Главная | Обратная связь

Запобігання економічній злочинності.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра кримінального права і процесу

 

 

ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

з курсу кримінології

по темі №5

 

«Злочини у сфері економіки та запобігання їм»

Лекції 2 год

Практичні год

Самостійна робота

Підготував:

Завідувач кафедри

кримінального права і процесу

д.ю.н., доцент

Гумін О.М.

 

Львів 2011

Тема № 5 «Злочини у сфері економіки та запобігання їм»

План

1.Поняття та кримінологічна характеристика економічної злочинності.

2.Загальні причини та умови економічної злочинності. Запобігання економічній злочинності.

 

Література:

1.Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник - Київ: Атіка, 2001 .-368с.

2.Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман; За редакцією І. М. Даньшина. — Харків: Право, 1999 - 232с.

3.Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. та ін. Кримінологія; Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Атіка, 2003.- 400 с.

4.Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник К 82 для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І. М. Дань­шин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. проф. І. М. Даньшина. - Харків: Право, 2003. - 352 с.

5.КРИМІНОЛОГІЯ. За загальною редакцією О. М. Джужи доктора юридичних наук, професора, Київ Юрінком Інтер, 2002.

6.Кримінологія:Навч. посіб. / О. М. Джужа, В. В. Ва-К82 Василевич, Ю. Ф. Іванов, П. М. Опанасенко, В. Г. Пше­ничний, В. Г. Сюравчик; За заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Прецедент, 2004. - 208 с.

7.Кримінологія: Підручник / За заг. ред. Л. С. Сміяна, Ю. В. Нікітіна. — К.: Національна академія управління, 2010. — 496 с.

8.Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. Частина ІІІ — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008.

9.Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. Частина ІІ — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007.

ВСТУП

 

Незважаючи на свою досить коротку історію, економічна злочинність становить одну з найбільших загроз національній безпеці, завдаючи ве­личезну матеріальну та моральну шкоду суспільству.

 

Аналіз економічної злочинності передбачає вивчення закономірностей розвитку самої еконо­міки та процесів управління нею.

 

Масштаби і темпи зростання економічної злочинності в Україні, яка завершила лише початковий етап трансформаційних перетворень і ще недостатньо чітко врегулювала економічні відносини, характеризуються як формуванням злочинних форм бізнесу, так і криміналізацією всього господарського механізму.

 

Економічні злочини нині включають широке коло різних за своїми кримінально-правовими ознаками діянь, боротьба з якими вимагає адекватного державного підходу, ресурсного забезпечен­ня та вдосконалення чинного законодавства, яке не відповідає реаліям сьогодення. Внаслідок цього інтереси держави вступають у протиріччя з інтересами суб'єктів господарювання.

 

Це змушує їх приховувати прибут­ки, не сплачувати податки, всілякі операції здійснювати в тіньовому сек­торі.

 

Держава, зі свого боку, з метою дотримання задекларованого право­порядку, вимушена переходити на адміністративні методи управління економікою, застосовувати жорсткі фіскальні заходи, посилювати кримі­нальне переслідування за "тіньову" економічну діяльність.

 

Але такими методиками навряд чи можливо запобігти зростанню економічної зло­чинності, в тому числі її організованих форм, які постійно видозміню­ються.

 

Щоб зрозуміти логіку таких змін, треба визначити об'єкт еконо­мічної злочинності та закономірності її розвитку.

 

Питання №1: Поняття та кримінологічна характеристика економічної злочинності.

 

Перш за все визначимо коло тих суспільне небезпечних діянь, які належать до економічних злочинів.

 

Необхідність цього аналізу обумовлюється тим, що і в офіційних документах, наприклад, в законах та постановах Верховної Ради України, указах Президента України і літературних джерелах, досить часто вживаються найрізноманітніші терміни при визначенні напрямів боротьби зі злочинністю у сфері економіки.

 

В даний час склалася така ситуація, коли поняття «економічна злочинність», «злочини у сфері економіки», «злочини у сфері господарської діяльності», «тіньова економіка», «злочини економічної спрямованості» та інші часто ви­користовуються як тотожні.

 

Таке становище певною мірою дезорієн­тує правоохоронну практику при розробленні заходів протидії еко­номічній злочинності.

 

Кожне поняття має бути наповнене своїм кон­кретним змістом.

 

У зв'язку з цим і в теоретичному, і в практичному плані дуже важливо визначитися з поняттями, якими ми оперуємо, систематизувати їх, запропонувати єдине визначення.

