 |
|
Пам’ятник скорботної матері
З предмету «Історія України»
на тему:
«ЗНИЩЕННЯ АРМІЇ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ »
Виконала:
студентка 1 курсу,
економічного факультету
спеціальності «Управління персоналом»
групи 3555 Сомік Анжеліка Сергіївна
Перевірила:
доцент кафедри історії України Савчук Тетяна Григорівна
М. Запоріжжя
Видатні люди
Пам’ятник Святославу
15 жовтня 2005 в день 235-річчя заснування міста та 62-ї річниці визволення від фашистських загарбників на набережній в парку встановлено пам'ятник Святославу I Ігоровичу роботи російського скульптора В'ячеслава Кликова. Автор, розповідаючи про мотиви створення пам'ятника, заявив: «Святослав - син святої рівноапостольної Великої княгині Ольги, батько святого рівноапостольного Великого князя Володимира, що хрестив Русь. Святослава я вважаю найбільшим полководцем світового рівня. Захищаючи інтереси російської держави Київської Русі, він не програв жодного бою. Ми пам'ятаємо Олександра Македонського, але не шануємо Святослава, нашого російського полководця, що не відав поразок ». Аналогічну думку раніше висловлював історик Н.М. Карамзін, називаючи його «Олександром (Македонським) нашої давньої історії». Одне з найважливіших військових досягнень Святослава є перемога на Хазарією.
Пам’ятник Леніну
Проспект Леніна — це центральна вулиця Запоріжжя, яка пролягає вздовж лівого берега річки Дніпро. Це один із самих довгих (10,8 км) проспектів в Європі, на ньому ж розташований один з найбільших пам'ятників вождю світового пролетаріату (найбільший, висота якого разом з постаментом складає 57 метрів, знаходиться у Волгограді, Росія). Він встановлений в 1964 році, висота становить 19,8 метрів. Окремі частини проспекту в різні роки носили різні назви: 8-а Поздовжня, Адольфа Гітлера, Велика, Верхня, Германа Геринга, Головна, Карла Лібкнехта, Поліцейська, Поштова, Стовбова і так далі. В єдину вулицю всі її частини об'єднали згідно до проекту 1949 року в 1952 році, тоді ж проспект і отримав свою останню назву.
Перший етап реконструкції проспекту був здійснений в 2002 році. Тоді були повністю замінені інженерні мережі, проведені дорожні роботи, оновлені фасади прилеглих будівель та проведені заходи з озеленення. Другий етап пройшов через 6 років.
Пам’ятник апостолу Андрію Первозданному
На площі, біля однойменного кафедрального собору, 24 грудня 2003 року був відкритий Пам'ятник Андрію Первозванному. За участю Блаженнішого митрополита Володимира, предстоятеля Української православної церкви московського патріархату, пройшло освячення і відкриття цього пам'ятника.
Микола Сергійович Соболь - один з найвідоміших скульпторів Запоріжжя того періоду, став автором пам'ятника Андрію Первозванному. Але, як відомо, життя не передбачуване, воно приносить нам не завжди позитивні емоції. У той день, коли ескіз художника був уже затверджений, трапилася велика і непередбачувана трагедія, - саме в той момент життя майстра обірвалося. Син великого скульптора і член Національної спілки художників України, Соболь (син) вирішив продовжити роботу батька, і завершив всі потрібні роботи зі створення пам'ятника.
З бронзи була відлита фігура Андрія Первозванного. У харківській художній майстерні справили лиття даного пам'ятника, а на підприємстві «Мотор Січ» вівся монтаж і збір даного пам'ятника. Просто величезних розмірів вийшов пам'ятник після його завершення. Більше 5 метрів - склала висота Пам'ятника Андрію Первозванному.
Про давні часи, коли в наш край прийшло християнство, і стало згодом основою нашої культури і духовності, покликана нагадувати п'ятиметрова скульптура Андрія Первозданного. Як випливає із записів, зроблених ранніми істориками церкви, - апостол Андрій Первозванний подорожував по Дніпру. Проповідував він не тільки в стародавній Скіфії, а також, безсумнівно, і в наших краях. З тієї ж землі, по якій у ці час ходять сучасні запорожці, ступала колись нога Андрія Первозданного.
Пам’ятник Глінки М.І.
Пам`ятник встановили в 1955 році. Над його створенням працювали пітерські скульптори. Фігуру відливали тоді ще в Ленінграді. Потім транспортували в Запоріжжі. Пам`ятник дійсно дуже великий. Загальна висота монумента перевищує 3 метри. Скульптура композитора вилита з бронзи. А ось постамент виготовлений з граніту. Пам`ятник М. Глінці виконаний з особливим шиком. Автор доклав чимало зусиль, щоб якомога чіткіше передати характер композитора металу. І у нього це вийшло. Положення рук, задума в погляді і якась невловима ейфорія - все відповідає природі М. Глінки. Він немов оживає на твоїх очах. Навколо пам`ятника з`явилося чимало легенд. Кажуть, якщо дівчина опівночі сяде на коліна композитора, то неодмінно зустріне свою любов. Правда це чи вигадка можете перевірити самі. У кожному разі, цей пам`ятник варто побачити своїми очима. І краще це зробити при світлі дня, щоб розгледіти всю його красу.
