Главная | Обратная связь

Сучасна екологічна освіта: передумови, принципи, завдання.

Нині, як ніколи раніше, необхідна зміна етичних па- ' радигм. Людина може добре засвоїти і навіть усвідомити, що так чи так робити недобре, але це ще зовсім не означає, що вона не чинитиме зла. Розуміти завжди легше, ніж діяти. Отже, у моти- ваційно-психологічному вихованні необхідно зробити основний наголос на любові до світу, до людей, до краси природи, наголос на правді й доброті, самоцінності людського та будь-якого іншо­го життя, а не лише на проблемах руйнування довкілля.

Стратегічною метою освіти має стати екологічне мислення, основу якого складають наукові знання, екологічна культура й етика. Тема екологічної свідомості має ототожнитися зі світо­вими життєвими вартостями.

Сучасна екологічна освіта має бути спрямована в майбутнє, спиратися на ідеї гармонії природи та людини, стійкого роз­витку біосфери, сприяти подоланню наявних у суспільстві сте­реотипів шляхом формування духовної, моральної, екологічно освіченої особистості та створення умов для її розвитку і, врешті- решт, стати чинником соціальної стабільності суспільства.

Необхідними передумовами нової системи освіти, крім еко­логічних, природних, є соціальні, економічні, культурні, пси­хологічні та психофізіологічні передумови. Розглянемо їх. Со­ціальні передумови - це виховання людини, здатної жити в соці­альних умовах, які постійно змінюються, здатної адекватно сприймати навколишній світ як цілісний комплекс, де ствер­джуються загальнолюдські вартості. Економічні передумови - це виникнення нового типу виробничих відносин і нової групи виробництва. Культурні передумови - важливість екологічної системи освіти у відтворенні й розвитку культурної спадщини цивілізації. Психологічні передумови полягають у формуванні цілісної людської свідомості й багатовимірності мислення. Пси­хофізіологічними передумовами нової системи екологічної осві­ти є необхідність розвитку сприйняття й переробки інформації.

Загалом ідеться не лише про нові форми викладання, а й про нові спеціальності, які синтезують методи та зміст ряду при­родничих та гуманітарних наук. Можливо, з урахуванням вчен­ня В. Вернадського про ноосферу такою новою системою освіти має стати ноосферна освіта, а головною її ознакою - навчання людини мислити, вдосконалювати свою свідомість. У підґрун­тя екологічної освіти необхідно закласти життєву потребу дот­римуватися законів природи розуміти й беззаперечно сприйма­ти вимоги та обмеження, які визначаються ними в усіх сферах життєдіяльності людини, метою якої є здоровий спосіб життя.

До морально-етичних принципів екологічної освіти слід віднести принципи гармонії, любові, золотої середини, оп­тимізму.

Принцип гармонії має проявлятись на всіх рівнях буття: духу, душі й тіла. Гармонію думки, слова і дії визначають три вселенських начала, які лежать в основі нашого світу. Екологіч­на освіта має відповідати цьому принципові. Передусім ідеться про вихователів та учителів. Надто для дітей дошкільного віку саме педагоги (більш ніж батьки) є взірцем для наслідування. А наслідування - прямий шлях до підсвідомості, де й закла­дені вроджені задатки особистості. Якщо дитина у своєму най­ближчому оточенні бачитиме високоморальні приклади, то, набувши певних знань та вмінь, шляхом наслідування, гри, пізнавальної діяльності, а далі - освіти, вона зможе скоригува- ти свої потреби. Вихователеві слід постійно пам'ятати, що впли­вати на інших можна лише через себе. Тобто все, власне, зво­диться до одного - як жити самому. Розкриваючи дошкільня­там світ природи, знайомлячи їх з потребами довкілля, педагог може відкрити й зміцнити в кожній дитині такі високі моральні якості, як правдивість, доброта, любов, терпіння, милосердя, ініціатива, мужність, турбота, чуйність.

Нагадаємо, головна заповідь вихователя - любити дітей. Його найважливіше завдання - навчити дитину любити життя, при­роду, людей, себе, активно пізнавати світ, у який вона прийшла.

Принцип оптимізму в екологічній освіті проявляється че­рез пріоритет позитивних ідей, фактів і дій у процесі розв'язу­вання проблем довкілля, а також через усвідомлення кожною особистістю необхідності збереження природного середовища й своєї реальної активної участі в цьому.

Принцип золотої середини «працює» на цілісність си­стеми. Усвідомити золоту середину й відповідно діяти, про яку б справу не йшлося, - головне завдання людини.

Спиратися на цей принцип особливо важливо в екологічній освіті, де будь-які крайнощі у виборі ідеології, у змісті та стра­тегії навчання, в оцінці діяльності можуть зашкодити. Згада­ний принцип допомагає розвивати дитину духовно-морально й інтелектуально, не принижуючи її індивідуальність.

Сучасна екологічна освіта зазнала істотних якісних змін, а саме: вже є розуміння того, що не досить володіти певним обся­гом екологічних знань. Необхідна чітка етико-екологічна пози­ція та відповідна діяльність людини. Всі освітні предмети мають" бути екологічно зорієнтовані й спрямовані на розвиток інтелек­туальної та духовної сфер особистості. Саме така інтеграція дає змогу не лише підготувати дітей до системного, наукового сприй­няття світу та наявних у ньому екологічних проблем, а й до по­треби його пізнання та активних природоохоронних дій.

Екологічну освіту можна визначити як систему послідов­ного неперервного формування екологічної культури людини, що здійснюється через соціалізацію особистості у процесі на­вчання, виховання, самоосвіти, набуття життєвого досвіду. Вона має охоплювати всі верстви населення і всі рівні освіти, макси­мально враховувати всі функції екології в суспільному житті і ґрунтуватися на традиціях та звичаях українського народу.

<...> Головний зміст екологічної освіти дошкільнят поля­гає у формуванні мотиваційних основ екологічної свідомості дитини. Екологічні знання мають стати засобами, які входять у практичну діяльність і відповідно її мотивують.

