Главная | Обратная связь

Державне управління в Україні.

Широке розуміння - сукупність усіх видів діяльності усіх органів держави, тобто означає фактично всі форми реалізації державної влади в цілому.

Вузьке розуміння - самостійний вид діяльності держави, що його здійснює певна частина державних органів (ОВВ)

В адміністративному праві використовують саме “вузьке” розуміння державного управління адже предметом дослідження даної галузі права є відносини, що склалися саме в сфері державного управління.

ДУ фактично реалізується:

· по-перше, у сфері виконавчої влади, тобто з боку тільки ОВВ щодо будь-яких зовнішніх керованих об'єктів;

· по-друге, у внутрішньоорганізаційній сфері, тобто з боку апарату всіх державних органів (включаючи ОВВ) як що­до самих цих органів, так і щодо підлеглих їм ланок

Отже, державного управління - нормотворча і розпорядча діяльність ОВВ з метою владно-організуючого впливу на відповідні суспільні відносини і процеси в економічній, соціально-культурній та адміністра­тивно-політичній сферах, а такожвнутрішньоорганізаційна діяльність апарату всіх державних органів щодо забезпечення належного виконан­ня покладених на них завдань, функцій і повноважень.

Державному управлінню притаманні такі риси:

· виконавчо-розпорядчий характер;

· підзаконність;

· універсальність;

· ієрархічність.

Виконавчо-розпорядчий характер державного управління означає, що останнє охоплює два взаємопов’язані напрямки, а саме: виконавчу і розпорядчу діяльність. Органи, які здійснюють державне управління, - це насамперед виконавчі структури. Органи виконавчої влади складають систему, у якій виділяють такі рівні:

- вищий – КМ України, робочими органами якого є урядові комітети, які формують і реалізують державну політику у відповідній сфері;

- центральний – міністерства, державні комітети та центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом;

- місцевий (територіальний) – на якому діють а) органи виконавчої влади загальної компетенції (РМ АРК, місцеві державні адміністрації); б) органи спеціальної компетенції, які або безпосередньо підпорядковані центральним, або також і місцевим органам виконавчої влади.

Підзаконність державного управління – ч.2 ст.19 К.

Виявом універсальності державного управління є те, що через систему органів державного управління держава здійснює управлінську діяльність, справляє вплив на всі сфери соціального життя.

Ієрархічність органів державного управління полягає в тому, що органи, які його здійснюють, створюють єдину чітку вертикаль підпорядкованих органів.

Виконується дана діяльність державними службовцями. Основним нормативним документом, що регламентує питання державної служби в Україні, є Закон “Про державну службу в Україні”, відповідно до якого, державна служба - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Будучи співробітниками державного органу державні службовці обіймають відповідну посаду.

Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посади державних службовців класифікуються за категоріями та рангами. Основними критеріями класифікації посад державних службовців є: організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу; обсяг і характер компетенції на конкретній посаді; роль і місце посади в структурі державного органу. Усього встановлено 7 категорій і 15 рангів. Кожній із 7 категорій відповідає 3 ранги. Отже, державному службовцю присвоюється один із трьох рангів, що відповідає категорії, під яку підпадає та чи інша посада.

Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:

· визнані у встановленому порядку недієздатними;

· мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;

· у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками.

З метою забезпечення ефективного функціонування державної служби встановлено ряд обмежень, пов’язаних з її проходженням: займатися підприємницькою діяльністю; виконувати роботу на умовах сумісництва; приймати подарунки чи послуги від фізичних чи юридичних осіб у зв’язку зі своєю службовою діяльністю; брати участь у страйках і т.п.