Главная | Обратная связь

Місцеве оподаткування у ФРН

Місцеве оподаткування у ФРН регламентується конституцією, спеціальними положеннями про податки, парламентськими актами. В конституції закріплене положення про те, що місцеві органи влади - общини одержують доходи від реальних податків, місцевих податків на споживання і предмети розкоші. Вони мають право вводити своє положення про стягнення податків. Місцеві органи влади у ФРН вправі утримувати тільки ті податки, які не стягує федерація, але можуть одержувати певну частину податків, що справляються федерацією згідно з законодавством. Общини ФРН стягують на основі законів земель поземельний та промисловий податки.

Поземельний податок поділяється на два класи - А і Б. Базою оподаткування є податкова оцінка (вартість) земельної ділянки, що визначається відповідно до Закону про оцінку майна та стягнення з нього податків. Податкова оцінка об'єктів оподаткування за класами А і Б проводиться окремо. Оцінці за класом А підлягають сільськогосподарські угіддя, житлові будинки, господарські будівлі. Податкова оцінка складається з двох частин: вартості житлових приміщень; вартості земельної власності (як господарського об'єкта). Оцінка майна ґрунтується на гаданій сумі доходу в даному році. Житлові будинки оцінюються, зважаючи на орендну плату, яку власник міг би отримати, якби він здав її в найми. Таким чином, вартість житла виступає як форма капіталізованої, орендної плати. Земля як господарський об'єкт оцінюється на основі можливої суми чистого доходу за рік, який можна одержати з даної площі землі при раціональному веденні господарства в нормальних умовах. На практиці для оцінки земельних угідь використовується кадастр - показники доходності земельних ділянок, обчислені на 1 га використовуваної площі з урахуванням природних та кліматичних факторів, якості ґрунту, розташування, інфраструктури тощо. Таким чином, вартість землі (як господарського об'єкта) являє собою форму капіталізованого чистого доходу (тобто грошова сума, яка під час уміщення її в банк принесе річний доход від земельної ділянки).

Податок класу Б стягується із земельних ділянок, які розташовані за межами сфери сільського або лісового господарства й класифікуються на забудовані та незабудовані. Оцінка незабудованої ділянки обчислюється виходячи з ціни, за якою можна було б її продати в даний час з урахуванням всіх факторів: місця розташування ділянки, існуючих обмежень у її використанні тощо. Оцінка забудованих ділянок визначається залежно від групи, котрих за законодавством налічується шість: під житло; зайняті виробничими підприємствами; що перебувають у змішаному користуванні; під житловими будинками для однієї сім'ї; під житловими будинками для двох сімей; решта. Для кожної групи забудованої земельної ділянки використовується своя система оцінки. Ділянка будь-якого виду оцінюється виходячи з передбачуваних орендних доходів, тобто вартість забудованої земельної ділянки набуває форми капіталізованої орендної плати. У податкових доходах общин поземельний податок класу А становить 0,7%, класу Б - 11%. Щодо поземельного податку встановлено базові (основні) ставки залежно від виду майна Податок класу А стягується за базовою ставкою 0,6% класу Б - 0,35% (з житлових будинків для однієї сім'ї - 0,26% для двох - 0,31%).

Общини мають право збільшувати ці ставки, використовуючи спеціальні коефіцієнти. В середньому по всіх общинах поземельний податок стягується за ставкою 11-12% але забезпечується чітка диференціація податкових ставок у залежності від того, як використовується ділянка, та інших факторів. Як бачимо, податкове законодавство доволі гнучке, що дуже важливо. в умовах ринкового господарства Німецький досвід заслуговує на увагу, тим більше, що це питання, одне з найважливіших у сфері податкового законодавства, не вирішене у нас і до сьогодні.

Щодо земельного податку встановлені податкові пільги. Повністю звільняються від його сплати державні підприємства., церкви, благодійні товариства. Певні пільги є для нового житла, вони діють протягом 10 років.

У ФРН общини стягують промисловий податок. Законом визначені два види об'єкта оподаткування: доход від заняття промислом і капітал, тобто виробниче майно. До промислових належать підприємства у сфері промисловості, торгівлі, постачання, послуг, а також лісового та сільського господарства Промисловий податок оплачують общинам фізичні та юридичні особи - акціонерні й промислові товариства страхові компанії тощо. Особи «вільних професій» промисловий податок не сплачують. Податковою базою промислового податку є доход, одержаний від промислу, а також капітал промислу. Доход від промислу обчислюється на основі прибутку, одержаного підприємством у даному році. До суми прибутку додаються 50% рентних платежів за використання рухомого майна, а також проценти по боргах (строком більше одного року), внески на благодійні та інші корисні для суспільства цілі. З одержаної суми відраховуються: дивіденди, виплачені акціонерам, що володіють до 25% акцій, і суми, які дорівнюють 1,2-140% вартості нерухомого майна. Такі складні розрахунки промислового податку проводяться з метою запобігання подвійному оподаткуванню промисловим та поземельним податками. Капітал промислу обчислюється на основі суми чистих активів (власного капіталу підприємства). До суми капіталу додається 50% довгострокових зобов'язань, вартість майна, зданого в оренду (за винятком нерухомості). З одержаної суми вилучаються балансова вартість земельної ділянки, Інвестиції в акції компаній ФРН та іноземних компаній за умови, що вони становлять понад 25% випущених акцій цих компаній; та інші, дрібніш, суми. Законодавство земель встановлює базову податкову ставку: для оподаткування промислового доходу вона дорівнює 5%, промислового капіталу -0,2%.

Кожна община має право збільшувати суму податку відповідно до коефіцієнта (мультиплікатора, тобто множника). Він становить по окремих общинах від 250 до 650% Слід звернути увагу на права земель і щодо встановлення коефіцієнтів. Фінансові органи земель визначають граничні ставки мультиплікатора залежно від місцевих фіскальних та економічних умов.