В екологічному вихованні дітей дошкільного віку чимало важать формування культури почуттів, постійне закріплення

їх у конкретних життєвих ситуаціях. Саме завдяки емоційно­му відчуттю довкілля дитина може природно сприймати яйшца та об'єкти, виявляти свої почуття. Екологічна освіта має збу­джувати емоційний відгук на найрізноманітніші об'єкти та яви­ща природи, викликати бажання милуватися, насолоджувати­ся природою, берегти її як основу життя людини. Дитина по­винна прагнути передавати свої почуття від спілкування з природним оточенням засобами мистецтва, художнього слова.

Становлення і формування екологічної культури дошкіль­няти стає основою знань про морально-етичні норми та правила і робить їх основним регулятором його поведінки. Лише систе­ма внутрішніх відносин стає основою особистості і виникає лише в світі культури. Екологічне виховання - це екологія особис­тості, свідомості, душі, культури.

Саме екологічна освіта дає змогу розкрити дитині значення природи як частини культури, як універсальної цінності, ос­кільки допомагає виявляти ціннісне ставлення до власної домів­ки, до планети на ймення Земля взагалі і до найближчого дов­кілля, зокрема, до явищ духовної культури - казок, пісень, на­родних ігор, звичаїв, традицій тощо. Що ж до ставлення до при­роди, то екологічне виховання орієнтує на культурно-націо­нальні й загальнолюдські цінності.

Основними завданнями екологічної освіти дошкільнят мають стати: розвиток естетичного відчуття світу природи; суб'єктивізація стосунків з ним; засвоєння елементів екологіч­ної культури (історія, державність, народна медицина свого краю тощо); розвиток уявлень про взаємозв'язки у природі; фор­мування постійної потреби у зміцненні й збереженні власного здоров'я та здоров'я інших людей; засвоєння перлин народної мудрості про дбайливе ставлення до природного оточення; ви­ховання справжньої любові до природи, бажання піклуватися про рослини і тварин, різко негативне ставлення до їх знищен­ня; стимулювання допитливості та зацікавлення у пізнанні природи; формування навичок культурної поведінки у довкіллі.

Вирішальна роль у розв'язанні цих завдань належить сім'ї. Сім'я - важливий життєвий ланцюжок, у якому екологічні знання, набуті дитиною в дитячому садку, її перші уявлення про природу й довкілля поєднуються з практикою повсякден­ного життя.

Вагомим внеском в екологічну освіту дітей є робота з бать­ками. Зокрема, йдеться про використання програми екологіч­ного виховання (автор Л. Іщенко), яка ґрунтується на змісто­вих принципах її складових - «Екологія і культура», «Природа навколо нас», «Різноманітність зв'язків у природі», «Охорона природи», «Екологія і здоров'я».

Належить також широко послуговуватися виховним арсе­налом етнопедагогіки, методами стимуляції моральної поведін­ки дітей. <...>

(Грицан М„ Курик М. Сучасна екологічна освіта: передумови, прин­ципи, завдання // Дошкільне виховання. - 2001. - №10.-С.6-7).

3. ПЛОХІЙ, канд. пед. наук, зав. лаб. дошк. виховання Ін-ту проблем виховання НАПН України

ВІТАЛЬНА ЦІННІСТЬ ПРИРОДИ

Складові екологічної культури дошкільнят

У дитини на ранньому етапі розвитку ставлення до приро­ди не виходить за межі емоційно-чуттєвих реакцій і виражаєть­ся в елементарних емоційних переживаннях: подобається - не подобається, добре - погано. <...> У дошкільному віці вихов­ний вплив спрямований переважно на формування ставлення до природи, відповідно до естетичних та моральних настанов суспільства як до соціальної цінності. Ми ж поведемо мову про формування в дошкільнят поняття вітальної(від лат. іпіа - жит­тя) цінності природи як біологічного феномена.

Природа забезпечує живий організм повітрям, водою їжею, тобто всім необхідним для його нормально життєдіяльності. У цьому - її біологічна цінність. До утилітарних цінностей при­роди належить те, що задовольняє матеріальні потреби люди­ни: будівельні та горючі матеріали, корисні копалини, лікарські рослини тощо. Соціальна значущість природи полягає в її ду­ховних цінностях - пізнавальних, естетичних, моральних. Ві­тальну цінність природи ми розглядаємо з позиції глобальної значущості, що охоплює всі потенціали, потрібні для відтворен­ня і продовження життя.

У період дошкілля закладаються основи екологічної культу­ри особистості, головною складовою якої є екологічна свідомість.

<...> В практиці дошкільної освіти вітальна цінність приро­ди здебільшого тлумачиться дещо утилітарно. Тому, відповідаю­чи на запитання про значення конкретної рослини чи тварини, діти виходять з позиції їхньої безпосередньої «гастрономічної» користі, а не виявивши її (наприклад, у жаби) кажуть: «Вона не потрібна, бо вона нічого не дає ». Такі висловлювання малят - три­вожний сигнал для педагога, що свідчить про певні упущення у вихованні, адже вже на цьому віковому етапі діти повинні мати доступні їхньому розумінню знання, які стануть підґрунтям для формування в них ціннісного ставлення до природи.

Дошкільнята насамперед повинні засвоїти провідні еко­логічні ідеї та поняття, що стосуються трьох основних на­прямків: біологічного, соціального та прикладного.

До біологічної (загальної) екології належать такі поняття, як: живий організм,різноманітність середовищ існування (вод­не, повітряне, наземне, наземно-повітряне, ґрунтове), зв'яз­ки зовнішнього вигляду живих організмів, їхньої будови і повед­інки з особливостями середовища існування ( морфофункціо- нальні, часові, причинно-наслідкові), багатоманітність жи­вих організмів, їхня екологічна єдність.

Соціальна екологія вивчає проблеми взаємодії людини з природним довкіллям, ознайомлення з якими допомагає дитині усвідомити своє місце в ньому, зрозуміти значення природних чинників для здоров'я людини та вплив її діяльності на стан природи.

Прикладна екологія регламентує поведінку людини в при­роді, розглядає проблеми розумного використання її ресурсів та природоохоронні заходи.

У практиці роботи дошкільних закладів педагоги приділя­ють більше уваги прикладній екології. Тому вважаємо за доціль­не детальніше зупинитися на її біологічному та соціальному ас­пектах.

