Главная | Обратная связь

Державний лад Спарти

Вступ

В історії стародавньої Греції особливу грали дві держави: Афіни і Спарта. В історії Афін і в історії Спарти можна спостерігати риси, типові для історичного розвитку і багатьох інших рабовласницьких полісів античної Греції.Але саме ці дві держави є яскравим прикладом тогочасних правових відносин.Ці дві країни як дві сторони однієї монети,наче похожі,але одночасно дуже різні. В ті часи вони були двома полюсами які завжди ворогували між собою і не визнавали думки один одного.Тому їх устрої досить сильно відрізняються. І щоб краще розібратися в цих відмінностях проведемо порівняння державного і правового ладу цих двох країн.

Державний лад Спарти

В основу державного ладу Спарти було покладено принцип єдності повноправних держав. Для цього держава суворо регламентувала життя та побут спартіатів, стримувала їхнє майнове розшарування. Основи державного ладу були закладені ретрою (договором) легендарного царя Лікурга. Спартіати були зобов'язані займатися лише військовим мистецтвом та спортом. Землеробство, ремесля й торгівля стали справою ілотів та періеків. «Лікургів лад» трансформував військову демократію спартіатів у олігархічну рабовласницьку республіку, яка зберегла риси родоплемінного ладу. На чолі держави перебували одночасно два царі — архагети. Їхня влада була спадковою. Повноваження архагетів зводилися до воєнної влади, організації жертвопринесень та участі у раді старійшин. Герусія (рада старійшин) складалася з двох архагетів та 28 геронтів, яких обирали довічно народними зборами зі знатних громадян, що досягли 60-річного віку. Герусія виконувала функції урядової установи — готувала питання для обговорення на народних зборах, керувала зовнішньою політикою, розглядала кримінальні справи про державні злочини (включаючи злочини проти архагетів). Колегія ефорів (з'явилася у VIII столітті до н. е.) складалася з п'яти гідних громадян, яких обирали на один рік народними зборами. Спочатку повноваження ефорів обмежувались судочинством по майнових спорах. У VI столітті до н. е. їх влада зростає, вони витісняють герусію. Ефори почали скликати герусію та народні збори, керувати зовнішньою політикою, здійснювати внутрішнє управління державою та судочинство, контролювати посадових осіб (включаючи архагетів).

Право Спарти
Основним джерелом права Спарти був звичай. Про закони народних зборів мало що відомо, хоча такі, цілком ймовірно, до 6 ст. до н.е. ще не застосовувалися. Народні збори (апелла) у Спарті відрізнялися пасивністю. Право на участь у народних зборах мали повноправні громадяни-чоловіки, які досягли 30-річного віку. Спочатку народні збори скликались архагетами, згодом керівництво ними перейшло до ефорів. Апелла не обговорювала висунуті питання, а лише ухвалювала або відхиляла запропоноване рішення. Голосування проводилося примітивно - криком або учасники розходилися по різні боки та «на око» визначалася більшість. Народні збори мали законодавчі права, право на обрання посадових осіб, вирішували також питання війни та миру. Яких-небудь кодексів до нас не дійшло. Про тих або інших нормах цивільного і кримінального права ми довідаємося з творів грецьких істориків Геродота, Фукідіда, Плутарха та ін Взагалі ж у силу відсталого характеру спартанської економіки правова системи Спарти була розвинена, значно менше, ніж в Афінах.

У Спарті в VI - V ст. до н. е.. не існувало приватної власності на землю в тому вигляді, в якому вона існувала при розвиненій античної власності. Юридично верховним власником всієї землі вважалося держава. Земля належала всьому класу вільних рабовласників спартиатам. Купівля-продаж землі, так само як дарування, вважалися незаконними. Проте з плином часу наділи стали дробитися, почалася концентрація землі в руках у небагатьох. Близько 400 р. до н.е. ефор Епітадей провів закон (ретро), по якому хоч і заборонялася купівля-продаж землі, але зате дозволялося дарування та вільне заповіт.

Сім'я і шлюб у Спарті носили риси архаїчності. Хоча в класовому суспільстві існує моногамна форма шлюбу, але в Спарті удержався (у вигляді пережитку групового шлюбу), т. зв. «Парний шлюб». У Спарті сама держава регулювала шлюбні відносини. З метою одержання гарного потомства займалися навіть підбором подружніх пар. Кожен спартанець по досягненні певного віку зобов'язаний був одружитися. Органи державної влади карали не тільки за безшлюбність, але і за пізніше вступ у шлюб і за поганий шлюб. Вживалися заходи і проти бездітних шлюбів. Плутарх про це каже так: «Лікург вирішив, що діти належать не батькам, а всій державі, і тому хотів, щоб громадяни народжувалися не від кого, а від кращих батьків і матерів». Таким чином, право стародавньої Спарти грунтувалося насамперед на користь держави.