Воєнні пам’ятники
Алея Слави
З давніх пір в українців було прийнято біля будинків садити дуби, це приносило в будинок щастя й удачу. Так вирішили вчинити і в Запоріжжі. У день 20-річчя з дня закінчення Другої світової війни 38 героїв війни, які захищали і звільняли Запорізьку область, урочисто висадили дубову алею. Пам`ятник унікальний тим, що він є самим мирним пам`ятником з усіх, які присвячені героям війни. Відрізняє його ще те, що він вічний. Дуби будуть виростати багато років і нагадувати жителям Запоріжжя про горе війни і радості перемоги. У 1973 роки алею продовжили і на іншій стороні вулиці. У наші дні Алея Слави володіє розвиненою інфраструктурою, обладнано безліч лавок і зон відпочинку, тротуари викладені сучасною плиткою. Тепер це улюблене місце відпочинку молодих мам міста, дітей і всіх городян.
Воїнам загиблим у мирний час
Пам`ятник був встановлений в 1997 році зусиллями місцевих жителів і громадських організацій. Хоча ми живемо в порівняно мирний час, жорстокість і халатність людей як і раніше забирає життя. Цей пам`ятний знак присвячується тим, хто загинув в армії, виконуючи службовий обов`язок. По всій області були зібрані такі випадки. Прізвища молодих солдатів були вигравірувані на пам`ятній дошці. Щороку в День захисту дітей до пам`ятника приходять матері цих солдатів. Вони кладуть до пам`ятника квіти і запалюють свічки.
Пам’ятник воїнам-автомобілістам
Пам`ятник воїнам - автомобілістам був встановлений в 1976 році на прохання ветеранів. Його можна побачити, проїжджаючи по трасі Москва - Сімферополь. Проект майбутнього монумента був придуманий за одну ніч. І ось вже багато років вигляд пам`ятника не змінюється. На кам`яній стелі монумента написані слова подяки і хвали воїнам-автомобілістам Великої Вітчизняної війни. Стела плавно переходить в п`єдестал зі спуском. І тут знаходиться найцікавіша частина пам`ятника - автомобіль. На п`єдесталі встановлено «ЗІС-5В». Такий автомобіль був вибраний неспроста. Це легендарна військова машина. Цікавий той факт, що це справжня машина, а не макет. Цей автомобіль брав участь не в одному бою. Але найголовніше - він брав участь у форсуванні Дніпра в Запоріжжі.
Пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам
Відкриття пам`ятника відбулося в грудні 1995 року. Ініціаторами встановлення пам`ятника виступили місцеві ветерани-інтернаціоналісти. Автор монумента - Владлен Дубінін. Все в композиції пам`ятника має своє значення. Навіть світлий, дикий камінь, хаотично наскидане на постаменті, нагадує мляві нагір`я Афганістану. На постаменті встановлено три постаті молодих солдатів. Навіть у костюмах скульптур все продумано до дрібниць. Один із солдатів-інтернаціоналістів явно поранений. Він зображений позаду всіх. Його погляд опущений вниз. У нього більше немає сил протистояти хитрому і жорстокому ворогові. Але він до останнього подиху готовий битися. На обличчях інших читається рішучість йти далі. Бажання повернутися додому і побачити матерів сильніше страху і відчаю. Від цього пам`ятника виходить колосальна сила. У комплекс пам`ятника також входить дві пам`ятні гранітні таблички. На них в хронологічному порядку перераховуються країни, у війнах яких брали участь солдати не тільки з Запоріжжя, а з усього Радянського Союзу.
Пам’ятник жертвам голодомору
Пам`ятник жертвам Голодомору знаходиться в Ленінському районі. Його встановили в листопаді 2007 року. Ініціатором виступив голова Запорізької обласної адміністрації. Пам`ятник складається з двох основних елементів. Перший - 6-ти метровий мармуровий хрест. На чорному тлі далеко видно контрастний білий мармур. На помості є напис: «Жертвам Голодомору та сталінських репресій». Другий елемент - фігура жінки. У цій фігурі автор зібрав образи всіх матерів України. Кожна риса мармурового нерухомого особи просякнута болем. Погляд, зморшки, положення губ - все немов кричить про трагедію. Цей образ скорботної матері нікого не залишить байдужим. Погляд приковує колосок пшениці в руках жінки. Адже саме через такого колоска в ті роки загинули тисячі нещасних людей. Автор виконав величезну роботу, щоб передати всю суть проблеми.