Центральними поняттями в екології є багатоманітніст ь об'єктів природи та їхня взаємозалежність. Природа існує тільки завдяки екологічній єдності, вона творить та оберігає життя, включаючи і її найдосконалішу форму - людину. Отже, кожний член суспільства ще від народження має усвідомити: ціннісне ставлення до природи є ціннісним ставленням до життя.

Ідею екологічної єдності можна закласти лише розкривши дітям поняття живий організм, який дихає, відчуває, живить­ся, розмножується та самостійно пересувається. Тут доречно зупинитися на різних тлумаченнях термінів жива природа та нежива природа. Педагог, який вводить дитину в світ приро­ди, повинен ураховувати особливості образного мислення ма­люків, яке може привести до формування хибного уявлення про два різновиди природи, одна з яких є неживою, тобто мертвою природою. Щоб уникнути непорозуміння, радимо вживати тер­міни живий організм та неживий об'єкт природи.

<...> Дослідження показали, що діти трьох-чотирьох років вчаться орієнтуватися в ознаках живих істот, спостерігаючи за тваринами і рослинами. Щоб допомогти малятам у цьому, ко­рисно застосовувати прийом порівняння: тварин - з іграшка­ми, рослин - зі штучними квітами тощо. Важливо, щоб діти насамперед дізналися про життєво необхідні потреби живих істот - в їжі, повітрі, теплі. Зі способами живлення тварин ма­лята ознайомлюються в ході спостережень за ними та зі слів до­рослого. Усвідомлення такої інформації потребує досить трива­лого часу. Тому в ході пояснень, спостереження та нескладних експериментів доречно звертався до власного досвіду малюка щодо відчуття ним голоду, спраги, потреби в свіжому повітрі.

<...> Старші дошкільнята можуть виділяти у процесі пред- метно-чуттєвої діяльності істотні (основні) зв'язки між явища­ми дійсності та відтворювати їх в образній формі - у формі уяв­лень. За допомогою цієї системи знань дитина вчиться узагаль­нювати, тобто виходити в процесі мислення за межі конкретно­го явища. Так, усвідомивши потреби ,живої істоти та необ­хідність їх задоволення, дошкільня буде спроможне встанови­ти екологічні зв'язки між неживими об'єктами природи (по­вітрям, ґрунтом, водою) та живими істотами, а також зрозуміє взаємозалежність між живими організмами. Яскравим прикла­дом таких зв'язків, доступним для сприймання дітьми, є се­зонні зміни в житті природи: птахи відлітають у вирій через відсутність корму - комах, які ховаються або гинуть від нестачі рослинної їжі; квіти та зелень зникають у зв'язку зі знижен­ням температури ґрунту чи води та зменшенням кількості світла. Навесні цей ланцюжок поновлюється у зворотному на­прямку. Важливо, щоб діти, засвоюючи таку інформацію, спи­ралися на власні органи чуттів: відшукали та розглянули ко­мах, зелень, відчули температуру повітря, води, 'рунту тощо.

Спочатку увагу дітей акцентують на прямих зв'язках між конкретними рослинами й тваринами (метелики - квітучі рос­лини). Потім дорослий має допомогти дітям зрозуміти зворот­ну залежність об'єктів природи один від одного. В існуванні такої залежності дошкільнята можуть переконатися наочно. Так, знищене гусінню листя свідчить про недостатню кількість птахів, які саме в цій місцевості живляться нею. Старші до­шкільнята вже здатні засвоїти цілі ланцюжки таких зв'язків (а не лише їхні окремі ланки). Щоб діти краще зрозуміли нові складні поняття, варто використовувати ілюстрації, виготов­лені на зразок «живої» картинки. Низку зображень різних об'єктів природи можна легко розмістити на фланелеграфі. Діти охоче складають з картинок найпростіші моделі екосис­тем (лука, ліс, водойма), і швидко навчаються пояснювати еко­логічні зв'язки, що існують у природі.

Особливо повчальним і цікавим для дошкільнят (як і для дітей старшого віку) заняттям є розв'язування проблемних си­туацій. Наприклад, дорослий забирає з певної моделі один з об'єктів (равлика з водойми, бджілку з поля тощо) і пропонує дітям послідовно показати руйнування з цієї причини екологіч­ного ланцюжка. Або інше завдання: на фланелеграфі кріпить­ся зображення якоїсь тварини, а діти мають скласти у певній послідовності картинку, діючи за принципом «Хто (що) кому потрібний». Звісно, екологічні зв'язки в природі набагато складніші, але на етапі дошкільного дитинства досить сформу­вати лише узагальнене поняття про багатоманітність живих організмів та їхню екологічну єдність.

Вихованню в дошкільнят ціннісного ставлення до природи сприяють знання із соціальної екології, які можна подати в процесі опрацювання таких тем: «Наше здоров'я і природа», «Як зберегти своє здоров'я», «Моя екологічна безпека», «Що я можу зробити для збереження рідної природи».

Дошкільні програми ознайомлення дітей зі світом приро­ди донедавна не включали «людину» в коло об'єктів досліджен­ня. Через це дитина не могла відчути себе частиною біосфери. Щоб допомогти малятам усвідомити тісний зв'язок між при­родою та життям людини, треба ознайомлювати їх зі структу­рою власного організму (будовою та функціями органів, дос­тупних для безпосереднього сприймання), навчати орієнтува­тися в основних показниках здоров'я, пояснювати вплив на організм природних чинників.

Особливу увагу слід приділяти проблемам екологічної без­пеки. Зазвичай, дітей учать правил безпечної поведінки на до­рогах та в поводженні з побутовими приладами, але малята май-, же нічого не знають про те, як шкідливо для здоров'я гратися біля дороги (через загазованість), поряд зі смітниками, купа­тися в річках, що знаходяться біля промислових споруд, їсти овочі та фрукти, які ростуть обабіч залізничних колій, авто­шляхів тощо. Поняття екологічної безпеки слід розкривати, подаючи паралельно інформацію про якісний стан повітря, води, продуктів, що були вирощені без хімічних добрив, та їхній вплив на здоров'я людини. Дослідження показують, що вели­кий обсяг негативної інформації може шкідливо позначитися на психіці маленьких учнів: виникає почуття страху, безсилля, зневіра в можливості змінити ситуацію на краще. Отже, основ­не завдання кожного педагога — виховати в дошкільнят праг­нення виконувати хоча б найпростіші, але конкретні дії для збереження навколишньої природи. І навчити їх цього.

