Біологічне в особі злочинця.Стр 1 из 2Следующая ⇒
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ Кафедра кримінального права і процесу
ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ З курсу кримінології по темі №2
«Кримінологічна характеристика особи злочинця» Лекції 2 год Практичні год Самостійна робота Підготував: Завідувач кафедри кримінального права і процесу д.ю.н., доцент Гумін О.М.
Львів 2011 Тема №2 «Кримінологічна характеристика особи злочинця» План 1.Поняття особи злочинця та характеристика її ознак. 2.Соціально-демографічна характеристика особи злочинця. 3.Класифікація і типологія жертв злочину.
Література: 1.Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник - Київ:Атіка, 2001 .-368с. 2.Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман; За редакцією І. М. Даньшина. — Харків: Право, 1999 - 232с. 3.Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. та ін. Кримінологія; Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Атіка, 2003.- 400 с. 4.Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник К 82 для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. проф. І. М. Даньшина. - Харків: Право, 2003. - 352 с. 5.КРИМІНОЛОГІЯ. За загальною редакцією О. М. Джужи доктора юридичних наук, професора, Київ Юрінком Інтер, 2002. 6.Кримінологія:Навч. посіб. / О. М. Джужа, В. В. Ва-К82 Василевич, Ю. Ф. Іванов, П. М. Опанасенко, В. Г. Пшеничний, В. Г. Сюравчик; За заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Прецедент, 2004. - 208 с. 7.Кримінологія: Підручник / За заг. ред. Л. С. Сміяна, Ю. В. Нікітіна. — К.: Національна академія управління, 2010. — 496 с. 8.Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. Частина І — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007.
ВСТУП Одним із основних компонентів предмета кримінології є вчення про особу злочинця. Без нього важко дослідити інші кримінологічні проблеми, зокрема, детермінанти злочинів та засоби боротьби з ними. В однакових умовах люди поводяться по-різному — одні дотримуються законів, інші їх порушують. Це дає підстави говорити, що особи, які обрали протиправний варіант поведінки, чинять так внаслідок певних їх властивостей, що й обумовили такий вибір. Тому без особи злочинця неможливе і саме вчинення злочину. Як особи люди є дуже різними. Одні з них активно сприяють суспільному прогресу, інші, навпаки, перешкоджають йому: ухиляються від корисної праці, стають порушниками громадського порядку або займають ще якусь антисоціальну позицію. Цінність особи залежить насамперед від її реального внеску в загальний суспільний поступ. Ознаки особи можуть бути як позитивними, так і негативними. Останні найбільш характерні для особи злочинця. Таким чином, поняття "особа злочинця" торкається соціальної суті людини, яка вчинила злочин, тобто порушила норми кримінального права. Вивчення особи злочинця підпорядковане встановленню механізму злочинної поведінки, її детермінації і розробці на цій основі обгрунтованих рекомендацій щодо запобігання злочинам. Кримінологічна характеристика особи теж нерозривно пов'язана із злочином, який вона вчинила, а також із жертвою злочину. Ці та інші проблеми є предметом розгляду нашої лекції.
Питання № 1: Поняття особи злочинця та характеристика її ознак.
Серед найбільш складних, спірних і найменш досліджених кримінологічних проблем є питання про особистість злочинця.
Жоден кримінолог, представник будь-якої школи, не може оминути проблеми, пов'язані з людиною, яка здійснює злочин.
Особа злочинця є складним поняттям, що утворюється поєднанням загальносоціологічного поняття «особа» і юридичного — «злочинець». При вживанні поняття «особистість злочинця» слід мати на увазі саме «соціальне обличчя» людини, яка скоїла злочин.
Не можна ототожнювати поняття «особа злочинця» і «злочинна особа»,оскільки перше не існує поза вчиненим злочином і властивостями суб'єкта злочину.
Не можна також ототожнювати в кримінології поняття «особа» і «особистість». Особі злочинця притаманна система ознак, властивостей та інших показників, які у своїй сукупності визначають її як людину, що вчинила злочин.
Під особою злочинцярозуміють систему негативних соціальне значущих властивостей, зв'язків і відносин, у поєднаних із зовнішніми умовами та обставинами, що характеризують людину, винну у вчиненні злочину.
У цьому визначенні відображено взаємозв'язок між соціологічнимі юридичним змістомпоняття особи злочинця.
Будь-яка особа є індивідуальним вираженням соціальне значущих властивостей, індивідуальною формою відображення буття і духовних умов суспільства.
З юридичних позицій про особу злочинця можна говорити тільки тоді, коли особа вчинила злочин і її визнано судом винною.