 

Вирішення цих завдань ускладнюється тим, що:

- по-перше, до­сить важко окреслити чіткі кримінально-правові межі цього різно­виду злочинності;

- по-друге, злочини цієї групи мають істотну відмінність у кримінально-правовій характеристиці;

- по-третє, від­повідальність за економічні злочини, які вчиняються в процесі здійснення економічної діяльності, передбачена різними розділами чинного Кримінального кодексу;

- по-четверте, в ньому не має визначення поняття економічного злочину;

- по-п’яте, в науковій літе­ратурі, як уже підкреслювалося, немає єдності поглядів щодо сут­ності економічної злочинності та її системи;

- по-шосте, криміноло­гічний аналіз показує, що ці злочини мають високу ступінь систем­ності, взаємозв'язку і взаємообумовленості: економічні злочини тягнуть за собою низку Інших злочинів як корисливого, так і на­сильницького характеру, а також службових злочинів;

- по-сьоме, в кримінологічному плані економічна злочинність тісно пов'язана з організованою злочинністю і традиційною загальнокримінальною;

- по-восьме, вона виходить за рамки національних кордонів і набу­ває міжнаціонального характеру; при цьому слід зазначити, що і в документах ООН, і в міжнародних угодах немає чіткого визначен­ня цього поняття.

 

Вітчизняне кримінальне право до злочинів у сфері економіки традиційно відносить два види злочинів:

 

1.злочини проти власності;

 

2.господарські злочини (злочини у сфері господарської діяльності).

 

 

Злочини проти власності— це сукупність суспільне небезпечних діянь, пов'язаних з порушенням права володіння, розпорядження і використання майна незалежно від форми власності (розділ VI КК України).

 

Сукупність же відповідних злочинів у промисловості, сільському господарстві, торговельно-посередницькій діяльності, фінансовій сфері, у сфері контролю за господарською діяльністю становлять господарські злочини (розділ VII КК України).

 

Основні риси економічних злочинів полягають у тому, що вони:

 

1.вчиняються у сфері економічних відносин;

2.суб'єктами цих злочинів можуть бути фізичні (громадяни) та службові особи;

3.спрямовані на одержання значної економічної вигоди;

4.вчиняють­ся лише умисно з мотивів користі;

5.засоби їх вчинення можуть бути як насильницькими, так і ненасильницькими.

 

Виходячи з наведеного, можна дати таке визначення поняття економічної злочинності: економічна злочинність— це сукуп­ність умисних корисливих злочинів у сфері легальної і нелегальної економічної діяльності, основним безпосереднім об'єктом яких виступають відносини власності і відносини у сфері господарсь­кої діяльності.

До основних ознак, які характеризують сьогодні економічну злочинність, слід віднести:

1.Злочини, які вчинюються в економічній сфері, відносяться до групи високолатентних злочинів.

 

Статистичні показники МВС України щодо кількості зареєстрованих злочинів у сфері економіки більше свідчать про активність правоохоронних органів по вияв­ленню корисливих злочинів, ніж про їх поширеність у сфері еконо­міки.

 

На думку експертів-кримінологів, загалом виявляється лише 15—20% злочинів такого виду.

 

Таким чином, реальний стан справ у цій сфері мінімум у 5—6 разів гірший, ніж той, що реєструється кри­мінальною статистикою.

 

2.Шкода, яка заподіюється економічними злочинами суспіль­ству, дуже значна.

 

3.Економічна злочинність значно більшою мірою, ніж кримі­нальна, здатна формувати напівкримінальний спосіб життя значної частини населення.

 

4. Економічна злочинність за своєю природою має майже пов­ністю організований характер.

 

Її можна визначити як новий якісний рівень групової професійної злочинності, що характеризується:

- згур­туванням кримінального контингенту в межах регіону, країни з роз­поділом на ієрархічні рівні,

- з виділенням лідерів, які не беруть участі у конкретних злочинах, а здійснюють організаторські, управлінські, ідеологічні функції;

- корупцією, тобто втягненням у злочинну діяль­ність відповідальних працівників апарату державних (у тому числі правоохоронних) органів для забезпечення безпеки і гарантій учас­никам угруповань;

- монополізацією і розширенням сфер протиправ­ної діяльності з метою одержання максимальних прибутків.

 

5.Економічна злочинність охоплює різні зловживання суб'єктів господарювання, що посягають на порядок управління економікою і складаються з множинності епізодів злочинів.

