 |
|
Структура уроку читання на ознайомлення з новою буквою .Букви я, ю, є та їх подвійна графічна роль в українському письмі.
У букварний період є такі основні типи уроків читання: урок на опрацювання нової літери, урок закріплення та урок повторення вивчених букв.
Урок, на якому опрацьовується нова літера, проводиться за специфічною структурою, в якій чітко, логічно, згідно провідного принципу звукового аналітико-синтетичного методу (від звука до букви) відображено поетапність виконання дій, яка є обов’язковою.
І. Підготовка до ознайомлення з буквою Сс. Звукові аналітико-синтетичні вправи зі звуками [с], [с'].
1. Розгляд малюнка із зображенням волоті рису, називання малюнка, робота над усвідомленням лексичного значення слова рис.
2. Вимова слова рис учителем з підкресленням останнього звука: ри[ссс], виділення звука [с].
3. Вимова звука [с] учнями і слухання його звучання: повітря, проходячи через ротову порожнину, натрапляє на перешкоду, створену зубами і кінчиком язика; звук вимовляється з шумом.
4. Спостереження за артикуляцією звука [с]: зуби, зближені, кінчик язика торкається нижніх різців.
5. Характеристика звука [с]: приголосний, твердий; встановлення способу позначення його значком (фішкою).
6. Розпізнавання звука [с] серед інших у грі “Піймай звук”. Учитель вимовляє кілька звуків, серед яких є потрібний [с]: [с], [а], [н], [с], [о], [в], [с], учні сигналізують про наявність звука [с], сплескуючи в долоні.
7. Утворення складів зі звуком [с]: [с], [а], - [са]; [с], [у] – [су];[с], [о] – [со]; [с], [и] – [си].
8. Аналіз утворених складів: [са] складається зі звуків [с], [а] тощо.
9. Розгляд малюнка із зображенням рисі, називання тварини, робота над усвідомленням лексичного значення слова рись.
10. Виділення звука [с'] зі словарись підкресленням вимови його: ри[с'с'с'], спостереження за його звучанням (при проходженні через ротову порожнину повітря натрапляє на перешкоди) й артикуляцією (губи зближені, кінчик язика притискається до нижніх різців, середня частина язика піднімається до твердого піднебіння – перешкода більша).
11. Характеристика звука [с']: приголосний, м’який; встановлення способу позначення його умовним значком (фішкою).
12. Розпізнавання звука [с'] серед інших у грі “Хто уважніший”. Учитель пропонує звуки, серед яких є звук [с]: [а], [л], [н], [с'], [н], [м], [с']. Учні вказують на його наявність, піднімаючи руки.
13. Утворення складів із заданих звуків: [с'], [о] – [с'о]; [с'], [у] – [с'у]; [с'], [і] – [с'і]; [с'], [а] – [с'а].
14. Поперемінне вимовляння звуків [с] – [с'], установлення різниці (в артикуляції та звучанні) й подібності між ними (обидва звуки – приголосні); при можливості спостерігають за зміною значення слова залежно від зміни звука [с] на [с']: рис – рослина, рись – хижа тварина.
15. Закріплення умінь розрізняти ці звуки у грі “Впізнай звук”. Учитель добирає слова з твердими і м’якими приголосними: соловей, сік, сокіл, сіно, сьомий, сорока, сам, сядь. У відповідь учні піднімають сигнальні картки (фішки).
16. Розгляд предметних малюнків і схем у букварі.
17. Самостійний добір слів зі звуками [с], [с'] в різних позиціях (на початку, в середині, в кінці).
ІІ. Ознайомлення з буквою Сс, її алфавітною назвою, аналіз графічної форми букви.
ІІІ. Вправи з читання.
1. Читання складів, робота зі складовими таблицями в букварі.
2. Читання слів, поданих на сторінці букваря, в аналітико-синтетичній формі.
3. Читання слів у колонках – самостійне напівголосне, вибіркове, індивідуальне.
4. Робота за сюжетним малюнком букваря.
5. Опрацювання тексту (напівголосне самостійне читання, зразкове читання вчителем. Смисловий і структурний аналізи тексту.
ІV.Вправи на вдосконалення аналітико-синтетичних умінь.
1. Читання слів й тексту з новою буквою на іншому лексичному матеріалі.
2. Робота з анаграмами та лінійкою вивчених літер.
3. Складання узагальненої таблиці.