Структура особи злочини, містить такі ознаки: - біофізіологічні, - соціально-демографічні, - морально-психологічні, - моральні,соціально-рольові, - кримінально-правові та кримінологічні, - психічні аномалії, що не виключають осудності. Біофізіологічні ознаки — це: - стать, - вік, - стан здоров'я, - особливості фізичної конституції, - природні властивості нервової системи тощо. Соціально-демографічні ознаки— це такі характеристики, як: - стать, - вік, - освіта, - соціальне походження і становище, - рід занять, - національна і професійна належність, - сімейний стан, - рівень матеріальної забезпеченості, - належність до міського чи сільського населення тощо. Вікова характеристика злочинців дозволяє дійти висновку про ступінь інтенсивності прояву криміногенної активності та особливості злочинної поведінки представників різних вікових груп.
Освітній та інтелектуальний рівнівизначають характер злочину.
Найбільш криміногенною соціальною групою є особи, не зайняті суспільне корисною працею, — це майже третина всіх злочинців.
Кримінологічне значення мають дані про:
- сімейний стан, - рівень матеріальної забезпеченості, - місце проживання тощо.
У структурі особи злочинця важливе місце належить його моральній і психологічній характеристиці. Ці ознаки дозволяють пізнати внутрішній зміст особи —його світоглядні та моральні риси і властивості, погляди, переконання, ціннісні орієнтації тощо.
Світоглядна позиціявизначає загальну спрямованість особи, ЇЇ цілеспрямованість, позначається на всій сукупності особливостей поведінки, звичок і соціальної орієнтації.
Людина стає особистістю лише тоді, коли в неї вироблено певну систему поглядів з основних питань суспільного буття, життя і діяльності.
Характеристику особи злочинця доповнюють його інтелектуальні, емоційні та вольові властивості.
До інтелектуальних властивостейналежать: - рівень інтелектуального розвитку, - обсяг знань, - широта поглядів, - зміст і розмаїтість інтересів та прагнень, - життєвий досвід тощо.
Емоційні властивості — це такі ознаки, як: - сила, - врівноваженість або рухливість нервових процесів, - динамічність почуттів, - ступінь емоційної збудливості, - характер реагування на різні прояви зовнішнього середовища і т. п.
Вольові властивості: - здатність приймати і реалізовувати рішення, - уміння регулювати свою діяльність і спрямованість учинків, - витримка, - стійкість, - твердість, - наполегливість та інші риси.
Для характеристики особи злочинця істотне значення мають його соціальна роль і соціальний статус.
Під соціальною роллюрозуміють реальні соціальні функції конкретної особи, зумовлені її положенням у системі суспільних відносин і належністю до певних соціальних груп.
Соціальна роль пов'язана із соціальним статусомлюдини, її обов'язками і правами.
Відповідно до соціального статусу (положення) від кожної людини очікують певний образ поведінки і вчинків.
Невиконання рольових розпоряджень може спричинити конфлікт між особою і суспільством або особою та її оточенням.
Найважливішими в розумінні особи злочинця є кримінально-правові та кримінологічні характеристики. Вони відображають ступінь соціальної деформації особи, ЇЇ особливі властивості, що дозволяє виокремити найістотніші ознаки осіб, які вчинили злочини (притягувалася раніше особа до відповідальності чи ні, які заходи покарання було застосовано тощо).
Виділення такої важливої характеристики в особі злочинця, як психічні аномалії,що не виключають осудності, тривалий час або заперечувались, або ж сприймались украй поверхово.
Це сприяло виникненню низки проблем, пов'язаних із серійними злочинними проявами (серійними вбивствами, насильницькими діями тощо).
Питання № 2: Соціально-демографічна характеристика особи злочинця.
Соціально-демографічні властивості особи злочинцяпов'язані з умовами формування особи та ЇЇ життєдіяльності, потребами і мотивацією, соціальними ролями і статусом особи, тому вони є істотним елементом поняття особи злочинця і мають важливе значення для розробки і здійснення заходів профілактики.
Співвідношення осіб жіночої та чоловічої статісеред злочинців становить у середньому 1:8.
Співвідношення осіб різного вікуу злочинності свідчить, що кримінальна активність найбільше притаманна віковій групі 25—29 років, потім ідуть групи 18—24, 14—17, 30 — 40-літніх злочинців. Найменшу частку серед злочинців становлять особи старші 50 років. Отже, переважне число злочинів вчиняють особи молодого віку.
Характеристика рівня освітиосіб, які вчинили злочини, має кримінологічне значення, оскільки пов'язана з культурою особи, її соціальним статусом, колом контактів, життєвими планами і можливостями для їх реалізації.