(Плохій 3. Вітальна цінність природи // Дошкільне вихован­ня.- 2000.- М11. -С. 6-7).

С. НІКОЛАЄВА, провідний науковий співробітник ДержНДІ родини і виховання РАО, кандидат педагогічних наук

РОЛЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДІТЕЙ І ДОРОСЛИХ

Успішне впровадження в практику нового напрямку до­шкільної педагогіки - екологічного виховання дітей - може здійснюватися лише в умовах строго визначеної організації еко- лого-педагогічної роботи в дошкільній установі. Істотним фак­тором цієї організації є забезпечення дворівневого технологіч­ного процесу: організаційно-методичного - у роботі з педко- лективом установи (рівень управління) і навчально-виховного - у роботі з дітьми різних вікових груп. Можна з достатньою долею впевненості допустити, що їхній ієрархічний взаємозв'­язок, їхня змістовна реалізація протягом усього навчального року приведуть до одержання запланованого педагогічного ре­зультату - підвищення рівня екологічної культури вихователів і становлення основ екологічної культури в дошкільників (підвищення рівня їхньої екологічної вихованості).

<...> Аналіз літератури дозволяє визначити основні поло­ження, що стосуються педагогічної технології, і зробити вис­новки стосовно проблеми екологічного виховання дошкіль­ників:

поняття педагогічної технологи нині торкається голов­ним чином дидактичного аспекту навчання школярів;

планований результат спроектованого педагогічного про­цесу стосується насамперед когнітивноі (розумової) сфери учнів, фактично не торкаючись інших сторін їхньої особистості;

відсутній аналіз побудови педагогічної технології сто­совно періоду дошкільного дитинства, тобто щодо виховно- освітньої роботи з дошкільниками в умовах дитячого садка;

відсутній розгляд педагогічної технологи в галузі безпе­рервної екологічної освіти на всіх її рівнях.

<...> Впровадження нового напрямку дошкільної педагогі­ки в практику роботи дитячих садків повинне здійснюватися, як ми вже сказали, одночасно на двох рівнях: організаційно- методичному і освітньо-виховному. Кожний з рівнів має свою специфіку: на кожному з них повинна мати місце своя техноло­гія еколого-педагогічної роботи.

Адміністративно-управлінський рівень включає значну кількість заходів, необхідних для постановки нового напрямку педагогіки. Необхідний доцільний розподіл цих заходів протя­гом навчального року. Кожен з цих заходів володіє специфіч­ною змістовною функцією і тому є модулем технології. До цих заходів належать такі:

педагогічна рада, на якій представлені актуальність, значимість еколого-педагогічної роботи вДНЗ, глобальна мета екологічного виховання, головні шляхи її досягнення і кінцевий результат, який можна одержати шляхом успішної роботи (модуль постановки мети);

організація і створення вДНЗ повноцінного еколого-розви- ваючогосередовища (різних «екологічних просторів» ) — найваж­ливішої умови в здійсненні освітньо-виховної роботи з дошкіль­никами і їхніми батьками (модуль розвиваючого середовища );

' проведення протягом навчального року систематичної методичної роботи з педколективом у формі щомісячних семі- нарів-практикумів, на яких відпрацьовуються зміст і методи екологічного виховання дітей, технології еколого-педагогічної роботи з дітьми різного віку (методичний модуль);

визначення, розробка і реалізація протягом року форм еколого-педагогічної роботи з батьками (модуль пропаганди );

заключна педрада: обговорення підсумків роботи семіна­ру, результатів освітньо-виховної роботи з дітьми, отрима­них на основі їхньої діагностики, постановка завдань на новий навчальний рік (модуль підбивання підсумків).

Важливою особливістю будь-якої технології є докладний опис усіх її модулів, що дає можливість чітко визначити, що треба робити, як треба робити, у яких умовах і якими прийома­ми можна досягти поставленої мети. Саме докладний опис усьо­го процесу еколого-педагогічної роботи дозволяє багатора­зово відтворювати технологію в різних соціоприродних умо­вах дошкільних установ.<...> Трирічна технологія постановки і впровадження методики екологічного виховання дошкіль­ників. Перший рік роботи — це освоєння змісту і методів еко­логічного виховання дітей; другий рік - це освоєння виховно- освітніх технологій еколого-педагогічної роботи з дітьми різно­го віку, що побудовані на зрозумілому змісті і здійснюються вже знайомими методами; третій рік — це творче освоєння тих же самих технологій екологічного виховання дошкільників (знаходження своїх прийомів, розробка своїх сценаріїв, при­стосування технології до своїх соціоприродних умов).

Спеціальне місце в технології управління має бути відведе­не системі консультацій або семінарові «Основи екології», який буде проводити еколог з метою підвищення екологічної квалі­фікації вихователів.

Таким чином, технологія організаційно-методичного уп­равління, якщо вона систематично впроваджується в роботу ДНЗ, дозволяє підвищити, розвинути професійно-екологічну культуру педколективу: освоїти нову методику роботи з дітьми, вникнути в елементарні основи екології, застосувати знання на практиці в процесі створення і підтримки розвиваючого еколо­гічного середовища установи.

Багаторічне впровадження програми «Юний еколог» у прак­тику роботи дошкільних установ дозволило створити модель іншого технологічного процесу - освітньо-виховного, мета яко­го - формування початків екологічної культури у дошкільників. Ця модель включає низку модулів, що мають загальнорозвива- юче значення і використовуються в роботі з дітьми будь-якого віку. До них належать такі.

Цикли спостережень за мешканцями живого куточка і ділянки дитячого садка.

Спільна діяльність вихователя з дошкільниками, спря­мована на створення і підтримку необхідних, екологічно зна­чимих умов для мешканців куточка природи.

Систематичне моделювання в спеціальних календарях довгостроково плинних змін у природі, пов'язаних із сезонни­ми явищами, ростом і розвитком рослин і тварин.

Проведення доступних за змістом і соціально значимих екологічних акцій.

Регулярне спільне (вихователі і діти) виготовлення книг за літературними творами про природу.

Систематичне проведеннярізних типів екологічних занять.

