 |
|
Поняття та загальна характеристика насильницьких злочинів
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ
Кафедра кримінального права і процесу
ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ
з курсу кримінології
по темі №4
« Злочини проти праві свобод людини і громадянина ( кримінологічна характеристика)»
Лекції 2 год
Практичні год
Самостійна робота
Підготував:
Завідувач кафедри
кримінального права і процесу
д.ю.н., доцент
Гумін О.М.
Львів 2011
Тема № 4 « Злочини проти прав і свобод людини і громадянина ( кримінологічна характеристика)»
План
1. Кримінально-правова охорона захисту прав і свобод людини і громадянина.
2. Кримінологічна характеристика особи насильницьких злочинців. Причини та умови скоєння насильницьких злочинів та їх запобігання.
Література:
1.Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник - Київ: Атіка, 2001 .-368с.
2.Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман; За редакцією І. М. Даньшина. — Харків: Право, 1999 - 232с.
3.Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. та ін. Кримінологія; Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Атіка, 2003.- 400 с.
4.Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник К 82 для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. проф. І. М. Даньшина. - Харків: Право, 2003. - 352 с.
5.КРИМІНОЛОГІЯ. За загальною редакцією О. М. Джужи доктора юридичних наук, професора, Київ Юрінком Інтер, 2002.
6.Кримінологія:Навч. посіб. / О. М. Джужа, В. В. Ва-К82 Василевич, Ю. Ф. Іванов, П. М. Опанасенко, В. Г. Пшеничний, В. Г. Сюравчик; За заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Прецедент, 2004. - 208 с.
7.Кримінологія: Підручник / За заг. ред. Л. С. Сміяна, Ю. В. Нікітіна. — К.: Національна академія управління, 2010. — 496 с.
8.Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. Частина ІІІ — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008.
9.Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. Частина ІІ — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007.
Вступ
Конституція України в одній із перших статей (ст. 3) проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З цього положення випливають два висновки.
По-перше, суспільство, передусім держава, повинні всіляко сприяти реалізації прав людини на життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність, особисту безпеку, встановлюючи для них конституційні гарантії та створюючи для їх забезпечення необхідні матеріальні, соціальні, політичні, правові умови.
По-друге , саме згадані права і свободи людини мають бути першочергово взяті під охорону і захищені усіма засобами держави, у тому числі через заборону кримінальним законом найбільш небезпечних посягань на ці пріоритетні об'єкти та передбачення за їх вчинення кримінальної відповідальності.
Питання №1. Кримінально-правова охорона захисту прав і свобод людини і громадянина.
Згідно з названими концептуальними конституційними приписами Кримінальний кодекс України (далі — КК), визначаючи у ст. 1 його завдання щодо правового забезпечення охорони суспільних відносин, до об'єктів такої охорони відніс передусім права і свободи людини і громадянина.
Водночас Кодекс визначив, які суспільне небезпечні діяння щодо названих об'єктів є злочинами та які покарання встановлені і застосовуються до осіб, що вчинили зазначені злочинні посягання.
Норми, які визначають склади злочинів та покарання за суспільне небезпечні посягання на права і свободи людини і громадянина, залежно від конкретного об'єкта злочинного діяння, розподілені у Кодексі за п'ятьма розділами Особливої частини:
розділ II — злочини проти життя та здоров'я особи;
розділ III — злочини проти волі, честі та гідності особи;
розділ IV — злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи;
розділ V — злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина;
розділ VI — злочини проти власності1.
Як зазначалося, підставою розподілу злочинних діянь стосовно прав і свобод людини і громадянина за окремими розділами Кодексу, відповідно до застосованого у ньому загального правила, є належність конкретного об'єкта посягання до родового об'єкта.
В науці кримінального права та кримінології зазначені вище склади злочинів мають назву "насильницьких злочинів", "насильницька злочинність", хоча єдиної точки зору серед науковців, які займаються дослідження даної проблеми не існує.
Насильство є таким же давнім, як і саме людство.
З розвитком цивілізації воно не лише не зменшилося, а, навпаки, набуло катастрофічних розмірів.
Війни, заколоти, революції, страти, терори стали ледве чи не нормою життя людей.
Знищувалися цілі племена і народи, як у часи біблійні, так і в освіченому XX ст.
Не випадково хтось із класиків образно назвав насильство "повитухою історії".
Поняття та загальна характеристика насильницьких злочинів
1. Загальна характеристика рівня, структури і динаміки насильницької злочинності
Найбільшу частину насильницьких злочинів становлять:
- умисні вбивства
- умисне заподіяння шкоди здоров'ю
- катування, зґвалтування
- розбої
- насильницькі грабежі та поєднане з насильством хуліганство, їх рівень, структура та динаміка характеризують насильницьку злочинність у цілому.
Насильницькі злочини за ступенем суспільної небезпеки і тяжкістю заподіяних наслідків перевищують інші кримінальні діяння.
Вони завдають іноді незворотної шкоди суспільству.
Щорічно від них потерпають сотні тисяч людей.
Особи, які вчиняють такі злочини, поширюють стереотип агресивно-насильницької поведінки в побутовому і дозвільному мікросередовищі.
Такі кримінальні діяння мають найбільший осуд за нормами загальнолюдської моралі.
