Главная | Обратная связь

ІІІ. Робота в групах

І. Вступне слово вихователя про день толерантності

Міжнародний день толерантності, проголошений 16 листопада 1995 року на 28 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, набуває особливого значення з початком третього тисячоліття, перше десятиріччя якого ООН проголосила Міжнародним десятиріччям культури миру та ненасильства (2000—2010). Події, що відбуваються в світі останнім часом, потребують мобілізації зусиль для боротьби з тероризмом, расизмом, нетерпимістю.

В Україн,і як багатонаціональній державі з розмаїттям культур і релігій, терпимість до сприйняття іншого, часом несхожого, є головним чинником внутрішньої стабільності й мирного розвитку.

Агресивність, конфронтація, відчуженість мають поступитися місцем толерантному ставленню людей одне до одного, взаєморозумінню й довірі. Це сприятиме вирішенню найактуальнішого завдання сучасності, від якого залежить подальший поступ людства, — переходу від протистояння, підозри, насильства до злагоди, національної, релігійної та міжнародної стабільності.

ІІ. Повідомлення теми і мети виховної години

— Для ефективнішої й оперативнішої роботи сьогодні ми працюватимемо в групах.

ІІІ. Робота в групах

Прочитавши «Декларацію принципів толерантності», дайте відповіді на поставлені запитання:

1-ша група. Що таке толерантність людини?

2-га група. Реалізація принципу толерантності на державному рівні.

3-тя група. З чого починається виховання толерантності?

4-та група. Чому 16 листопада визнано Днем толерантності?

Відповіді батьків.

Із "Декларації принципів толерантності":

Стаття 1. Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого розмаїття культур нашого світу, форм самовираження та самовияву людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Толерантність — це єдність у різноманітності. Це не тільки моральний обов'язок, а й політична і правова потреба. Толерантність — це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.

Толерантність — це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність — це передусім активна позиція, що формується на основі визнання уні­версальних прав та основних свобод людини.

Толерантність — це обов'язок сприяти утвердженню прав людини, демократії, плюралізму та правопорядку. Стосовно поважання прав людини виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості. Це означає, що кожен може дотримуватися своїх переконань і визнає таке саме право за іншими. Це означає визнання того, що людина за природою своєю відрізняється зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою й має право жити в мирі, зберігаючи свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав'язані іншим.

Стаття 2. На державному рівні реалізація принципу толерантності передбачає існування справедливого та неупередженого законодавства, дотриман­ня правопорядку, адміністративних та інших норм. Потрібно також, щоб економічні та соціальні можливості були доступними для кожної людини без будь-якої дискримінації. Без толерантності не може бути миру, а без миру неможливі розвиток і демократія.

Стаття 4. Виховання є найефективнішим засобом запобігання проявам нетерпимості. Виховання в дусі толерантності починається з прищеплення людям знань про їхні права та свободи з метою забезпечити їхню реалізацію та зміцнити прагнення кожного до захисту прав інших.

Стаття 6. Для того щоб піднести громадську свідомість, звернути увагу на небезпеку, приховану в нетерпимості, протидіяти її проявам, сприяти формуванню психології толерантності та вихованню в її дусі, ми (держави — члени Організації Об'єднаних Націй) урочисто проголошуємо 16 листопада щорічним Міжнародним днем толерантності.

Підсумок вихователя після відповідей батьків:

Останнім часом слово «толерантність» набуло значної популярності. Що воно означає? Що таке толерантна людина або толерантний підхід? У перекладі з латинської tolerance значить «терпіння». Це слово в медицині означає здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. У суспільстві це означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій.

Життя суспільства, громади, як і життя окремої людини, ґрунтується на впливі ідей, поглядів, теорій. За часи історії людства їх промайнуло чимало. Вони оволодівали розумом людей на більший чи менший термін. Деякі з них закликали до барикад, призводили до війн, були підставою для створення образу ворога» з іншого народу тощо.

Але з розвитком суспільства люди почали розуміти, що Земля не така вже й велика, що всі люди — сусіди, а вона — наш спільний дім, який треба берегти. Для того ж, щоб поєднати зусилля, треба знаходити спільну мову. В безмежному морі різноманітних культур, думок, ідей, що належать людям різних країн на планеті, на допомогу має прийти «рятівне коло» толерантності. Вже у XVIII ст. французький філософ-просвітитель Вольтер сказав свою знамениту фразу: «Ваші ідеї мені глибоко осоружні, але я віддам життя за ваше право їх виголошувати».

Нині толерантність — яскравий показник міри демократичності кожної окремої держави й одна з умов її розвитку. Толерантність українського народу сприяла уникненню внутрішніх національних конфліктів у таких регіонах як Крим, Донбас, Західна Україна, особливо в перші роки після проголошення незалежності. Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин.