Главная | Обратная связь

Архітектурно-археологічні дослідження

Національний історико-культурний заповідник «Чигирин»

Націона́льний істо́рико-культу́рний запові́дник «Чигири́н» — заповідник розташований в Чигиринському районі Черкаської області. Історико-культурний потенціал заповідника унікальний. Тут зберігаються пам'ятки різних часів, але найбільша частина їх пов'язана з історією козацтва та становленням державності українського народу.

 

Чигирин – перша столиця України часів гетьмана Б. Хмельницького, с. Суботів – його родинний маєток.

 

Чигиринщина була одним із центрів гайдамацького руху. Мотронинський монастир в Холодному Яру відіграв ключову роль у повстанні гайдамаків – Коліївщині, котре охопило значні території Правобережної України.

 

Склад заповідника

 

Заповідник охоплює: місто Чигирин, села Суботів, Стецівка, Медведівка, а також дубово-ясеневе урочище Холодний Яр та Атаманський парк.

 

На території заповідника розташовані 35 пам'яток археології, історії, архітектури, етнографії, мистецтва, природи, які входять до складу заповідника.

 

В заповіднику працює 5 музеїв:

· музей Богдана Хмельницького в Чигирині

· археологічний музей в Чигирині,

· історичний в с. Суботові,

· краєзнавчий – в с. Медведівці,

· етнографічний музей «Українська хата кін. ХІХ-поч. ХХ ст.» – в с. Стецівці.

 

Ведуться роботи по створенню нових музеїв та музеєфікованих комплексів:

· в Чигирині — музею зброярства в башті Дорошенка на Богдановій горі,

· в Стецівці — музею млинарства просто неба,

· в Суботові — музейного павільйону над підмурками будинку Б.Хмельницького;

· в Холодному Яру — по музеєфікації залишків житла та зовнішнього оборонного валу і рову Мотронинського городища скіфського часу.

 

Територія заповідника складається з 18 ділянок заповідника та 5 ділянок окремих пам'яток, що знаходяться за межами заповідника, і становить 1249,65 га. Його території, межі та охоронні зони визначені Генеральною схемою зон охорони Чигиринського історико-культурного заповідника (1991 р.) та Генеральним планом розвитку Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», розробленим Державним науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури і містобудування (2001 р.).

 

Ділянки заповідника мають різне призначення:

· території та охоронні зони пам'яток,

· адміністративні приміщення, музеї, виробнича база заповідника;

· території майбутніх туристсько-рекреаційних об'єктів.

 

У заповіднику працює 1 філіал, 10 наукових відділів та 1 науковий сектор:

· Філіал «Холодний Яр»;

· науково-дослідний відділ охорони пам'яток історії, культури та природи;

· науково-дослідний відділ масово-освітньої роботи;

· відділ фондів;

· відділ відродження народних промислів зі студією «Творчість»;

· відділ комп'ютерного програмування;

· відділ ландшафтно-паркової архітектури «Богданова гора»;

· відділ «Музей Богдана Хмельницького»;

· відділ «Суботівський історичний музей»;

· відділ «Стецівський етнографічний музей»;

· відділ «Археологічний музей»;

· сектор археологічних досліджень.

 

У заповіднику є наукова бібліотека, в якій сьогодні нараховується вже біля 4,5 тисяч одиниць, та науковий архів. Роботу наукових відділів заповідника забезпечують фінансово-економічний відділ та великий господарчий відділ, який має сучасну матеріально-технічну базу, необхідний парк автотранспорту і технічне устаткування.

На 01.01.2004 р. в фондах заповідника налічувалось більше 23000 одиниць зберігання.

 

Історія створення

 

Національний історико-культурний заповідник «Чигирин» створений 7 березня 1989 р. згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР № 77 «Про оголошення комплексу пам'яток історії, культури та природи міста Чигирина, с. Суботова і урочища Холодний Яр у Черкаській області Державним історико-культурним заповідником»[1] з метою вивчення, збереження та відтворення національно-культурної спадщини та пам'яток природи одного з своєрідних регіонів України – Чигиринщини.

 

Основними завданнями заповідника були визначені

· виявлення, дослідження та охорона пам'яток історії, культури та природи району;

· збереження та відновлення історико-культурного середовища пам'яток і пам'ятних місць у межах заповідника;

· популяризація та ефективне використання в науково-дослідній, науково-освітній, експозиційній роботі пам'яток та музейних колекцій регіону;

· відродження народних промислів;

· створення умов для туризму та відпочинку відвідувачів заповідника.

 

Подальший розвиток заповідника був визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1992 року № 254 «Про Чигиринський Державний історико-культурний заповідник».

23 вересня 1995 року, під час відзначення 400-річчя від дня народження Богдана Хмельницького Указом Президента України заповіднику було надано статус національного.

Нові можливості щодо розбудови козацької столиці – Чигирина і заповідника відкриває затверджена Кабінетом Міністрів України 2 червня 2004 р. Комплексна програма розвитку історико-архітектурного комплексу «Резиденція Б. Хмельницького» на 2004-2010 рр., яка передбачає відтворення історичного центру середньовічного міста.

 

Архітектурно-археологічні дослідження

 

За час існування заповідника на його території проведені значні науково-дослідні роботи. В 1989 – 1994 рр. до відзначення 400-річчя від дня народження Б. Хмельницького здійснені комплексні архітектурно-археологічні дослідження на Замковій горі та в центрі м. Чигирина, в Іллінській церкві та на Замчищі в с. Суботові.