 |
|
Отже, Київська Русь мала розгалужену схему поповнення казни, що відображала соціально-економічний устрій.
План
1. Генезис категорії фінансів.
2. Передумови та фактори історичного формування фінансів.
3. Етапи еволюції фінансів.
4. Еволюція фінансів України.
Розглядаючи генезис фінансів, виділяють основні етапи їх розвитку, тобто еволюцію. Розглянемо еволюцію форм фінансів та їх характерні ознаки у взаємозв'язку із суспільно-історичними формаціями.
Перший етап еволюційного розвитку фінансів — це нерозвинена форма; основна частина грошових коштів витрачалась на військові цілі та майже не впливала на економіку.
В умовах панування натуральних відносин навіть у найрозвинутіших державах гроші не виконували всіх функцій. Відповідно й фінанси, як система грошових відносин, не мали загального характеру.
Спираючись на історичні довідки про господарчий устрій первісного суспільства, можна припустити, що за відсутності постійного державного апарату не було і системи формування доходів та витрат такої держави. У міру формування державного апарату і поширення його функцій збільшується й роль фінансів.
Основними джерелами доходів рабовласницьких держав були військова здобич, натуральні податки й особисті повинності. Можливо, у конкретній державі в конкретний час деякі групи населення і платили грошовий податок, але загалом для рабовласницької формації грошовий податок мав лише випадковий характер — грошові податки не могли панувати у період феодалізму з натуральною формою ведення господарства.
Тільки на етапі розпаду цього суспільства, особливо після другого великого суспільного розподілу праці, виникають товарно-грошові відносини з надзвичайно вузькою сферою застосування.
Властивістю Другого етапу еволюції фінансів була саме вузькість, адже фінансова система складалася з однієї ланки — бюджетної — і кількість фінансових відносин обмежувалася. Більшість цих відносин пов'язувалася із формуванням і використанням бюджету.
З розподілом праці й виникненням товарного обміну з'явилася майнова нерівність. Була потрібна сила, здатна захистити власність, припинити відкриту ворожнечу між класами. Нею стала держава, що змінила родову общину. З метою забезпечення матеріальної основи функціонування держ. апарату необхідні гроші, які можна взяти зі сфери матеріального вир-ва. Отже, з виникненням держави в сус-ві з'являється об'єктивна потреба у формуванні системи перерозподільних відносин (розподіл уже розподіленого), котра з розвитком товарно-грошових відносин набуває грошової, а потім і фінансової форми.
Враховуючи той факт, що сфера фінансових відносин безпосередньо залежить від ступеня розвитку та значення товарно-грошових відносин у суспільстві, можна сформулювати певні закономірності історичного розвитку фінансових відносин у рабовласницькому та феодальному суспільствах:
— розвиток головним чином одержали податки, збори, позики;
— фінанси стали органічно пов'язаними з доходами і витратами держави,
— фінанси тісно пов'язані з правовою діяльністю держави,
— фінанси почали виражати приватноправовий принцип діяльності держави;
— податки, збори, позики, а також грошові витрати держави мали вкрай неврегульований характер - не контролювалися представницькими органами влади;
Розвиток грошових відносин відіграв істотну роль у розпаді рабовласницького та феодального способів виробництва.
Оскільки третій етап формувався із розвитком державності й подальшим розвитком товарно-грошових відносин, — виникала потреба у нових загальнодержавних фондах грошових коштів та відповідно нових групах грошових відносин, пов'язаних із формуванням і використанням цих фондів.
У період первинного накопичення капіталу фінанси набувають якісно нових закономірностей, порівняно з феодалізмом:
— це система грошових відносин, яку контролюють представницькі органи влади;
— відбувається розподіл доходів і витрат держави й доходів та витрат монархів;
— відносини, пов'язані з формуванням доходів держави та їх використанням, стають вартісними відносинами;
— в умовах усунення держави від підприємницької діяльності всі її витрати мають практично непродуктивний характер;
— вирішальними методами фор- ня доходів держави вважаються податки й позики;
— збільшується значення державного кредиту.
Для XX ст. характерні розвиток продуктивних сил, створення монополістичних об'єднань, розширення функцій капіталістичних держав (період розвинутого капіталізму). Держава забезпечує обороноздатність країни, охорону приватної власності на засоби виробництва, свободу підприємництва і правопорядок, бере участь у процесі виробництва, розподілу і використання суспільного продукту. У цей період різко зростають державні витрати, істотно збільшується частка й абсолютні суми витрат на соціальні цілі(освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення), помітно розвиваються витрати держави на економіку; з'явилися нові державні витрати, зокрема, на охорону навколишнього середовища, подолання економічної відсталості окремих регіонів, надання субсидій і кредитів країнам.
Якщо в докапіталістичних формаціях кредит мав характер операцій розділу держави з лихварями, то в капіталістичних — банківський і комерційний. Кредитні ресурси надаються позичальникам на певний термін на умовах поворотності та платності, фінансові — безкоштовно і без повернення. Функціонування фінансів сприяє створенню і збільшенню обсягів кредитних ресурсів. Функціонування кредиту, у свою чергу, дає змогу формувати фінансові ресурси в розпорядження суб'єктів господарювання і держави, зокрема, через фінансовий ринок.
