 |
|
VI. Розповiдь учителя
І. Органiзація класу
ІІ. Вступне слово вчителя
— Доволi часто зовнi красива, акуратно одягнена людина поводиться грубо, непристойно. Така людина нiкому не подобається. Навiть її зовнiшнiй вигляд не може змiнити думку оточуючих про неї. Всiм нам хочеться спiлкуватися, бути поруч iз людьми добрими, чуйними, ввiчливими. Уже по тому, як людина заходить до кiмнати, вiтається, яким тоном промовляє слова вiтання, прощання, вдячностi, можна робити висновок про її культуру i вихованiстъ. Існує багато правил культурної поведiнки та безлiч ввiчливих слiв.
Сьогоднi ми зупинимося на словах вiтання i прощання. Ви будете вчитися, як правильно звертатися до людей, висловлювати їм слова вдячностi.
III. Читання казки «Сини феї Ввiчливостi»
— Послухайте казку-загадку i намагайтеся вiдгадати як називались сини феї Ввiчливостi.
У феї Ввiчливостi було троє синiв. Перший син прокидався разом зi сходом сонця, будив пташок, i тi своїм спiвом сповiщали, що настав ранок. Люди вставали, снiдали i готувалися до трудового дня. А як сонце висушувало росу, на змiну першому братовi до дiла брався середущий брат. Вiн працював для ввiчливих людей весь день, аж доки сонце не ховалось за обрiй. Тодi естафету пiдхоплював старший син. Вiн зустрiчав перехожих на вечiрнiх вулицях, дарував приязнi слова i усмiшки. Матуся гордилася своїми синами, тому що вони дарували радiсть людям, без них не обходилась жодна чемна людина.
— Хто iз вас, дiти, здогадався, як звали синiв? (Добрий ранок, Добрий день, Добрий вечiр)
IV. Слухання вiрша (читає пiдготовлена дитина)
Сiю дитинi в серденько ласку,
Сiйся-родися, нiжне «Будь ласка»,
Вдячне «Спасибi», «Вибач» тремтливе,
Слово у серцi, як зернятко в нивi.
«Доброго ранку!», «Свiтлої днини!»
Щедро даруй ти людям, дитино.
— Які ввiчливi слова ви почули?
— В яких ситуацiях їх вживають?
V. Читання та обговорення вiрша
«Доброго ранку!» — мовлю за звичаем.
«Доброго ранку!» — кожному зичу я.
«Доброго дня вам!» — людям бажаю.
«Вечором добрим!» — стрiчних вiтаю.
І посмiхаються в вiдповідь люди,
добрi слова ж бо для кожного любi.
VI. Розповiдь учителя
- Вiтання бувають рiзнi. Але чи то уклiн, чи слова вiтання, чи лагiдна усмiшка, спiльним в них є те, що привiтання означає: «Ти менi — приємна людина. Знай, я тебе поважаю. Я тобi бажаю всього найкращого: здоров’я, миру, радостi, щастя». Ось що означають простi слова «Доброго ранку», «Доброго дня», «Ми радi вас вiтати». Пам’ятайте, що чарiвнi слова завжди промовляються з посмiшкою.
З’являється принцеса Ввiчливiсть.
Принцеса Ввічливість:
У нашiй рiднiй мовi чарiвнi є слова.
Слова цi всiм вiдомi, бо сила в них жива.
«Добридень», «До побачення», i усмiшка сiя!
Велике мають значення оцi простi слова!
Як скаже син чи донечка «Спасибi вам», «Будь ласка»,—
Яснiше сяє сонечко, в словах — любов i ласка.
Ось цi простi живi слова не забувайте, дiти.
Вiд них i радiсть ожива, в очах промiння свiтить.
Від цих чарiвних, добрих слiв теплiше людям жити,
Якщо ти їх не говорив, то треба говорити!
Це «Дякую» i «Добрий день», «Пробачте», «Йдiть здоровi»,—
Вживайте, дiти, їх щодень у нашiй рiднiй мовi!