V. Підсумок уроку.
На уроці закріплення вивчених букв учні виконують різноманітні аналітико-синтетичні вправи зі звуками, буквами, словами і реченнями.
В кінці першого і другого етапів букварного періоду проводяться, крім того, уроки повторення, а в кінці післябукварного – свято “Прощання з букварем”.
На завершальному періоді букварного періоду першокласники ознайомлюються з такою складною особливістю української графіки, яка полягає в позначенні буквами я, ю, є голосних звуків [а], [у], [е] та м’якості попереднього приголосного.
Ці букви вивчаються на звуковій основі, тобто вже за первинного ознайомлення з ними розкривається їх звукове значення.
Лексичний і текстовий матеріал у сучасних букварях дібрано так, що спочатку учні ознайомлюються з тим, що букви я, ю, є слугують для позначення звукових сполучень [йа], [йу], [йе], потім (на наступному уроці) усвідомлюють, що вони можуть позначати м’якість попередніх приголосних.
Розглянемо перший випадок , коли буквами я, ю, є позначається два звуки: [йа], [йу], [йе].
Для аналізу вчитель добирає слово, в якому ці букви стоять на початку слова і становлять склад з наголошеним голосним, щоб зосередити увагу на вимовлянні звуків, позначених цими буквами на початку складу. Тоді учні легко відчувають артикуляційно і сприймають на слух не один, а два звуки.
Послідовність роботи на уроці буде такою:
1. Чітка вимова аналізованого слова (якір) і пояснення його значення.
2. Поділ слова на склади (я-кір).
3. Протяжна вимова першого складу і спостереження за артикуляцією сполучень звуків [й] і [а] ([йййааа]).Скільки звуків чуєте? (Два.)Який перший звук? ([й]). Який другий? ([а]).
4. Вимова ще кількох слів зі звукосполученням [йа] для того, щоб закріпити в памяті дітей ці арткуляційно-слухові відчуття (яблуко, явір). Учні виділяють звукосполучення йа на початку слова.
5. Складання звукових моделей одного з проаналізованиї слів, наприклад слова якір:
6. Ознайомлення з буквою, що позначає ці звуки (буква я)
7. Складання слова якір із букв розрізної азбуки (вниз під звуковою моделлю).
8. Встановлення невідповідності між звуками і буквами в слові.
9. Вправи на зіставляння вимови звуків [а] і [йа] окремо та в словах, коли ці звуки становлять окремий склад (апельсин – яблуко)
10. Вправи на зіставлення вимови звуків [й] та [йа] окремо та в словах (мій – моя).
11. Читання слів і тексту на сторінках букваря.
Аналогічна робота проводиться під час вивчення букв ю, є, ї, коли вони позначають звукосполучення [йу], [йе], [йі].
Другий випадок – букви я, ю, є слугують для позначення м’якості попередніх приголосних та звуків [а], [у], [е].
Для аналізу спочатку слід брати склади (зіставляти їх вимову: на – ня, ла – ля, а потім і окремі слова: мала – маля. Передусім зосереджуємо увагу на голосному звукові у сполучення [л'ааа], [н'ааа] (голосний звук [а]), а потім – на вимові приголосного звука [л'л'л'а] (м’який приголосний звук).
Послідовність роботи на уроці.
1. Чітка вимова аналізованого слова (Валя).
2. Поділ слова на склади (Ва-ля).
3. Вимова другого складу (ля) із протягуванням голосного звука для того, щоб учні почули й артикуляційно відчули голосний звук [а].
– Скільки звуків почули?
– Який голосний звук чуємо? ([а])
4. Повторна вимова складу ля з тим, щоб діти розпізнали м’який приголосний звук [л'л'л'а].
5. Вимова ще кількох слів з іншими м’якими звуками [н'], [с']: Ганя, Леся. Спостереження за м’якою вимовою приголосних звуків [н'], [с'] в другому складі.
6. Складання звукової моделі одного із слів, наприклад, слова Валя:
7. Повідомлення вчителя про позначення м’якості приголосного буквою я (коли м’який приголосний та [а]).
8. Складання слова (Валя) із букв розрізної азбуки під звуковою моделлю цього слова для зіставлення звукової і буквеної будови слова.
9. Добір слів, у яких буквою я позначається м’якість попереднього приголосного.
10. Читання складів і слів з буквою я, що позначає м’якість попереднього приголосного на сторінці букваря.