Здавалка
Главная | Обратная связь

Біологічне в особі злочинця.



НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра кримінального права і процесу

 

 

ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

З курсу кримінології

по темі №2

 

«Кримінологічна характеристика особи злочинця»

Лекції 2 год

Практичні год

Самостійна робота

Підготував:

Завідувач кафедри

кримінального права і процесу

д.ю.н., доцент

Гумін О.М.

 

 

Львів 2011

Тема №2 «Кримінологічна характеристика особи злочинця»

План

1.Поняття особи злочинця та характеристика її ознак.

2.Соціально-демографічна характеристика особи злочинця.

3.Класифікація і типологія жертв злочину.

 

 

Література:

1.Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник - Київ:Атіка, 2001 .-368с.

2.Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман; За редакцією І. М. Даньшина. — Харків: Право, 1999 - 232с.

3.Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. та ін. Кримінологія; Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Атіка, 2003.- 400 с.

4.Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник К 82 для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І. М. Дань­шин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. проф. І. М. Даньшина. - Харків: Право, 2003. - 352 с.

5.КРИМІНОЛОГІЯ. За загальною редакцією О. М. Джужи доктора юридичних наук, професора, Київ Юрінком Інтер, 2002.

6.Кримінологія:Навч. посіб. / О. М. Джужа, В. В. Ва-К82 Василевич, Ю. Ф. Іванов, П. М. Опанасенко, В. Г. Пше­ничний, В. Г. Сюравчик; За заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Прецедент, 2004. - 208 с.

7.Кримінологія: Підручник / За заг. ред. Л. С. Сміяна, Ю. В. Нікітіна. — К.: Національна академія управління, 2010. — 496 с.

8.Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. Частина І — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007.

 

ВСТУП

Одним із основних компонентів предмета кримінології є вчення про особу злочинця. Без нього важко дослідити інші кримінологічні пробле­ми, зокрема, детермінанти злочинів та засоби боротьби з ними.

В однакових умовах люди поводяться по-різному — одні дотриму­ються законів, інші їх порушують. Це дає підстави говорити, що особи, які обрали протиправний варіант поведінки, чинять так внаслідок певних їх властивостей, що й обумовили такий вибір. Тому без особи злочинця неможливе і саме вчинення злочину.

Як особи люди є дуже різними. Одні з них активно сприяють сус­пільному прогресу, інші, навпаки, перешкоджають йому: ухиляються від корисної праці, стають порушниками громадського порядку або зай­мають ще якусь антисоціальну позицію. Цінність особи залежить насамперед від її реального внеску в загальний суспільний поступ. Ознаки осо­би можуть бути як позитивними, так і негативними. Останні найбільш характерні для особи злочинця. Таким чином, поняття "особа злочинця" торкається соціальної суті людини, яка вчинила злочин, тобто порушила норми кримінального права. Вивчення особи злочинця підпорядковане встановленню механізму злочинної поведінки, її детермінації і розробці на цій основі обгрунтованих рекомендацій щодо запобігання злочинам.

Кримінологічна характеристика особи теж нерозривно пов'язана із злочином, який вона вчинила, а також із жертвою злочину. Ці та інші проблеми є предметом розгляду нашої лекції.

 

 

Питання № 1: Поняття особи злочинця та характеристика її ознак.

 

 

Серед найбільш складних, спірних і найменш досліджених кри­мінологічних проблем є питання про особистість злочинця.

 

Жоден кримінолог, представник будь-якої школи, не може оминути проб­леми, пов'язані з людиною, яка здійснює злочин.

 

Особа злочинця є складним поняттям, що утворюється поєд­нанням загальносоціологічного поняття «особа» і юридичного — «злочинець».

При вживанні поняття «особистість злочинця» слід мати на увазі саме «соціальне обличчя» людини, яка скоїла злочин.

 

Не можна ототожнювати поняття «особа злочинця» і «злочинна осо­ба»,оскільки перше не існує поза вчиненим злочином і властивос­тями суб'єкта злочину.

 

Не можна також ототожнювати в криміно­логії поняття «особа» і «особистість».

Особі злочинця притаманна система ознак, властивостей та інших показників, які у своїй сукупності визначають її як людину, що вчинила злочин.

 

Під особою злочинцярозуміють систему негативних соціальне значущих властивостей, зв'язків і відносин, у поєднаних із зовнішніми умовами та обставинами, що характеризують людину, винну у вчиненні злочину.

 

У цьому визначенні відображено взаємозв'язок між соціологічнимі юридичним змістомпоняття особи зло­чинця.

 

Будь-яка особа є індивідуальним вираженням соціальне значущих властивостей, індивідуальною фор­мою відображення буття і духовних умов суспільства.

 

З юридичних позицій про особу злочинця можна гово­рити тільки тоді, коли особа вчинила злочин і її визна­но судом винною.

 

Структура особи злочини, містить такі ознаки:

- біофізіологічні,

- соціально-демографічні,

- морально-психо­логічні,

- моральні,соціально-рольові,

- кримінально-пра­вові та кримінологічні,

- психічні аномалії, що не виклю­чають осудності.

