Главная | Обратная связь

З курсу «Банківські операції»

Кафедра банківської справи

 

ПРОЕКТ

з курсу «Банківські операції»

на тему: «Проблеми системи страхування банківських вкладів та шляхи їх вирішення»

 

студентів факультету фінансів

та банківської справи

3 курсу, 8 групи,

денної форми навчання

Міщука Б.О.

Миколайчика А.Л.

 

Викладач – Сігаєва У.М., ст. викладач

 

 

Київ 2010

Глобальна фінансова криза розхитала провідні фінансові ринки світу, в тому числі й України, та суттєво похитнула довіру громадян до вітчизняної банківської системи, про що свідчить рекордно низький приріст вкладів населення в банки та масовий відтік коштів із рахунків. У такій ситуації особливого значення набуває розвиток та реформування системи страхування депозитів, упровадження нових систем виплат та платежів, аби захистити інтереси вкладників і, таким чином, усієї банківської системи. Нещодавнє банкрутство американських банків гігантів, дефолти банків у багатьох країнах світу розхитало провідні фінансові ринки не тільки США, а й країн Європи, в тому числі України, банківський сектор якої лихоманить і досі. [2, с. 52–54].

Більшість європейських країн намагаються подолати кризу за допомогою системи страхування вкладів: уряди деяких країн декларують плани збільшення гарантованої суми, інші – надали фінансову підтримку банкам чи навіть оголосили про повне гарантування державою всіх банківських вкладів (як заявили Ірландія, Австрія, Німеччина та ін.).

У такій ситуації актуальне питання розвитку системи гарантування вкладів, головна мета якої – забезпечити довіру громадськості до української банківської системи та, врешті решт, запобігти масовій банківській кризі. Адже в такі турбулентні часи найбільш незахищеним є населення країни, а банкрутство банків може призвести не тільки до економічних та фінансових потрясінь, перебудови світової валютної системи, інформаційних війн тощо, але й до великих соціальних потрясінь, тому вдосконалення національної системи страхування депозитів вкладників – один зі способів виходу з такої складної ситуації.

Страхування депозитів – лише один із компонентів системи фінансової безпеки, яка передбачає також надійний правовий режим, стабільне макроекономічне середовище, дотримання стандартів бухгалтерського обліку й аудиту, адекватну систему ліцензування, жорсткий нагляд за банківською діяльністю, належний режим розкриття інформації. Перспективи розвитку вітчизняної системи страхування депозитів пов’язані з унесенням поправок у законодавчі акти з метою чіткішого визначення сфери її діяльності; скасування обмежень на використання банками реклами щодо їх участі у системі гарантування; змінами в порядку виплат вкладникам у банках, що ліквідуються [3].

З історії відомо, що перші системи гарантування вкладів були

створені в США на початку XIX ст., але не були поширеними до Великої депресії 1930 х рр. Зараз системи страхування депозитів діють у 99 країнах світу, ще у 20 країнах вони знаходяться на стадії впровадження та доопрацювання. В Україні для захисту вкладників у 1998 р. було створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Система гарантування вкладів кожної країни має свою історію становлення, свої переваги та недоліки, Україна – не виняток. Серед основних переваг функціонування Фонду в Україні можна виокремити такі:

1. Членами Фонду є всі діючі банки, за винятком ВАТ «Державний ощадний банк України», адже гарантом за його вкладами є держава.

2. Розмір відшкодувань вкладів фізичним особам відповідає вимогам МВФ.[1, с.32]

Звісно, будь яка система не ідеальна, потрібно її постійно вдосконалювати з огляду на реалії та виклики сучасності. Тому зосередимо увагу на основних недоліках функціонування Фонду:

1. Поширення дії системи гарантування вкладів лише на захист інтересів фізичних осіб, не враховуючи інтереси фізичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності та юридичних осіб.

2. Недостатність джерел формування ресурсів Фонду. З огляду на фінансову нестабільність НБУ опрацьовує проект щодо збільшення регулярних зборів вдвічі (з 0,25 до 0,5 % від обсягу залучених коштів). Уже прийняте рішення про надання Національним банком Фонду кредиту в розмірі 1 млрд грн, а також про тимчасове фінансування виплат за рахунок щорічних внесків НБУ від перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами (в роз мірі 20 % від перевищення доходів над його витратами, але не менше 1 млрд грн) [4].

3. Обмежені контрольні функції Фонду. Фонд не контролює процес виплати банками агентами компенсацій вкладни кам, а також не здійснює нагляд за санацією, ліквідацією банків. А це не відповідає світовій практиці, де відповідні структури повністю контролюють процес від отри мання внесків до видачі компенсацій вкладникам.

