 |
|
ІІІ. Основна частина
1. Блок «Стежиною добра»
Учитель: доброта – найбільша цінність нашого життя. Так, це саме та якість, що коштує так дешево, але цінується так дорого. Її не можна купити ні за які гроші, вона по краплиночці виховується змалечку, її вбирає дитина з молоком матері і на протязі усього життя дарує світу. Діти, спробуймо поміркувати разом. На що, на Вашу думку, схожа доброта?
(Діти висловлюють свої думки)
Так, і мені здається, що вона схожа на тепле, ласкаве, усміхнене сонечко. (Вчитель вивішує на дошку сонечко, на якому у вигляді усмішки написане слово «доброта»).
Скажіть мені, будь ласка, а яку людину можна назвати доброю? (Учні відповідають).
2. Блок «Гарні слова та гарні справи»
Учитель: скажіть, діти, а доброта зажди справжня? Зараз Вам однокласники зачитають невеличку розповідь, а Ви спробуйте здогадатись, де прояв дійсної доброти, а де лише було одягнуто її маску.
Учень зачитує розповідь:
Серед поля стоїть маленька хатинка, її побудували, щоб у негоду люди могли сховатись і пересидіти у теплі. Одного разу серед літнього дня захмарило, і пішов дощ. А в лісі було в цей час троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як із неба ллє дощ, як з відра. Коли бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села. Одежа на ньому мокра, як хлющ. Він тремтить від холоду.
І ось один із тих хлопчиків, що сиділи в сухому одязі, сказав: «Як мені тебе шкода». Другий теж промовив красиві жалісливі слова: «Як страшно опинитись у зливу серед поля. Мені шкода тебе!». А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку і подав її змокрілому хлопчику! Той скинув мокру сорочку та одягнув суху.
(Обговорення прослуханого)
Учитель:
– Діти, скажіть, хто , на Вашу думку, проявив справжню доброту?
– Чи завжди гарні слова і гарні справи співпадають?
(Учні міркують і висловлюють свої думки)
Учитель: (підводячи підсумок)
Так, дійсно, справжня доброта німа. Людина, яка робить добро за велінням серця, ніколи не буде вихвалятися цим, хизуватись своїм вчинком перед іншими.
3. Блок « Народна мудрість»
Учитель: із давніх–давен гарні стосунки між людьми, взаємопідтримка, милосердя були основними у житті. І про це говорить народна мудрість. Подивіться уважно на дошку і спробуйте віднайти другу половинку прислів’їв.
| Доброго тримайся | зла сподівайся. | |
| Робиш добро | той і собі має. | |
| Добро закарбовуй на камені, | поганого цурайся. | |
| робиш зло | а лихим і в двері не ввійдеш. | |
| Хто людям добра бажає, | не кайся, | |
| Велике діло | а зло записуй на снігу. | |
| Добрим словом мур проб’єш, | добре слово. |
Учитель: сьогодні майже кожна людина має можливість спілкуватися у соціальних мережах Інтернету, або просто висловлювати власну думку у так званому статусі будь-якої сторінок, чи то у Контакті, чи у Однокласниках та ін. Діти, а чи підготували Ви, на моє прохання, вислови з соціальних мереж про добро і доброту? Як ви гадаєте, що таким висловом хотіла сказати людина?
Приклад:
(Діти зачитують знайдені афоризми; учитель дякує учням)
4. Блок «Матуся»
Учитель: діти! Ви майже дорослі, ви народилися і живете у світі людей, кожен день Вас оточують десятки людей, знайомих і незнайомих. Серед них Ваші вчителі, Ваші рідні і друзі.
Підкажіть, а чи можете Ви назвати ту людину, яка по відношенню до Вас найдобріша, яка щоденно, щохвилинно, що секунди виявляє свою любов, турботу, яка дарує Вам доброту і нічого не чекає у відповідь.
(Вихователь підводить дітей до відповіді; діти відповідають, що це мама).
Учитель: так, мої любі, це Ваша матуся. Це вона з першої хвилини життя схиляється над Вами, це вона в тривозі і надії вдивляється у Ваші оченята, сподіваючись і прагнучи щастя для Вас.
(Міркування дітей)
Учитель: материнська любов найсвятіша. Та, на жаль, не всі і не завжди ми уміємо її оцінити. Як рідко ми задумуємося над тим, що необачно зронене слово залишає рубець у душі найріднішої людини, вибілює її коси та розсипає зморшки на чолі.
(Учень зачитує поему «Кинута мати»)
Осінь дощем зарясніла.
Сирість в нетопленій хаті.
Жінка край столу сидить.
Хто вона – кинута матір.
Скажете – так не буває.
А Ви лише подивіться,
Подумки лиш ненароком
Зморшок її доторкніться.
