Тема 4. Технологія соціальної експертизи
План 1. Поняття соціальної експертизи. Функції соціальної експертизи: діагностична, інформаційно-контрольна, прогностична, проектувальна. 2. Специфіка соціальної експертизи і межі її застосування. Мета соціальної експертизи. Суб'єкти соціальної експертизи. 3. Порядок замовлення соціальної експертизи. Методика підбору експертів. 4. Організаційні моделі соціальної експертизи: «рецензія», «моніторинг», «проект» та ін.: суть, критерії, етапи, позитивні моменти та недоліки. 5. Підготовка експертного висновку (експертного спостереження, проектної розробки). 6. Ефективність соціальної експертизи: умови, оцінка.
Соціальна експертиза − це спеціалізована і нормативно оформлена процедура отримання інформації про соціальний об'єкт або спеціальна методика формування оцінки про характер його функціонування за допомогою опитування фахівців, експертів. Вона включає не тільки розгляд або вивчення будь-яких питань, проблем або рішень, для яких потрібні спеціальні знання, але й вироблення на їх основі мотивованого і аргументованого висновку або наукового обґрунтовування. Класифікація основних видів соціальної експертизи: − за об'єктом експертизи (науково-технічна, господарсько-економічна, соціальна, політична, організаційно-управлінська, юридична, судова (кримінальна)); − за охватом об'єкту експертизи (аспектна, комплексна); − за способом взаємодії експертів (на основі особистої взаємодії експертів, без особистої взаємодії експертів); − за ступенем інформування експертів (з інформуванням експертів, без інформування експертів); − за кількістю турів (фаз) експертизи (однорівнева, багаторівнева); − за ступенем формалізації процедур експертизи (нормативна, вільна); − за типом вирішуваних експертних задач (оціночна, класифікаційна, ранжувальна, інноваційна, змішана) та інші. Головна специфічна ознака експертизи полягає в тому, що вона є дослідженням задачі, котра погано піддається кількісному аналізу і важко формалізується; яке здійснюється шляхом формування думки (складання висновку) фахівця, здатного заповнити недолік інформації з досліджуваного питання, спираючись на свої знання, інтуїцію, досвід рішення схожих задач і «здоровий глузд», і систематизувати цю інформацію. Функції соціальної експертизи і їх характеристики: − діагностична функція − огляд стану соціального об'єкту в момент дослідження; − інформаційно-контрольна функція − дослідження інформації про соціальний об'єкт і його оточення з метою встановити її достовірність і внести відповідні корективи, якщо інформація містить перекручення; − прогностична функція − виявлення можливих станів соціального об'єкту в коротко-, середнє- і довгостроковій перспективі та можливих сценаріїв досягнення об'єктом цих станів; − проектувальна функція − вироблення рекомендацій з тематики експерти соціального об'єкту для соціального проектування й ухвалення управлінських рішень. Потреба в проведенні соціальної експертизи виникає кожного разу, коли рішення нормативного характеру (прийняте або підготовлене до ухвалення) може позитивно або негативно позначитися на життєдіяльності людей; при цьому у приймаючого рішення органу: немає ясності ситуації; є намір розв'язати проблему; є декілька рішень (проектів), які суперечать одне одному і вимагають наявності зовнішнього арбітра, щоб вибрати якнайкращий варіант. Мета соціальної експертизи − встановлення відповідності діяльності органів державної влади та інших владних інститутів соціальним інтересам громадян і задачам соціальної політики, а також формування пропозицій відносно досягнення цієї відповідності. Мета і задачі соціальної експертизи мають межі, інакше її проведення втратить практичне значення. Тому необхідно уточнити мету соціальної експертизи, сформулювавши конкретні задачі, які вона покликана вирішувати, а саме: дати аргументований висновок про відповідність нормативних правових актів і діяльності органів державної влади, рішень і діяльності органів місцевого самоврядування тощо, положенням соціальної політики; виявити положення документів або факти діяльності, які можуть мати негативні соціальні наслідки, і оцінити можливі масштаби таких наслідків; оцінити на предмет відповідності законним інтересам громадян проекти нормативних правових актів, соціальні проекти і програми та представити висновок про доцільність і допустимість їх реалізації; внести пропозиції за рішенням виниклої соціальної проблеми. У соціальній експертизі бере участь велика кількість суб'єктів експертних оцінок, які в організаційному відношенні находяться на двох різних рівнях: 1) орган державної влади, який формує замовлення на експертизу, або недержавна структура; 2) в ролі суб'єкта також виступає виконавець замовлення на соціальну експертизу. Залежно від характеру замовлення виконавцем можуть бути: дослідник (дослідницький колектив), практичні працівники з системи «замовника», авторитетна референтна група. Ухвалення рішення про проведення експертизи − це типовий управлінський акт з властивими йому характеристиками. Стосовно даної діяльності центральними стають питання компетенції і компетентності, від яких залежать ціленаправленість і досяжність результатів соціальної експертизи. Порядок замовлення соціальної експертизи припускає наступну послідовність дій органу, який приймає рішення: 1) визначення контурів проблеми; 2) встановлення способів дослідження проблеми і визначення необхідності експертизи; 3) формування частин замовлення, які відповідають компетентності органу; 4) вибір моделі експертного дослідження в залежності від