Здавалка
Главная | Обратная связь

Класифікація і типологія злочинців.



Класифікація злочинців— це розподіл їх за група­ми, з урахуванням певних критеріїв.

 

Особа злочинця відрізняється від особи незлочинця суспільною небезпекою, характер якої залежить від моти­ваційної спрямованості злочинної поведінки.

 

Ступінь суспільної небезпеки особи змінюється залежно від стійкості та глибини цієї спрямованості.

 

Вирішальне значення має класифікація злочинців за двома критеріями:

 

1) за характером і змістом мотивації

2) за глибиною і стійкістю антисуспільної спрямова­ності.

 

За характером і змістом мотивації можна виділи­ти такі основні групи злочинців:

 

1.із негативно-зневажливим ставленням до людської особи, її найважливіших благ, життя, здоров'я, тілесної недоторканності (насильницький тип особи)

2.з корисливою спрямованістю (корисливий тип)

3.зі свідомо зневажливим ставленням до своїх су­спільних обов'язків (анархічний тип)

4.із легковажно-безвідповідальним і недбалим став­ленням до вимог певних правил поведінки та обов'язків(необережний тип)

5.з орієнтацією на абсолютний пріоритет своїх влас­них (а також рідних і близьких) потреб (егоцентричний тип)

6.з орієнтацією на необхідність задоволення елемен­тарних життєвих потреб (самодостатній тип).

За глибиною і стійкістю антисуспільної спрямова­ності особи розрізняють:

1.осіб, які вперше вчинили злочини внаслідок випад­кового збігу обставин і всупереч загальній позитивній характеристиці всієї попередньої поведінки (випадкові злочинці)

2.осіб, які вперше вчинили злочини під впливом несприятливих умов формування ,і життєдіяльності, але які в цілому характеризуються (наприклад, у трудовому колективі, у побуті), крім цього злочину, скоріше пози­тивно, аніж негативно (ситуативні злочинці)

3.осіб, які вперше вчинили злочин, але раніше допу­скали правопорушення, які не є злочинами (нестійкі злочинці)

4.осіб, які неодноразово вчиняли злочини, у тому числі й раніше засуджених(злісні злочинці)

5.осіб, які неодноразово систематично вчиняли тяжкі та особливо тяжкі злочини (особливо злісні злочинці).

Питання 3. Класифікація і типологія жертв злочину.

В кримінологічній науці існує тісний взаємозв’язок між особою злочинця та її жертвою.

 

Проблема класифікації і типології жертв злочинів є однією з найскладніших проблем кримінології, оскільки існує величезна кількість кваліфікаційних ознак, які можуть бути покладені в її ос­нову.

 

В юридичній літературі запропоновано різні класифікації жертв.

 

Так, Л.В. Франк класифікує потерпілих залежно від ознак злочину, їх відношення до злочинця, за демографічними ознаками і морально-психологічними особливостями.

 

Д.В. Рівман поділяє жертв злочинів на агресивних, активних, ініціативних, пасивних, некритичних, нейтральних. Ю.А. Антонян вважає, що приводом до вчинення злочину можуть бути тільки провокативні дії потерпілих.

А. Зелінський класифікує віктимну поведінку за її характером:

 

Конфліктна, коли потерпілий створює конфліктну ситуацію або бере активну участь у конфлікті, що виник (є ініціатором бійки або вступає в бійку в процесі на боці однієї зі сторін).

 

Особливими різ­новидами такої поведінки є необхідна оборона, затримання зло­чинця, правозахисна активність.

Провокуюча — демонстрування багатства, екстравагантна зов­нішність, неправильна поведінка жінки, що створює уявлення про її доступність тощо.

Легковажна — довірливість і наївність неповнолітніх та інших осіб, що неспроможні опиратись нападаючому, створення аварійних ситуації на дорогах пішоходами і водіями тощо.

 

Систематизувавши існуючі точки зору з цього приводу, В. Г. Ли­холобдійшов висновку, що поведінка потерпілих може бути поді­лена на:

 

— провокуючу — образа, приниження, напад, знущання;

— позитивну (не провокуючу);

— нейтральну щодо впливу на злочинця;

— пасивну — характерна для взаємодії близьких родичів.

 

Кримінологи України вважають, що основним критерієм для класифікації потерпілих від злочинів є ступінь віктимності. На цій підставі вчені пропонують таку класифікацію жертв:

1. Випадкова жертва, тобто особа стає жертвою в результаті збігу обставин.

Взаємовідносини, що виникають, не залежать ні від волі чи бажання жертви, ні від волі чи бажання злочинця.

 

2. Жертва з незначними якостями ризику, тобто особа, якій притаманні, як і всім нормальним людям, фактори ризику, віктимність якої зненацька різко підвищується під впливом конкретної неспри­ятливої ситуації.

3. Жертва з підвищеними якостями ризику, тобто особа, стосовно якої діє комплекс факторів ризику.

 

До цієї групи належать два ос­новних типи жертв:

 

— жертви необережних злочинів, коли характер виконуваної ними роботи або їхня поведінка у громадських місцях містить підвищену віктимність;

 

— жертви умисних злочинів, соціальний статус яких при виконанні ними їх соціальних ролей містить підвищений ризик віктимності (працівники ОВС, охорони та ін). Останніми роками до видів діяльності, що мають підвищену віктимність, додалася й така, як зайняття бізнесом.

 

4.Жертва з високим рівнем ризику. Морально-соціальна деформація такої особи практично не відрізняється від правопорушників і характеризується стійкою її антисоціальністю (повії, наркомани, алкоголіки тощо).

 

З ініціативи віктимологів у багатьох країнах були прийняті за­кони про відшкодування державою матеріального збитку потерпілим від злочинів, незалежно від того, чи затриманий злочинець, чи ні.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.