Здавалка
Главная | Обратная связь

Про Президентський кадровий резерв



  • Президентський кадровий резерв (ПКР) - це програма з пошуку та залучення талановитих, прогресивно мислячих і цілеспрямованих людей до роботи в пріоритетних проектах державного сектору України
  • Зарахування кандидата до ПКР залежить від успішного проходження процесу відбору та працевлаштування в державному секторі України. Визначення місця працевлаштування залежатиме від сфери знань, досвіду й особистих уподобань кандидата
  • Наразі пріоритетними напрямками працевлаштування кандидатів є:
    • Координаційний центр реформ (координатор реформ)
    • Агентство з управління державною власністю (директор або заступник директора департаменту)
    • Національні проекти (директор департаменту, керівник проекту)
  • Наразі також визначаються варіанти працевлаштування кандидатів до:
    • Міністерств (патронатні служби міністрів)
    • КМУ (патронатна служба)
    • Адміністрації Президента (радники)
  • При успішному працевлаштуванні, кандидатів буде спрямовано на проходження програми навчання керівників, яка проводитиметься у співробітництві з кращими міжнародними та вітчизняними навчальними закладами
  • Запланована програма складатиметься з етапів, розроблених спеціально для України, і проводитиметься в університетах трьох регіонів, які економічно й політично найбільш тісно пов’язані з Україною: Північна Америка, Європа та СНД
  • Розуміючи, що створення якісного Президентського кадрового резерву є складним та багатоетапним процесом, Адміністрація Президента України вирішила підійти до її створення поетапно. Наразі ведеться робота з організації та проведення «пілотної» версії програми ПКР (далі «пілотна» програма ПКР), на базі якої буде створено Президентський кадровий резерв

«Пілотна» програма ПКР

  • У процесі проведення «пілотної» програми ПКР буде відібрано 50 чоловік, які сформують першу в історії країни команду Президентського кадрового резерву
  • Прийом документів від кандидатів, які бажають прийняти участь у відборі, завершується 1 липня 2011 року
  • Після відбору й успішного працевлаштування на пріоритетні ділянки роботи державного сектору, членам ПКР буде надано можливість участі у програмі навчання керівників у вересні 2011 року
  • Навчання учасників «пілотної» програми ПКР буде повністю профінансоване Міжнародним благодійним фондом «Фонд економічних реформ в Україні», www.uerf.org

    Програма містить у собі:
    • курс «Підготовка лідерів у державному секторі» (8 днів)
    • семінари з підготовки до роботи у державному секторі (8-10 днів)
    • працевлаштування в державному секторі України
  • Незважаючи на те, що в рамках «пілотної» програми ПКР, курс «Підготовка лідерів у державному секторі» буде проведено у партнерстві тільки з одним університетом, а не з трьома, як планується в майбутньому, учасникам буде надано можливість завершити навчання після залучення інших навчальних закладів до програми
  • Окрім цього, учасники «пілотної» програми ПКР одержать наступні унікальні переваги:
    • Пріоритет у працевлаштуванні – оскільки учасники «пілотної» програми сформують перший потік членів ПКР, їм буде доступний більш широкий вибір варіантів працевлаштування
    • Участь у процесі створення ПКР – своєю участю у програмі кандидати допоможуть сформувати максимально якісний процес відбору навчання та управління ПКР, тим самим прокладаючи шлях для наступних потоків
    • Безкоштовне навчання - для всіх учасників «пілотної» програми навчання буде безкоштовним
  • Для проведення курсу «Підготовка лідерів у державному секторі» на етапі «пілотної» програми, Адміністрація Президента України підписала договір з одним із кращих університетів світу з підготовки державних службовців − Школою державного управління імені Кеннеді при Гарвардському університеті

Вимоги до кандидатів

  • Громадянин України
  • Вища освіта (наявність диплома й додатка з результатами академічної успішності)
  • Більше шести років в режимі повної зайнятості (визначається на підставі резюме)
  • Бездоганні етичні стандарти (визначається на підставі есе, рекомендаційних листів, інтерв'ю)
  • Лідерські якості й ініціативність (визначається на підставі есе, рекомендаційних листів, резюме)
  • Високі комунікаційні навички (визначається на підставі есе, резюме, інтерв'ю)
  • Досвід командної роботи (визначається на підставі есе, рекомендаційних листів, інтерв'ю)
  • Сумісність із культурою програми (визначається на підставі есе, інтерв'ю)
  • Чітке розуміння мети участі у програмі ПКР (визначається на підставі есе, інтерв'ю)
  • Бажання працювати у проектах державного сектору України (визначається на підставі есе, інтерв'ю)
  • Високі аналітичні здібності (визначається на підставі тестування)

Ф.М. Кирилюк, М.І. Обушний, М.І. Хилько та ін.; За ред. Ф.М. КирилюкаПолітологія Навчальний посібник / К.: Здоров'я, 2004.- 776 c.

(501-517стор.)

Кого обирають у президенти. Більшість кандидатів на президентських виборах у різних країнах є лідерами чи представниками партій. Саме вони мають найреальніші шанси перемогти на виборах, оскільки найпотужніші партії впливають на виборців. Водночас ступінь демократичності певної виборчої системи значною мірою залежить і від наявності (чи відсутності) узаконеної правової можливості для висування й самовисування незалежних кандидатів, не пов´язаних ні з якою партією. У державах із авторитарними президентськими режимами така можливість практично виключена, однак у демократичних країнах незалежні кандидати можуть активно брати участь у президентських виборах.

У США, західноєвропейських і в більшості латиноамериканських країн прямі президентські вибори перетворюються на чергове змагання провідних партій за голоси виборців. У підсумку перемагає той кандидат, який, на думку більшості виборців, запропонував привабливішу політичну програму і як особистість більше, ніж його суперники, підходить для виконання обов´язків президента. Однак у багатьох азіатських і особливо африканських країнах, де й досі панує однопартійна система, у кандидатів опозиції практично немає шансів перемогти на президентських виборах. При цьому в деяких африканських країнах вибори офіційно проводяться на безальтернативны основі, і єдиним кандидатом на цих виборах здебільшого фігурує президент, який перебуває при владі та ще й одночасно є головою правлячої партії.

У багатьох країнах загальні і прямі президентські вибори можуть проводитися в один і в два тури. Для того щоб бути обраним на пост президента після першого туру в Австрії, Фінляндії та України, кандидатові треба набрати більше ніж половину голосів усіх виборців (50 % + 1), які брали участь у голосуванні (у Франції досить абсолютної більшості поданих голосів). Якщо жоден із кандидатів не одержує передбаченого основним законом числа голосів у першому турі президентських виборів, проводиться другий тур, в якому беруть участь уже тільки два кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів у першому турі. Переможець другого туру і стає президентом країни.

У США президентські вибори в переважній більшості випадків проводяться в один тур, бо там діє мажоритарна виборча система відносної більшості. Переможцем виявляється той, хто одержав найбільше порівняно з іншими кандидатами число голосів виборців, а також найбільше число виборщиків. Адже в США проводяться загальні, але непрямі президентські вибори. Система відносної більшості не раз породжувала в США ситуацію, за якої на посаду президента обирався кандидат, який одержав менше ніж половину голосів виборців країни.

Що стосується поширеної в багатьох європейських країнах процедури обирання президента депутатами парламенту, то вона більш-менш однакова скрізь. Наприклад, в Італії президент обирається на спільному засіданні обох палат парламенту.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.