Рівень загальної освіти злочинців у цілому є трохи нижчим, аніж в осіб, які не порушують закон.
Значні коливання у рівні освіти є серед різних категорій злочинців. Найнижчий рівень освіти характерний для осіб, які вчиняють насильницькі (умисні вбивства, умисні тяжкі тілесні ушкодження), корисливо-насильницькі (грабіж, розбій) злочини і крадіжки особистого майна.
Вищий рівень освіти в осіб, які вчиняють розкрадання шляхом привласнення і розтрат, зловживання службовим становищем, посадові й економічні злочини.
Сімейний стані його зміна в осіб, які вчинили злочини, також впливає на формування особистісних якостей, а також певним чином на спрямованість і стійкість злочинної поведінки.
Найбільш ґрунтовно у кримінології досліджено положення про вплив сімейного виховання на формування особи неповнолітніх правопорушників, вплив сімейних конфліктів на побутову злочинність.
У цілому масштаби злочинності серед осіб, які мають родину, є значно меншими, ніж серед осіб, які залишили сім'ї, або самотніх. У більшості випадків родинні відносини стимулюють позитивну поведінку і виконують функції соціального контролю.
Характеризуючи злочинців за соціальним станом і родом занять, слід виділити серед них значну частку осіб без певного виду занять.
Вивчення соціально-демографічних характеристик особи має особливу цінність через те, що за допомогою їх можна зробити висновки про інші властивості особи.
Наприклад, за освітою можна дійти висновку про наявність у особи тих чи інших знань, чи працювала за фахом особа до вчинення злочину і за яким фахом, яке її ставлення до праці.
Наявність судимості дає підстави припускати, що людині властиві криміногенні якості.
Біологічне в особі злочинця. Однією з головних проблем вивчення особи злочинця є проблема співвідношення соціального й біологічного.
Вітчизняні кримінологи виходили й виходять з того, що злочинність, як і конкретні злочини, у будь-якому суспільстві має соціальний характер (соціально обумовлений).
Це аж ніяк не означає ігнорування біологічних факторів,однак вони можуть мати лише характер умови, що сприяє злочинній поведінці, але не причини.
Положення психології, психофізіології, психіатрії, деякі кримінологічні дані дають підставу вважати, що ослаблення або перекручування психічної діяльності будь-якого походження сприяє виникненню та розвитку таких рис характеру, як дратівливість, агресивність, жорстокість, і, разом з тим, призводить до зниження вольових процесів, підвищення сугестивності, послаблення стримуючих контрольних механізмів.
Значимість цих факторів зростає в сучасних у мовах що характеризуються загальною психічного напруженістю, збільшенням кількості емоційно-стресових розладів, станів психічної дезадаптації.
Як установлено, психопатії, наприклад, є одним з факторів, що сприяють скоєнню насильницьких злочинів. Водночас давно відомо, що психопати успішно працюють і виконують багато інших обов'язків.
Тому основне значення має не аномалія сама по собі, а соціальний вигляд особи, сформований суспільством.
У зв'язку з цим деякі кримінологи особистість злочинця визначають як систему соціальних, психологічних, моральних, психічних і правових ознак.
Сучасною наукою не доведено існування яких-небудь природжених програм соціально схвальної або злочинної поведінки.
Не встановлені також спадкові фактори такої поведінки.
Генетика довела, що набуті за життя ознаки не спадкуються нащадками.
Але це не означає, що при вивченні причин конкретного злочину слід уникати всього, що має відношення до біологічної структури злочинця.
У поведінці людини, зокрема злочинній, завжди мають місце не лише соціальні, а й біологічні, психофізіологічні елементи, які впливають на ступінь інтенсивності поведінки людини, однак не пояснюють, чому ця людина вчинила злочин.
На противагу антропологічним поглядам на природу злочинної поведінки у кримінології завжди переважав підхід, який заперечував її біологізацію.
У зв'язку з цим значний науковий інтерес може мати висловлена в юридичній літературі точка зору професора С.М. Іншакова про те, що по відношенню до одних злочинів головними виступають соціальні фактори, по відношенню до інших — біологічні.
Для правильного розумінняспіввідношення соціального та біологічного в людиніслід прийняти до уваги той факт, що біологічні особливості впливають на тип поведінки людини (холерик в однаковій життєвій ситуації поведе себе інакше, ніж флегматик чи сангвінік, але в цілому їхні вчинки диктуються ще й ступенем соціальної вихованості), не будучи причинами його поведінки, зокрема злочинної.
Є підстави вважати, що новітні наукові відкриття у сфері медицини, зокрема при вивченні кори головного мозку та ендокринної системи, дадуть можливість пояснити досі незрозуміле у поведінці людини. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|