Біофізіологічні ознакице:

- стать,

- вік,

- стан здоров'я,

- особливості фізичної конституції,

- природні властивості нервової системи тощо.

Соціально-демографічні ознаки— це такі характе­ристики, як:

- стать,

- вік,

- освіта,

- соціальне походження і становище,

- рід занять,

- національна і професійна належ­ність,

- сімейний стан,

- рівень матеріальної забезпеченості,

- належність до міського чи сільського населення тощо.

Вікова характеристика злочинців дозволяє дійти висновку про ступінь інтенсивності прояву криміноген­ної активності та особливості злочинної поведінки представників різних вікових груп.

 

Освітній та інтелектуальний рівнівизначають харак­тер злочину.

 

Найбільш криміногенною соціальною групою є осо­би, не зайняті суспільне корисною працею, — це майже третина всіх злочинців.

 

Кримінологічне значення мають дані про:

 

- сімейний стан,

- рівень матеріальної забезпеченості,

- місце прожи­вання тощо.

 

У структурі особи злочинця важливе місце нале­жить його моральній і психологічній характеристиці.

Ці ознаки дозволяють пізнати внутрішній зміст особи —його світоглядні та моральні риси і властивості, погля­ди, переконання, ціннісні орієнтації тощо.

 

Світоглядна позиціявизначає загальну спрямованість особи, ЇЇ цілеспрямованість, позначається на всій сукуп­ності особливостей поведінки, звичок і соціальної орієн­тації.

 

Людина стає особистістю лише тоді, коли в неї вироблено певну систему поглядів з основних питань суспільного буття, життя і діяльності.

 

Характеристику особи злочинця доповнюють його інтелектуальні, емо­ційні та вольові властивості.

 

До інтелектуальних властивостейналежать:

- рівень інтелектуального розвитку,

- обсяг знань,

- широта погля­дів,

- зміст і розмаїтість інтересів та прагнень,

- життєвий досвід тощо.

 

Емоційні властивостіце такі ознаки, як:

- сила,

- врів­новаженість або рухливість нервових процесів,

- динаміч­ність почуттів,

- ступінь емоційної збудливості,

- характер реагування на різні прояви зовнішнього середовища і т. п.

 

Вольові властивості:

- здатність приймати і реалізову­вати рішення,

- уміння регулювати свою діяльність і спрямованість учинків,

- витримка,

- стійкість,

- твердість,

- наполегливість та інші риси.

 

Для характеристики особи злочинця істотне зна­чення мають його соціальна роль і соціальний статус.

 

Під соціальною роллюрозуміють реальні соціальні функції конкретної особи, зумовлені її положенням у системі суспільних відносин і належністю до певних со­ціальних груп.

 

Соціальна роль пов'язана із соціальним статусомлю­дини, її обов'язками і правами.

 

Відповідно до соціаль­ного статусу (положення) від кожної людини очікують певний образ поведінки і вчинків.

 

Невиконання рольо­вих розпоряджень може спричинити конфлікт між осо­бою і суспільством або особою та її оточенням.

 

Найважливішими в розумінні особи злочинця є кримінально-правові та кримінологічні характеристики.

Вони відображають ступінь соціальної деформації осо­би, ЇЇ особливі властивості, що дозволяє виокремити найістотніші ознаки осіб, які вчинили злочини (притя­гувалася раніше особа до відповідальності чи ні, які за­ходи покарання було застосовано тощо).

 

 

Виділення такої важливої характеристики в особі злочинця, як психічні аномалії,що не виключають осуд­ності, тривалий час або заперечувались, або ж сприйма­лись украй поверхово.

 

Це сприяло виникненню низки проблем, пов'язаних із серійними злочинними проявами (серійними вбивствами, насильницькими діями тощо).

 

Питання № 2: Соціально-демографічна характеристика особи злочинця.

 

Соціально-демографічні властивості особи злочинцяпов'язані з умовами формування особи та ЇЇ життєдіяль­ності, потребами і мотивацією, соціальними ролями і ста­тусом особи, тому вони є істотним елементом поняття особи злочинця і мають важливе значення для розробки і здійснення заходів профілактики.

 

Співвідношення осіб жіночої та чоловічої статісе­ред злочинців становить у середньому 1:8.

 

Співвідношення осіб різного вікуу злочинності свід­чить, що кримінальна активність найбільше притаманна віковій групі 25—29 років, потім ідуть групи 18—24, 14—17, 30 — 40-літніх злочинців. Найменшу частку се­ред злочинців становлять особи старші 50 років. Отже, переважне число злочинів вчиняють особи молодого віку.

 

Характеристика рівня освітиосіб, які вчинили зло­чини, має кримінологічне значення, оскільки пов'язана з культурою особи, її соціальним статусом, колом контак­тів, життєвими планами і можливостями для їх реаліза­ції.

