 |
|
Основні напрями діяльності Інтерполу
Загальна характеристика діяльності Інтерполу
Великі збитки культурної спадщини спричинені нелегальним оборотом культурних цінностей, боротьбу з яким ведуть спеціалізовані органи.
Боротьба контрабандою є складовою частиною забезпечення як національної стратегії безпеки країни, так і безпеки країн світу.
Побічно нелегальному обороту культурних цінностей сприяють недоліки законодавства. Нормативні акти недостатньо чітко формулюють поняття «історична та культурна цінність», «культурні цінності» та інших., допускаючи певну їх невідповідність міжнародно-правовим актам. Тож для правильного визначення статусу предмета необхідна допомога компетентного фахівця.
Інтерпол - це і механізм, і посередник у практичному співробітництві служб кримінальної поліції різних держав (на даному етапі їх 190) Заснований як англ. International Criminal Police Commission в 1923, а з 1956 використовується теперішня назва.
За розміром друга міжнародна міжурядова організація після ООН. Штабквартира знаходиться в Ліоні, Франція.
Самі працівники інтерполу не можуть безпосередньо виконувати поліцейських функцій (права заарештовувати чи носити та застосовувати свою чи табельну зброю) на будь-якій території країн — членів організації. Вони займаються лише координацією сил, щоб поліцейські з інших країн набагато легше справлялись з такими речами, як особливості національного правосуддя, законодавства, мовний бар'єр.
Основні напрями діяльності Інтерполу
По-перше, це кримінальна реєстрація. Будучи загально визнаним та найефективніший засіб розкриття міжнародних кримінальних злочинів, розшуку і затримання міжнародних злочинців, вона організується Генеральним секретаріатом по спеціальної методиці з метою ідентифікації, злочинцями, і деяких злочинів. Кримінальна реєстрація підрозділяється на дві основні виду: спільний державний та спеціальну. Об'єктом загальної реєстрації стають інформацію про міжнародних злочинців і злочинах кримінального характеру, мають міжнародний елемент. Спеціальна реєстрація фіксує відбитки пальців і фотознімки злочинців. За кожним виду кримінальної реєстрації ведуться картотеки.
По-друге, це міжнародний розшук злочинців, підозрюваних у скоєнні міжнародних злочинів, осіб, зниклих безвісти, викрадених цінностей та злочинного зазіхання. Перед міжнародного розшуку злочинців доводиться основного обсягу всієї розшуковий роботи Інтерполу. Він містить у собі оперативно-пошукові дії, проведені поза території держави, де було виконано злочин. У розшуку бере участь поліція країн з повним дотриманням національного законодавства і відомчих інструкцій. Інтерпол як координує дії поліції країн, а й надає допомогу у постачанні інформацією зі своїх картотек.
Що стосується успіху затримують і саджають злочинця під варту, після чого дипломатичними та інших каналам виробляються переговори щодо його видачі (екстрадиції) державі, біля якої скоєно злочин чи громадянином якого якого є.
По-третє, міжнародний розшук осіб, зниклих безвісти, проводиться у межах Інтерполу у разі, коли національний розшук не приніс успіху і коли зібрані докази, що розшукуваний залишив межігосударства-инициатора розшуку.
І, по-четверте, міжнародний розшук викрадених цінностей. До до їх числа ставляться автомобілі та інші транспортні засоби, витвори мистецтва (картини, скульптури, антикваріат, інші музейні експонати), археологічні цінності, зброя тощо.