 

Питання №2 : Загальні причини та умови економічної злочинності. Запобігання економічній злочинності.

 

Обставини, що впливають на корисливу злочинність, досить численні та різноманітні.

 

Розглядаючи причини та криміногенні умови злочинності у сфері економіки загальносоціального рівня, їх можна поділити на основі критерію однорідності сфери соціального виливу на:

 

1.економічні;

2.політичні;

3.правові;

4.психологічні;

5.організаційні фактори.

 

Серед економічних причин і умов економічної злочинності слід виділити:

 

1.Економічну кризу як основу безперервної нестабільності всіх основних потреб населення, а також соціальних цінностей.

 

2.Ступінь поляризації населення за рівнем доходу.

 

Чим далі від­стоять один від одного «полюси» бідності й багатства, тим вище соціальна напруженість і прагнення бідних до найбільш примітив­них протизаконних засобів перерозподілу майна, з одного боку, і гос­тріша боротьба між особами, які зосередили найбільші за розмірами статки — з іншого.

 

3.Рівень зубожіння населення, що визначається на основі вар­тості фізіологічно необхідного мінімуму забезпеченості.

 

4.Інфляція як процес або результат знецінювання грошей.

 

 

5.Безробіття або стан трудової незайнятості населення, який створює об'єктивну основу масового одержання засобів існування незаконним, у тому числі злочинним шляхом, оскільки рівень со­ціальної захищеності безробітних фактично відповідає межі абсо­лютної бідності.

 

6.Галопуюче зростання цін на продукти харчування і предмети першої необхідності, комунальні послуги тощо.

 

До політичних причин і умов злочинності у сфері економіки слід віднести:

1.Загальну політичну нестабільність, що нерідко виступає фак­тором циклічного посилення економічної кризи та безупинно ство­рює загрозу втрати державою статусу гаранта економічної стабільно­сті.

 

Політична нестабільність викликає також низький рівень поваги до влади, у тому числі до системи юстиції, правоохоронних органів.

 

2.Низький рівень особистої участі населення в боротьбі зі зло­чинами в сфері економіки.

 

3.Корумпованість, тобто продажність і підкупність державного і муніципального апарату, що перешкоджає прийняттю ефективних антикризових заходів і справедливих заходів відповідальності від­носно осіб, які вчинили корисливі злочини.

 

У цьому зв'язку особи, що незаконно заволоділи чужим майном у великих розмірах, мають гарантії захищеності від кримінального переслідування.

 

Відсутність політичної волі у формі справжньої зацікавлено­сті значної частини представників державного апарату в ефективній боротьбі з такими базовими видами корисливих злочинів, як лега­лізація (відмивання) коштів або іншого майна, придбаного незакон­ним шляхом, монополістичні дії й обмеження конкуренції тощо.

 

Правові фактори злочинності у сфері економіки:

1.Наявність численних прогалин і протиріч у законодавстві ци- вілісшчного комплексу, у фінансовому (у тому числі податковому), бюджетному та валютному законодавстві.

 

2.Дефіцит офіційного тлумачення кримінально-правових норм про відповідальність за заподіяння майнового збитку шляхом об­ману або зловживання довірою, а також за всі злочини сфери еко­номічної діяльності, що визначає низьку інтенсивність застосування відповідних норм.

 

3.Технічні недоліки кримінально-правових норм, що передба­чають відповідальність за найнебезпечніші види злочинів у сфері економіки, у тому числі:

 

- вчинені організованими групами (у КК. України дано надмірно загальне визначення поняття організованої групи, що не дозволяє однозначно інтерпретувати на практиці її ос­новні ознаки);

- деякі види злочинів, вчинені у великих розмірах або що заподіяли великої шкоди незаконного одержання кредиту, великі розміри легалізації (відмивання) коштів або іншого майна, придбаного незаконним шляхом, виготовлення або збуту підробле­них грошей чи цінних паперів тощо.

 

4.Термінологічна непогодженість карного, цивільного та гос­подарського законодавства в частині, що ставиться до визначення бланкетних ознак окремих видів злочинів.

 

5.Відсутність закону про попередження злочинності, що ство­рює нормативні, передумови для поступового переходу від пере­важно каральної моделі боротьби з корисливою злочинністю, за якої остання здатна відтворювати сама себе, до профілактичної — засно­ваної на фінансових гарантіях пріоритету заходів з обмеження при­чин і умов здійснення злочинів (у тому числі корисливих) перед заходами кримінального переслідування.

