 |
|
Добукварний період навчання грамоти.
Процес навчання грамоти поділяється на три періоди: добукварний (підготовчий), букварний (основний) і післябукварний.
Добукварний (підготовчий) період – дуже важливий у навчанні грамоти. Основна мета його – підготувати учнів до вивчення букв, навчання читати й писати.
За новою програмою добукварний період триває один місяць.
Завдання добукварного (підготовчого періоду).
1. Ознайомити дітей зі школою, класом, шкільним подвір’ям, першою книгою – “Букварем”, і “Зошитом для письма”; правилами поведінки в школі (на уроці, перерві), організувати дитячий колектив.
2. Формувати загальнонавчальні вміння і навички (організаційні, загальномовленнєві, загальнопізнавальні, контрольно-оцінні).
3. Виявити рівень підготовки кожного учня до навчання: готовність до звукового аналізу, уміння читати, писати, розповідати казки, декламувати вірші тощо.
4. Формувати уявлення про мовлення, речення, слово, склад, звук, голосні і приголосні звуки, наголошений голосний звук у слові; навчити аналізувати речення та звуко-складову будову слова, спираючись на схеми-моделі речень і слів.
5. Підготувати руку дитини до письма.
6. Розвивати усне мовлення (слухання – розуміння, говоріння) та мислення першокласників.
7. Виховувати в найменших школярів високе громадянське почуття, кращі моральні якості, естетичні смаки.
Розвиток фонематичного слуху, вмінь виконувати звуковий аналіз слів.
У період оволодіння грамотою потрібно приділяти велику увагу розвитку фонематичного слуху, тобто умінню розрізняти окремі звуки в мовленнєвому потоці, виділяти їх із складів, слів, розпізнавати фонеми (основні звуки) не тільки в сильних, але й в слабких позиціях, розрізняти варіанти звучання фонем. Фонематичний слух є основою формування не тільки навички читання, але й орфографічної навички: в українській мові є орфограми, які вимагають співвіднесення букви з фонемою в слабкій позиції.
Фонематичний слух успішно розвиватиметься, коли буде добре розвинений слуховий апарат. Тому уже в добукварний період потрібно проводити слухові вправи, які сприятимуть розвитку слухового сприйняття.
У добукварний період важливе місце на уроках читання і письма займає звукова робота. Розпочинається вона з навчання ділити слово на склади і будувати складові моделі: – ліс, – сова, лисиця.
Механізм поділу слів на склади учні засвоюють під керівництвом учителя, який повинен добре орієнтуватись у складних випадках складоподілу. Поступово діти вчаться ділити слово на склади. Допомагають у цьому чуттєвий досвід дитини:
1) прикладання руки тильною стороною до підборіддя. При вимові слова відчуваємо, як підборіддя торкається руки. Скільки разів воно торкнулося руки, стільки складів у слові;
2) відстукування рукою по парті під час вимови слова стільки разів, скільки складів у слові;
3) помахи рукою поставленою на лікоть, вправо – вліво одночасно з вимовою слова. Скільки помахів зроблено, стільки складів у слові).
Ознайомлення з наголосом, наголошеним голосним звуком потрібно здійснювати після засвоєння понять голосні і приголосні звуки.
У практиці навчання першокласників застосовуються такі прийоми визначення наголошеного голосного в складі:
1) злита вимова слова з протягуванням наголошеного голосного звука в ньому. За такої вимови слово не втрачає смислу, природнього варіанту (“так люди говорять”): м[ааа]ма, кос[ааа], косар[ііі];
2) вимова слова в питальній формі л[иии]па?
3) вимова слова в окличній формі: [Ооо]лю!
4) злита вимова слова з одночасним помахом рукою зверху вниз. На сильнішу долю рука торкається парти.
Після ознайомлення з голосними і приголосними звуками, наголошеним голосним у складі проводиться робота над формуванням умінь виконувати звуко-складовий аналіз слова.
Спочатку виконується частковий аналіз (виділення звука, який стоїть на початку або в кінці слова), а далі – повний.
Дотримуючись принципу від легшого до важчого, звуковий аналіз потрібно починати зі слів, які складаються з двох звуків [он, уа], потім аналізувати прямий склад (злиття), а далі можна переходити до аналізу трифонемних і чотирифонемних слів.
Аналіз звукової будови слова супроводжується складанням моделі, яку викладають учні на набірному полотні за допомогою фішок (умовних позначень голосних і приголосних звуків: · - голосний звук, ¾ твердий приголосний звук, ¾ м’який приголосний звук.
Послідовність роботи під час моделювання слова може бути такою
1. Чітка літературна вимова слова і слухання його (“Скажи і послухай!”).
2.Повторна злита вимова слова для визначення наголошеного голосного звука, поділ слова на склади.
3.Протяжна (або підсилена) вимова першого звука у повному складі слова: [Ввв]аля.
4.Характеристика цього звука (голосний чи приголосний, твердий чи м’який приголосний).
5.Позначення виділеного звука умовним значком (фішкою). Виставлення на набірному полотні.
6.Протяжна (або підсилена) вимова другого звука… і т.д.: В[ааа]ля, Ва[л'л'л']а, Ва[л'ааа].
7.Перевірка виставленої моделі.
В такій послідовності учні навчаються чути і розрізняти звуки у слові, діяти при складанні звукових моделей. Звуко-складові моделі мають такий вигляд:
| ¾ · ¾ · |
| ¾ · ¾ · ¾ · |
| ¾ ¾ · ¾ |
мама калина джміль