Здавалка
Главная | Обратная связь

БІОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО РОЗВИТКУ (ТЕОРІЯ РЕКАПІТУЛЯЦІЇ СТ. ХОЛЛА, ТЕОРІЯ ДОЗРІВАННЯ А. ГЕЗЗЕЛА, ЕТОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ К. ЛОРЕНЦА)



ПСИХОДИНАМІЧНИЙ ПІДХІД ДО РОЗВИТКУ (ТЕОРІЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ З. ФРОЙДА, ПСИХОСОЦІАЛЬНА ТЕОРІЯ Е. ЕРІКСОНА)

Предметом вивчення психоаналітичної школи, засновником якої є Зиґмунд Фройд, стали глибинні структури психіки. Фройд тлумачить психічний розвиток як пристосування, адаптацію індивіда до оточуючого, переважно ворожого середовища. Рушійні сили психічного розвитку - емоції, мотиви дітей, тому психоаналітичне розуміння психічного розвитку зводиться до мотиваційного, особистісного становлення. Фройд. Основи майбутньої дорослої особистості закладаються в її ранньому дитинстві.

З. Фрейд пропагував підхід до розвитку як адаптації до середовища, трактував рушійні сили психічного розвитку як завжди вроджені та несвідомі.Згідно психоаналізу, психічний розвиток - процес конфліктогенний, зумовлений боротьбою базових сексуальних і агресивних інстинктів з вимогами суспільства, а три компоненти особистості - Воно, Я і Над Я сперечаються між собою, Я (Его) є ніби ареною боротьби протилежних тенденцій. Енергія лібідо, яка пов'язана з інстинктом життя, є також основою розвитку особистості, характеру людини. В залежності від успішності проходження індивідом вищеозначених стадій психосексуального розвитку формується певний тип характеру. Наприклад, впродовж першого півріччя оральної стадії за умов надмірної чи недостатньої стимуляції дитини, у неї формується орально-пасивний характер. Він виявляється в оптимізмі і життєрадісності людини, однак і її довірливості, незрілості та надмірній залежності. Проблеми другого півріччя життя немовляти можуть спричинити орально-агресивний тип характеру, що виражається в таких рисах особистості, як любов до суперечок, сарказм, песимізм, цинізм. Одним із найважливіших аспектів психоаналітичної теорії З.Фройда була ідея про несвідому мотивацію людини та структурованість її психіки. Ерік Еріксон, котрий є автором теорії психосоціального розвитку. Психолог переніс акценти з сексуального інстинкту як рушію психічного розвитку індивіда на соціальні чинники. Еріксон також вважав, що саме Его як базовий компонент психіки відіграє адаптивну і реалізаційну роль у пристосуванні індивіда до вимог суспільства. Важливою є й думка психолога про превалювання культурних факторів розвитку над біологічними.

Ключовим поняттям теорії є набуття Его-ідентичності, що є ядром особистості і формується внаслідок взаємодії біологічних потреб людини і вимог суспільства. Е.Еріксон вказував, що впродовж всього життя людина розв'язує вісім основних криз психічного розвитку, при позитивному розгортанні подій і конструктивному подоланні кризи формується позитивне психічне новоутворення і навпаки.

Особистість виростає з результатів розв'язання соціального конфлікту, виникаючого у вузлових точках розвитку.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.