Населення та територій

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Юридичний факультет

Кафедра безпеки життєдіяльності

Індивідуальне завдання № 1

Варіант № 11

Тема: Організаційно-правове забезпечення цивільного захисту

населення та територій

Виконав:

Студент групи ЮРД-5Г Мс

Полохайло Максим

Львів – 2014

Конституція України передбачає в статті 50 право кожної людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. Таке ж право закріплене і в Цивільному Кодексі в статті 293.

Кодекс цивільного захисту в ст. 2 п. 29 дає таке визначення об’єкта підвищеної небезпеки – це об’єкт, який згідно із законом вважається таким, на якому є реальна загроза виникнення аварії та/або надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру; Відповідно до Закону України « Про об’єкти підвищеної небезпеки» об'єкт підвищеної небезпеки - це об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

Згідно цього Закону небезпечна речовина - це хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям. Суб'єкт господарської діяльності згідно Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» повинен ідентифікувати об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин. Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлені Кабінетом Міністрів України у постанові «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки». Центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, затверджують план локалізації та ліквідації аварій, які в свою чергу розробляються суб’єктом господарської діяльності, і протягом 10 днів після такого затвердження надають через засоби масової інформації відомості, необхідні для виконання
населенням правил поведінки і дій в екстремальних ситуаціях,
передбачених цим планом. У разі створення загрози виникнення аварії з транскордонним впливом план локалізації та ліквідації аварій повинен передбачати негайне інформування відповідних органів держав, території яких можуть зазнати впливу наслідків такої аварії. Питання надання інформації про об’єкти підвищеної небезпеки регулюється ст 15 даного Закону. Суб'єкт господарської діяльності зобов’язаний надати інформацію про об'єкти підвищеної небезпеки, які перебувають у його власності або у користуванні центральним органам виконавчої влади та їх територіальним органам, які здійснюють державну політику у сфері охорони праці, забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища, державного нагляду (контролю) у сферах пожежної і техногенної безпеки, санітарно-епідемічної безпеки та містобудування, а також місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, засобам масової інформації (ЗМІ).Також закон покладає обов’язок на суб’кта господарьскої діяльності щодо надання інформації також про всі аварійні ситуації, розвиток яких призвів або міг призвести до аварії центральним органам виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, охорони праці, пожежної і техногенної безпеки, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища. Останні ж, в свою чергу, після оброблення такої інформації про діяльність об’єктів підвищеної небезпеки повинні надати її органам місцевого самоврядування, місцевим органам виконавчої влади, суб’єктам господарської діяльності та іншим заінтересованим особам, а також інформують населення про аварійні ситуації. Юридична або фізична особа чи їх представники мають право відповідно до закону протягом не більш як 30 днів отримати від суб'єкта господарської діяльності інформацію про небезпеку, яка виникла на об'єктах підвищеної небезпеки і становить загрозу для людей та довкілля. Тобто, можна зробити висновок, що саме суб’єкт господарської діяльності, який є власником або користувачем об’єкту підвищеної небезпеки,являється основним джерелом інфорамції про цей об’єкт та аварійні ситуації, ситуації, які могли призвести до таких аварій і також про заходи, які вжиті для ліквідації її наслідків. Позитивним аспектом є те, що згідно закону, юридична або фізична особа має право самостійно збирати інформацію про стан безпеки об'єктів підвищеної небезпеки і надавати її органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, засобам масової інформації та іншим заінтересованим особам, у разі якщо їм відомо або є підстави вважати, що така інформація містить відомості щодо правопорушень, які мають місце на об'єктах підвищеної небезпеки і становлять загрозу для людей та довкілля. Реалізація такого права надає можливість запобігти можливим аваріям та уникнути інших негативних наслідків для довкілля і населення. Отже, проаналізувавши положення Закону України « Про об’єкти підвищеної небезпеки», висновок полягає в наступному, що норми даного закону не визачають чітких термінів інформування суб’єктами екологічно небезпечної діяльності спеціально уповоноважених органів держави, а також не містять строків та й порядку інформування і оприлюднення інформації щодо таких об’єктів підвищеної небезпеки серед органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади і населення. На мою думку закон підлягає внесенню доповнень для того, щоб такі процедури були ефективними і дали можливість відповідним органам своєчасно реагувати на можливі випадки аварійних ситуацій. Інформаційна безпека громадян є важливою складовою їх права на екологічну безпеку і виявляється в належному забезпеченні можливості доступу і використання інформації про об’єкти підвищеної небезпеки, аварії, які сталися або можуть статися і заходи безпеки, які проводились.