Особливими є діагностичні модулі, за допомогою яких ви­являється початковий і кінцевий рівні екологічної вихованості дітей.

Система визначених і докладно описаних модулів, сполу­чена з параметром часу (місяцями і тижнями навчального року), утворює матрицю виховно-освітньої технології. Така матриця - це готове планування матеріалу для вихователя. Саме ця обставина є умовою ідентифікації технологічного про­цесу при його відтворенні різними педагогами в різних умовах дошкільних установ. Заходи й екологічно орієнтовані види діяльності, рівномірно розподілені протягом навчального року й ув'язані з найважливішими подіями і явищами соціально-при­родного характеру, забезпечують успіх кожної вікової технології: її побудова наближається до оптимальної, а реалізація на прак­тиці ефективно підвищує рівень екологічної вихованості дітей.

<...> Стрижнем кожної конкретної технології є закономірні події в природі і суспільстві: зміна і розвиток сезонних явищ, настання Нового року й ін. Технологія для кожного віку зале­жить від еколого-розвиваючого середовища групи. Оптимальна її реалізація відбувається в тому випадку, коли діти постійно оточені об'єктами живої природи. Саме постійно існуючий ку­точок природи дає можливість організувати різні екологічно орієнтовані і відповідні вікові види діяльності (спостереження, створення необхідних умов для живих істот тощо). Технології для дошкільників включають використання великої кількості наочного і предметного матеріалу, що відповідає віковим особ­ливостям дітей - перевазі образної і діючої форм мислення.

Особливе значення має широке включення в освітньо-ви­ховні технології різноманітних ігор (дидактичні, сюжетно-ро­льові, сюжетно-рухливі), спеціально розроблених ігрових на­вчальних ситуацій, що створюють у дітей позитивний Емоцій­ний настрій і забезпечують потрібний рівень засвоєння ними екологічних знань, вироблення правильного, зацікавленого ставлення до природи.

Досвід експериментальної апробації технологій показав: важливу роль у досягненні мети екологічного виховання грає стиль спілкування педагога з дітьми: особистісно орієнтований, добро-емоційний спосіб взаємодії дорослого з дошкільниками забезпечує значну частку ефекту й успішності в реалізації тех­нології у будь-якій віковій групі. Стиль спілкування педагога з дітьми можна підняти до рівня модуля виховної технології. <...> Саме сприятливий стиль спілкування вихователів з вихованця­ми на заняттях і в повсякденному житті створює ефект «прий­няття» дітьми знань, їхнього швидкого і легкого засвоєння, пе­ренесення у вільну самостійну діяльність. -

Загальний ефект від технологій - очевидне становлення в дошкільників початків екологічної культури, що виявляється за допомогою діагностичних модулів. Вони реалізуються два рази на рік: на початку (у вересні) і в кінці (у травні). Зіставлен­ня результатів обстеження дітей демонструє картину їхніх до­сягнень - розвиток уявлень про природу, екологічно доцільна поведінка в живому куточку, правильна взаємодія з рослинами і тваринами, розвиток почуттєвої сфери.

Що ж являють собою освітньо-виховні технології?

Загальна спрямованість технологій еколого-педагогічної роботи з дітьми в кожній віковій групі полягає в наступному.

Орієнтування на широке використання безпосереднього природного оточення дошкільників, еколого-розвиваючого сере­довища, створеного в установі, на поглиблене ознайомлення дітей з тими рослинами і тваринами, з якими вони перебува­ють у контакті протягом усього навчального року.

Організація регулярної і різноманітної діяльності дітей у зеленій зоні установи: пізнавальної (проведення циклів спос­тережень), практичної (створення і підтримка необхідних умов для живих істот), природоохоронної (зимова підгодівля птахів, акції в захист природних об'єктів), діяльності спілкування (емоційно-доброзичливої взаємодії з живими істо­тами ), зображувальної (малювання, гра, конструювання).

Широке використання спеціально дібраної дитячої ху­дожньо-пізнавальної літератури, зміст якої поєднується зі змістом інших видів діяльності; поглиблене ознайомлення дітей (протягом усього року) з творами окремих авторів, що яскраво відображають події в природі, є прикладом любові до природи, глибокого її розуміння і творчого відображення в літе­ратурно-художніх творах.

Спільна творча діяльність вихователя з дітьми: створен­ня і використання саморобних книг, альбомів за враженнями від літературних творів і спостережень за природними об'єктами.

Систематичне ознайомлення дітей усіх вікових груп із сезонними явищами природи за «тижневою методикою», виро­щування в зимово-весняний період овочевих і квіткових куль­тур, регулярні спостереження за ростом рослин; відображен­ня різних спостережень у календарях природи.

Регулярне включення ігрової діяльності, ігрових навчаль­них ситуацій (ІНС) у систему еколого-педагогічних заходів у всіх групах.

Оптимальне співвідношення і сполучення педагогічних заходів щоденного життя, що дозволяють дітям нагромади­ти сенсорні враження, конкретні знання про об'єкти природи, з різного типу заняттями, котрі формують широкі і досить глибокі уявлення про деякі екологічні залежності природи, з дозвіллям, святами, походами в природу, які викликають яск­равий емоційний відгук.

Ще одна особливість побудови технологій - докладний ме­тодичний опис усіх заходів (наприклад, будь-яке заняття пред­ставлене програмним змістом, матеріалом і організацією, що необхідні для його проведення, докладним сценарієм його ходу). Така побудова педагогічної технології забезпечує правильне розуміння її вихователями і масове відтворення в практиці дошкільних установ, що знаходяться в різних умовах.

Завдання молодшого дошкільного віку - закласти перші орієнтири у світі природи, у світі рослин і тварин як живих істот, забезпечити розуміння первісних зв'язків у природі - розумін­ня необхідності однієї-двох умов для їхнього життя.

