 |
|
Загальна характеристика АП.
Тема 3. Основи адміністративне права
1. Загальна характеристика адміністративного права.
2. Державне управління в Україні.
3. Адміністративний проступок і адміністративна відповідальність.
Скорочення:
АП – адміністративне право
АВ – адміністративна відповідальність
ОВВ – органи виконавчої влади
ЦОВВ – центральні органи виконавчої влади
Загальна характеристика АП.
АП – це окрема, самостійна галузь права України, яка є найоб’ємнішою та найскладнішою з усіх юридичних галузей.
АП – галузь права, норми якої регулюють організацію та діяльність ОВВ; внутрішньо організаційну діяльність інших державних органів, відносини, які виникають під час здійснення делегованих ОВВ повноважень.
Але не всі управлінські відносини є предметом адміністративного права, а лише ті, що складаються внаслідок та з приводу виконання органами державного управління своїх виконавчо-розпорядчих функцій.
Предмет адміністративного права – це сукупність управлінських відносин, які складаються в сфері державного управління.
Особливості відносин, що охоплюються предметом адміністративного права:
· виникають тільки в результаті державно-управлінської (владної) діяльності;
· в них обов’язково бере участь ОВВ…;
· виникають з ініціативи однієї із сторін, згода іншої необов’язкова
Система АП – внутрішня будова.
Систему адміністративного права поділяють на загальну та особливу частини.
Загальна частина включає в себе норми, що охоплюють управління в цілому, а особлива частина складається з норм, що діють в межах окремої сфери управління.
Загальна та особлива частини адміністративного права взаємопов’язані і становлять єдине ціле.
Джерела АП – це акти державних органів, що містять адміністративно-правові норми і регулюють виконавчо-розпорядчу діяльність. За своїм змістом адміністративно-правові норми відрізняються від норм інших галузей права тим, що регулюють відносиниуправлінського характеру.
Різноманітність адміністративно-правових норм передбачає і велику кількість джерел адміністративного права, які можна розділити на такі види:
· Конституція України - містяться норми, які закріплюють права, свободи та обов’язки громадян у сфері ДУ, а також визначають основи діяльності КМУ та інших ОВВ,
· Законодавчі акти України. До них відносяться кодекси і закони. Серед кодексів необхідно виділити Кодекс України про адміністративні правопорушення, а серед законів – Закони України “Про державну службу”, “Про звернення громадян”, “Про об’єднання громадян”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про міліцію” та інші.
· Постанови ВРУ, які містять адміністративно-правові норми (наприклад, постанова, якою затверджено Положення про паспорт громадянина України)
· Укази і розпорядження Президента України. В першу чергу це стосується тих указів, які регламентують організацію та діяльність центральних органів виконавчої влади.
· Нормативні акти органів виконавчої влади. До цієї групи належать постанови та розпорядження КМУ, різні положення, статути, накази та інструкції керівників ЦОВВ
· нормативні акти місцевих рад та їх виконавчих органів (наприклад, рішення, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність)
· розпорядження голів місцевих державних адміністрацій.
· Акти Конституційного Суду України (наприклад, рішення щодо законності інституту прописки).
· Міжурядові угоди України з іншими державами та міжнародно-правові акти, визнанні нашою державою.
Особливе місце в системі джерел адміністративного права займає Кодекс України про адміністративні правопорушення, який було прийнято 7 грудня 1984 року і введено в дію з 1 червня 1985 року. Кодекс складається з п’яти розділів, які поділяються на 33 глави та 330 статей.
Розділ І присвячено загальним положенням щодо завдань Кодексу, запобігання адміністративним правопорушенням, дії в часі закону про адміністративну відповідальність.
Розділ ІІ є найбільшим за обсягом і складається з Загальної та особливої частини. У Загальній частині дається визначення адміністративного правопорушення; встановлюється вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність; закріплюються особливості відповідальності неповнолітніх, військовослужбовців, посадових осіб та іноземців; узаконюються обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та дається характеристика адміністративним стягненням і правилам їх накладення. В Особливій частині ІІ-го розділу згруповано окремими главами склади адміністративних правопорушень. Всього ця частина містить 11 глав, кожна з яких присвячена правопорушенням або в конкретній галузі суспільної діяльності (наприклад, в галузі охорони природи; в промисловості та будівництві; у сільському господарстві; на транспорті; в галузі шляхового господарства та зв’язку; в галузі торгівлі, фінансів, підприємницької діяльності), або в конкретній сфері суспільних відносин (наприклад, власність; охорона здоров’я; громадський порядок; громадська безпека; встановлений порядок управління).
Розділ ІІІ дає перелік органам, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення та розмежовує компетенцію між цими органами, тобто закріплює за кожним з них право розглядати ті чи інші справи.
Розділ ІV називається “Провадження у справах про адміністративні правопорушення”. У цьому розділі розкриваються цілі та принципи провадження, повноваження його учасників. Тут же містяться положення про порядок складання протоколу про адміністративні правопорушення, а також про порядок здійснення адміністративного розслідування, розгляду справ, оскарження прийнятих постанов.
Розділ V закріплює порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. У ньому містяться норми, які встановлюють як загальні правила виконання постанов, так і особливості виконання кожного з існуючих адміністративних стягнень.
Слід зауважити, що чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення, незважаючи на часті зміни, що вносяться до нього, на сьогодні не відповідає в повній мірі сучасним умовам. Тому групою науковців та практиків розроблено проект нового кодексу (орієнтовно назва - Кодекс про адміністративні проступки), у якому значно розширено перелік складів адміністративних порушень, закріплено суб’єктами відповідальності не лише фізичних, але і юридичних осіб, введено нові види стягнень (наприклад, примусові громадські роботи) тощо.
Також з метою виконання завдань адміністративної реформи підготовлено проект Адміністративно-процедурного кодексу та прийнято Кодекс адміністративного судочинства. Дані кодекси регламентують відповідно позасудовий та судовий (адміністративними судами) порядок захисту прав і свобод громадян, які порушуються органами виконавчої влади та їх посадовими особами.