 |
|
Адміністративний проступок і адміністративна відповідальність.
Адміністративні правопорушення (проступки) у загальній масі правопорушень є найчисленнішими: в середньому на один вчинений злочин припадає більше ніж сто скоєних адміністративних правопорушень. Кількість осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності щорічно зростає. Що ж вкладає законодавець у поняття адміністративне правопорушення?
Відповідно Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як бачимо, у Кодексі вживаються як рівнозначні поняття два терміни: “адміністративне правопорушення” і “адміністративний проступок”. Для більш точної кваліфікації даного виду правопорушень, за вчинення яких передбачено спеціальні адміністративні стягнення, вчені та практики пропонують користуватися терміном “адміністративний проступок”, тому далі у тексті в основному будемо вживати саме цей термін.
Виходячи з вищенаведеного визначення адміністративного проступку, можна виділити такі його ознаки:
· протиправність;
· винність;
· суспільна шкідливість;
· караність.
Протиправність означає, що дію чи бездіяльність прямо заборонено адміністративно-правовими нормами. Якщо ж такої заборони немає, то діяння не може вважатися проступком, а тому не тягне адміністративної відповідальності.
Винність характеризує психічне ставлення порушника до вчиненого діяння та його наслідків. Особа може вчинити проступок як навмисно, так і з необережності. Дрібна крадіжка, наприклад, скоюється лише навмисно, а керування автомобілем без відповідних документів може статися і тоді, коли водій забув їх взяти, тобто з необережності. Форма вини (умисел чи необережність) береться до уваги під час накладення стягнення, при звільненні від відповідальності. Якщо ж вина відсутня, то діяння не може бути визнано адміністративним проступком.
Суспільна шкідливість як ознака адміністративного проступку полягає у завданні шкоди (наприклад, дрібна крадіжка, пошкодження зелених насаджень) або у створенні умов для настання шкідливих наслідків (наприклад, порушення правил дорожнього руху чи правил пожежної безпеки).
Караність полягає у можливості застосування адміністративних стягнень. Тобто адміністративним проступком буде лише таке протиправне, винне діяння, за яке законодавством передбачено застосування адміністративних стягнень.
Розглянуті ознаки є характерними для будь-якого адміністративного проступку. Але проступок – це конкретне діяння, яке відбулося в реальній дійсності. Для висновку про те, чи є конкретне діяння проступком, його потрібно порівняти з закріпленим законодавчо описом цього діяння, яке прийнято називати юридичним складом.
Юридичний склад адміністративного проступку – це встановлена правом сукупність ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок. Таку сукупність ознак, як відомо, складають чотири елемент: суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона.
Суб’єктом адміністративного проступку є особа, яка його вчинила. Це, по-перше, лише фізична особа (людина). По-друге, суб’єктом може бути не будь-яка фізична особа, а лише осудна, тобто така, яка здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними. По-третє, на момент вчинення проступку особа повинна досягти 16-річного віку. У багатьох статтях Кодексу вказуються і спеціальні ознаки суб’єкта: водії, батьки, військовослужбовці, посадові особи, керівники та інші.
Суб’єктивна сторона адміністративного проступку – це внутрішнє психічне ставлення суб’єкта до вчиненого ним проступку та його шкідливих наслідків, а також мотив і мета протиправного діяння. Психічне ставлення проявляється у вигляді вини, яка (про що йшлося вище) може бути у формі умислу та необережності. Проступок вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправність своєї дії чи бездіяльності, передбачала шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання. А вчинення проступку з необережності полягає в тому, що особа-порушник передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (легковажність), або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (необачність). Мотив та мета як ознаки суб’єктивної сторони також можуть братися до уваги при притягненні до відповідальності за деякі проступки: незаконні придбання або зберігання без мети збуту наркотичних засобів; самовільне використання з корисливою метою електричної або теплової енергії чи газу; публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції з метою провокації непокори.
Об’єкт адміністративного проступку – це те, на що він посягає, а саме: суспільні відносини, які регулюються правовими нормами. Це можуть бути відносини в галузі охорони праці (наприклад, порушення встановлених термінів виплати заробітної плати), в галузі охорони природи (знищення корисної для лісу фауни), в галузі зв’язку (пошкодження таксофонів), на транспорті (керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані сп’яніння), в галузі торгівлі (обман покупця) та в деяких інших галузях. Часто об’єктом виступають відносини власності (дрібне розкрадання), громадського порядку (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб), порядку управління (проживання без паспорта).