 

 

6.Відсутність ефективного правового регулювання криміналь­ної відповідальності за злочини у сфері економіки, вчинені юридич­ними особами.

 

Соціально-психологічні фактори корисливої злочинності:

1.Низький рівень правосвідомості, відсутність солідарності на­селення із кримінально-правовими заборонами за переважну біль­шість злочинів у сфері економічної діяльності.

 

2.Правовий нігілізм, зневажання ймовірністю притягнення до відповідальності за корисливий злочин.

 

3.Критично низький рівень знання кримінально дієздатним населенням меж відповідальності за злочини у сфері економічної діяльності.

 

4.Втрата населенням довіри та готовності надавати підтримку правоохоронним органам, що займаються розкриттям і розсліду­ванням корисливих злочинів.

 

Організаційні чинники злочинності у сфері економіки:

1.Відсутність державної системи кримінологічного моніто­рингу економіки — процесу безперервного спостереження, оцінки й прогнозування явищ, що виникають в економіці для своєчасного реагування на нові тенденції та процеси в ній.

 

2.Дефіцит ефективних способів розслідування шахрайства, за­подіяння майнового збитку шляхом обману або зловживання дові­рою, а також податкових, митних, валютних і кредитних злочинів, які вчиняються з використанням новітніх (насамперед комп'ютер­них) технологій.

 

Розслідування названих категорій злочинів звичай­ними методами вже не забезпечує виявлення та закріплення необ­хідних доказів винності осіб, що вчинили такі злочини.

 

3.Низький рівень координації діяльності правоохоронних ор­ганів по боротьбі з корисливими злочинами.

 

4.Відсутність високоефективного механізму пошуку за кордо­ном (насамперед в офшорних зонах) і повернення незаконно над­баного і (або) вивезеного майна.

 

 

Запобігання економічній злочинності.

 

Попередження економічної злочинності є невід'ємною складо­вою соціального управління, що має передбачати впровадження економічних, організаційно-виробничих, технічних, правових і ви­ховних заходів, спрямованих на нейтралізацію або зниження впливу обставин, що зумовлюють вчинення злочинів у сфері економіки.

 

Протягом майже всієї історії існування радянської влади бо­ротьба з економічною злочинністю носила пріоритетний характер.

 

Важливе значення, зокрема, мали фундаментальні дослідження природи економічної злочинності, які проводили відомі вчені-юристи В.Н. Кудрявцев, В.Г. Танасевич, Б.Е. Богданов, Г.К. Сінілов та інші.

 

На початку 70-х років минулого століття в системі МВС СРСР було створено спеціальний інститут з проблем охорони і збереження соціалістичної власності, а у 6 областях України — відділи та відді­лення, які проводили дослідження окремих проблем боротьби з еко­номічною злочинністю.

 

У системі правоохоронних органів такими підрозділами є Дер­жавна служба боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ) і Дер­жавна податкова служба (ДПС).

 

Діяльність зазначених служб при сумлінності, чесності та непідкупності їх працівників має відповідати міжнародним стандартам, бути максимально прозорою та зрозумі­лою як для громадськості, так і для підприємців, щоб ефективно ви­конувати покладені на них завдання:

 

- своєчасно попереджати, роз­слідувати та розкривати злочини у сфері економіки на підприємс­твах, в організаціях, комерційних структурах, фінансово-кредитній і банківській системах,

 

- добиватися повного відшкодування нанесе­них збитків,

 

- забезпечувати захист громадян від злочинних посягань;

 

- активно використовувати засоби масової інформації для висвіт­лення стану економічної злочинності в країні та регіонах і напрямів боротьби з нею.

 

Заходи запобігання економічної злочинності прийнято дифе­ренціювати на:

· загальні, тобто ті, які не спрямовані на виявлення кримінологічних факторів у сфері економіки,

· спеціальні, тобто за­ходи цілеспрямованого впливу на такі фактори в найбільш уражених сферах і галузях господарської діяльності з урахуванням особливо­стей їх функціонування.

 

Одночасно як критерій для класифікації заходів боротьби з еко­номічною злочинністю також використовується належність цих за­ходів до однорідної соціальної сфери.

'Гак, В.Н. Кудрявцев, який усебічно дослідив причини та умови економічних злочинів, вважає, що на основі даного критерію виділяються:

- економічні,

- політичні,

- правові,

- психологічні,

- організаційні,

- технічні заходи боротьби з ко­рисливою злочинністю.