Головним фактором в інтелектуальному розвитку дитини цього віку є конкретний образ предмета, дії з ним. Слова по­винні іти за ними - тоді ситуація в цілому стає зрозумілою ма­ляті, засвоюється ним. Звідси випливає: провідною діяльністю в екологічному вихованні молодших дошкільників є неоднора­зово повторюване сенсорне обстеження предметів, об'єктів при­роди і практичне маніпулювання з ними. Усе, що можна дати дітям у руки, пропонується їм для обстеження, у якому «заді- юється» якнайбільше органів чуттів. Діти беруть у руки нату­ральні овочі, фрукти, гладять і оглядають їх, тиснуть, нюхають, куштують, слухають, як вони скриплять або шарудять, - обсте­жують їх усіма сенсорними способами. Кожне відчуття вихова­тель позначає словом, просить дітей повторювати за ним.

Важливу роль у пізнанні малятами об'єктів природи відігра­ють практичні моделюючі дії: вихователь руками зображує фор­му, розмір, висоту чи довжину об'єктів природи: «малює» у по­вітрі круглий помідор, яблуко, довгу морквину, великий круг­лий кавун чи капустину. Просить дітей руками зробити те ж саме - рухи і дії підкріплюють те, що вони бачать і чують позна­ченими словами.

Вихователь (обережно) вводить гру як метод екологічного виховання. Найкраще для цієї мети підходять образи перших казок «Курочки Ряби», «Ріпки», «Колобка» - Дід чи Баба, що то з однієї казки, то з іншої з'являються на заняттях. Дід, що виростив у своєму городі велику ріпку, «приходить» на заняття з фруктово-овочевою тематикою, ознайомлює дітей з різними плодами, бере участь у їхньому обстеженні, дає спробувати і вза­галі доброзичливо ставиться до дітей.

Тему домашніх тварин легко представити за допомогою Баби і Діда з «Курочки Ряби»: крім курей, у них живуть корова, коза, кінь та інші тварини. На заняття «приходить» або Дід, або Баба, вони розповідають то про корову з телям, то про козу з козенята­ми, показують, як вони годують їх травою, сіном, напувають водою. Вихователь дає можливість дітям на правах помічників взяти участь у цих операціях - вони годують сіном іграшкових (або зображених на картині) корів і кіз, пасуть їх, будують для них сараї, самі наслідують їх дії і звуки. Така гра дозволяє ма­лятам почати пізнавати сільськогосподарську дійсність, розви­ває їхні ігрові уміння, уяву, закріплює знання казок.

Структура технології екологічного виховання молодших дошкільників включає такі компоненти.

Цикли спостережень у повсякденному житті - за акварі­умною рибою, декоративним птахом, ялиною на ділянці в зимо­вий час, осінніми квітучими рослинами, весняними первоцвіта­ми. Кожен з циклів включає 3—5 спостережень і дозволяє дітям одержати перші конкретні знання про ці об'єкти природи.

' Щомісячні протягом одного тижня спостереження за погодними явищами, що супроводжуються щоденним веденням піктограмного (у вигляді картинок) календаря і вдяганням картонної ляльки.

Участь у підгодівлі зимуючих птахів і спостереження за ними, що фіксуються в спеціальному календарі картками- картинками з їхнім зображенням щодня протягом 1-2 тижнів у розпал зимової підгодівлі.

Пророщення цибулі-ріпки на зелень у зимовий час і ство­рення календаря просту: спостереження за зростаючою цибу­лею ведуться протягом 4—5 тижнів, один раз у тиждень вихо­вателем у присутності дітей і з їхньою допомогою робляться замальовки.

Спільна діяльність вихователя з дітьми в куточку при­роди, по догляду за кімнатними рослинами, акваріумом ~ діти прилучаються до трудових операцій і розуміння їхнього зна­чення для життя живих істот, слухають, як вихователь лас­каво розмовляє з ними.

<...> Технологія екологічного виховання дітей середньо­го дошкільного віку має ті ж самі структурні компоненти: цик­ли спостережень за мешканцями куточка природи і квітучих рослин ділянки, ялиною; щомісячні (по одному тижню) спос­тереження за сезонними явищами природи й одночасне веден­ня піктограмного календаря, що включає картонну ляльку; спільна діяльність дітей і вихователя в куточку природи, що дозволяє формувати в них уміння спілкуватися з живими істо­тами, трудові навички з підтримки необхідних умов життя для них; зимова підгодівля птахів і спостереження за ними, веден­ня спеціального календаря в січні (у кульмінаційний період); «город на вікні», вирощування двох «дидактичних» цибулин у різних умовах, щотижневі спостереження за ними і замальов­ки в календарі.

Починаючи із середньої групи, у технологіях з'являється «стрижневий» письменник-природознавець. У середній групі протягом усього навчального року проводиться читання корот­ких оповідань Є. Чарушина про тварин, розглядання книг з його ілюстраціями, а наприкінці року організовується занят­тя, присвячене цьому авторові. Багаторазове звертання до пись­менника, що описував і малював симпатичних дитинчат, доз­воляє почати формувати в дітей стійкий інтерес до спостере­ження природи, розуміння того, що отримані враження можна творчо представити іншим - у формі оповідань і малюнків.

У цій групі щотижня проводяться екологічні заняття, на яких діти закріплюють і поглиблюють уявлення про природу, отримані в щоденному житті, чи здобувають нові. Діти серед­ньої групи «віддаються» грі, вона їх захоплює, тому вихователь особливо ретельно готується до занять, включає в них ігри-по- дорожі, діалоги з літературними персонажами, обігравання ігра- шок-аналогів.

<...> Технологія еколого-педагогічної роботи з дітьми стар­шого віку має і подібність, і відмінність від системи попередньо­го року. У щоденному житті проводяться цикли спостережень за тваринами, що живуть у куточку природи. Спостереження містять не тільки елементарні відомості про те, що тварини їдять, яку мають будову, але і відображають взаємозв'язок із середови­щем існування, морфофункціональну пристосованість до нього. Спеціальні спостереження присвячуються тому, щоб з'ясувати, як і що бачать, чують риба, птах, хом'як (тобто як функціонують і яку пристосувальну роль у житті грають органи чуттів), як пе­ресуваються, доглядають за собою, як дихають, як реагують на різний корм, голосні звуки, різкі рухи, несподівані предмети. Такі спостереження - це не тільки з'ясування особливостей спо­собу життя, поведінки тварин, це визначення того, як люди (ви­хователь, діти) повинні реагувати на їхній стан, за якими озна­ками помічати їхнє нездужання, як створювати найбільш спри­ятливі умови життя, тобто як ставитися гуманно і дбайливо на основі розуміння особливостей їхньої життєдіяльності. Усі цик­ли спостережень нероздільно поєднують компоненти розумо­вого і морального виховання: діти сенсорно-чуттєвим шляхом здобувають конкретні знання, що забезпечують становлення єдино правильного, діючого ставлення до живих істот.