Об’єктивна сторона адміністративного проступку – сукупність ознак, які характеризують зовнішню сторону проступку, а саме:
· заборонене діяння (дія чи бездіяльність);
· шкідливі наслідки;
· причинний зв’язок між діяннями та наслідками;
· час, місце, спосіб;
· засіб, знаряддя вчинення проступку
· ознаки іншої особи
Необхідно зазначити, що серед перерахованих ознак основною і обов’язковою є ознака, яка характеризує саме діяння (розкрадання, пияцтво, торгівля, збереження, ухилення тощо). Інші ж ознаки будуть обов’язковими лише тоді, коли на них прямо вказується у статтях Кодексу. Так, шкідливі наслідки і причинний зв’язок є обов’язковими в таких складах проступків, як, наприклад, потрава посівів, пошкодження шляхів та залізничних переїздів, знищення або пошкодження зелених насаджень. А час вчинення проступку має значення при притягненні до відповідальності за полювання в заборонені строки, порушення тиші у нічний час. Місце береться до уваги у таких проступках, як поява у громадських місцях у нетверезому стані, розпивання спиртних напоїв на виробництві, полювання в заборонених місцях.
Усі вказані елементи юридичного складу є обов’язковими для визнання конкретного діяння адміністративним проступком. Відсутність хоча б одного з них свідчить про відсутність складу проступку взагалі. В таких випадках дія особи не буде визнана адміністративним проступком. Слід також зазначити, що не є адміністративним проступком дія, яка хоч і передбачена законодавством, що встановлює адміністративну відповідальність, але вчинена в стані:
· крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує громадському порядку та порядку управління, власності, правам і свободам громадян, якщо ця небезпека не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Наприклад, у такому стані може бути вчинено порушення правил дорожнього руху водієм, який доставляє травмовану людину в лікарню
· необхідної оборони, тобто при захисті громадського порядку та порядку управління, власності, прав і свобод громадян від протиправного посягання шляхом заподіяння особі, що посягає шкоди, якщо при цьому не було перевищено меж необхідної оборони
· неосудності, тобто коли людина не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, слабоумства, іншого хворобливого стану.
АВ займає важливе місце серед інших видів юридичної відповідальності, адже, по-перше, саме даний вид відповідальності сприяє попередженню і викоріненню ряду правопорушень, і, по-друге, застосування заходів адміністративної відповідальності позитивно впливає на профілактику злочинів.
Під адміністративною відповідальністю слід розуміти накладення на правопорушників загальнообов’язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що тягнуть за собою для цих осіб негативні наслідки матеріального чи морального характеру. Необхідно також зазначити, що адміністративна відповідальність настає за такі правопорушення, які за своїм характером не тягнуть кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Адміністративній відповідальності як виду юридичної відповідальності властиві всі ознаки останньої, а саме:
· наступає за правопорушення та при наявності вини;
· регламентується правовими нормами;
· супроводжується державним осудом;
· пов’язана з примусом;
· реалізується у процесуальних формах.
Разом з тим адміністративна відповідальність має ряд особливостей, які дозволяють відмежувати її від інших видів юридичної відповідальності.
По-перше, спеціальна підстава, якою є адміністративне правопорушення. Підставою ж кримінальної відповідальності є злочин, дисциплінарної – дисциплінарний проступок, цивільної – делікт.
По-друге, наявність великої кількості органів, які наділені правом притягати до адміністративної відповідальності. Якщо до кримінальної та цивільної відповідальності особа притягується виключно судом, то застосовувати адміністративну відповідальність мають право не лише місцеві суди, а й адміністративні комісії при виконкомах сільських, селищних, міських рад; самі виконкоми; органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші органи (посадові особи), визначені законодавством.
По-третє, особливий вид стягнень – адміністративні стягнення, які відрізняються від інших метою, характером, мірою впливу. Адміністративні стягнення на відміну від кримінальних покарань є менш суворими і не тягнуть судимості. Якщо особа піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то вона вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
По-четверте, відсутність службових відносин між особою, яка накладає адміністративні стягнення, та особою, яка притягується до відповідальності. За цією ознакою адміністративна відповідальність відрізняється від дисциплінарної, для якої необхідною умовою є службова підлеглість порушника дисципліни особі, яка накладає стягнення.
По-п’яте, особливий процесуальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності. Цей порядок виділяється простотою, що створює умови для швидкого та економічного вирішення справи. До порядку притягнення до адміністративної відповідальностівходить:
· складання протоколу про адміністративне правопорушення;
· збір і оцінка доказів;
· винесення рішення.