Студентам, викладачам Машинобудівного інституту загиблим у ВОВ
У Запоріжжі знаходиться пам`ятник студентам, викладачам і співробітникам інституту, загиблим на війні. Про це і повідомляє табличка на камені, який слугує постаментом. Восени 1980 був відкритий меморіал. Місце вибрано біля головного корпусу машинобудівного інституту, пізніше перейменованого в Запорізький національний університет. У часи Другої світової війни студенти та викладачі піднялися на захист Батьківщини від німецьких загарбників, багато з них полягли. Пішли молоді та завзяті серця, але пам`ять залишилася на століття. Пам`ятник виконаний у вигляді сірої кам`яної брили, в якій витесані три молодих особи. До пам`ятника веде мощена доріжка з поручнем і квіткової клумбою. Меморіал підтримується в належному стані студентами та викладачами університету. На свята до пам`ятника приносять квіти.
Пам’ятники Запоріжжю
Запорізький Дуб
В селищі Верхня Хортиця знаходиться знаменитий 700-річний дуб. Як свідчить історія, запорізький дуб протягом століть був місцем паломництва мільйонів людей. Арамійці, іранці, тюрки, протоболгари, серби, хорвати, угорці, хазари, половці — ось далеко не повний перелік народів, які селилися навколо диво-дерева. Деякі фахівці, які вивчають міфології країн світу, дотримуються думки, що запорізький дуб — це і є насправді «Світове древо» і знаходиться воно на краю українського кристалічного щита. Згідно з давнім писанням, світове дерево є центром світу, або світової віссю. У скандинавській міфології саме на подібному дереві тримався весь світ, поєднуючи собою піднебесну обитель богів та землю, де жили люди.
До речі, козаки свого легендарного листа турецькому султану писали саме під цим дубом. У період свого «розквіту» діаметр зеленої крони запорізького дуба був 63 метра, довжина окружності ствола — 6 метрів 32 сантиметри, висота дерева — 36 метрів. Кажуть, що Гітлер хотів забрати його до Німеччини як символ своєї могутності. Запорізький дуб завжди був однією з найголовніших пам'яток козацтва.
Музей «Чайка»
Сьогодні музей «Чайка» не має формального статусу, але в планах організаторів створити з нього Музей Дніпровської флотилії, тобто музей козацького флоту. Неформальний музей створено на базі двох піднятих з дна річки Дніпро кораблів.
Верф на острові Хортиця була закладена в 1737 році під час російсько-турецької війни. Місце було вибрано в обхід дніпровських порогів, через які неможливо було перекинути російський флот. На судноверфі будувалися російські бригантини, човни та байдаки. Останні два сильно нагадували легендарні козацькі чайки. Через два роки будівництва на острові перебувало близько 400 кораблів, але частина їх опинилася під водою під час сильного паводку. Один з таких корпусів знайшли в 1998 році. Ще через 9 років знайшли дюбель-шлюпку, бригантину, човен-одноденку і байдак. Зараз корпуси законсервовані і поступово відновлюються на елінгу на острові.
Пам’ятник скорботної матері
Пам’ятник «Скорботній матері» в Запоріжжібув урочисто відкритий у 1975 році. Автором цього проекту виступив відомий радянський скульптор Володимир Дубінін. Знаходиться він на вул. Леніна, 72 навпроти вул. Глісерна, у сквері (між вул. Горького, 73 та просп. Леніна, 70)
Пам’ятник «Скорботній матері» присвячений пам’яті вбитих солдатів і офіцерів Радянської Армії, що загинули під час Другої Світової війни. У братській могилі біля підніжжя пам’ятника поховано більше півтори тисячі радянських солдатів, які поклали свої життя для захисту радянського народу від німецько-фашистських загарбників.
Пам’ятник «Скорботній матері» отримав своє ім’я на честь матерів, які не дочекалися своїх чоловіків і синів з війни, а для того, щоб постійно нагадувати сучасній молоді про великий подвиг радянських солдатів, біля пам’ятника вже більше тридцяти років горить вічний вогонь. Деякі історики стверджують, що скульптура «Скорботна мати» більше схожа на зображення нареченої, ніж матері. Але їхня думка є суб’єктивною і не підтримується ані жителями Запоріжжя, ні владою цього міста.
З моменту відкриття пам’ятника «Скорботній матері» і до сьогоднішнього дня у запорожців є традиція щорічно класти квіти і вінки до підніжжя пам’ятника. Біля меморіалу практично щорічно проводяться урочисті мітинги-реквієми за участю ветеранів Великої Вітчизняної війни, які захищали Запоріжжя.
Пам’ятник «Скорботній матері» являє собою жінку, весь вигляд якої передає неймовірні страждання простої людини, чиї близькі люди вже ніколи не повернуться додому з війни. Висота пам’ятника близько 2,5 метрів, а сам меморіальний комплекс розташований в невеликому парку імені В. Я. Климова.
