, курортні, лікувально-оздоровчі зони і зони з особливими умовами природокористу­вання. Передбачається також підготовка проектів підзаконних актів, які затверджує Кабінет Міністрів України (Правила відшкодування збитків, завданих порушеннями екологічного законодавства. Положен­ня про екологічний контроль, Положення про екологічну паспортиза­цію підприємств, Положення про екологічний аудит, Положення про екологічне ліцензування та ін.).

Кодифікація перспективних актівекологічного законодавства перед­бачає:

- прийняття кодифікованого акту у формі Екологічного кодексу Украї­ни, законів України про континентальний шельф, про екологічну осві­ту та інформацію;

- розроблення підзаконних актів, які затверджує Кабінет Міністрів України (Положення про сертифікацію екологічно небезпечної про­дукції; Порядок встановлення лімітів викидів забруднювальних речо­вин в атмосферне повітря, рівнів шкідливого біологічного та фізично­го впливу; Порядок і нормативи плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фон­ду; Порядок економічного стимулювання охорони, раціонального ви­користання та відновлення лісів; Порядок ведення державного обліку лісів та державного лісового кадастру; Порядок ведення рибного гос­подарства і здійснення рибальства; Порядок встановлення нормативів плати за спеціальне використання об'єктів тваринного світу та ін.);

- розроблення підзаконних актів Мінекоресурсів (Правила вилучення об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях із природного середовища; Правила використання тварин з метою одержання продуктів їх життєдіяльності; Правила утримання, розведення, використання та охорони диких тварин у неволі чи напівневільних умовах; Правила добування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин для розведення у спеціально створених умовах та науково-дослідних цілях; Правила ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного світу; Правила вилучення і реалізації незаконно добутих диких тварин; Правила відшкодування збитків, завданих порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища, інших актів від­повідно до законодавства України).

Кодифікація комплексних нормативно-правових актіввключає:

- розроблення нових підзаконних актів (Торговельний кодекс України; Кодекс України про адміністративні правопорушення, розділ „Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення”;

- Кримінальний кодекс України, розділ „Екологічні злочини”; Цивільний кодекс України);

- Внесення змін і доповнень до чинних актів законодавства, визначають статус центральних та місцевих органів влади в галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів, а також законодавчих актів про розмежування функцій спеціально уповноважених органів державного контролю в галузі охорони довкілля, природокористування і забезпечення екологічної безпеки.