У деяких випадках протоколи взагалі не складаються, а стягнення накладається та стягується на місці вчинення правопорушення (наприклад: стягнення штрафу за безкоштовний проїзд пасажира).
Отже, адміністративна відповідальність має особливості, які вирізняють її серед інших видів юридичної відповідальності. Разом з тим слід зауважити, що існують особливості адміністративної відповідальності окремих категорій осіб. Це стосується неповнолітніх, військовослужбовців, посадових осіб та іноземців.
Адміністративні стягнення є мірою відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так й іншими особами, відновлення порушених правовідносин, а також відшкодування завданих збитків.
Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст.24) передбачає такі види адміністративних стягнень:
· попередження;
· штраф;
· оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом правопорушення;
· конфіскація такого ж предмета;
· позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
· виправні роботи;
· адміністративний арешт.
Перелік стягнень дано у строго визначеному порядку: від менш суворих до більш суворих. Це відіграє роль при виборі стягнення за конкретний вчинок, адже статті Кодексу, як правило, містять альтернативу (або, або).
Адміністративні стягнення поділяються на основні і додаткові (залежно від того, чи призначаються вони як самостійні стягнення, чи лише приєднуються до таких додатково). Законодавець закріпив, що оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватися як основні, так і додаткові, але фактично дані стягнення застосовуються тільки як додаткові (наприклад, за повторне, вчинене протягом року, керування транспортним засобом у стані сп’яніння на водіїв може бути накладено штраф від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого). Усі інші адміністративні стягнення можуть застосовуватися тільки як основні. За одне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.
Попередження – найбільш м’який захід адміністративного стягнення морально-виховного впливу, який проявляється в офіційній, від імені держави, негативній оцінці поведінки порушника. Застосовується за вчинення незначних адміністративних порушень (наприклад, за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами може бути застосовано попередження або штраф). Виноситься попередження у письмовій формі.
Штраф є грошовим стягненням і застосовується найчастіше (більше ніж у 80% випадків порівняно з іншими стягненнями). Його розмір сьогодні визначається переважно через неоподатковуваний мінімум доходів громадян (на 1 травня 2002 р. такий мінімум становив17 гривень) і передбачає за різні правопорушення від 0,1 до 175 таких одиниць. В окремих випадках законодавець визначає розмір штрафу в кратному відношенні до певної вартості (скажімо, до вартості проїзду в міському транспорті).
Оплатне вилучення предмета полягає в тому, що предмет примусово вилучається (за рішенням суду), реалізується, а виручена сума передається колишньому власнику з відрахуванням витрат по реалізації. За чинним законодавством дане стягнення може бути застосовано як додаткове за порушення громадянами правил зберігання мисливської чи холодної зброї (за наявності дозволу ОВС) або за деякі порушення правил дорожнього руху.
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави. Конфісковано може бути лише предмет, який знаходиться у приватній власності порушника. Рішення про застосування даного стягнення приймається судом, а виконується державними виконавцями. Слід зазначити, що конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватися до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування (мова йде про спеціалістів, які працюють в мисливських господарствах, єгерів тощо).
Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, стосується лише права керування транспортними засобами та права полювання. Даний захід носить тимчасовий характер (до трьох років). Слід зазначити, що позбавлення права керування транспортними засобами не може бути застосовано до осіб, які користуються цими засобами у зв’язку з інвалідністю (за винятком керування у стані сп’яніння, залишення місця транспортної пригоди та деяких інших правопорушень), а позбавлення права полювання не може застосовуватися до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
Виправні роботи – захід адміністративного стягнення, що поєднує в собі моральний та матеріальний вплив. Застосовується на строк до двох місяців з відбуванням за місцем постійної роботи порушника і з відрахуванням до 20 відсотків його заробітку в доход держави. Дане стягнення накладається лише судами (суддями).
Адміністративний арешт – найбільш суворий захід адміністративного стягнення. Застосовується у виняткових випадках за такі адміністративні правопорушення, які за ступенем суспільної небезпеки наближаються до злочинів (наприклад: дрібне хуліганство, злісна непокора законному розпорядженню працівника міліції). Призначається тільки судом (суддею) на строк до 15 діб. Не застосовується до вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 12 років, до осіб, які не досягли 18 років, до інвалідів І-ї і ІІ-ї груп, а також до військовослужбовців.
Законодавець встановлює також і особливі заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років:
· зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
· застереження;
· догана або сувора догана;
· передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.