 

Рівень загальної освіти злочинців у цілому є трохи нижчим, аніж в осіб, які не порушують закон.

 

Значні ко­ливання у рівні освіти є серед різних категорій злочин­ців. Найнижчий рівень освіти характерний для осіб, які вчиняють насильницькі (умисні вбивства, умисні тяжкі тілесні ушкодження), корисливо-насильницькі (грабіж, розбій) злочини і крадіжки особистого майна.

 

Вищий рі­вень освіти в осіб, які вчиняють розкрадання шляхом привласнення і розтрат, зловживання службовим становищем, посадові й економічні злочини.

 

Сімейний стані його зміна в осіб, які вчинили злочини, також впливає на формування особистісних якостей, а також певним чином на спрямованість і стій­кість злочинної поведінки.

 

Найбільш ґрунтовно у кримінології досліджено поло­ження про вплив сімейного виховання на формування особи неповнолітніх правопорушників, вплив сімейних конфліктів на побутову злочинність.

 

У цілому масштаби злочинності серед осіб, які мають родину, є значно меншими, ніж серед осіб, які залиши­ли сім'ї, або самотніх. У більшості випадків родинні від­носини стимулюють позитивну поведінку і виконують функції соціального контролю.

 

Характеризуючи злочинців за соціальним станом і родом занять, слід виділити серед них значну частку осіб без певного виду занять.

 

Вивчення соціально-демографічних характеристик особи має особливу цінність через те, що за допомогою їх можна зробити висновки про інші властивості особи.

 

Наприклад, за освітою можна дійти висновку про наяв­ність у особи тих чи інших знань, чи працювала за фа­хом особа до вчинення злочину і за яким фахом, яке її ставлення до праці.

 

Наявність судимості дає підстави припускати, що людині властиві криміногенні якості.

 

Біологічне в особі злочинця.

Однією з головних проблем вивчення особи злочинця є проб­лема співвідношення соціального й біологічного.

 

Вітчизняні кримінологи виходили й виходять з того, що злочин­ність, як і конкретні злочини, у будь-якому суспільстві має соціаль­ний характер (соціально обумовлений).

 

Це аж ніяк не означає ігнору­вання біологічних факторів,однак вони можуть мати лише характер умови, що сприяє злочинній поведінці, але не причини.

 

Положення психології, психофізіології, психіатрії, деякі кримі­нологічні дані дають підставу вважати, що ослаблення або пере­кручування психічної діяльності будь-якого походження сприяє виникненню та розвитку таких рис характеру, як дратівливість, агре­сивність, жорстокість, і, разом з тим, призводить до зниження вольо­вих процесів, підвищення сугестивності, послаблення стримуючих контрольних механізмів.

 

Значимість цих факторів зростає в сучасних у мовах що характеризуються загальною психічного напруженістю, збільшенням кількості емоційно-стресових розладів, станів психіч­ної дезадаптації.

 

Як установлено, психопатії, наприклад, є одним з факторів, що сприяють скоєнню насильницьких злочинів. Водночас давно ві­домо, що психопати успішно працюють і виконують багато інших обов'язків.

 

Тому основне значення має не аномалія сама по собі, а соціальний вигляд особи, сформований суспільством.

 

У зв'язку з цим деякі кримінологи особистість злочинця визна­чають як систему соціальних, психологічних, моральних, психічних і правових ознак.

 

Сучасною наукою не доведено існування яких-небудь природ­жених програм соціально схвальної або злочинної поведінки.

 

Не встановлені також спадкові фактори такої поведінки.

 

Генетика до­вела, що набуті за життя ознаки не спадкуються нащадками.

 

Але це не означає, що при вивченні причин конкретного злочину слід уни­кати всього, що має відношення до біологічної структури злочинця.

 

У поведінці людини, зокрема злочинній, завжди мають місце не лише соціальні, а й біологічні, психофізіологічні елементи, які впливають на ступінь інтенсивності поведінки людини, однак не пояснюють, чому ця людина вчинила злочин.

 

На противагу антропологічним поглядам на природу злочинної поведінки у кримінології завжди переважав підхід, який заперечував її біологізацію.

 

У зв'язку з цим значний науковий інтерес може мати висловлена в юридичній літературі точка зору професора С.М. Іншакова про те, що по відношенню до одних злочинів головними виступають соці­альні фактори, по відношенню до інших — біологічні.

 

Для правильного розумінняспіввід­ношення соціального та біологічного в людиніслід прийняти до уваги той факт, що біологічні особливості впливають на тип пове­дінки людини (холерик в однаковій життєвій ситуації поведе себе інакше, ніж флегматик чи сангвінік, але в цілому їхні вчинки дик­туються ще й ступенем соціальної вихованості), не будучи причи­нами його поведінки, зокрема злочинної.

 

Є підстави вважати, що новітні наукові відкриття у сфері медицини, зокрема при вивченні кори головного мозку та ендокринної системи, дадуть можливість пояснити досі незрозуміле у поведінці людини.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.