характеру задачі; 5) якщо замовник не задоволений пропозиціями організатора, він веде діалог з ним до досягнення згоди, міняє організатора або відмовляється від проведення експертизи; 6) після узгодження організаційних питань замовник оформляє своє рішення про проведення експертизи, встановлюючи відповідальність організатора але не експертів, відповідальність яких окреслюється окремо, в договірному порядку. Таким чином, експерт (група експертів) виступає як виконавець тільки відносно організатора, але не замовника. Експерт (від лат. «ехреrtus» − досвідчений) − кваліфікований фахівець із знаннями і досвідом в певній області наукової або практичної діяльності, на основі яких він дає мотивований висновок з цієї або іншої проблеми (дискусійного питання, важкого або багатоваріантного рішення). У теорії соціальних технологій виділяють три групи функцій, які повинні виконувати експерти: − експерти є джерелом необхідної інформації (недостатньої, коректуючої або прогнозної) в процесі формування управлінського рішення або з'ясування характеру взаємодії об'єкту і суб'єкта управління; − експерти оцінюють характеристики соціальних об'єктів, подій або управлінських рішень, які відбуваються; − експерти генерують і висувають нові ідеї, дають свої пропозиції і рекомендації, а також пропонують більш раціональні варіанти рішення соціальних проблем. Відбір експертів-фахівців може відбуватися на основі самооцінок і взаємних оцінок експертів, з урахуванням досвіду участі фахівця в експертизах, за кількістю публікацій експерта за темою, використовуючи довідники, типу «хто є хто», списки членів професійних груп та ін. Застосовуються й інші спеціальні методи і методики відбору експертів, зокрема метод «сніжної грудки». Слід пам'ятати, що навіть найретельніший відбір експертів не гарантує об'єктивність їх оцінок. Загальна технологічна модель соціальної експертизи складається з наступних етапів: 1) підготовка експертизи (побудова програми, розробка інструментарію, підбір експертів, їх попереднє опитування і визначення процедури експертного опитування); 2) проведення експертизи (опитування експертів і збір необхідної інформації); 3) аналіз результатів експертизи (аналіз індивідуальних і групових думок експертів, підготовка висновків і практичних рекомендацій, які складають основу експертного висновку). Цю універсальну модель можна модифікувати залежно від її конкретних різновидів («рецензія», «проект», «мозковий штурм», «метод Делфі», «метод сценаріїв», ділова гра і тощо) або зробити комбінацію моделей. Через характер соціальної експертизи одним з гарантів її об'єктивності є спільна робота експертів, а також обраний тип організаційної моделі експертизи. Робота над експертним висновком ведеться різними способами, кожний з яких має свою специфіку і певну технологію. Наприклад, якщо використовується організаційна модель «Рецензія», то технічні прийоми такої роботи достатньо прості та загальновідомі. У цьому випадку додатковим засобом може бути пам'ятка експерту, в якій зазначається, які пункти повинен містити текст висновку і на які питання слід відповісти обов'язково. Модель «Моніторинг» і особливо модель «Проект» вимагають складнішої роботи з експертами, активізації їх креативних (творчих) здібностей, якщо йдеться про фахівців. Виділяють також очну і заочну форми роботи з експертами. Застосовуючи ці та інші методи (зокрема, «метод експертних оцінок», «ділову гру», «мозкову атаку», «метод сценаріїв» та ін.), експерт створює кінцеву продукцію експертизи -думку, представлену в певній формі. Найчастіше це експертний висновок, але використовуються також форми експертного спостереження і проектної розробки. Експертний висновок може застосовуватися при аналізі нормативних актів, прийнятих (підготовлюваних до ухвалення) на національному, регіональному або місцевому рівнях. Експертне спостереження − форма підсумкового документа рекомендаційного характеру, в якому основна увага експерта зосереджена на виробленні конструктивних пропозицій, направлених на вирішення даної проблеми - використовується при формуванні загального уявлення про стан проблеми і при виробленні рекомендацій, у тому числі при підготовці тих чи інших рішень (в ході законопроектних робіт тощо). Проектна розробка виходить за межі задач соціальної експертизи і в цьому значенні не може бути затребувана як форма представлення експертної оцінки. Ініціатива представлення експертизи у вигляді проектної розробки може виходити тільки від самого експерта (експертної групи). Але така ініціатива також може бути, у свою чергу, ініційована системою організації експертної роботи, якщо ця система спирається на творчі можливості експертів і мобілізує їх новаторський потенціал. При підготовці кінцевої продукції експертизи, в якій би з трьох названих форм вона ні створювалася, передбачається подвійне оформлення результатів експертизи. Перший етап експертизи − фінальний матеріал експерта, виконаний в звичних для нього формах, термінах і т.п. Другий етап експертизи − висновок (спостереження, проект), перероблений відповідно до вимог інтерфейсу. Оскільки мова, прийнята в наукових колах, і мова, якою користуються в ухвалюючих рішення органах, розрізняється, експертна робота повинна бути зрозумілою як для професіоналів, так і для замовника, який би зміг з її допомогою коректував свої дії. Ефективність соціальної експертизи. Її дійсними показниками є: облік її підсумків для обмеження вибору стратегій; застосування її підсумків для коректування вибраної стратегії.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|