На сьогодні повсюди, незалежно від політичного й економічного устроїв держави, фінанси перебувають на новій стадії розвитку (ЧЕТВ. ЕТАП). Це зумовлено розширенням структури фінансової системи, високим ступенем їх впливу на економіку, різноманітністю фінансових відносин. На цій стадії фінанси є одними з найважливіших знарядь непрямого впливу на відносини суспільного відтворення матеріальних благ, робочої сили та виробничих відносин.Фінансам у розвиненій формі властиві такі закономірності:
— відтворення матеріальних благ, робочої сили і виробничих відносин;
— більша частка національного доходу перерозподіляється через державний бюджет;
— збільшується частина державного бюджету, спрямована на соціальний розвиток держави;
— збільшується стимулююча функція податків у сфері розвитку матеріального виробництва;
— зростає роль державного кредиту з метою підтримки підприємницької діяльності, розвитку стратегічно важливих галузей економіки;
— відбуваються значні зміни в бюджетному устрої, спостерігається тенденція довгострокового бюджетного прогнозування;
— з'являються принципово нові форми у фінансових відносинах (міждержавний бюджет та ін.) набувають розвитку всі ланки фінансової системи.
Історичний огляд еволюції фінансів України свідчить, що її фінансова система перебуває на четвертому етапі розвитку фінансових відносин розвинутих країн.
Фінансова система України має власну, особисту історію. Перші ознаки фінансових відносин виникли в Україні за часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (IX— XIII ст.). Основними потребами стародавніх слов'янських політичних союзів було утримання князя, військові заходи, державне управління та суд, як найголовніша складова останнього. Певна частина коштів казни витрачалася на підтримку дипломатичних зв'язків. Задоволення цих потреб здійснювалося здебільшого шляхом особистих повинностей і натуральних зборів. Сам князь жив переважно на доходи від власного господарства, важливими елементами якого були мисливство, рибальство, скотарство, торгівля та землеробство, для якого розробили систему повинностей околишнього населення (ставити княжий двір, годувати коней, косити луки, обробляти поля тощо).
Головним джерелом доходів князівської скарбниці вважалися примусові побори. Данина — первісно військова контрибуція, яку сплачували підкорені племена; потім вона набула значення родового поняття, до складу якого входили всі обов'язкові платежі населення на користь князя. Це були натуральні збори, за якими князь вирушав особисто {полюддя), або які доставлялися йому самим населенням (повози). До них додавалися добровільні дарунки населення — дари, поклони, почесть. Потім такі збори набули, повністю або частково" грошової форми.
Важливу роль у формуванні фінансової системи України відіграла татаро-монгольська навала. Вона була наслідком накладання на слов'янські князівства на користь татар данини ("ординський вихід"), для визначення розміру якої здійснювався періодичний перепис населення. Це безпосередній грошовий податок.
Татарська данина відіграла певну роль у слов'янському державному житті. У зв'язку із введенням данини, що виникла як наслідок підкорення переможцю, зумовила появу поняття "тягло", як податного обов'язку населення.
Збір татарської данини потім почав здійснювати московський князь. Ліквідація татарського ярма нічого в цій ситуації не змінила: населення продовжувало платити данину, але тепер, коли вона надходила до великокнязівської казни, то там і залишалася.Загалом основними джерелами поповнення князівської казни вважалися:
— надходження від торгівлі (одне з найнадійніших джерел);
— податкові платежі (данина, подать, митні збори);
— доходи від органів судочинства;
— доходи від надання позик.
Отже, Київська Русь мала розгалужену схему поповнення казни, що відображала соціально-економічний устрій.
Стабільність держави забезпечувалася за допомогою економічних, військових і зовнішньополітичних чинників, які ґрунтувалися передусім на достатніх доходах княжої казни. Розбалансування цих чинників зумовило зменшення обсягів доходів, а потім — занепад держави.
Без розвиненої економіки і міцного державного управління Галицько-Волинське князівство та Київська Русь були підвладні сильнішим державам — Польщі та Литві. Часи Польсько-Литовської доби (XIV—XVI ст.) характеризуються поступовою втратою атрибутів української державності — мови, традицій, державної символіки, законодавчої, судової та податкової систем.
Відновлення державності та фінансового устрою України відбулося під час Козацької доби (XV—XVIII ст.). У Запорізькій Січі був чіткий адміністративний устрій, власна податна система, формувалася відповідна фінансова система.
Осн. джерелами доходів вважалися військова здобич; королівські та царські субсидії; мито; торговельний, мостовий та інші збори; орендна плата та інші доходи.
Крім чіткого розподілу доходів, скарб Запорізької Січі мав визначені статті витрат:
— утримання та спорядження Запорізького Війська;
— утримання церковних установ;
— утримання кошового господарства;
— видача кредитів;
— виплати членам війська та допомога козакам;
— резервні кошти.
Отже, Запорізька Січ мала чітку систему надходжень і витрат коштів скарбу.
З кінця XVIII до початку XIX ст. на українських землях повністю сформувався товарний тип господарювання, що зумовило чіткий розподіл верств населення. Панування інших імперій негативно відобразилося на економічній, культурній та інших сферах суспільного життя України, гальмувало й розвиток фінансової системи країни.
Перебування України у складі Радянського Союзу (1922— 1991 pp.) дало змогу збільшити її економічний, промисловий, сільськогосподарський, військовий потенціали, але одночасно знищили державну самостійність країни. Відповідно й розвиток фінансової та кредитно-грошової системи відбувався згідно із законами адміністративно-командної економіки.
На сьогодні Україна — незалежна суверенна держава, за державним устроєм — парламентсько-президентська республіка. За роки незалежності в Україні сформувалися стійкі тенденції становлення ефективних ринкових відносин, зміцнилася бюджетна система, нині відбувається відповідне реформування податкової системи.
Розглядаючи розвиток сучасної фінансової системи України, можна стверджувати, що вона перебуває на тому етапі еволюції, який характеризується великою кількістю ланок фінансової системи, високим ступенем їх впливу на економіку, різноманітністю фінансових відносин.