Це ж саме стосується і циклів спостережень за рослинами: кімнатними, трав'янистими квітучими рослинами ділянки, що проводяться в теплі періоди року, за овочевими і квітковими культурами, які зростають на вікні, у городі. Простежуються особливості взаємозв'язку рослин з умовами їхнього життя. Для більшої переконливості проводяться елементарні досліди (на­приклад, цибуля вирощується трьома різними способами: за наявності всіх умов, у темряві, у холоді). Вихователь включає в цикли спостереження естетичного характеру: діти вчаться по­мічати красу рослин, що виявляється тільки в дуже сприятли­вих умовах. Таким чином, вони починають розуміти естетику живого з екологічних позицій: красива рослина - це така рос­лина, що має багато соковитих листків, розгалужені, але не ви­тягнуті стебла і яка, звичайно, цвіте. Такою красивою рослина стає тільки в середовищі, що цілком відповідає її потребам.

Протягом усього навчального року один тиждень на місяць діти спостерігають сезонні явища природи. Велику роль у розу­мовому розвитку грає календар нового типу, що з чисто пікто­грамного перетвориться в піктограмно-символічний: діти ма­люнком зображують рослинний і тваринний світ даного періо­ду цього сезону, значками-піктограмами - параметри погоди, колірним символом - дні тижня. Аналогічно ведуться кален­дарі спостережень за зимуючими птахами, за ростом і розвит­ком городньої культури - вони також з'єднують у собі образне і символічне відображення явищ, що спостерігаються.

Щодня, починаючи з жовтня, здійснюється спільна діяльність вихователя з 2-3 дітьми в куточку природи - це по­чаток їхнього прилучення до виконання обов'язків чергових. Діти беруть участь у цій діяльності не менше трьох днів підряд - за цей час вони починають усвідомлено ставитися до справи, здобувають навички, деяку самостійність.

Новою формою роботи є природоохоронні акції, у проведен­ня яких включають вихованців старшої групи: « Зелена ялиноч­ка - жива голочка» (з початку грудня до середини січня), «При­красимо Землю квітами» (присвячена до Дня Землі - 22 квітня). Діти разом з дорослими прилучаються до загальнозначущих подій, практично беруть участь у них: малюють плакати в за­хист ялин, розвішують їх, вирощують квіткову розсаду і виса­джують її на території дитсадка і за її межами.

У грудні бере старт «Панорама добрих справ» - загально- групове панно, у якому індивідуально (на основі фотографії дити­ни) представлені всі гарні вчинки кожного, це «матеріалізова­на» моральність кожної маленької особистості. Діти бачать на панно себе й інших, починають усвідомлювати значення гарно­го вчинку, їм стає небайдужою оцінка їхньої поведінки дорос­лими і дітьми - це початок становлення тих якостей, що стиму­люють моральний розвиток особистості. «Панораму» вихователь веде до кінця навчального року, тому в дошкільників є час зро­зуміти, осмислити, зреагувати на неї, свідомо змінювати свою поведінку.

Літературним стрижнем технології екологічного вихован­ня старших дошкільників є твори Віталія Біанкі, пізнавальні казки якого відповідають екологічному змістові і можливостям засвоєння його дітьми. Казки цікаві за формою і сюжетом, тому викликають емоційний відгук, а власне кажучи демонструють морфофункціональну пристосованість тварин до середовища існування. Повчальне і становлення Біанкі як письменника: у дитинстві батько привчив його уважно спостерігати природу, потім записувати свої спостереження. Численні дитячі щоден­ники в дорослому житті послужили основою для літературних творів. Про це діти дізнаються на святі, що присвячене пись­менникові і проводиться в день його народження (11 лютого).

Паралельно вихователь провадить два види діяльності: читає протягом усього навчального року оповідання і казки письмен­ника, створює разом з дітьми саморобні книги й альбоми. До­шкільники малюють свої враження, розповідають фрагменти казок, вихователь збирає малюнки, оформляє висловлювання дітей і разом з ними за всіма правилами брошурує книгу, що є спільною гордістю - її показують батькам, гостям, ставлять у книжковий куточок для користування. Ця творча діяльність прилучає дошкільників до розуміння письменницької праці, значення книги в житті людини, розвиває інтерес до природи і спостережень. У середній групі покладений початок - діти по­глиблено ознайомилися з творчістю Є. Чарушина, у старшій групі ця лінія продовжується. Особливе значення має «Синич­чин календар» - його читають цілий рік, до дітей регулярно «прилітає» синичка, вони створюють модель року - усе це бу­дить емоції, розвиває інтелект, уяву.

Особливе значення мають заняття - вихователь починає по­глиблювати й узагальнювати добре знайомий дітям матеріал. За попередній період дошкільники нагромадили багато конк­ретних знань про овочі і фрукти, про домашніх тварин, зимую­чих птахів, сезонні явища природи - тепер у них можна сфор­мувати узагальнені уявлення, провести з ними заняття поглиб- лено-пізнавального типу, за допомогою моделей та інших форм наочності показати екологічні залежності природи. Велику роль на таких заняттях відіграють календарі, що відображають спостереження за сезонними явищами, ростом і розвитком рос­лин, зимуючими птахами. В усіх календарях самими дітьми змодельовані явища і об'єкти природи, які змінюються. На цих заняттях діти вперше вчаться «прочитувати» графічну модель - розгортати хід подій за значками і малюнками. Важливу роль відіграють комплексні заняття: вони мають усебічно розвиваю­че значення, побудовані на зміні видів діяльності. Наприклад, минула осінь, діти три місяці спостерігали за погодою, живою природою, вели календар - тепер за ним можна виділити всі істотні ознаки, на основі яких сказати, що таке осінь як сезоц (цьому присвячується перша частина заняття). Потім вихова­тель показує осінь з естетичного боку - специфічну красу її явищ, демонструє дітям репродукції відомих художників, читає вірші класиків про осінь, включає для прослуховування музичні твори на цю тему, тобто показує красу природи, відтво­рену в мистецтві. Потім діти самі стають «художниками» - ство­рюють творчі роботи на тему осені.