4. Виконання основних повноважень Фонду здійснюється через різні структури. Так, через НБУ Фонд здійснює інвестування ресурсів у державні цінні папери, через банки агенти – виплачує компенсаційні платежі. Зараз компенсації вкладникам виплачуються через п’ять банків та приблизно 200 відділень. Партнерами Фонду є такі банки, як «Правекс банк», «Приватбанк», «Промінвестбанк», «Сведбанк» та «Укрпромбанк». Зважаючи на кризову ситуацію НБУ розробив нову схему виплат компенсацій: Фонд приєднується до НСМЕП, завдяки чому вкладники матимуть можливість отримати кошти через 41 банк та 4000 відділень, а сам Фонд зможе переводити кошти до банку агента лише на вимогу вкладника, тобто Фонд матиме можливість розпоряджатися цими коштами до дня їх отримання вкладником.

5. Недосконала структура активів Фонду. Досить цікаві дані про структури активів американської Федеральної корпорації зі страхування депозитів (ФКСД) та активів Фонду. В американській корпорації 10 % активів спрямовується на корпоративні загальні та адміністративні витрати, 16 % – на страхові програми, 50 % – на програми нагляду та захисту споживачів, 24 % – на управління доходами. В Україні: 5,5 % – на утримання, 14,2% – на гарантійні виплати, 80,3 % – на інвестиції в ОВДП. Усе це свідчить, що в Україні бракує програми захисту клієнтів банків, яка б базувалася на здійсненні Фондом моніторингу за учасниками фонду, санації проблемних банків, що гово рить про необхідність розширення функцій та повноважень Фонду [1, c. 33].

Українська реальність свідчить, що банкрутство банків – найбільш неефективний і найбільш застосовуваний метод в Україні. Урядові нашої країни доцільно впроваджувати в практику інші конструктивніші та ефективніші методи: організації угод з передавання активів та зобов’язань від «хворого» банку до «здорового» (бридж банку) і надання фінансової допомоги банку (чи інвесторам) без його закриття. Ці два методи були перевірені на практиці в США, Канаді, Японії, Німеччині та багатьох інших країнах [5].

Таким чином, побудувати систему страхування депозитів, значить, прийняти виважене рішення, адже недбало побудована система може викликати проблеми, наприклад, «моральної шкоди» (moral hazard).

Аби уникнути проблеми «моральної шкоди», необхідно при створенні системи страхування депозитів, ураховуючи поставлені перед системою завдання, визначити коло депозитних інструментів, які страхуватимуться. У багатьох країнах не страхуються депозити осіб та організацій, які мають можливість отримувати інформацію про фінансовий стан банку, а також забезпечувати дотримання ним ринкової дисципліни. І це абсолютно логічно, адже при створенні національної системи страхування депозитів за мету ставиться насамперед захист найменш освічених у галузі фінансів власників депозитів, які часто мають незначні за розміром суми, розміщені в банках.[6]

Отже, одним зі шляхів збереження ринкової дисципліни і скорочення витрат на страхування депозитів, а також зменшення впливу «моральної шкоди» є пропорційне страхування, при якому відшкодовується не вся сума депозиту, а лише відповідна частина депозиту згідно з установленим на законодавчому рівні відсотком. Це стимулює вкладників виваженіше підходити до вибору банку та змушує проводити моніторинг його діяльності. Проте необхідно врахувати й недолік цієї системи – така схема не завжди виправдана щодо власників невеликих вкладів, адже вони не мають можливості проводити моніторинг через обмежені фінансові можливості. Для того, аби послабити негативний ефект цього методу, можна порекомендувати застосовувати її не для всіх вкладів, а починати з певної суми для максимального захисту невеликих вкладників, а також для стимулювання великих вкладників не перекладати ризики на банк і самостійно стежити за фінансовим станом банку.

Перспективний напрям розвитку української системи страхування вкладів – уведення диференційованої системи внесків банків учасників Фонду залежно від ступеня якості кредитного портфеля та ступеня ризику діяльності банку. Зараз в Україні існує єдина шкала зборів, але вона містить у собі елемент несправедливості. З одного боку, всі банки сплачують однакові внески: і найнадійніші, які здійснюють безпечні капіталовкладення, і невеликі та проблемні, котрі проводять необґрунтовану ризиковану політику, а з іншого, це може призвести до послаблення контролю з боку держави. Поки що перехід української системи страхування вкладів до системи диференційованих внесків дещо передчасний, адже спочатку необхідно налагодити систему подання банками достовірної звітності, інформації, яка б дала можливість оцінити реальні ризики їхньої діяльності, потрібно розроби ти систему критеріїв, за якими здійснюватиметься оцінка ризиків, а також узгодити ці критерії та методологію ранжування банків за рівнем ризику з Національним банком України як головним органом нагляду за банківською системою.

Підбиваючи підсумок, необхідно наголосити на тому, що основною метою існування такої системи страхування вкладів має бути не тільки захист інтересів вкладників, а й запобігання банкрутств. Тому система захисту депозитів повинна поєднувати в собі власне механізм страхування вкладів з ефективним банківським наглядом, прозорою системою звітності і налагодженою законодавчою базою.