Складені, втомлені руки,
Губи щось ніби шепочуть.
А на столі, мов ікона,
Фото синочка і доні.
Спогади, ніби картини,
Душу її зігрівають,
Діти, її пташенята,
Щастя по світу шукають.
Донечці років вже з десять
Світить Італії сонце,
Мати те фото цілує,
Дощ заливає віконце.
Син, її гордість, надія,
Теж десь по світу блукає,
Сину, озвися ж бо, сину,
Вістки давно вже немає.
Що ж то за доля такая,
Що за країни далекі,
Знаєте, діти, на груші
Звили гніздо в нас лелеки.
Вишні улітку вродили,
Тільки їх нікому їсти,
Пусткою стало село
Всі подалися у місто.
Мовчки підвелася мати,
Стала одна на порозі,
Щастя її материнське
Десь загубилось в дорозі.
Учитель: будь ласка, прийдіть сьогодні додому і обов’язково посміхніться любій матусі, обійміть її, приголубте і скажіть, що ВОНА для Вас найкраща у світі.
ІV. Заключний етап.
1. Блок «Дерево добрих справ»
Учитель: діти, підкажіть, доброта – це якість людини, що дається при народженні, чи її потрібно виховувати?
(Діти висловлюють свої думки).
Я також довго думала над цим питанням і дійшла до висновку, що людина повинна постійно удосконалювати себе на протязі життя.
Відсьогодні у нашому класі буде поряд з Вами жити «дерево добрих справ». Воно допоможе нам планувати важливі справи, які ми запишемо на листочках. Весною і влітку дерево буде зеленим, восени – жовтим, а взимку – білосніжним. Надворі початок весни, і наше дерево доброти сьогодні вперше одягнеться у зелене вбрання. Я пропоную кожному взяти один листочок і записати ту добру справу, яку Ви плануєте зробити навесні. Коли ж ці справи будуть виконані, листочки замінимо на нові. Беріться до роботи.
(Учні пишуть свої задуми)
(Деякі учні на прохання вчителя зачитують свої записи)
Учитель: ну що ж, нехай тоді оживе наше «дерево надії, ласки і добра».
Творче завдання «Співзвучність»
Два учні стають спинами одне до одного. За сигналом учителя вони починають розходитися. Ідучи кожний у свій бік, учні мають постаратися (без будь-якого стороннього сигналу) одночасно обернутися і посміхнутися одне одному. Вони повинні самостійно визначити мить, коли слід обернутися.
Творче завдання «Місток»
Учитель крейдою малює на підлозі дві паралельні лінії, відстань між якими дорівнює 30 см. На цей «місток» з обох боків стають два учні. Під «містком» тече «бурхлива гірська річка». Учні мають домовитись між собою, як їм перейти місток» і не зіштовхнути одне одного в «річку». Дозволяється користуватися лише жестами і мімікою.
Учитель: ми переконалися у тому, що досягти взаєморозуміння в стосунках можна, лише дотримуючись певних норм у спілкуванні. Про це варто пам'ятати щодня. Тому щоранку, вирушаючи в школу, не забувайте взяти із собою «валізу чемності».
Заключне слово вихователя: а іще менш важливим є уміння дотримуватись даного слова, бо з цього починається довіра до вас. І якщо ви протягом сьогоднішньої розмови відчули, що досі поводилися не так як годиться справжньому товаришеві, і вирішили виправити свої помилки, то це плюс. Адже головне – вчасно усвідомити свою помилку, подивитися на себе критично; і разом спробувати знайти шляхи подолання труднощів у спілкуванні.
| Що найціннішого є у житті, І найдорожчого за все на світі, То – доброта, запам’ятайте діти, І хай вона крокує по землі. Цінніша перлів, золота і слави, Вона єдина зігріває нас, Така одвічна, мудра , нелукава, Пригорне кожне серце повсякчас. | А ми сьогодні, поєднавши руки, Запалюємо свічку доброти, Її вогонь освітлює стежину Й допомагає впевнено іти. Любіть життя, несіть в долонях світло, І відкривайте душі для добра, І буде янгол щиро Ваш радіти, І доторкнеться вашого плеча. |
Пісня «Людина починається з добра» (передача свічки)
2. Підбиття підсумку.
Учитель: ну що ж, любі діти. Підходить до завершення наша виховна година. Я вірю в те, що від сьогодні стала добрішою кожна дитина. Я вірю, що запалений вогник доброти поселиться у ваших серцях і з ним ви будете іти по житті до своєї мети. Ну і, звичайно, я щиро дякую шановним гостям, які були сьогодні з нами.
Нехай любов земна і доброта сердечна
Завжди крокують поруч з Вами у житті.