Аналіз структурних змін насильницької злочинності свідчить про підвищення ступеня суспільної небезпеки окремих категорій насильницьких злочинів.
Зросла тяжкість заподіюваних ними наслідків.
Збільшується частка організованих, заздалегідь підготовлених злочинів, які відрізняються особливою зухвалістю, витонченістю, жорстокістю.
У сферах дозвілля і побуту поширеними є насильницькі злочини з хуліганських мотивів.
Хуліганські спонукання полягають у прагненні відкрито протиставити свою поведінку суспільному порядку, продемонструвати грубу силу, помститися за слушно зроблене зауваження тощо.
Збільшується частка тяжких злочинів проти особи в маргінальному (соціальна нестійкому) середовищі.
Тяжкі насильницькі злочини тут вчиняються, як правило, на ґрунті помсти, сварок, зведення рахунків, прагнення приховати або полегшити вчинення іншого злочину.
Збільшується частка особливо жорстоких злочинних посягань, часто вчинених з елементами цинізму, знущання, садизму.
Серед насильницьких злочинців збільшується частка рецидивістів.
Збільшується кількість убивств, поєднаних зі зґвалтуванням.
Така ситуація свідчить про особливу езопову спрямованість винної особи, її аморалізм, крайню жорстокість.
Частіше такі діяння вчиняються злочинцями-садистами.
Основним мотивом вчинення зазначених злочинів є прагнення до задоволення статевої пристрасті в грубій, зухвалій і неприродній формі.
Те саме стосується злочинців, які мають патологічні відхилення в психіці, що не виключають осудності (дебільність, органічні захворювання центральної нервової системи, психопатії, сексуальні відхилення).
Багато в чому їх збільшення пов'язано з процесами поширення алкоголізму та наркоманії.
Правоохоронним органам частіше доводиться констатувати факт збільшення числа злочинів, які вчиняються організованими групами та злочинними організаціями, що заподіюють значну шкоду здоров'ю особи при вчиненні розбійних нападів, бандитизму, вимагання тощо.
Питання №2. Кримінологічна характеристика особи насильницьких злочинців. Причини та умови скоєння насильницьких злочинів та їх запобігання.
Визначають три основних типи насильницьких злочинцівза характером їх антигромадської спрямованості.
До першого типуналежать злочинці з чітко і стійко вираженою агресивно-насильницькою антигромадською спрямованістю.
Такі особи орієнтовані на поведінку, небезпечну для життя, здоров'я та гідності інших громадян, їм притаманне негативно-зневажливе ставлення до людини та її найважливіших благ, переконаність у допустимості насильницьких засобів розв'язання конфліктів.
Такий поведінковий стереотип — результат глибокої деформації особи, специфічний продукт езопової життєвої спрямованості.
Питома вага засуджених за вказані злочини становить 45—55%.
Другийтип насильницьких злочинців — це особи, що характеризуються в цілому негативно, які допускали і раніше різні правопорушення, але спрямованість яких на момент вчинення злочинів проти особи не є явно вираженою.
Вчинення насильницького злочину стає засобом досягнення особливо значущих для них цілей, способом заволодіння певним благом.
У загальній кількості засуджених за вказані злочини питома вага таких осіб — близько 20%.
До третього типу належать ситуативні, випадкові злочинці, які до вчинення злочину були охарактеризовані позитивно або нейтрально, а саме насильницьке посягання вчинили вперше під впливом несприятливої
зовнішньої ситуації.
В їхній поведінці немає ознак, властивих представникам двох попередніх типів.
Вони застосовують насильство як реакцію на певну ситуацію.
Серед засуджених такі особи становлять близько 30%.
Більшість осіб, які вчиняють насильницькі злочини і хуліганські дії, — чоловіки (90—93%).
Це пояснюється соціальними ролями, характерними для чоловіків і жінок, психофізичними особливостями статі.
Поведінці чоловіків під час дозвілля більше притаманні випадкові компанії, зловживання алкоголем, що часто створює конфліктні ситуації, які переростають у бійки.
Існують розбіжності в мотиваціїнасильницьких злочинів, учинених чоловіками і жінками.
В останніх переважають мотиви ревнощів, помсти, заздрощів, прагнення звільнитися від потерпілого тощо.
Багато насильницьких злочинів вчиняються жінками на ґрунті віктимної поведінки потерпілого.
В останні роки реєструється зростання частки жінокпри вчиненні таких злочинів, як убивства з хуліганських чи корисливих спонукань, у ході розбійних нападів і тощо, зростання кількості злочинів, учинених з особливою жорстокістю.
Основний контингент насильницьких злочинців і хуліганів становлять особи молодого і середнього віку (до 40 років).
Найбільша кримінальна активність властива представникам вікової групи 25—29 років.
Відповідно далі за ступенем кримінальної активності йдуть вікові групи 18-24, 30-39, 16-17 років.
Порівняно з дорослими неповнолітні та молодь, як правило, мають менш розвинуту волю, підвищену вразливість до негативних впливів, імпульсивність, сугестивність, вони легше піддаються шкідливому впливу з боку антигромадських елементів, у тому числі у формі наслідування, підбурювання, залучення тощо.