 |
|
Міжурядові угоди України з іншими державами та міжнародно-правові акти, визнанні нашою державою.
Адміністративне право України
Поняття а права, сист джерел адмін. Права
АП – галузь права, яка об'єднує юридичні норми, що регулюють відносини як між держ. органами в процесі їхньої виконавчої і розпорядчої діяльності, так і між ними та громадськими організаціями й громадянами. Регулює суспільні відносини, які виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності держави. Адміністративне право регламентує як взаємини державних органів між собою, так і їх відносини з громадянами.
Предмет адміністративного права – це сукупність управлінських відносин, які складаються в сфері державного управління.
Систему адміністративного права поділяють на загальну та особливу частини.
Загальна частина включає в себе норми, що охоплюють управління в цілому, а особливачастина складається з норм, що діють в межах окремої сфери управління. Загальна та особлива частини адміністративного права взаємопов’язані і становлять єдине ціле.
Джерела АП – це акти державних органів, що містять адміністративно-правові норми і регулюють виконавчо-розпорядчу діяльність. За своїм змістом адміністративно-правові норми відрізняються від норм інших галузей права тим, що регулюють відносини управлінського характеру.
Джерела АП можна розділити на такі види:
Конституція України - містяться норми, які закріплюють права, свободи та обов’язки громадян у сфері ДУ, а також визначають основи діяльності кабміну та інших органів виконавчої влади.
Законодавчі акти України. До них відносяться кодекси і закони. Серед кодексів необхідно виділити Кодекс України про адміністративні правопорушення, а серед законів – Закони України “Про державну службу”, “Про звернення громадян”, “Про об’єднання громадян”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про міліцію” та інші.
Постанови ВРУ, які містять адміністративно-правові норми (наприклад, постанова, якою затверджено Положення про паспорт громадянина України)
Укази і розпорядження Президента України. В першу чергу це стосується тих указів, які регламентують організацію та діяльність центральних органів виконавчої влади.
Нормативні акти органів виконавчої влади. До цієї групи належать постанови та розпорядження КМУ, різні положення, статути, накази та інструкції керівників центральних органів виконавчої влади.
Нормативні акти місцевих рад та їх виконавчих органів (наприклад, рішення, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність)
розпорядження голів місцевих державних адміністрацій.
Акти Конституційного Суду України (наприклад, рішення щодо законності інституту прописки).
Міжурядові угоди України з іншими державами та міжнародно-правові акти, визнанні нашою державою.
Особливе місце в системі джерел адміністративного права займає Кодекс України про адміністративні правопорушення, який було прийнято 7 грудня 1984 року і введено в дію з 1 червня 1985 року. Кодекс складається з п’яти розділів, які поділяються на 33 глави та 330 статей.
Розділ І присвячено загальним положенням щодо завдань Кодексу, запобігання адміністративним правопорушенням, дії в часі закону про адміністративну відповідальність.
Розділ ІІ є найбільшим за обсягом і складається з Загальної та особливої частини. У Загальній частинідається визначення адміністративного правопорушення; встановлюється вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність; закріплюються особливості відповідальності неповнолітніх, військовослужбовців, посадових осіб та іноземців; узаконюються обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та дається характеристика адміністративним стягненням і правилам їх накладення. В Особливій частині ІІ-го розділу згруповано окремими главами склади адміністративних правопорушень. Всього ця частина містить 11 глав, кожна з яких присвячена правопорушенням або в конкретній галузі суспільної діяльності (наприклад, в галузі охорони природи; в промисловості та будівництві; у сільському господарстві; на транспорті; в галузі шляхового господарства та зв’язку; в галузі торгівлі, фінансів, підприємницької діяльності), або в конкретній сфері суспільних відносин (наприклад, власність; охорона здоров’я; громадський порядок; громадська безпека; встановлений порядок управління).
Розділ ІІІ дає перелік органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення та розмежовує компетенцію між цими органами, тобто закріплює за кожним з них право розглядати ті чи інші справи.
Розділ ІV називається “Провадження у справах про адміністративні правопорушення”. У цьому розділі розкриваються цілі та принципи провадження, повноваження його учасників. Тут же містяться положення про порядок складання протоколу про адміністративні правопорушення, а також про порядок здійснення адміністративного розслідування, розгляду справ, оскарження прийнятих постанов.
Розділ V закріплює порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. У ньому містяться норми, які встановлюють як загальні правила виконання постанов, так і особливості виконання кожного з існуючих адміністративних стягнень.