Не зменшується значення гри в цьому віці: вихователь про­водить заняття у формі подорожей, використовує іграшки-ана- логи при розгляданні картин, включає в різні заходи улюблені ігрові персонажі. Особливе значення має Лікар Айболить - він «проводить» профілактичні огляди дітей, рослин, тварин, дає рекомендації по збереженню здоров'я, фізичному розвитку, оцінює турботу дітей про мешканців куточка природи.

Таким чином, технологія еколого-педагогічної роботи з дітьми старшої групи, базуючись на матеріалі попереднього віку, розвиває, ускладнює його, тобто є нодим витком у загальній системі екологічного виховання дошкільників - формування усвідомленого ставлення до природи, до взаємодії людини з природою.

<...> Виготовлення саморобного глобуса - на першому за­нятті діти набувають елементарних уявлень про Землю, мате­рики, моря й океани, про полюси й екватор, про місце розташу­вання своєї країни і свого міста. Вони дізнаються про деякі еко­логічні проблеми планети, своєї країни. Потрібний саме само­робний глобус великого розміру, тому що на цьому занятті і далі протягом усього року діти працюють з ним - вони практично моделюють свої перші географічні знання: наклеюють матери­ки, прапорцями позначають полюси, наносять друкованими літерами окремі назви (країни, столиці, свого міста чи селища), приклеюють зображення тварин у місцях їхнього природного проживання, значком 808 позначають екологічно несприятливі території на Землі. Робота з глобусом поєднана з читанням пізна­вальної літератури.

<...> Велике значення в технології <...> ікають заняття по- глиблено-пізнавального й узагальнюючого типу. До цього віку діти нагромадили багато конкретних чуттєвих знань - на їхній основі можна здійснювати класифікацію об'єктів природи, по­єднувати їх у групи на різних підставах, демонструвати всілякі екологічні залежності, учити дітей самостійно використовува­ти узагальнене знання в нових ситуаціях. Це гарна можливість широкої розумової підготовки дітей до навчання в школі. На таких заняттях дошкільники здобувають перші навички на­вчальної діяльності: слухають пояснення вихователя, його за­питання, відповіді однолітків, вбудовують свої судження в ко­лективну бесіду. Активно учаться порівнювати, аналізувати, будувати умовиводи, робити висновки.

Не менше важливі комплексні заняття, на яких організо­вуються виставки творів мистецтва - вихователь розвиває есте­тичне сприйняття дітей, їхню здатність почувати і переживати красу природи, відбиту художником тим чи іншим способом. Огляд мінівиставок, якщо вони організовані за всіма правила­ми виставкової справи, - це пропедевтика відвідування музеїв, початок прилучення до цінностей культури, а по суті - загаль­ний розвиток особистості дитини.

Протягом року дорослі організовують вихід дітей у най­ближчі екосистеми - екскурсії і походи в ліс, на луг, водойму. Це дуже важливі заходи еколого-оздоровчого характеру: діти дихають чистим повітрям, отримують естетичну насолоду від краси природи в будь-який сезон, пізнають співтовариство рос­лин і тварин, спостерігають сліди їхньої діяльності, беруть участь у природоохоронній справі чи акції. <...> Походи й екскурсії дають багато емоційних вражень - їх треба закріпити, тому всі учасники походу, готуючись до нього, роблять собі іграшкові фо­тоапарати, якими «фотографують» усі цікаві і красиві явища природи. Після повернення дошкільники «проявляють» фото­графії - малюють, а дорослі роблять справжні фотографії, демон­струють відео, якщо в похід брали фотоапарат, відеокамеру.

Ставлення до природи, сприятливого навколишнього сере­довища, здоров'я формується також під час свят і дозвіль еколо­гічного характеру. Свято Нового року для дітей дорослі органі­зовують на початку січня на ділянці (у найближчому природно­му оточенні) навколо живої ялинки. Це справжній гімн життю

прекрасному дереву, яке не зрубали, якому удалося вижити в пору передноворічного ажіотажу. Свято, присвячене воді, органі­зовується на початку червня (збігається з Днем навколишнього середовища). Вода - це життя, без неї не може обійтися жодна жива істота, вода доставляє багато радості людям, особливо дітям

свято дає можливість це відчути.

Але найголовнішим екологічним святом у підготовчій до школи групі є всесвітній «День Землі» 22 квітня. У цей день з дошкільниками проводиться друге заняття по глобусу, присвя­чене екологічним проблемам. Вони вже багато знають, їхні уяв­лення можна розширити і поглибити - нехай напередодні шко­ли задумаються про життя на планеті. У цей день проводиться акція «Прикрасимо Землю квітами» - діти висівають насіння, висаджують вирощену ними розсаду квіткових культур на ділянку й у місця найближчого оточення (щоб скрізь було кра­сиво). Увечері цього дня проводиться свято, на якому підбиваєть­ся підсумок першим у житті гарним справам малят, їхньому ставленню до природи <...>.

Усі заходи, пов'язані з Днем Землі, виховують у дітей на екологічній основі почуття патріотизму, розширюють поняття любові до природи, до своєї планети. Це кульмінація всієї мето­дичної системи.

Отже, технологія — це система екологічного виховання, що містить у собі низку взаємозалежних і докладно описаних Методика ознайомлення дітей з природою: Хрестоматія

заходів, спланованих на весь навчальний рік. Технологія — це методичне забезпечення до програми, що конкретно реалізує її головні ідеї і положення. У результаті застосування техно­логії на виході (наприкінці року) змінюється рівень екологіч­ної вихованості дітей, що встановлюється за допомогою спеці­ального діагностичного обстеження.

Важливо зазначити, що до однієї і тієї ж програми може бути розроблено кілька технологій, які різняться між собою набором і характером конкретних педагогічних заходів, їх спо­лученням протягом навчального року, але які обов'язково реа­лізують головні ідеї програми. <...>

(Николаева С. Роль педагогической технологии в формирова- нии жологической культури детей и взрослих // Дошкольное вос питание. - 2000. - №6. - С. 19-30).