 |
|
Перші сигнали про настання постиндустріальної епохи керуючі сприйняли точно так само, як вони зустрічали періодичні спади економічної кон'юнктури.
Інфляція, зростаючі обмеження з боку держави, невдоволення споживачів, вторгнення іноземних конкурентів, технологічні прориви, трудова мораль, що міняється до всіх цих змін спочатку відносилися як до чогось, що змушує відволікатися від інтересів справи, що повинно бути згладжено і шляхом вивчення ринків і організації збуту.
Глибинною причиною всіх змін було досягнення суспільством нового рівня економічного добробуту. Епоха масового виробництва забезпечила задоволення потреб населення в основних умовах зручності і безпеці фізичного існування. Епоха масового збуту дала надію на те, що від комфорту і безпеки існування недалеко і до добробуту.
Зростаючий в цей час попит на послуги суспільного характеру створює нові потенційні ринки, на яких, однак, дуже важко працювати, оскільки раніше вони майже не розвивалися саме тому, що за своїй природою не відрізняються прибутковістю. Соціально-політичні зв'язки підприємства з його оточенням, які в індустріальну епоху не могли навіть розкритися, стають для підприємства джерелом життєзабезпечення. Їх значення зростає тому, що через цей канал поступає інформація і з'ясовуються орієнтири для пошуків нових видів підприємницької діяльності, дійдуть нові соціальні вимоги і сигнали про обмеження, небезпечні для діяльності організації.
У сучасних умовах інтернаціоналізації підприємницької діяльності, недостачі ресурсів і прискореного технічного оновлення конкуренція не слабшає, а посилюється. Проблеми виробництва і збуту продукції наростають і ускладнюються, і на них накладаються інші складності, такі, як технологічні прориви, зміни в структурі економіки і ринку, відносин між організацією і державою, організацією і суспільством. Чисто підприємницькі турботи не замінюють постійних турбот про конкуренцію і виробництво, а накладаються на них. Для підприємства стало реальністю те, що звичний світ маркетингу і виробництва змінився незвичним світом незнайомих технологій, несподіваних конкурентів, нових запитів споживачів і нових рамок більш жорсткого соціального контролю.
У другій половині XX ст. число нових задач, зумовлених змінами обстановки, неухильно зростає. Багато які з них принципово нові і не підлягають розв'язанню, виходячи з досвіду, отриманого в першій половині XX ст. Множинність задач нарівні з розширенням географічних рамок ринкової економіки приводить до подальшого ускладнення управлінських проблем.
Складність і новизна створюють зростаюче навантаження на вищу ланку керівників, в той час як сукупність управлінських навичок, вироблених в першій половині XX ст., все менше відповідає умовам розв'язання проблем.
Нові задачі виникають все частіше. Новизна, складність і темп їх появи підвищують імовірність стратегічних несподіванок.